Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
20 квітня, 2014   ▪   Вікторія Матола   ▪   Версія для друку

Священики УГКЦ в Криму: відчуття, що вже не вдома

Анексія Криму поставила під загрозу діяльність на півострові греко-католицьких церков
Матеріал друкованого видання
№ 16 (336)
від 17 квітня, 2014
Священики УГКЦ в Криму: відчуття, що вже не вдома

Нині із п’яти священиків УГКЦ, котрі більш ніж десятиліття прожили в АРК зі своїми сім’ями, туди повернувся лише один. Іще двоє отців монашого чину стали служити в Криму вже після «референдуму». Тиждень поспілкувався з кількома священиками про події, які їм довелося пережити на півострові, та про майбутнє кримських парафій.

Отець Микола Квич (служив у Севастополі)

Наступного ж дня після викрадення (16 березня. – Ред.) я виїхав із Криму. Повертатися туди мені заборонено. Неофіційно я там персона нон ґрата. З мене зробили «шпигуна-бан­дерівця», якогось диверсанта. Наразі не можу сказати, де перебуваю, з міркувань безпеки, бо ще й досі на моїй малій батьківщині про мене розпитують невідомі. А нещодавно в Севастополі провели обшук у парафіян, котрі допомогли мені виїхати з півострова. Із підозрою, що вони мене переховують. Вочевидь, десь засвітилися чи хтось вистежив. Це вже другі мої парафіяни, в яких провели обшук. У перших – іще до «референдуму».

Крім того в Севастополі почали цікавитись і земельною ділянкою, яку виділили під будівництво нашого храму. Він уже наполовину готовий. Там по сусідству – православна церква Московського патріархату. Збудували тільки дзвіницю й отримати їм цей храм було б дуже добре. Тому наполягатиму, щоб на парафію відправили священика. Мені важко було стільки років її згуртовувати. А тепер що? Не хочеться, щоб усі розбіглися.

Чиатйте також: Священик УГКЦ в Севастополі Микола Квич: З мене зробили там «шпигуна-бандерівця»

На Великдень буду, швидше за все, з родиною. Мене запрошували як капелана для обслуговування військових частин, однак я не можу залишити сім’ю без служби Божої в цей день. Тому насамперед потрібно вирішити питання мого дальшого перебування.

Відверто кажучи, Крим – це «важка» територія. Хоча тішуся, що познайомився з багатьма хорошими людьми, з якими переживали скрутні моменти, і мав можливість їм духовно допомогти. А решта – я нічого там не нажив. Хоча це й так другорядне. Звичайно, для моєї дружини та чотирьох дітей – це важливо. Вони по-іншому розуміють певні духовні чи патріотичні речі, але якось, може, переб’ємося...

Отець Ігор Гаврилів (служив у Ялті)

Я переїхав із Криму відразу після викрадення отця Миколи (Квича. – Ред.). Все сталося досить спонтанно. Не дуже хотів покидати півострів, однак служити там для одруженого священика річ практично неможлива. Траплялися різні ситуації впливу на мене через мою сім’ю в 2007–2008 роках, коли й дитину викрадали, й був тиск СБУ. Тоді мене не залякали, бо ситуація була дещо інша. А нині, коли там присутнє російське ФСБ, чекати від них можна чого завгодно. Тому прийняв рішення поїхати звідти. Тим паче дружина працювала державним службовцем. Потрібно було приймати російське громадянство, чого ми робити не збираємося.

Наразі перебуваємо в Івано-Франківську – у батьків дружини, де й Великдень святкуватимемо. Побут іще не облаштований, думаю, на це піде багато часу. Ні я, ні дружина поки що не працюємо, лише діти вже ходять у садочок і школу. Питання мого переведення наразі не вирішене, сподіваюся, скоро отримаю від владики відпускну грамоту й десь прилаштуюсь. Ми зареєструвались у міграційній службі й отримуємо там певну допомогу продуктами чи предметами побуту. Допомагають часом і місцеві парафії.

Читайте також: Релігійна палітра України

Днями був у Ялті, їздив вирішувати певні питання. Мав нагоду відслужити там службу Божу на Квітну неділю й попрощався з парафіянами. Там уже двоє нових священиків – редемптористів (монаший чин. – Ред.) зі Львова. На парафії все спокійно, хоча люди хвилюються, чого чекати далі. Важко з усіма прощатися, все-таки 14 років там прожив.

Отець Богдан Костецький (повернувся до Євпаторії)

Після викрадення отця Миколи ми змушені були виїхати з Криму. Однак тиждень тому повернувся. Присягав Богові й повинен бути тут, із людьми. У цьому мене підтримала і дружина. Ми вирішили залишити дорослих дітей у батьків на Тернопільщині, а сюди привезли зовсім маленьку нашу дитину. Зараз молимося в римо-католицькому костелі, де нас радо приймають. Поки невідомо, чи продовжать нам оренду приміщення, де ми раніше служили, – в бібліотеці однієї курортної поліклініки.

Поки складені графіки богослужінь. У нас – свій, у римо-католиків – свій. Традиційне богослужіння заплановано й на Великдень. Після святкової літургії поїду по Криму, де є наші парафії, освячувати паски. У цьому мені також допомагатимуть двоє священиків-редемптористів.

До речі, наша парафія будувала собі церкву, купила для того землю. Хоча назвали це будинком священика, не афішували. Фактично збудовано вже половину, але зараз процес у підвішеному стані.
Щодо майбутнього церкви я звертався у відповідні служби. Повідомили, що інструкцій зверху поки не отримували (щодо діяльності УГКЦ. – Ред.), сказали «ждітє».

Ситуація в місті напружена, люди схвильовані, особливо вихідці з материкової України. Не вирішене питання і громадянства, хоча, на щастя, нас не змушували ставати росіянами за паспортом. Наскільки мені відомо, зараз займаються державними службовцями. Втім, як буде далі, не знаю.

Нині не відчуваю прямого тиску, але він простежується в усьому – в поведінці простих людей у громадському транспорті, на вулиці. Відчуваєш, що ти вже не вдома, не свій.


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
  • Президент Обама та віце-президент Байден заявили, що «поважають вибір британців». Однак медіа, що не скуті законами дипломатії, нещадно критикують Brexit
    26 червня, Віталій Рибак
  • Уміння викладати довго вважалося вродженим. Реформатори ж доводять, що найкращими вчителями стають, а не народжуються
    26 червня, The Economist
  • Історія «тіньового бізнесмена» сталінської доби
    26 червня, Валерій Примост
  • Найефективніше допомогу витрачають у бідних країнах з адекватним управлінням. Але вона до таких не потрапляє
    26 червня, The Economist
  • Зустрів днями колишнього колегу, з яким іще до війни разом працювали на складах мережі супермаркетів «Брусничка».
    26 червня, Станіслав Васін
  • «Це не популізм», — заявив Алессандро ді Баттіста з «Руху 5 зірок» (M5S), коли 5 червня з’явилися результати першого туру місцевих виборів в Італії. «Це не протест. Це хороша політика». Кандидат на посаду мера Рима від M5S Вірджинія Раджі набрала 35% голосів. Це найбільший прорив M5S після загальних виборів 2013-го, коли рух здобув чверть голосів.
    25 червня, The Economist
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено