Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
11 квітня, 2014   ▪   Ганна Трегуб   ▪   Версія для друку

Зберегти себе

Муфтій Духовного управління мусульман України «Умма» Саїд Ісмагілов: «У нас становище мусульман набагато краще, ніж в РФ»
Матеріал друкованого видання
№ 14 (334)
від 3 квітня, 2014
Зберегти себе

Тривалий час однією з го­ловних екстремістських загроз в АРК вважали кримських татар, які повернули­­ся додому. Утім, революційні події на Майдані показали, що українські мусульмани, зокрема й цей народ, є не меншими патріо­тами нашої держави, ніж самі українці. «Якщо бандерівцями називають людей, які люблять Україну, виступають за гідність, свободу й рівні права, то українських мусульман і, зокре­­ма, кримських татар із певною мірою гумору можна назвати ісламобандерівцями», – зазначає муфтій Саїд Ісмагілов, котрий розповів Тижню про нинішню ситуацію, проблеми своїх одновірців у Криму під російською окупацією та позиції ісламу в невизнаних республіках.

У. Т.: Які релігійні управління мусульман та ісламські духовні течії діють на території АРК і яким чином вони пов’язані з політичними організаціями та об’єднаннями кримськотатарського народу?

– До 2010 року на півострові офіційно існувало тільки Духовне управління мусульман Криму (ДУМК) як прямі спадкоємці відповідних традицій і структур Кримського ханства. Потім під впливом проповідників різних течій, які діють здебільшого неофіційно, почали виникати інші напрями, як-от «Хізб-ут-Тахрір» (Партія ісламського визволення). Класичний варіант останнього мав на меті відродження панісламського халіфату. Проте сучасні прихильники руху розуміють, що в немусульманських країнах це неможливо, тож вони там проповідують іслам і закликають допомагати будувати халіфат у мусульманських. У Криму є прихильники старого «Хізб-ут-Тах­рі­ру» та його нові послідовники. Утім, у відвертій бесіді ніх­­то не каже, що є адептом цього вчення. Він так і не дістав реєстрації на рівні якихось організацій.

Російська побутова ісламофобія – це не секрет.  такого ніколи не коїлося в Україні

Пізніше в АРК з’явилися салафітські напрями та рухи, дуже неоднорідні й різнопланові. Вони сповідують консервативні погляди, принесені з Аравійського півострова, що в тих краях поширені й популярні. Носії цих настанов вважають, що дослухатися потрібно лише до їхніх релігійних авторитетів. Салафіти тримаються окремо й перебувають у не надто добрих стосунках із реш­тою мусульман. У Криму їх небагато, і вони не радикальні.

Читайте також: Крим - територія терору

А найбільша проблема для мусульман півострова виникла через хабашитський рух, поширений тільки в Україні та Лівані. Його представники проповідува­­ли свої ідеї в Криму, де здобули певну кількість прихильників, зареєстрували кілька громад у Євпаторійському та Сакському районах. 2010 року, попри всі застереження ДУМК та Ради муфтіїв України, Державний комітет у справах релігії за день до своєї ліквідації зареєстрував Духов­ний центр мусульман Криму. Тож нині є два Духовні управлін­­ня, які юридично цілком незалежні одне від одного й мають однакові права. Для мусульман Криму це певна трагедія, бо в релігійному плані, попри існування різних напрямів і течій, організаційно вони були єдині.

У. Т.: Якою є ситуація зі свободою віросповідання, зокрема ісламу, на окупованих та невизнаних територіях, як-от Абхазія, Нагірний Карабах тощо? Які проблеми мають тамтешні мусульмани?

– У цих регіонах ситуація складається по-різному і здебільшого залежить від місцевих ду­­ховних лідерів. Якщо ті достатньо авторитетні, вболівають за збереження релігійних національних звичаїв, то становище краще. Десь мусульман майже немає, приміром у Придністров’ї. Там мешкають татари, які не мають ані своїх мечетей, ані муфтіїв. В Абхазії від ісламу зосталася лише назва. Тамтешні люди вважають себе мусульманами, але це дуже й дуже світська форма ототожнення себе з релігією. В Абхазії не дотримуються найбазовіших ісламських релігійних принципів, там майже немає відповідних культових будівель, ніхто відкри­­то не проповідує.

Читайте також: Кримські татари: «Між двома кіньми…»

Що в такому контексті може статися з мусульманами Криму, окупованого РФ? Вони прагнутимуть зберегти свою автономію, зокрема й релігійну, так широко, як тільки буде можливо. До нинішньої російської окупації кримські татари мали досить великі можливості для розвитку духов­­ного життя. Зокрема, в кожному селищі, де мешкають мусульма­­ни, побудовано мечеті. Відкрито кілька медресе, закладів початкової релігійної освіти як для чоловіків, так і для жінок; відреставровано історичні святині, яким уже не одна сотня років. Та й Коран видрукувано кримськотатарською мовою. Окрім того, кримські мусульмани відстояли своє право побудувати соборну мечеть у Сімферополі, за що дуже багато років судилися із владою міста та керівництвом АРК. Вже є затверджений проект, і Туреччина обіцяла інвестувати в це будівництво гроші. Що з цими планами буде тепер, не знає ніхто.

У. Т.: Очевидно, що РФ усіляко впроваджуватиме свої порядки й у духовну сферу окупованого півострова. А яка ситуація з ісламом у самій Росії, зокрема на Поволжі й Північному Кавказі?

– На мою думку, в нас становище мусульман набагато краще, ніж в РФ. Там тривалий час відбувалися теракти, в яких звинувачували ісламських радикалів. Такою була офіційна риторика тамтешніх державних інституцій, які стверджували, що за справою Невського експреса 2007 і 2009 років, замахом на муфтія Ільдуса Файзова та вбивством його заступника Валіулли Якупова 2012-го в Татарстані, а також за вибухами на залізничному вокзалі у Волгограді стоять мусульмани Кавказу та росіяни, які нещодавно прийняли іслам. Російська побутова ісламофобія – це не секрет. Мусульман із Кавказу та Центральної Азії сприймають доволі вороже, особливо у Москві. У РФ мають місце етнічні погроми, знущання і вбивства на етнорелігійному ґрунті. Це те, чого ніколи не коїлося в Україні.

Усе релігійне життя мусульман у Росії дуже прискіпливо контролює держава. Дехто з тамтешніх мусульманських лідерів каже, що відкрито висловлюватись, розмовляти, проповідувати не варто, аби не наражатися на небезпеку. Доводиться дотримуватися панівної офіційної ідеології. І так у Росії всюди. На Північному Кавказі ситуація ще складніша, бо там практично постійно відбуваються сутички так званих кавказьких бойовиків із силовими структурами РФ. Високий рівень контролю пояснюється загрозою поширення екстремізму.

Читайте також: Агресія Росії: генеза, мета, способи протидії та правові наслідки

Є і випадки заборони мусульманської теологічної літератури, яку чомусь вважають екстремістською, навіть коли йдеться про класичні книги середньовіччя. Зокрема, про один із найпопулярніших перекладів Корану російською, що його зробив Ельмір Кулієв. Це абсолютний нонсенс, такий самий як заборона Біблії або Тори. Мусульманам окупованого Росією Криму є над чим замислитися, бо ніхто не знає, чи не чекає їх схожа ситуація.

У. Т.: Якими змінами російська окупація загрожує кримським татарам як мусульманам? Що Кремль може намагатися зробити руками підконтрольних йому духовних осіб у Криму?

– Минулого тижня муфтій Криму Еміралі Аблаєв зустрічався з делегацією Ради муфтіїв Росії, зокрема її головою, шейхом Равілем Ґайнутдіном, достатньо авторитетним і ліберальним лідером російських мусульман. Ця зустріч відбулася з ініціативи кримської сторони. Складається враження, що прихильники ісламу в Криму починають діалог із найавторитетнішими одновірцями з Росії, аби обговорити свій статус і становище. Як на мене, то кримська сторона вимагатиме, щоб мусульманські релігійні спільноти РФ не втручалися в її справи. Можливо, відбудуться переговори з іншими ісламськими духовними лідера­­ми, аби засвідчити взаємну повагу й домовитися про збереження традиційних релігійних відмінностей у Криму. Російський іслам неоднорідний. Мусульмани Північного Кавказу – це суфії, а ще є мусу­льмани ханафітського масхабу, між якими існують суперечки. Тому дії кримського муфтія – це своєрідні превентивні кроки.

У. Т.: Кого ви бодай номінально визначили б як союзників кримських татар серед мусульман РФ, якщо такі є? І яку реакцію у глобальному ісламському світі може викликати окупація росіянами Криму?

– Не знаю, хто може бути для кримських татар союзником у Росії. Мене це непокоїть, бо ж останні кілька місяців тамтешня пропаганда була спрямована проти кримських татар після того, як вони відкрито підтримали Євромайдан. Їх у РФ показали як відвертих противників Кремля та проросійського вибору Криму.

Читайте також: Крим: російська агітація і гуманітарна криза

Із друзів кримськотатарського народу у світі залишаються турки. Нещодавно Мустафа Джемілєв мав кілька візитів до Туреччини, де спілкувався із прем’єр-міністром Реджепом Таїпом Ердоганом, зокрема і про певні гарантії для кримських татар, і щодо моніторингу ситуації в Криму турецькою стороною. Сприяють як можуть і кримськотатарські діас­пори Польщі, Лит­­ви, Білорусі, Румунії та ін. Крім того, буквально днями Організація іслам­­ського співробітництва (най­­­біль­­ша урядова міжнародна у світі) висловила своє занепокоєння долею мусульман Криму.

У. Т.: Із Криму надходить інформація, що серед російських окупаційних військ є значний відсоток чеченців. Чи можна сказати, що навіть ті з них, хто підтримує Кадирова, поголовно прихильні й до імперських амбіцій Путіна?

– Присутність чеченських військових контингентів у Криму пояснюється легко: вони знають, як контролювати мусульман, бо роблять це на Північному Кавказі й можуть успішніше реагувати на конфлікти з татарами в інтересах Росії. Якби таке протистояння виникло, жертви були б точно. Кримським татарам цього не потрібно, бо вони намагаються зберегти себе на своїй території.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Минулого тижня світові ЗМІ писали про передачу Україні права проводити фінал Ліги чемпіонів, мододих українських політиків та спростовували чутки про польських військових на Донбасі
    26 вересня, Ольга Ворожбит
  • Воно не прийме тебе, поки не полюбиш його першим, поки не звикнеш до його характеру, до його камерності й непоказного аристократизму. Замешкати тут — означає зголоситися на те, щоби про тебе тут усі все знали і ти так само все про всіх знав, прийняти неписане правило, що, зрештою, у людей не може бути аж надто багато секретів.
    26 вересня, Ярослава Тимощук
  • Французький політолог розповів Тижню про майбутнє переговорів щодо війни в Україні та перспективи геополітичних змін упродовж наступного року, а також поділився спогадами про власну поїздку на лінію фронту.
    26 вересня, Алла Лазарева
  • Чи й справді найдорожчий у світі шолом для реактивного винищувача такий крутий?
    25 вересня, The Economist
  • 8 вересня, у День звільнення Донбасу, в Макіївці сталася чергова подія, яка ще на енну кількість днів (років?) відсунула від нас перемогу в цій війні. Під перемогою я не маю на увазі українські танки на площі Лєніна в Донецьку з рознесеним вщент пам’ятником, як часто це уявляє собі наша патріотична більшість.
    25 вересня, Станіслав Васін
  • Політичні еліти цього регіону майже не змінюються протягом останніх 20 років і не сформували власного клану
    25 вересня, Богдан Буткевич
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено