▪   Олена Горбенко

Технологія "Термінатор"

Цікавим екпериментом є трансгенна коза, що має вбудований ген павука, завдяки якому дає разом із молоком волокна павутини, міцніші за сталь
Матеріал друкованого видання
№ 5 (5)
від 30 листопада, 2007

 Аби збільшити прибутки і захистити свою продукцію від несанкціонованого використання, виробники генетично модифікованих рослин планують використати технологію, спрямовану на стерилізацію своїх сортів. Ніхто не може виключити, що ця властивість не перекинеться на рослини дикої природи. 

Стрімкий розвиток біотехнологій крок за кроком збільшує арсенал засобів, що дають змогу науковцям маніпулювати генетичною спадковістю як завгодно і створювати організми із будь-якими корисними ознаками. Такі творіння отримали назву ГМО – генетично модифіковані організми. Одним із найперших прикладів ГМО є бактерія, кишкова паличка Escherichiacoli, яку ще у кінці 70-х років ХХ ст. вчені «навчили» продукувати інсулін для потреб діабетиків, додавши до її геному – власного набору генів – копію гена інсуліну людини. Але потреби у інсуліні зростають з кожним роком, тому дослідники вбудували копію гену в геном рослини – різушки Таля (Arabidopsisthaliana), яка тепер допомагатиме людству виробляти інсулін. Іншим відомим прикладом є ГМ картопля, яка, навпаки, має штучно привнесений ген бактерій. Завдяки йому картопля отримала здатність синтезувати токсин, смертельний лише для колорадського жука, але неотруйний для людини і тварин. Невдовзі за допомогою трансгенних рослин світ отримає можливість відмовитися від процедур щеплення від багатьох хвороб: адже вже існують помідори, що продукують вакцини проти дифтерії, коклюшу та правця.
Активно створюються ГМО, які допоможуть задовольнити потреби суспільства не тільки у їжі. Вже зараз генетично модифіковані рапс і цукрову тростину у світі використовують як сировину для отримання біоетанолу. Цікавим екпериментом є трансгенна коза, що має вбудований ген павука, завдяки якому дає разом із молоком волокна павутини, міцніші за сталь. Але у біотехнологій може бути й зворотна сторона медалі.
 
Блок від Monsanto 
Плануючи захистити «піратське» розповсюдження своєї продукції, корпорація Monsanto, світовий лідер із виробництва і продажу ГМО, у червні 2007 придбала Delta & Pine Land Company, яка з 1980-х років розробляє технології контролювання розмноження трансгенних рослин. Одна із таких розробок була представлена у березні 2006 року на засіданні ООН з питань біобезпеки і отримала дуже символічну назву «Термінатор». Ця технологія є серією генетичних модифікацій, спрямованих на стерилізацію трансгенних рослин.
 
Досягається це за допомогою привнесення додаткового гену до геному ГМ рослин. Відомо, що гени рослин, як і гени інших живих істот, активні неодночасно. Одні гени «працюють», коли рослина тільки проростає, другі – коли зріють плоди, треті – коли час скинути листя, а четверті – все життя. Деякі гени активуються світлом, а деякі – хімічними сполуками. Кожен ген має у своєму складі спеціальну ділянку – промотор, який визначає час і спосіб активації гена. Біотехнологи знайшли промотор, властивий лише генам, які є відповідальними за нормальний розвиток пилку, але непотрібні і неактивні протягом життя рослини. До цього промотору вони приєднали ген, що кодує отруйний білок барназу з бактерій. Модифікована у такий спосіб рослина росте і розвивається нормально. Коли ж підходить час запилюватися, активуються гени, відповідальні за формування пилка і разом із ними барназа, яка не дає утворитися життєздатному пилку. Отже, виробники таких ГМО зможуть спати спокійно: продані фермеру трансгенні рослини, що матимуть ген барнази, будуть стерильними і не дадуть насіння.
 
Для подальшої реалізації технології перед виробниками ГМ рослин залишилося вирішити ще одну проблему – а як же бути із тими рослинами, що вирощують тільки для отримання насіння, наприклад, кукурудзою, соєю або пшеницею? Невдовзі, було вирішено і це завдання. Дослідники вставили в ген барнази блок-ділянку, що заважає активації гена. Вийшло щось на зразок блискавки, яку не можна розстібнути, бо між зубцями застрягла тканина. Із такою модифікацією рослина нормально формує насіння – адже ген барнази із блок-ділянкою неактивний. Щоб включити його, необхідно позбутися блок-ділянки. Для цього в ГМ-рослину ввели ген рекомбінази, який активується лише після того, якщо рослину обробити спеціальним хімічним агентом. Рекомбіназа працює як “ножиці” та вирізає блок-ділянку із гена барнази, відновлюючи її роботу. Тепер несанкціоноване вирощування ГМ-рослин можна буде контролювати – достатньо лише обробити “піратське” поле необхідними хімікаліями, щоб блокувати утворення насіння.
 
Не зважаючи на те, що “Термінатор” було анонсовано як технологію, спрямовану на унеможливлення потрапляння вбудованих генів у дику природу шляхом перезапилення, всім стало зрозуміло, що вона неминуче зробить фермерів повністю залежними від постачальників ГМО. ООН ввела мораторій на випробування та впровадження технологій подібного напрямку, але біотехнологічні компанії не втрачають надії легалізувати “Термінатора”. Для захисту споживачів ГМ-рослин Бразилія та Індія вже прийняли закон, що забороняє розповсюдження рослин із “Термінатором” на їхній території. Не відстає від них і Канада, яка цього літа винесла на розгляд подібний законопроект.
 
Втеча гену 
Нині багато науковців схиляються до думки, що “Термінатор” не зможе захистити дику природу від “втечі” трансгенів із ГМ-рослин. Однією з причин є існування явища горизонтального перенесення генів, до якого причетні бактерії та віруси. На відміну від вертикального перенесення, коли гени передаються від батьків дітям. Відомо, що ці організми здатні вищеплювати окремі гени із господаря, на якому паразитують, і розповсюджувати їх у природі. Хоча теоретично розрахована і перевірена у лабораторних умовах вірогідність такого переносу дуже мала, але існує. Це перетворює впровадження технологій на зразок “Термінатора” не тільки на даремний, але й потенційно небезпечний крок.