Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Світ у 2018 Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
1 лютого, 2008   ▪   Антон Зікора   ▪   Версія для друку

Український хрест майстра ушу

Майстер привселюдно називає себе ледачим: «Я жирна свиня». Робить легкий поштовх – і 15 учнів розлетілися в різні боки
Матеріал друкованого видання
№ 5 (13)
від 1 лютого, 2008
Український хрест майстра ушу
ФОТО: Євген Котенко

В Україні, що пережила штурми Білого Братства та набіги духовних вчителів із Африки, не виглядає дуже дивним, коли кілька десятків людей стоять у шерензі протягом години, витягнувши і трохи зігнувши перед собою руки та дивлячись кудись у нескінченність. Протриматися так без підготовки важко й хвилину, а ці стоять і навіть всміхаються. Не силувано, як це роблять парафіяни неопротестантських церков, а якби ненароком. Усе це називається «стовп», чи «дерево» – така базова вправа внутрішніх стилів ушу, китайського бойового мистецтва.

Учнів поправляє маленька людина, яка поєднала у своїй зовнішності Джекі Чана і Брюса Лі. Майстер Му Юйчунь, щоправда, трохи старший за своїх розпіаренних кіноколег, але й він свого часу знімався у бойовиках, а також проявив себе як режисер-постановник батальних сцен. Що ж до володіння ним ушу, то, може, він і не поступився б своїм легендарним землякам. 1982 року Му Юйчунь став чемпіоном Піднебесної зі саньдао – єдиноборства, що поєднує бій руками й ногами та прийоми вільної боротьби, єдине правило якого: бийся, як хочеш і можеш, аби перемогти.
 
Сьогодні Майстрові 60. Це означає, що «в темі» він вже 54 роки: Му Юйчунь почав начитися ушу з 6-річного віку. Спочатку оволодів шаолінем – так званим зовнішнім стилем, потім – і внутрішніми: тайзці, багуа, син’ї. Усі ці напрями – основа традиційного ушу.
 
«Деревом стояти – доля міняти»
 
Відстоявши «деревом» (або ще кажуть «в дереві» або «в стовпі», китайською«саньтіши»), люди переходять до динамічніших вправ. Учні рухають поперед себе уявні кулі, великі й маленькі: штовхають їх, піднімають і відпускають у всесвіт. Це нагадує якийсь сонний танець у воді. Але для тих, хто займається ушу, ці предмети більше ніж відчутні: після Рухи в ушу складні, але голоне відчуттявиконання «дерева» у людей з’являється відчуття щільності та драглистості простору. Якщо з вами також відбуватиметься щось подібне, отже, ви змогли відчути рух енергії «ці». До слова, сам Юйчунь рідко говорить «ці», частіше називає дивні відчуття, які мають «знайти» його учні, магнітним полем.
 
Китаєць розмовляє ламаною російсько-українською, але зрозуміти його нескладно.
 
«Зовнішні дії: хто куди поставив ногу чи як рухає рукою – це не головне, – каже Майстер Му, – головне – відчуття. Якщо буде відчуття щільності навколишнього простору, буде відчуття куль у руках, точність рухів прийде сама. А «драглистість» і «кульки» напрацьовуються багатогодинним стоянням в «стовпі». У внутрішніх стилях ушу немає прямих рухів, тут усе подібне колу, зокрема тому, що постійно рухається. І якщо ви стоїте в «стовпі», то необхідно постійно відчувати, як енергія «працює» всередині вас й навколо. Втім, якщо ви все правильно робите, то все станеться само собою».
 
Майстер стверджує, що природа влаштована за принципом кола, адже всі елементи світобудови від Землі до молекули, мають форму кулі. А основа кулі – хрест: дві прямі, що перетнулися. Сонце згідно з теорією даосів є нічим іншим, як безліччю перехрещених променів, що проходять через одну точку. Му говорить, що потрібно бути гнучким і м’яким – це не дає змоги зламатися. Ламаються жорсткі.
 
«Йде пляжем молодий, сильний, груди колесом. Усередині – інвалід», – колишній кіноактор Му з такою артистизмом показує молодого сильного інваліда, що весь зал вибухає реготом.
 
«Деревом стояти – доля міняти», – приказує Майстер. Для новачків пояснює: «Якщо ви не стоїте «в дереві», то вам щастить наполовину: 50% щастить, 50% не щастить. У «стовпі» стоїш: о! 55 щастить, 45 – ні. Потім 60 щастить, 40 – ні... Це стосується насамперед роботи, любові, взаємовідносин з оточенням. Але хтось нас такими створив, що 100-відсоткового везіння бути не може.
 
Босоніж за Лао Цзи
 
До України Му потрапив наприкінці 1980-х років «через Радянський Союз». Спочатку був фестиваль ушу в Москві, куди його запросили як зрілого Майстра. Потім він почав викладати у Криму, згодом – у Києві. Тут Майстер одружився з українкою Оксаною. А сьогодні викладає китайське єдиноборство в одному зі спортивних залів на Позняках. В Українській асоціації традиції і культури Китаю «Чжень Гун Фу» дорослі вивчають внутрішні стилі, для дітей – шаолінь, який вимагає більшого фізичного навантаження. У неділю – цигун. Є безліч видів цигун, але Майстер каже, що викладає ту техніку, родоначальником якої був ще легендарний Лао Цзи, засновник даосизму. І розповідає, що є три головні напрями цигуну з тисячами розгалужень: даоський, конфуціанський, буддистський.
 
У залі також викладають мистецтво каліграфії, китайську мову, медицину. За освітою Майстер – лікар, фахівець із традиційної медицини. Він лікує голками, масажем тощо. Проте лікує не всіх – обирає пацієнтів за якимось особливим принципом, причому гроші тут жодної ролі не відіграють. Серед учнів китайця є ті, кого він свого часу буквально витягав власноруч зі стану інвалідності. І ці учні зазвичай легше, ніж інші, опановують ушу, а воно ж дуже непросте мистецтво. Кожен рух тут відбувається всім тілом, одночасно працюють руки, ноги, спина, шия, причому основне навантаження лягає не на м’язи, а на сухожилля. Вправи потрібно виконувати повністю розслабившись. Але наших людей, пригнічених міським ритмом, важко повернути до природного стану.
 
«Моє завдання – жити в Україні»
 
 
Один із учнів Майстра не зміг довго стояти «деревом» – сів на лаву. Проте і надалі, як вимагає вправа, тримав витягнуті поперед себе руки.
 
– Втомилися? – запитав Му.
 
– Ні. Просто випив трохи. Не можна?
 
– Можна.
 
Сам Му палить (майстер також людина!), однак взагалі не вживає алкоголю. Серед учнів Майстра є ті, хто «сидів» свого часу на героїні, а тепер благополучно живуть без наркотиків.
 
«Я знаю багато способів звільнення від наркотичної залежності, це не є таємниця, – продовжує наставник. – Але головне – бажання самої людини. Проти волі хворого нічого не поробиш. Прийшов якось до мене один хлопець із величезними чорними колами під очима. Ходив 3 місяці на тренування, почав досягати дуже гарних результатів, одужав. Але раптом зник і більше не приходив… Наркомана потрібно ізолювати від середовища, де вживають наркотики, людина має повністю змінити свої звички. Інакше усі зусилля марні. Сьогодні в Україні – це велика проблема, в Китаї – трохи менша».
 
Му, який прожив 2 роки у монастирі Шаолінь, з жалем зазначає, що нині дуже важко знайти майстрів-носіїв давніх традицій: в Китаї, як і скрізь у світі панує доба комерції і безліч псевдо-майстрів, яких цікавлять просто гроші, не маючи навіть уявлення про справжню традицію. Тай сам Шаолінь перетворився на комерційний центр. Справжні монахи живуть в іншому місці – подалі від суєти і туристів.
 
В Китаї у Майстра залишилося чотири сестри і брат.
 
«За Батьківщиною не тужите?» – запитую.
 
«Чоловік давно тут, – розповідає дружина Оксана. – Раніше сумував, навіть плакав. А нещодавно був на Батьківщині, ходив знайомими з дитинства місцями і навіть не впізнавав їх. У парку, де він колись займався ушу, тепер скляні новобудови і офісні центри. Приїхав в Україну – каже: «Мого Китаю більше немає».
 
«На кожну людину Бог покладає свій тягар. Я тепер зрозумів, що моє завдання – жити в Україні, щоб допомагати тим, хто живе тут», – стверджує Му.
 
Майстер постійно оперує якимись образами, але важко вгадати, чи вигадує він їх у процесі викладання, чи так його навчали з дитинства.
 
«Розслабтеся, мої дорогі, я сказав: розслабтеся. У нас тут не в’язниця, – говорить наставник своїм учням і азартно пояснює, як це потрібно робити. – Взяли дві кулі, тепер з’єднали їх – вийшла сарделька… У вас на шкірі рук є насос, відчуйте, як ви накачуєте себе, роздуваєтесь зсередини, як жаба… Тепер берімо зірку, переставляємо цю сюди, а ту – сюди. Ось. Тепер робимо, як робить черв’як…»
 
Учні зі стажем повністю вірять своєму Майстрові, і це попри те, що його поведінку можна іноді охарактеризувати як антирекламну. Наприклад, щоб показати, які м’язи і [170]сухожилля мають працювати у тому чи іншому випадку, він інколи знімає із себе майку. Тоді здивовано дивиться на свій живіт, а потім з усією безпосередністю видає: «Правда великий!»
 
Гроші і театр
 
Якось Майстра запросили викладати в одному з наймодніших оздоровчих центрів столиці. Му Юйчунь одразу поставив дружин «нових українців» в позу «дерева» та змусив так стояти годинами… Центр швидко попрощався з Майстром. А що йому заважало додати до своїх дій таємничості? Китайська музика, ароматні палички, відповідний одяг та астральні дзвіночки могли б зробити непогану касу. Але якби всі майстри були такими «касовими», що б ми сьогодні знали про ушу? Му залишився вірним собі, своїм традиціям, «своєму Китаю».
 
На своїх заняттях Майстер більше уваги приділяє філософії ушу, гармонії людини із собою, і менше – войовничим аспектам. Проте про його бойові здібності ходять легенди. Після довгих прохань показати «щось таке» Майстер вибудовує ланцюжок із 15 учнів. Легкий поштовх – і всі розлетілися в різні боки. Після цієї демонстраціх Му трохи бентежиться і підсумовує: «Театр – усе це».
 
«Увага! Я можу вчити вас битися, – говорить він учням, – тим паче будь-який рух, який ми тут вивчаємо, може бути застосованим у бою. Це не казка: людину можна вбити одним пальцем. Але це вам не потрібно. Зміцнюйте своє здоров’я, будьте щасливі, і на вас ніхто не нападе».
 
КРАЇНА У

 Серед нас живуть 10 000 ушуїстів 
Олег Чуканов, президент Української федерації ушу, голова Федерації ушу Київської області:
Загалом в Україні нараховується близько 10 000 ушуїстів. Особливо розвинуто воно в центральній та північній частини країни. Зараз активно розвивається в західних областях. В Україні живуть кілька майстрів із Китаю, але всі вони не такого високого рівня, як Му Юйчунь.
Окрім Української федерації ушу, в країні також діє Федерація ушу/гуньфу і цигун України під керівництвом Миколи Матулевського.




Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Перша фаза переговорів про вихід Великої Британії з ЄС виявилася важкою. Але друга ще й не почалася
    17 грудня, The Economist
  • Добротна будівля початку ХХ століття на розі Миру й Грецької з дерев’яною вивіскою «Izba-читальня». «Youth has no age», — читаємо напис на вхідних дверях і такий самий високо на стіні над баром усередині.
    17 грудня, Ганна Чабарай
  • У багатих країнах дерева відвойовують територію. Розширення лісів не завжди популярне, але воно триватиме
    16 грудня, The Economist
  • Модернізована лісопереробна промисловість Білорусі лишається зоною ризикованого інвестування
    16 грудня, Сяргєй Пульша
  • Що заважає розвиватися лоукост-перевезенням в Україні
    16 грудня, Максим Віхров
  • Москва активно використовує право вето в Радбезі ООН. Що це говорить про її позиції на міжнародній арені
    16 грудня, Олександр Костриба
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS

Матеріали, позначені як "Новини компаній" розміщуються на правах реклами. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено.