Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
21 лютого, 2014   ▪   Валерія Бурлакова   ▪   Версія для друку

"На районі все спокійно". Кияни патрулюють вулиці міста з битами, раціями та усмішками

Мешканці столиці влаштували справжнє полювання на «тітушок». Організоване і без жорсткості до затриманих
"На районі все спокійно". Кияни патрулюють вулиці міста з битами, раціями та усмішками

У них чорний пікап. Сміючись, розповідають: коли тільки починали патрулювати Оболонь та Виноградар, хлопці з бейсбольними битами та іншими підручними засобами сиділи навіть у його кузові. "Приблизо так я уявляв собі 90-ті", - констатує один з хлопців.

Тепер "на районі" вже трохи спокійніше. Деякі з тих, хто виявив бажання вийти на відлов "тітушок" та іншої нечисті, поки що поїхали додому - поспати. Аби згодом змінити тих, хто не спить зараз. Тому кузов нині порожній. У салоні автівки - четверо хлопців. Лише двоє з них ходили на Майдан.

"Мої друзі найпоміркованіших поглядів, які зранку боялися носа на вулицю висунути, в даний момент із сокирами та електролобзиками азартно загоняються 15 чоловік "тітушок" на Виноградарі", - описують кияни цей "феномен". Феномен полягає у тому, що війна проти свавілля влади та її найманців раптом вийшла за межі Майдану та гарячих точок у регіонах. Стала особистою майже для кожного.

Координаційний центр самооборони району знаходиться біля одного з тутешніх пам'ятників. Тут хлопці зустрічаються з друзями, діляться один з одним раціями та батарейками для них, інформацією, враженнями. Сюди привозять затриманих "тітушок".

"Не бийте його! Не чіпати!", - чоловік років тридцяти має у голосі впевненість природженого лідера. Гопника, що застиг посеред натовпу обурених чоловіків від 16 до 50 років, не чіпає ніхто. Одна з груп патрулю зловила його коли він ножем розрізав стіни палаточного тиру у одному зі сквериків району. Навіщо - пояснити не може. Але стверджує, що місцевий.

«Оболонь, Петрівка, Тараса Шевченка... що далі?», - питають затриманого, називаючи станції метро тутешньої гілки. Він не може відповісти - здається, навіть не розуміє, про що мова.  Гопника вирішують віддати міліції. Так, можливо, міліціонери його відпустять... Але що ж з ним ще робити? Він сумний та дуже переляканий. Ледь не плаче.

«Мені б навіть на думку не спало сунутись до нас», - розмірковує тим часом один з патрульних. – «Канали у всіх різні, деякі люди виходять на патрулювання взагалі без координації... Підеш "тероризувати" Оболонь - а тебе будуть різні групи ловити кожні 20 хвилин, і хто бити, хто здавати в міліцію...»

Неорганізованих груп дійсно безліч. Одне з одним знайомляться просто на вулиці, нерідко приймаючи своїх за "тітушок". Розповідають новоприбулим, як координуватись з рештою, чи то просто починають патрулювати вулиці разом. Хто на авто, хто пішки, хто на велосипедах.

«Такий-то будинок... Якийсь козел розмахує пістолетом... Віддаємо міліції...». З десяток машин зривається туди, на підмогу. Міліція "козла" забирає, з переляку відправивши на місце аж три машини.

До однієї з машин громадського патруля прямує втомлений перехожий років 40. Питає, як справи на районі, чи все спокійно. Він саме повертається додому з Майдану. Дуже хоче винести патрульним чай, каву.

- Я подзвоню зараз, жінка бутербродів зробить, добре? П'ять хвилин буквально...

- Дякуємо, дякуємо, є в нас все...

В ефірі спокійно. Хтось закликає не спамити та не жартувати й використовувати зв'язок лише для важливих повідомлень. «Я так пишаюсь вами... Ви такі молодці, що вийшли захищати свій район... Своє місто, країну», - лунає раптом. За "спам" чоловіка не сварять. «Привезіть сигарет на блокпост на Тараса Шевченка!», - просить наступний "доповідач". Цьому вже дістається по повній.

«П'яні б'ють пляшки біля "Сільпо"... Розберемось зараз», - вирушає хтось заспокоювати несвідомих місцевих мешканців. Патруль стає універсальним. Ці хлопці готові просто підтримувати порядок. Тим більше, що міліції на вулицях не видно й близько - хіба що самим викликати.

- Білий автобус... можливо, з тітушками... зупиняйте з боку метро "Героїв Дніпра".

- Підозріла червона машина, номер....

- Попрошу цю підозрілу машину не чіпати, це ми, свої, - сміх у відповідь.

Патруль вже має свої легенди. Наприклад, про хлопця, що ходить вулицями Троєщини у складі "наших" з ППШ наперевіс. Про те, як маленькі групи патруля зустрічають великі, збираються з духом, щоб атакувати тих "тітушок" і раптом з'ясовують, що це свої. Об'єднуються та йдуть патрулювати далі. Разом із хвилину тому незнайомими  людьми. Але своїми.

Відрізнити їх можна не тільки за пов'язками - адже, по перше, дехто виходить "стихійно", гадки не маючи, що треба почепити на рукав. По друге, пов'язки теоретично можуть "для конспірації" використовувати і "тітушки".

«Це щось в очах... Якось видно нормальних людей, видно наших», - пояснює один з патрульних. Це парадоксально, але це дійсно так.

В ефірі тиша. На блокпості вічливо зупиняють таксистів, цікавляться, чи бачили вони "щось". Ті залюбки розповідають про свої спостереження.

Хлопець у зеленій касці з гербом України та бейсбольною битою із більш ніж доречним  у даній ситуації написом "Демократизатор" вчиться користуватись рацією. "А коли я закінчив говорити - кнопку цю відтискати?".

Верховна Рада намагається вирішити щось. Повернути у місця постійної дислокації спецпризначенців. Повернути у теплі ліжка людей, що стоять на Майдані і людей, що блукають вулицями Києва у пошуках цілком реальних ворогів.  Може й повернуть. Але вже ніколи не повернуть часи, коли кияни не могли дати відсіч. «Ага, зрозумів», - усміхається чоловік у шоломі з тризубом. Підносить рацію до обличчя. – «Слава Україні!»


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Назву селища Курдюмівка якийсь час уже не чутно у зведеній інформації зі штабу АТО. Місцеві забобонно плюють через ліве плече, бо навіть невелике загострення вони відразу відчувають на собі. Тут багато зруйнованих домів, а останній обстріл, що стався 6 лютого 2017-го, забрав життя 15-річного тутешнього хлопчика.
    23 серпня, Єлизавета Гончарова
  • Що насправді відбувається з пам’ятниками конфедератам в Америці, та чому про це важливо знати навіть тим, хто ніколи не цікавився історією Громадянської війни в США.
    22 серпня, Олена Кухар
  • Що розповів американський журналіст про свою роботу на російському телеканалі
    22 серпня, Юрій Лапаєв
  • Чи можливий політичний «камбек» Берлусконі
    22 серпня,
  • Минулого тижня американські ЗМІ далі роздумували про те, чи мають США надати Україні летальну зброю, а німецькі – чи не стануть українці та білоруси новою хвилею міграції до Німеччини завдяки карті поляка
    22 серпня, Ольга Ворожбит
  • Майже три чверті довжини одного зі звивистих конвеєрів на автозаводі Nissan у Сандерленді робітник прикручує баки для пального на шасі незліченних «кашкаїв» — міських позашляховиків, які становлять основну масу продукції підприємства. Але раз по раз по конвеєру проходить електричний автомобіль моделі Leaf.
    21 серпня, The Economist
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено