▪   Дмитро Вовнянко

Доба «конкретних пацанів»

Хай примудряються жити «по панятіям»
Матеріал друкованого видання
№ 46 (159)
від 12 листопада, 2010

Українські політичні новини треба дивитися після перегляду якогось «бойовика» про лихі 1990-ті. Якщо дивитися просто так, без моральної підготовки, нічого не збагнеш. Що відбувається в країні? Яка її міжнародна політика? Яку «нову країну» будує влада? А от після кіно про «братву» все враз стає зрозумілим, все по поличках розкладено.

Наприклад, вигадала влада у Податковому кодексі нові правила гри для малого бізнесу. Україною лунає стогін підприємців, що не витримають такого податкового тягаря і будуть змушені закритися або піти у тінь. Але... Підприємці «дахові» податки сплачують? В багатьох місцях – так. А влада в країні – це як не один всеохопний «дах». Отже, якщо всі крамарчуки знаходяться саме під цим «дахом», мусять платити стільки, скільки їм «братва» скаже. Не можеш платити – значить під нашим «дахом» бути негідний. А «тінню» лякати можна було хіба що уряд Тимошенко. «Конкретні пацани» з підприємців-тіньовиків зберуть ті самі податки, тільки зроблять це руками інших «конкретних пацанів». Тих, що на щабель нижче.

Найцікавіше, коли за тими самими «пацанськими панятіями» влада починає вести міжнародну політику. Українські експерти голову сушили, як розуміти судовий наскок на Криворіжсталь? Дивіться «Бригаду» – все стане на свої місця. На території, яка «під дахом конкретних пацанів», стоїть підприємство, контрольоване пацанами «не з їхньої пісочниці». Що з такими робити?
От тільки тут сутичка відбулася. В пацанів не з їхньої пісочниці «дах» виявився набагато крутіший. Тому, власне, український президент після переговорів з французьким простодушно заявив: «Переслідувань не буде».

Не вийшло «нахилити» «хлопців не з їхньої пісочниці» на Заході – можна спробувати на Півночі.

Партія регіонів – проросійська сила. Проросій­­ська-то вона проросійська. Але коли зайшла мова про вигоду від транспортування венесуельської нафти у Білорусь, нафтопровід «Одеса – Броди» вони пообіцяли розвернути сталевою рукою. І байдуже, що за цю саму обіцянку росіяни п’ять років гнобили Ющенка. Байдуже, що тепер мешканцям Кремля треба якось пояснювати усьому світові, чого це їхні союзники підкладають таку свиню російській Роснафті. «Конкретним пацанам» все це байдуже. Що ці кремлівські чекісти зробити можуть? Хіба-що випустити гумористичний ролик про Віктора Федоровича, ну так як про бацьку...

«Конкретні пацани» йдуть по життю маршем. ЗМІ повідомляє про пропозиції українського прем’єра прем’єру австрійському взяти участь в модернізації української ГТС на противагу російському «Південному потоку» з Газпромом разом узятими. Дрібниці життя – пропозиції українського прем’єра роблять проект «Південний потік» безглуздим, а гроші, витрачені на нього Росією, кинутими на вітер. Зроби те саме Ющенко – патріотична спільнота ревіла б від захвату. А так можемо лише думку гадати, що ж на нас чекає далі? Відставка Табачника? Партійна догана Колесніченкові? Вимога політради ПР до Царьова вибачитися перед власниками львівської «Криївки»?

Не дочекаєтесь. Просто допоки Росія надавала знижки і преференції, «конкретні пацани» більш-менш вдало відповідали взаємністю. Причому намірів і заяв у тій «взаємності» було набагато більше ніж реальних справ. А нині, коли Росія дала зрозуміти, що поступок не буде (бо поступатися власне вже нічим), «конкретні пацани» шукають інші засоби «зробити копієчку». У тому числі – коштом росіян.
Нічого особистого – лише бізнес. Російські вожді люблять виглядати «справжніми мачо» та «крутими пацанами», яким і гори по коліно? То чого ж вони дивуються, коли зіткнулися лобами зі справжніми «крутими пацанами» з донецьких териконів. Хай примудряються жити «по панятіям».