Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
27 лютого, 2014   ▪   Роман Малко   ▪   Версія для друку

Туман перемоги. Що робити після втечі Януковича

Янукович утік. Його не видно ані на Печерських пагорбах, ані в «Межигір’ї». Де він ховається, невідомо. Знайдеться.
Матеріал друкованого видання
№ 9 (329)
від 27 лютого, 2014
Туман перемоги. Що робити після втечі Януковича

Здається, можна було б святкувати перемогу, тільки ейфорії чомусь немає. Лише туман. Що чітко видно крізь нього, то це тіла загиблих повстанців. І нічого більше. Що буде далі, не знає ніхто. Скільки цей туман висітиме над нами всіма і що за собою приховує – також. Зрозуміло лишень, що зупинятися не можна й на хвилину. Бо революція триває.

Ще дуже багато роботи. Так багато, що довірити її виконання політикам небезпечно. Завалять. Як завалили минулого разу. Заговорять, перекуплять, замнуть. Тільки допустити цього нині ніяк не можна. Надто дорогою ціною далась перемога, надто багато крові скропило українську зем­­лю. Душі героїв не простять, живі не подарують, майбутні поколін­­ня проклянуть.

Знову маємо шанс. Чи не найбільший за багато століть – нареш­ті стати народом, людьми, змінитись, очиститись від рабства й запанувати «у своїй сторонці». Тільки знову не наступити б на помаранчеві граблі, не заснути б і не збайдужіти.

Янукович утік. Але може з’явитися будь-якої миті. З іншим прізвищем, іншою мордою, іншою командою «професіоналів». Політики далі бавляться в ті самі ігри. Вони швидко оговтались, оцінили ситуацію, покаялись і змінили риторику. Тепер вони ангели во плоті, але хай це не вводить нікого в оману. Вони не здатні змінитись. Не минуло й тижня від пережитого шоку, як ці ангели знову взялися за старе: брехати, плести інтриги, перекуповувати одне одного й сотати своє отруйне павутиння.

Читайте також: Повстання спинити не можна продовжити

Так, за ті три місяці боротьби українці змінились як ніколи. Багато навчились, багато зрозуміли й багато відкрили в собі. Вони мо­­жуть тепер по-справжньому пишатися собою, бо здійснили те, на що в інших народів ідуть десятиліття. І в цьому неабияка заслуга поваленого тирана. Цей нефартовий дурень зумів так настроїти проти себе власний народ, що зробив неможливе: воскресив в українцях давно похований дух свободи. Але чи варто за це дякувати деспоту? Мабуть, ні. Дякуймо собі, що знайшли-таки сили встати з колін і підвести голови.

Нині ми виграли битву. Можливо, найважчу битву свого жит­­тя. Битву гідності. Битву зі страхом. Але це лишень перша перемога, хай і дуже важлива. Нас чекає ще не один бій і не одне розчарування, але ми обов’язково мусимо виграти свою війну. Адже в нас немає іншого вибору, немає шансу ні на поразку, ні на капітуляцію, бо позаду прірва.

Мусимо найперше вбити в собі раба. Вбити його у своїх рідних і близьких, у своїх друзях і сусідах. Навіть у своїх котах і собаках. Випалити цей гидотний чиряк із нутра політиків, тих, кого делегуємо управляти країною. І якщо вони не захочуть змінюватись, просто викинути їх на смітник, як непотріб.

Мусимо змінити країну. Цілком, до основ. Уже й негайно. Змінити систему влади, пам’ята­­ючи, що влада – це найманці, наші слуги, а не вершителі доль. Правоохоронну систему, усвідомивши нарешті, що вона мусить служити нам і боятися нас, а не бандитів, які мають сидіти за ґратами. Втовкмачити міліції раз і назавжди, що не можна здіймати на свій народ ані руку, ані кривий погляд. Мусимо змінити систему освіти, аби наші діти не виходили зі шкіл каліками, аби росли мудрими, чесними й ніколи не здогадувалися, що оцінки можна діставати за хабарі. Змінити систему охорони здоров’я, аби не вмирати від байдужості й захланності. Змінити інформаційний простір, аби нас не зомбували й не годували нечистотами. Збудувати си­ль­­ну переможну армію, служити в якій було б за велику честь. Змінити все: дороги, будинки, автобусні зупинки, парки, річки, навіть псячі будки – й ті перемалювати в яскраві кольори. Нам має бути комфортно жити у своїй країні. Ми мусимо бути щасливі від того, що народилися на цій прекрасній землі. І ніколи, чуєте, ніколи навіть не думати, аби втікати кудись за тридев’ять земель шукати кращої долі.

Так, може, забагато пафосу, але такий час. Не будь українці трохи романтиками та божевільними, їм нізащо не вдалося б скинути цього фальшивого монстра. Він і досі маячив би на горизонті, як прокляття. А тому вибачайте.

Чиатйте також: Україна проти Януковича: пауза

І хоч не все так гарно, як хотілось би, не все так просто, як бажалось би. Є безліч питань, які потребують негайного вирішення, маса страхів, що не дають спокійно спати, але чомусь віриться, що все буде добре. І Крим заспокоїться, бо не такі вони вже круті, оті «карєнниє житєлі», і Росія проковтне поразку, бо куди їй, хирлявій, і свої доморощені зрадники втихнуть, головне – підхід.
І Януковича, будьте певні, впіймаємо й посадимо там, де йому найбільше пасує сидіти. Якщо до того він, звісно, сам не помандрує до пекла за все добре, що встиг натворити за своє нікчемне життя.

А труднощі? Вони завжди були, є і будуть. Але ми вміємо їх долати. Ми добре загартовані, і в нас є імунітет та щеплення на випадок будь-яких несподіванок.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • В Україні можна відшукати чимало цікавих туристичних місць, які зазвичай оминають традиційні довідники для мандрівників
    30 липня, Роман Малко
  • Що впливає на формування зовнішньої політики Грузії та її сприйняття вдома
    30 липня, Анна Корбут
  • Включення органів місцевого самоврядування у змагання з тарифного популізму дорого коштуватиме і жителям окремих міст, і країні загалом
    30 липня, Олександр Крамар
  • Нова британська прем’єрка активніше береться за бізнес
    30 липня, The Economist
  • Не знаю, наскільки це правильно з погляду психології, але вже деякий час прагну сприймати своє життя в Луганську як життя десь на екзотичних островах. Оскільки чимало читаю про Шрі-Ланку, прикладів у багатій уяві не бракує. Але хоч як притягуй за вуха реальність, вона ну аж ніяк не схожа на мій вибір та життя на диковинних островах.
    30 липня, Яна Вікторова
  • Дивовижна історія сина українських куркулів і грузинських «ворогів народу»
    29 липня, Роман Малко
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено