Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
23 січня, 2009   ▪   Ігор Петренко   ▪   Версія для друку

Купіль у надрах Землі

Гарячі природні джерела є не лише в далекій Ісландії чи трохи ближчій Грузії. Їх чимало і в нас під боком – у сусідній Угорщині. Тиждень досліджував, як це плавати у печерах і купатися в аквапарках, коли надворі сніг
Матеріал друкованого видання
№ 3 (64)
від 23 січня, 2009
Купіль у надрах Землі
Графіка:Павло Ніц
Фото надані Національним Бюро з туризму Угорщини.
 
 
 
Угорська м’яка зима не морозить щоки. Уздовж шосе, що веде з Будапешта, – акуратні будівлі, виноградники і металеві кулі водогінних башт. Промайну­­ли – і швидко ховаються в туман, немов у передбанник.
 
«Ми країна не надто заможна. Шукали газ, нафту – немає. Знайшли тільки гарячу термальну воду», – всміхається гід Ласло Шпраха.

Десь у глибині Землі клекоче полум’ям магма, гріє невисокі гори й створює у карстових печерах природні басейни і джакузі. Щодо запасів термальних вод, то Угорщина – серед світових лідерів. На її території зареєстровано приблизно 1400 джерел, і майже всюди на них влаштовані купальні, водолікарні,  спа-центри, аквапарки, готелі з басейнами. Поки у Києві моржували, ­загартовувалися і готувалися до Водохреща, Тиждень обрав дещо комфортніший стиль релаксу. 

 

 Акваторія у печері
 
Ми стоїмо біля входу до купальні «Барлангфюрдо». Різдвяна ілюмінація прикрашає портал цього вертепу, де відбувається тілесний ритуал оновлення життєвих сил. Склад­­ну мадярську назву запам’я­тає не кожен, тож зазвичай її ­називають «Печерна купальня у Мішкольц-Тапо­льці», бо вона влаштована у нутрощах гори Верхедь, що за кілька кілометрів від Мішкольця, третього за розміром міста Угорщини.
 
За десять хвилин уже пливу підземним лабіринтом. Один вигин лабіринту, інший... Стіни – світла вулканічна лава, що застигла мільйони років тому. Глибина тут невелика, метрів півтора. Людей небагато, серед них є й діти. У блакитних хвилях температурою +300С якось забувається, що надворі холод.
 
Пірнаю під місточком, запливаю в один грот, в інший... Усюди не надто помітна ілюмінація, водозахисні ліхтарі, приховані дизайнером у напластуваннях лави. А ось у третій круглій печері темрява й зірки. У воді двоє у синіх шапочках цілуються – о, Європа!.. Може, геї? Перемовляються, щоправда, російською. Туристи. А зірки виявили­­ся електричною імітацією кантівського зоряного неба.
 
Полюбляють такі водні процедури не тільки мадяри. Знайомлюся з екс-земляком: Михайло Гурський родом із Вінниці, пенсіонер, веселун. Уже десять років мешкає у Кельні: «Коли м’язи крутить, я люблю й Баден-Баден, але тут теж добре – сервіс нормальний і дешевше, ніж у Німеччині». Пан Михайло хвалиться, що угорські купальні дають йому полегшення від остеохондрозу, прострілів хребта, коли м’язи крутить. Він із самоіронією перераховує ще якісь свої недуги, але я далі вже не слухаю і пірнаю у термальну хвилю. Як дослідник випробовую на собі невеликі водоспади, донні гейзери... Плавання плюс гідромасаж тіла, ще й взимку під зем­лею – незвичне поєднання. 
 
 
Водограй соляної гори
 
Мікроавтобус їде у сутінках вже годину лісом, ми десь кружляємо. У світлі фар раз у раз виринає дорожній знак – стрибаюча косуля. «На дорогу тут вибігають фазани, лані. Якось перебіг шлях навіть лось», – згадує пан Ласло. У цих місцях добре ведеться мисливцям. Раптом праворуч щось біліє. Крижана стіна? Ні, вона рухається… Сніг? Соляний водограй!
 
Багата мінералами, зокрема кальцієм, гаряча вода плине каскадами з гір, додаючи солі терасам. Надзвичайне видовище. Праворуч темніє сосновий ліс, а ліворуч світиться скляний блакитний комплекс. Це купальний палац – велетенський спа-велнес-центр із басейнами, саунами, гідромасажними пристроями.
Соляна гора... «Таке природне явище, окрім Егерсалока, зустрічається в турецькому Памуккале», – каже Світлана Кабиш, керівник інформаційного бюро «Угорщина – туризм». Пан Ласло додає: «Та в парку Єллоустоун у США».
 
Ми в селищі Егерсалок. Цей соляний водограй знайшли в 1961 році, коли – мав рацію пан Лас­­ло – геологи шукали нафту, але бур відкрив мінеральне джерело.
Від Егерсалока ходить маршрутка до більшого міста з подібною, але коротшою назвою: усього за 6 км на схилах гір Бюкс і Матра розташувався Егер. Зазирнули й туди. Місто барокове й готичне: чисте, ввічливе, доглянуте. Його архітектура спонукає блукати вуличками, сидіти в затишних кав’яр­нях та винарнях, яких тут безліч, і милуватися фортецею, що нависає над річечкою.
 
В Егері, як майже всюди, з-під гір б’ють цілющі джерела. І також здавна кидають виклик зимі, купаючись у природній теплій воді. Зокрема, місцеві мешканці рекомендують відвідати турецькі лазні – це ще й пам’ятка культури епохи турецького панування... А в Будапешті, я чув, є терми часів давньоримської окупації. Може, й лазні з вологим паром, які тепер також є скрізь в Угорщині, – теж культурний внесок завойовників? «Нас весь час хтось від когось звільняв, але забував попрощатися й пі­­ти», – жартує з цього приводу пан Ласло.
 
Підземна віталізація
 
Їдемо повз Балатон, видовжене й велике озеро-море. Воно вже закрижаніло, що, як кажуть угорці, буває досить рідко. На його березі розташовано чимало містечок, де місцеві влітку здають житло на будь-який гаманець, як, приміром, у нас на Азовському морі. Шаленої популярності береги Балатону набули у часи, коли Угорщина бу­ла «найвеселішим бараком соцтабору». Німці з ФРН і НДР мали можливість зустрічатися й родичатися тут, на нейтральній території, і водночас оздоровлюватися.
 
Серед таких містечок Тапольця, знаменита ще й кількома карстовими печерами, створеними у тутешніх горах матінкою природою. В одній з них є підземне озеро, де туристів метрів 300 катають човном, як у нас в уманській Софіївці підземною річкою Летою. Хоча соцтабору давно немає, німці, та й не тільки вони, охоче їздять сюди й досі. Багатьох цікавить насамперед печера з особливим мікрокліматом для тих, у кого бронхіальна астма, алергії, бронхіт тощо.

Ми ходимо підземеллям, ніби якимось містом. Люди тут між сталактитів і сталагмітів читають книжки, грають у шахи, прогулюються. Згідно з європейською політкоректністю тут немає хворих – є ті, хто віталізується, тобто по­ліпшує свої життєві параметри. Купують путівку на тиждень-два ­­
і мешкають поруч: із печери дерев’яну галерею прокладено просто до ліфта чотиризіркового готелю «Пеліон».

Крім печери і кількох саун, у «Пеліоні» є відкритий басейн, куди Тиждень виплив на зимове повітря, вдягнувши силіконову шапочку. Тут, до речі, отримали б кайф і любителі моржування, але я вилазити на крижаний бортик не захотів. Знову заплив у купальний дім ­і якнайшвидше в сауну!
 
 
 
Озеро гейзерів
 
Автобусом від озера Балатон збочуємо у якийсь ліс. Дивний: їдемо ніби крізь голлівудську фентезі-декора­цію: навколо порослі мохом стовбури, дрімучі мочарі рідкісної рослини – болотного кипариса. Авторадіо про щось стурбовано по­­відомляє. «У Будапешті заметіль», – перекладає пан Ласло. Але асфальтна магістраль швидко виводить нас у доглянуте містечко з чималою кількістю готелів. Тут затишно і безсніжно.
 
«Це Хевіз, він виріс навколо однойменного термального озера, а 50 гектарів лісу захищають озеро від вітрів, створюючи цілющий мікроклімат цього єврокурорту», – каже пані Світлана Кабиш.
 
І ось ми стоїмо на березі теплого озера біля пам’ятника князю Фештетичу. Не за бойові звитяги чи придворні інтриги досі шанують цього аристократа – саме він відкрив тут колись першу купальню. Справа князя перемагає: люди вервечкою тягнуться до роздягальні, що влаштована у дебаркадері. Там перевдягаються з шуб у купальники і занурюються у цілющу мінеральну купіль. Хтось борсається у воді під захистом скляного кубічного купола, а хтось випливає крізь шлюзи-штори на плесо, що парує, немов какао.
 
Хевіз – це найбільше термальне озеро Європи, велетенська природна ванна. Навіть у найхолодніші місяці, як нині, його температура не опускається нижче +24°С. З глибини б’ють теплі гейзери, потім вода, повільно обертаючись за годинниковою стрілкою, перемішується й спускається в Балатон.
 
Чути перегуки, серед них українською, російською, польською. Тамара Куценюк із Нетішина радіє зустрічі з Тижнем: «Їжджу постій­­но вправляти спину до Євпаторії, Бердянська, Берегова. Порадили ще Хевіз – тут є спеціальний прист­­рій для витягування хребта у во­ді». У готелі «Європа Фіт», яким, до ре­чі, керує наша співвітчизниця, харків’я­нка Олеся Потімкова, є обладнання для поліпшення опорно-рухової системи людини. «Мене підрихтували, як мою автівку після аварії, – жартує пані Тамара. – Тепер заліковую подряпини». Таке обладнання для «рихтування хребта» є у всіх великих готелях Хевіза, не тільки в «Європі Фіт». А вавки тут загоюються на людині, мов на кіборгові, чим користуються й професійні спортсмени, які приїздять сюди відновлювати сили і снагу. Вчені давно дослідили загадку надзвичайних властивостей озера: їх надає мул, який накопичується на дні Хевізу. Бактеріальна флора намулу виділяє антибіотик, тому у воді зовсім немає хвороботворних бактерій чи алергенів.
 
Різдвяний аквапарк
 
Тиждень пересвідчився, що для мадярів відвідування взимку не лише лазні, а й купальні є природним. «Купальний дім, купальна печера» – ці вирази я запозичив у свій лексикон, дослідивши деякі провінційні містечка Угорщини. Хоча й не побував у відомих європейцям містах Ньіредьхаза, Дебрецен, Хайдусобосло – їх як термальні курорти насамперед і просувають туроператори.
 
Але, мабуть, найбільше купалень, з кількадесят, у Будапешті. Тижню закортіло подивитися на, як писали світові ЗМІ, «найбільший у Центральній Європі критий аквапарк Aquaworld Budapest», відкритий наприкінці 2008 року. Перші відвідувачі вже зустрічали там Різдво-2009. Мабуть, не всі піднімали келихи серед хвиль, хтось і за столом – при аквапарку є чотиризірковий готель «Рамада Резорт». Власне, готель із купальнями – єдиний комплекс. Так задумано, що можна вийти з номера у капцях, спуститися ліфтом на мінус перший поверх й опинитися у вологих джунглях.
 
Зазвичай дизайнери тематич­­но стилізують аквапарки в колориті якоїсь країни: Єгипту, Греції тощо. Aquaworld Budapest «загримовано» під камбоджійський храм «Ангкор Ват» – знаменитий «пуп землі», міфологічний центр Всесвіту.
 
Невеликий шторм робить масаж кремезному німцеві й стрункій білявці. Хтось фотографується під струменем штучного гейзера.

«Важко буде сина звідси витягти», – оцінює аквапарк сімейне подружжя Мілових із Дніпропетровська. Так, дитячих розваг тут море: для малюків – жабенятники, для тинейджерів – 11 гірок, найвища з яких сягає 17 м. Мілови вже кілька разів «віталізувалися» в Хевізі, наступного разу мають намір їхати не одразу до озера, а дорогою перепочити в Будапешті, щоб оглянути столицю, яку досі бачили тільки проїздом. Це буде нескладно: Aquaworld розташований на березі Дунаю, не надто далеко від центру угорської столиці. А з аеропорту – лише 15 хвилин їзди.




Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Обвинувачені у вербуванні українців для торгівлі наркотиками на території РФ можуть вийти на волю вже у перший день зими.
    23 листопада, Андрій Голуб
  • Навіщо білоруським спецслужбам скандал з «українськими шпигунами» й хто може бути в ньому зацікавлений
    23 листопада, Сяргєй Пульша
  • За кілька останніх років роль Нафтогазу в українській політиці різко змінилася. Якщо до 2015-го він був чи не найбільшим головним болем усіх урядів, яким регулярно доводилося шукати можливості покриття багатомільярдних доларових дефіцитів компанії, то тепер перетворився на найприбутковіший державний актив.
    23 листопада, Олесь Олексієнко
  • Що спричинило заколот в «ЛНР». На кого зроблять ставку російські куратори
    23 листопада, Денис Казанський
  • Скандалів і проблем навколо розслідувань, пов’язаних зі злочинами часів Революції гідності, налічується, певно, не один десяток.
    23 листопада, Станіслав Козлюк
  • Як саме єврейську столицю бачать сучасні ізраїльські режисери, киянам показали на фестивалі «Дні Єрусалима в Києві».
    22 листопада, Ганна Трегуб
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS

Матеріали, позначені як "Новини компаній" розміщуються на правах реклами. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено.