Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
8 березня, 2014   ▪   Василь Чепурний   ▪   Версія для друку

Чи є життя без фемінізму?

«Я така жінка, як усі, а ти намалював якусь ікону з мене!» – кричала на Валентина Ральченка дружина, з якою він прожив 49 років
Матеріал друкованого видання
№ 10 (330)
від 6 березня, 2014
Чи є життя без фемінізму?

«У житті я зробив усе, що запланував», – каже 77-річний Валентин Ральченко, із чернігівської квартири зв’язу­ючись із синами та внуками у США й Канаді. А на екрані ноутбука часто відкриває фото півстолітньої давності: на ньому дружина Жанна, яка зосталася на­зав­­жди лежати в землі ізраїльського містечка Кір’ят-Гат. «Що ж вас тримає на світі, який інтерес?» – питаю. «О, я дістаю задоволення від життя», – каже один із засновників чернігівського Народного руху.

Сільський хлопчак побачив Жанну, коли вона йшла поселятися до них на квартиру: в селищі Березна хата Ральченків була аж на шість кімнат, і Анастасія Григорівна часто брала на проживання то вчительок, то аптекарок. Молода вчителька виділялася білою блузкою – явно не сільським повоєнним одягом. Подружився зі старшою на чотири з половиною роки вчителькою Валик Ральченко швидко: їй було ціка­­во говорити із хлопцем, який перечитав районну бібліотеку, сам склав радіоприймач і грав по нотах на мандоліні. А досягши повноліття, освідчився в коханні. Жанна злякалася: по-перше, статус учительки тоді, в 1950-ті роки, бачився таким високим, що уяви­­ти любов з учнем було неможливо, а по-друге, вона єврейка. Ні, в Березній до її одноплемінників ставилися добре, але ж справа космополітів була недав­­но… А в хаті Ральченків Анастасія Григорівна пекла паски разом із єврейкою і, тільки коли треба було класти на них хреста, делікатно казала: «Бусю Ісаківно, ви уже відпочиньте – далі я сама».

Валентина забрали на флот аж на чотири роки, й освідчення повисло в повітрі – на проводах Жанна Іллівна сказала рекрутові: «Знайдеш собі дівчину, і все буде добре!». Із села повернулась у Чернігів. Листування не було. Та коли через три роки змужнілий моряк прибув у відпустку, пер­шого-таки дня прийшла Жанна. Цілком випадково, не знаючи про його приїзд. І на запитання, чи відшукав собі обраницю, він спокійно відповів: «Так. І вона біля мене».

Читайте також: Шукайте чоловіка. Чому чоловічі гендерні рухи в Україні залишаються маргінальними

Одружилися без весілля: і ні­де було його гуляти, і ні за що. Жанна доглядала в найнятій квартирі лежачу матір (їхній дім згорів під час окупації), а Валентин після армії влаштувався електриком на «Капрон» (так називають Хімволокно). Завагітніла чи не в шлюб­­ну ніч. Малюк народився день у день через дев’ять місяців.

Юрій та Борис, двоє синів, ста­­ли метою життя подружжя Ральченків. «У нас діти весь час були чимось зайняті», – повідом­­ляє простий секрет виховання Валентин Миколайович. І, скажімо, Юрій пішов у школу зразу в другий клас, бо вже вмів читати, писати й рахувати. Борис нині працює в Оттаві у галузі математичного програмування, і, наприклад, у телефонах Nokia є його розробки. А Юрій – у США, де навіть став федеральним службовцем, що є високим ступенем визнання потрібності фахівця країні. Його царина – ядерна фізика. Їхня мати довго лікувалася в Ізраїлі, а перед смертю, коли вже довідалася про свій діагноз, сказала: «Я прожила чимало і, хоча не була особливо віруючою, тепер знаю, що тільки Бог міг мені дати такого чоловіка й таких дітей!». «Я хочу, щоб кожен мужчина таке почув про себе», – каже Валентин Ральченко.

Тато Жанни Іллівни мав зо троє жінок. У роду Ральченків один заручився з однією, а побрався з іншою, що стало соромом для батьків. Але не родинне виховання стало основою благородного подружнього життя Раль­­ченків. «Я довго над цим думав, – каже Валентин, ледь торкаючись своєї шкіперської борід­­ки, – і переконаний, що в нас це не від виховання, а від книжки». Навіть про те, як їсти рибу за столом, він дізнавав­­ся з літератури, а не зі свого сухопутного села. Що вже казати про подружню вірність, любов, сімей­­ні правила щасливого життя…

Під’юджую на правах давньо­­го знайомого: «Валентине Миколайовичу, ну ви от поясні­сть сучасному чоловікові… Люди втомлюються від спільного побуту, все набридає, а навколо стільки спокусливих молодих жінок… Нев­­же ані разу не хотілося стрибнути у гречку?». Він, пробачивши мені нахабне запитання, відповідає серйозно: «Ми з Жанною Іллівною були однодумця­ми. А ще весь час працювали над тим, як виховати дітей, і самі розвивалися». Як приклад наводить тисячу томів власної бібліотеки, що він її тепер передав у рідне село. І пригадує, як Борис ліз на верхню поличку, щоб із тому «Всесвітньої бібліотеки» прочитати психологічний рецепт вирішення якоїсь хатньої проблеми.

Читайте також: Польські феміністки: відхід від соціалізму в Польщі супроводжувався послабленням емансипації

Але один простий рецепт зміцнення сім’ї Валентин Ральченко дав: «Сім’ї бодай раз на тиж­­­­день, оце запишіть обов’я­з­ково, треба спільно обідати за одним столом і говорити про все на світі: про погоду, про політику, про що завгодно, але говорити».

Борисові у Канаді нещодавно виповнилося 47. Того дня він із двома своїми синами виконав для батька в Україні скайпом концерт: на скрипці, гітарі й кларнеті вони зіграли всю музику з кінофільму «Кавказька полонянка». Це до питання про тривання сімейних традицій.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Як Росія перекручувала і приховувала інформацію про злочини комуністичного режиму в 1930-их роках на Заході? Чому їй вірили? І чому ті ж механізми працюють сьогодні?
    22 лютого, Анна Корбут
  • У вівторок, 21 лютого, світові та українські ЗМІ поширили гучну новину: Вищий земельний суд Відня дозволив екстрадицію українського олігарха Дмитра Фірташа до США. Однак, як виявилося, це рішення ще навіть не початок кінця цієї гучної справи.
    22 лютого, Ольга Ворожбит
  • Приглядаючись до нового американського лідера, французи з острахом впізнають своє можливе близьке майбутнє.
    22 лютого, Алла Лазарева
  • Напередодні чергової річниці розстрілу активістів Майдану та втечі Януковича, що послідувала услід за цим, в Україні за традицією знову пожвавилися розмови про нову революцію. При цьому одні заговорили про це зі страхом, а інші з надією.
    22 лютого, Денис Казанський
  • Літературна спільнота дізналася від «модернізованого» журі Національної премії ім’я лауреату 2017 року
    21 лютого, Олена Кухар
  • Другий рік поспіль роковини розстрілів Небесної сотні перетворюються на неабиякий привід для піару із обов’язковими закликами знову вийти на Майдан, аби звалити «злочинну владу».
    21 лютого, Станіслав Козлюк
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено