Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
28 квітня, 2014   ▪   Валерія Бурлакова   ▪   Версія для друку

Росіяни, що підтримували Майдан, бояться повертатися додому та не можуть попросити політичного притулку

Війна, яку розв’язує Російська Федерація проти України, принесла цілу низку негараздів та «паперових» непорозумінь не тільки мешканцям анексованого Кримського півострову, а й громадянам Росії, що живуть в Україні.
Росіяни, що підтримували Майдан, бояться повертатися додому та не можуть попросити політичного притулку

У той час, як Російська Федерація роздає паспорти направо і наліво, ті, хто не бажає повертатись «під руку» Путіна власники   перебувають у розпачі.

Провал з гарантією

Москвич Михаіл (або Михайло – сміючись, хлопець підкреслює, що саме так його звуть тепер, адже так ім’я записали у свідоцтві про укладений у Києві шлюб) переїхав в Україну до коханої. Працює у сфері ІТ, має у столиці України офіційну роботу – що рідкість для росіян, адже працевлаштувати іноземця у нас доволі складно – а тому й вид на проживання в Україні. Тимчасовий. Постійний зможе отримати за два роки шлюбу – якщо закони не зміняться.

«Проблеми є у всіх росіян, які не мають виду на проживання, - розповідає чоловік. – Раніше дозвіл на роботу, отриманий від працедавця, гарантував його отримання. Однак не всі офіційно працевлаштовані...»

Читайте також: Звідки беруться російськомовні «бандерівці»

Хоча насправді, підкреслює Міхаіл, і він, і його друзі-росіяни, україно-російські кордони останнім часом перетинали без особливих пригод. «На потягах знімають багато людей, - визнає він. – Але можна летіти літаком. Якщо документи в порядку – пускають без проблем. Я на минулі вихідні літав до Москви, з документів брав свідоцтво про одруження та паспорт – взагалі не чіпали».

«Головне – летіти літаком, - чомусь глибоко переконаний він. – Бо потяги, машини та автобуси – це провал з гарантією».

Чимало знайомих хлопця жили в Україні за іншою схемою. «Раніше можна було раз на три місяці виїзджати і взагалі не перейматися. А зараз... складно хлопцям, - розповідає він. – З іншого боку, хоча б поменше «професійних революціонерів» на Схід їхатиме. Міра жорстка, але вірна».

Росіянам, що бажають і далі жити в Україні і не мають для того підстав, він з власного досвіду пропонує – якщо для того є підстави накшталт родичів чи офіційної роботи – намагатися зробити вид на проживання. Через адвокатів (але, звісно, за додаткові гроші), каже, це робиться набагато швидше.

«Можна спробувати і просити політичного притулку... Мовляв, на історичній батьківщині усіляко знущаються через, скажімо, одруження з українкою. Жарти жартами, але у Раші такі теми є. Чимало вчорашніх друзів зараз істерикують, що я клятий фашист та агент держдепу, - зізнається Михайло. – У Росії у дуже великого відсотка населення мозок промитий повністю...»

Не актуально

Іван родом з Санкт-Петербургу. «Живу у Львові разом із дружиною. Вона в мене зі Львівщини, - розповідає про життя-буття. – Українську мову вчу потрохи. Повноцінно спілкуватис поки що не можу – роблю помилки, не можу швидко думку сформулювати... Тому розмовляю поки що здебільшого російською. Проблем через це не було жодних. Переконаний, що ця тема штучно роздувається».

Читайте також: Харків’яни не бажають кримського сценарію

Проблеми у хлопця інші. «Відносна складність мого, громадянина РФ, перебування в Україні, зазвичай вирішувалась простим виїздом та поверненням. Це було для мене зручно – займало лише 18 годин раз на три місяці. Про інші способи залишатися у країні я навіть не замислювався – не люблю різні бюрократичні процедури... Так, я шлюбі з громадянкою України, але на даному етапі це все одно не дає мені жодних переваг. Точніше, нещодавно я дізнався, що в теорії це дає мені можливість оформити тимчасовий вид на проживання. Але про це я дізнався вже коли часу на підготовку документів просто не залишалося до найближчого часу необхідного виїзду. А новий закон про неможливість відразу заїхати в Україну вже прийняли...»

Крім того, хлопець банально побоюється повертатися до РФ. «Я підтримував Майдан, їздив у Київ – розповідає він. – Постійно намагаюсь пояснювати що насправді відбувається в Україні знайомим та друзям з Росії. А до сучасної політики РФ моє ставлення завжди було вкрай негативним. В цьому – ще одна з причин мого небажання їхати туди. Я щиро та не на порожньому місці боюсь переслідування з боку певних державних структур...»

Як зазначають у компетентних органах, хлопцеві варто було б оформити тимчасовий вид на проживання. Адже документ про шлюб дає йому беззаперечне право – право на воз’єднання родини.

Сам Іван, певно, так і зробить. Але зізнається: дуже хотів би просто отримати українське громадянство і назавжди залишитися тут без постійної бюрократичної тяганини. Але як? Просити політичного притулку?..

Як повідомили Тиждень.ua у Державній міграційній службі, прохання про надання саме політичного притулку в Україні фактично не передбачено взагалі. Натомість є статус біженця. Отримують такий статус здебільшого люди з далеких країн, у яких йдуть бойові дії. «Для росіян це ніколи не було актуально», - переконані у ДМС.

Як знати - можливо, тепер вже є.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Воно не прийме тебе, поки не полюбиш його першим, поки не звикнеш до його характеру, до його камерності й непоказного аристократизму. Замешкати тут — означає зголоситися на те, щоби про тебе тут усі все знали і ти так само все про всіх знав, прийняти неписане правило, що, зрештою, у людей не може бути аж надто багато секретів.
    26 вересня, Ярослава Тимощук
  • Французький політолог розповів Тижню про майбутнє переговорів щодо війни в Україні та перспективи геополітичних змін упродовж наступного року, а також поділився спогадами про власну поїздку на лінію фронту.
    26 вересня, Алла Лазарева
  • Чи й справді найдорожчий у світі шолом для реактивного винищувача такий крутий?
    25 вересня, The Economist
  • 8 вересня, у День звільнення Донбасу, в Макіївці сталася чергова подія, яка ще на енну кількість днів (років?) відсунула від нас перемогу в цій війні. Під перемогою я не маю на увазі українські танки на площі Лєніна в Донецьку з рознесеним вщент пам’ятником, як часто це уявляє собі наша патріотична більшість.
    25 вересня, Станіслав Васін
  • Політичні еліти цього регіону майже не змінюються протягом останніх 20 років і не сформували власного клану
    25 вересня, Богдан Буткевич
  • Як імперські палаци прийшли на зміну маєткам козацької старшини
    24 вересня, Ольга Ковалевська
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено