Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
30 січня, 2014   ▪   Василь Чепурний   ▪   Чернігів   ▪   Версія для друку

Революція картопляного міста

Як повстав інертний Чернігів
Матеріал друкованого видання
№ 5 (325)
від 30 січня, 2014
Революція картопляного міста

Ні, звісно, символами Чернігова є старовинні собори (Спаський за часом закладення давніший за Софію Київську!), гармати на Валу, зелений спокій і тиша. Але в часи політичного збурення штрикають чернігівцям згадками про картоплю, з якої живе велика маса поліських селян. Чернігівщину навіть картопляним Донбасом називають. А картопля вмиротворює, забиваючи судини й гасячи енергію…

Тож і з подіями майданної революції місто зволікало. Навіть об’єднання «Майдан» створювалося спроквола: мовляв, чи треба воно? На мітинги виходило кількасот людей. Але на критику сонних чернігівців можна відповісти згадками про «ковбасну революцію», яка першою шарахнула в СРСР, – і це було таки місто над Десною. Саме звідси поширилося знамените тоді гасло-запитання, таке відповідне духові земляків автора цих рядків: «Хто з’їв моє м’ясо?». Зрештою, Чернігівщина найпершою в Союзі не обрала в депутати першого секретаря обкому КПРС Леоніда Палажченка, що стало шоком для комуністичної еліти.

Скажете, давня історія?

…І в страшному сні не могло примаритися замполіту Радянської армії Сергієві Аверченку (нині народний депутат від УДАРу), що він виступатиме з барикади навпроти обласної адміністрації. А начальникам обласної та міської міліції генерал-майору Іванові Катеринчуку й полковнику Едуардові Альохіну, що формуватимуть загони самооборони. І якщо перший носив погони давно, то два останні ще не встигли їх далеко заховати.

«Вовк та Заяць»  – класика жанру

…Коли на чернігівський Євромайдан наприкінці листопада вийшло кілька активістів, жителі ходили, кивали головами та й годі. З якогось недоброго дива влада розігнала цю акцію: щоб прибрати намет і чотирьох активістів, самої тільки міліції мобілізували осіб 50 на чолі із заступником начальника обласного УМВС Едуардом Гребенюком. Він діяв на підставі ухвали судді Чернігівського окружного адміністративного суду Олександра Заяця про заборону встановлення наметів і навіть звуковідтворювальної апаратури на всіх центральних вулицях Чернігова до 7 січня включно. Опозиція глузувала, що й Діда Мороза на площі ставити тепер не можна. Едуард Гребенюк, Олександр Заяць та начальник юридичного відділу міської ради Павло Вовк, що вніс подання в суд, потрапили за рішенням Майдану на «Чорну дошку ганьби». Чернігівці сміялись у мікрофони: «Вовк та Заяць розігнали Майдан».

Міський голова Олександр Соколов відмовився навіть розмовляти з обуреними активістами, хоча кількість їх уже зросла в геометричній прогресії, і обізвав їх шизофреніками.
А коли було жорстоко побито журналістку Тетяну Чорновол, за три години мобілізації в соцмережах до обласного управління МВС вийшли близько 80 жителів міста, з яких 36 були працівниками ЗМІ. Особливо вразило гасло «Україна не Донбас, не злякаєте ви нас!». А ви кажете: картопляний Донбас

І чернігівці доволі масово поїхали на київський Майдан. Після цього люди почали менше боятись і відкрито виявляли патріотизм. Так, на сесії Семенівської районної ради чотири депутати (вся місцева опозиція в лісовому районі, де немає практично жодного заводу, працюють тільки два лісгоспи) заспівали вголос Гімн України. «Після нічного чергування на Майдані уже не страш­­но», – каже Юрій Сенько, власник сільськогосподарського підприємства. Дрібничка, як для столичних людей, а для Семенівки значний крок.

Проблема Атрошенка

Мітинги, походи, резолюції – все це в Чернігові відбувалося без народних депутатів, адже вони мітингували в столиці. Зате чернігівці стали звертати претензії до депутата Владислава Атрошенка – місцевого, що був очільником області за Ющенка, а тепер переметнувся до фракції Партії регіонів. Та ще й під час голосування за відставку уряду Азарова утримався.

Тож, природно, його занесли на «Чорну дошку ганьби», хоча таке рішення обласному штабу національного спротиву далося нелегко: він контролює місцевий телеканал «Дитинець», який об’єктивно висвітлює події. Та й батько нардепа – активний майданівець – із сином навіть не розмовляв півроку, коли той після виборів із незалежного кандидата став провладним нардепом.
«Вийди із фракції ПР!» – вимагали мітингарі від земляка. А той відмовчувався. Та ще й проголосував за закони 16 січня. Щоправда, спершу заявив, ніби не підтримав їх, але ось нещодавно, у виступі на «5 каналі», таки підтвердив: голосував. Пояснив це тим, що знав лише назви, а не суть документів.

«Я думав, що ці закони наближують Україну до європейської спільноти», – заявивив депутат. Лукавство не захищає його громадської приймальні від походів обурених жителів міста, які в момент останньої маніфестації вже й вінка йому принесли… Занадто, звісно, але ж не можна народ дурити безкінечно. Це не борошно, цукор та олію роздавати для підкупу виборців, присмачуючи їх… отрутою для колорадів.

Штурм ОДА

Коли запахло диктатурою, у Чернігів повернулися наші нардепи Валерій Дубіль («Батьківщи­на»), Олег Ляшко (позапартійний), Сер­­гій Аверченко (УДАР) та Руслан Марцінків («Свобода»). Скликали Народне віче. Передчуваючи штурм, влада зібрала прихильників Януковича – бюджетників та місцевих тітушків, які тренуються у клубі кікбоксингу депутата міської ради Андрія Кужельного.
На віче прийшло до 2 тис. осіб. Після молитви за Україну, прочитаної архієпископом Чернігівським і Ніжинським Євстратієм, та голосування за вимоги люди рушили до ОДА, яку охороняли дядьки у формі. Таким визначенням їх зовсім не ображаю, бо місцевого «Беркута» на той час у Чер­­ні­­гові не було, а для захисту ОДА вивели судовий «Грифон» і навіть айтішників з обласного УМВС.
Голови ОДА Володимира Хоменка в місті не виявилося (він живе у Броварах, а до нас їздить на роботу), його перший заступник Микола Стрілець вийшов до людей, але запросити в приміщення навіть народних депутатів побоявся. В результаті – штурм, петарди, світлошумові гранати, виламані двері та… відступ із метою звільнення шістьох заручників.

Навпроти ОДА виросла символічна барикада, з якої і проголосили створення Народної ради. Мішки зі снігом, позначені емблемою герегівського «Епіцентру», надали тій споруді колориту.
У неділю міліція офіційно анонсувала повторний штурм обл­­держадміністрації. Але мітингарі продемонстрували винахідливість: безперешкодно зайшли в будинок обласної ради. Її голова Анатолій Мельник виявився хитрішим за свого колегу з ОДА – не тільки не втік із міста, а й вийшов до людей, навіть виступив на мітингу, заявивши про потребу скасувати закони від 16 січня. І виступ закінчив правильно: «Слава Україні!».
Проте скликати позачергову сесію на вечір так і не став, а начальник обласної міліції Олександр Михайлик пригрозив вивести протестувальників із приміщення ради: «Це неправильно, що люди прийшли сюди!». Справ­­ді, чекала доблесна міліція штур­­му в одному місці, а тут такий фокус…


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено