Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
12 квітня, 2014   ▪   Богдан Буткевич   ▪   Версія для друку

Джамала: «Нікому не віддам свого Криму»

Кримськотатарська співачка про зв’язок між джазом і кримськотатарською мелодикою, свою патріотичну місію митця та розумні речі простими словами
Матеріал друкованого видання
№ 14 (334)
від 3 квітня, 2014
Джамала: «Нікому не віддам свого Криму»

Джамала – одне з най­яскравіших явищ української музики та водночас символ нової української нації, що формується в нас на очах. Ця найвідоміша кримськотатарська виконавиця з вірменським корінням співає чотирма мовами абсолютно інтернаціонально яскраву суміш із соулу, класичного ритм-н-блюзу та джазу з домішками кримськотатарської музики. При цьому є палкою патріоткою своєї країни та малої батьківщини – Криму, який зараз перебуває у фокусі всього світу. Про те, як музична візитівка кримських татар та України планує боротися за свою землю й при цьому далі творити, Тиждень і поговорив із Джамалою.   

У. Т.: Наступні два концерти у вас мають бути в Москві та Санкт-Петербурзі. Чи немає бажання скасувати їх? І як узагалі бути далі з виступами в Росії, враховуючи Крим та вашу активну позицію неприйняття його окупації  росіянами?

– Дуже довго сумнівалася, чи взагалі вони відбудуться. Тим більше очікувала, що через мою громадянську позицію знайдеться черговий Мілонов чи як його там (депутат Держдуми РФ, через звернення якого заборонили концерт «Океану Ельзи». – Ред.). Особливо після мого виступу на кримськотатарському Вічі на Майдані 23 березня. Та й узагалі я ж і на Майдан після обману всіх нас щодо євроінтеграції вперше вийшла ще в листопаді. Ніколи не робила таємниці зі своїх поглядів, тому постійно досить активно «запощую» у Facebook власні думки з приводу окупації Криму. А вони дуже прості: не можу спокійно жити, коли частина моєї рідної країни захоплена окупантами, там чужий прапор, чужі солдати. Питання Криму для мене найболючіше, адже там мої рідні, мій дідусь, мій тато, який усе життя повертався в те село, звідки його корені, мій будинок, мій горіх, айва, оливка.

Я надто добре знаю на прикладі власної родини, чим загрожує для мого народу російська окупація

Останніми роками мені здавалося, що нарешті ситуація покращилася, люди навчилися жити одне з одним, кримських татар стали сприймати не як «понаехавших», а як тих, хто просто повернувся на свою Батьківщину. І тут із мого народу російські ЗМІ знову роблять ворога, як у 1944-му. А в мене одразу спливають у пам’яті розповіді моєї прабабусі, як її ще один, окрім дідуся, син помер у неї на руках під час депортації до Середньої Азії і його просто викинули по дорозі з потяга. Як голодні та босі приїхали, а їх там не вважали за людей, бо так казала пропаганда, і хлопчик у садочку підходив до бабусі й шукав у неї хвіст. Я надто добре знаю на прикладі власної родини, чим загрожує для мого народу російська окупація.

Читайте також: Кримські татари: «Між двома кіньми…»

Тому не можу бути спокійною, коли чую: «Та грець із ним, із тим Кримом, віддали та й годі». Зрозуміло, з такими поглядами чекала й чекаю на «привіт» від Росії, але поки що все в силі, та й російські прихильники пишуть зі словами підтримки, що не вірять тамтешнім новинам. Запевняю вас, якби хоч хтось некоректно висловився з приводу моєї країни, ніяких концертів не відбулося б. Так, від початку всієї цієї ситуації було бажання взагалі перестати виступати в РФ, але там також є багато прекрасних людей, які не згодні з Кремлем. І я підтримуватиму їх як можу. До того ж усе ще сподіваюся, що тамтешнє керівництво схаменеться. Якщо ж ні, то в мене є моя країна – Україна, де відбувається більшість моїх концертів, є зацікавленість моєю музикою на Заході, є Туреччина, куди мене нерідко також запрошують. Прорвемося.

У. Т.: Чи плануєте боротися за свій Крим? І взагалі що робити митцям у такій нелегкій ситуації?

– Звичайно, планую. Мітингувати, як мені здається, вже немає сенсу, та й це не моє, якщо чесно. Я не політик, тому вважаю, що від мене буде більше користі, якщо заспіваю пісню в тому самому ООН, вдягнена в національний костюм. Та й щиро вірю, що наші лідери Мустафа Джемілєв, Рефат Чубаров зможуть вплинути на ситуацію. Як митець і донька власного народу, свою головну функцію вбачаю в тому, щоб постійно привертати якомога більше уваги до України, Криму, кримських татар, розповідати правду про те, чому кримці не хочуть бути з Росією і які права вони мають на кримську землю. Зокрема, нещодавно виступала з програмою кримськотатарських і турецьких пісень «Ана Ватан» («Мати-Батьківщина» з кримськотатарської. – Ред.) на фестивалі тюркських народів у турецькому місті Ескішехір, який транслювали в прямому ефірі 150 телеканалів у всіх тюркських країнах.

Читайте також: Як виглядатиме Крим на світових картах

Звернулася до глядачів, щоб вони не забували про своїх братів у Криму. Постійно даю інтерв’ю з цього приводу всім, кому тільки можна, навіть із китайським каналом CCTV говорила. І все те хочу підкреслювати музикою, бо я все ж співачка. Власне, намагалася це робити завжди. У всіх моїх альбомах більшість пісень англійською, але є українською, російською й обов’язково кримськотатарською. Дуже важливо, щоб люди у всьому світі дізнавалися про кримських татар, які, як кожен малий народ, потребують захисту. Для мене Крим – мірило всього. Навіть друзі підколюють, що, хоч би куди потрапила, коли мені там подобається, завжди кажу: «Як у Криму». Тому мовчати й розповідати про аполітичність митців просто фізично не можу.

У. Т.: Давайте про музику. Ви працюєте в царині джазу та соулу, що є, мабуть, одними з найскладніших у вокальному та музичному сенсі напрямами. При цьому кримськотатарська мелодика досить складна, з ламаними ритмами та цікавою гармонією. Чи впливає ваша вроджена національна традиція на вибір музичного стилю?

– Знаєте, ви перший ставите мені це запитання, і я абсолютно впевнена, що маєте рацію: тут є зв’язок. Давайте згадаємо, що ще в часи СРСР найкраще грали джаз кавказці: вірмени, грузини та азербайджанці. Так виходило тому, що саме в мелосах східних народів закладені складна музична ритміка та мелодика. Голов­не, що ріднить соул і кримськотатарську музику, – це так звана мелізматика (спосіб розспіву тексту, за якого на один його склад припадає багато, чотири й більше, звуків мелодії. – Ред.) та швидкі зміни ритму. Дуже часто в кримськотатарських піснях змінюєш нахил складу – і виходить той-таки соул, який, зрештою, так само виріс із народної музики темношкірих американців.    

У. Т.: Ви співаєте багатьма мовами. Яка є для вас найкомфортнішою з музичного погляду? Тим більше коли виконуєте пісні російською чи українською, то здається, що це та сама англійська, тільки заспівана іншими словами.

– Сама пісня завжди диктує мені мову, якою її варто співати. А якщо трошки потеоретизувати, то задумайтеся: чому ми знаємо багато російського та українського року, а з джазом величезні питання? Проблема в тому, що у слов’янських мовах слово забирає на себе дуже багато уваги. Тоді як у джазі ти можеш заспівати «Baby…» – і всі зрозуміють, що маєш на увазі. А тепер давайте заспіваємо «Детка…» – і відразу ж побачимо, що виходить музика зовсім іншого жанру. Англійська мова дуже зручна для співу, бо в ній купа коротких слів. Keep, deep, make, take – усі вони дуже зручно лягають для розспіву. Натомість українська вельми мелодична, бо в ній багато букви «і», яка дуже співоча, тому ця мова також вельми зручна для співу. Щоправда, є певні обмеження в мелодиці, яка іноді надто прямолінійна. Взагалі я співачка, а не поет, тому в піснях прагну передовсім співати.

Читайте також: Крим: російська агітація і гуманітарна криза

От, наприклад, та сама Земфіра, навпаки, робить акцент на прекрасному, майже чеканному слові у своїх піснях, тому для мене вона більше поет і велика особистість біля мікрофона. Коли ж пишу російською, намагаюся займатися такою собі музичною математикою: уникаю дуже складних, дов­гих слів, шукаю зручні для співу. При цьому не втрачати сенсу, не перетворюватися на попсу, співати розумні речі простими й зручними словами. До речі, коли виконую кримськотатарські пісні у своїй інтерпретації, то деякі люди не зовсім сприймають це, мовляв, зіпсувала пісню. Я їх розумію: ну дуже мало в кримських татар музикантів, є Джамала, і та якось не так співає. Люди бояться втратити свою ідентичність.

У. Т.: Ви вважаєте себе поп-співачкою чи все ж джазвумен? Яка ваша мета в музиці?

– Я займаюся поп-музикою в сенсі популярної музики, але не попси. Так, користуюся поп-методами в рекламуванні своєї творчості, зокрема знімаю кліпи. Хоча зараз за великим рахунком і джазовики їх знімають – часи змінилися, необхідно відповідати їм. Потрібно бути в соціальних мережах, спілкуватися з людьми та колегами. Щодо мети, то дуже хочеться довести всім, що Україна – це не якісь бідні задвірки світу і не країна біля Росії, а повноправна держава, де є своя цікава культура, музика, мода. Хочу, зрештою, навчитися творити такі пісні, які зачаровують незалежно від того, якою мовою вони звучать.


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
  • Французькі політики, котрі відразу після Помаранчевої революції позиціонували себе групою підтримки України, нині активно лобіюють інтереси Кремля.
    31 травня, Алла Лазарева
  • Скільки регіональних осередків має кожна парламентська партія? В яких регіонах найбільше партійних представництв, та яка партія має найбільшу мережу? Відповіді на ці питання шукала Громадянська мережа ОПОРА. Аналіз ґрунтується на інформації, яка була надана на запит до Міністерства юстиції України щодо всіх зареєстрованих в Україні структурних осередків шести парламентських політичних партій, які мають свої фракції у Верховній Раді («Блок Петра Порошенка», «Народний фронт», «Опозиційний блок», Об’єднання «Самопоміч», Радикальна партія Олега Ляшка, Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина»).
    30 травня,
  • Протягом тижня західні ЗМІ писали про політичну кар'єру Савченко, повернення викрадених активів, призначення Андерса Фог Расмуссена радником Порошенка та напади на журналістів в Україні
    30 травня, Віталій Рибак
  • У Франції є прошарок політиків, які демонструють якщо не прихильність до України, то бодай стійкість супроти московських впливів. Із ними можна й треба співпрацювати, принаймні ситуативно
    30 травня, Алла Лазарева
  • Пострадянська автократія намагається перетворити чорне золото на модерність
    29 травня, The Economist
  • За перипетіями Великодня і травневих свят залишилася майже непоміченою одна не менш знакова подія, яку оминули увагою вітчизняні ЗМІ. 6 травня Арсєній Павлов, відомий більшості під позивним Моторола, лідер батальйону «Спарта», що стратив 15 наших бійців в аеропорту, отримав ключі від квартири в самісінькому центрі Донецька у висотній новобудові.
    29 травня, Станіслав Васін
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено