▪   Петро Нестеренко

Сторож для книжки

Екслібрис Яна Кароля Ходкевича
Тиждень розповідає, звідки в Україні взялася така модна штука, як друкований екслібрис
Матеріал друкованого видання
№ 51 (60)
від 19 грудня, 2008

Сотні років мати приватну бібліотеку було престижно, а книгу вважали дорогоцінним пред­­ме­том. Щоб коштовність не поцупили, на неї наносили екслібрис |див. словничок|. Своєрідним попередником екслібриса можна вважати рисунок із циліндричної печатки з Дворіччя (між Тигром і Євфратом), який датують ХХІ ст. до н. е., де над биками, що жадібно п’ють воду, зображено піктографічний знак власника глиняної дощечки. В Британському музеї зберігають фаянсові таблички з написами, якими позна­чав свої папіруси єгипетський фараон Аменофіс ІІІ (1410–1375 роки до н.е.). На них є ім’я власника бібліотеки, тобто фараона, й короткий зміст рукопису.

«Їжачок» – перший європейський екслібрис
 
Батьківщиною книги, як відомо, є Німеччина. Найдавніші друко­вані екслібриси теж родом із цієї країни. Перші німецькі екслібриси, власниками яких були громадяни Гільдебрандт Бранденбург і Ганс Кнабенсберг на прізвисько Іглер («любитель їжаків», тому на його книж­­ковому знаці було зображено їжака), дато­вані 1470–1480 роками. А одним із перших авторів друкованих екслібрисів був живописець, графік, фортифікатор і просто інтелектуал Альбрехт Дюрер (1471–1528). У його графічному спадку – 7 проектів та 13 ти­ражованих книжкових знаків.
 
У європейських країнах екслібрисами захопилися в XVI ст. Перший французький книжковий знак з’явився 1501 року, польський – 1516-го (для єпископа Мацея Джевицького), литовський – 1533-го, чеський – 1536-го, італійський – 1548-го, англійський – 1574-го (для батька знаменитого філософа, канцлера королеви Єлизавети І, Ніколаса Бекона), шведський – 1595-го (для королівського радника й видатного по­літи­ка ХVI ст. Туре Більке), голландський – 1597 року тощо.
 
Історія японського екслібриса така ж давня, як і європейського. Один із перших да­тований 1470 роком. Це штемпель із написом: «Викра­дення цієї книги закриє тобі ворота на небеса, пошкодження її розверзне браму пекла. Кожен, хто візьме книгу без дозволу, буде покараний усіма бо­гами Японії».
 
Екслібрис Петра Даниловича
 
Парижанин зі Львова
 
За примхою долі, перші українські екслібриси були надруковані в Парижі на початку XVII ст. Їх автором був талановитий львівський графік Ян Зярнко (бл. 1575 – бл. 1630). Відомостей про цю людину обмаль. Народився художник близько 1575 року у Львові. Як більшість тогочасних інтелектуалів та митців, Зярнко мав здійснити освітню мандрівку за кордон. Він навчався у Кракові, потім у Львові в майстерні Йозефа Вольфовича. Далі шляхи привели його до Італії й, нарешті, у 1608 році до Парижа. Ян Зярнко гравірував портрети, зображував сучасні паризькі події, алегорії, релігійні сюжети, виконував книжкові ілюстрації та екслібриси. За його рисунками гравірували кілька майстрів. Відомо також, що його брат Мартін був художником у Львові в 1610–1611 роках.
 
У Парижі Зярнко виконав три екслібриси для своїх земляків – ці печатки є найдавнішими українськими книжковими знаками. Перший вигравіруваний 1610 року на зворотньому боці мідної дошки з картиною, написаною олійними фарбами. Екслібрис замовив майбутній батько польського короля Яна ІІІ, а на той час – просто юний інтелектуал, 22-річний Якуб Собеський.
 
Екслібрис має типову схему, характерну для другої половини XVI ст., яка залишалася популярною аж до XVIII ст. Над гербовою композицією у розгорнутій стрічці розміщували девіз або вписували дату. Внизу, під гербом, зображували картуш, у якому повідомляли посади і звання власника. В основі екслібриса Зярнка – розділений начетверо гербовий щит. Угорі – два коронованих шоломи, над гербовою композицією на стрічці девіз: PRO ARIS ET FOCIS. Наприкінці бракує слова CERTО, разом із яким виходить повний девіз, що перекладається як «Б’юсь за вівтарі та вогнища». Незаповнений картуш та порожній щит дають підстави вважати, що цей екслібрис не був закінчений.
 
До екслібрисних шедеврів належать два великих офорти з підписами Яна Зярнка 1610 і 1619 років, які зберігаються в бібліотеці Британського музею в Лондоні. На одному зображено картуш із гербом «Сас» (стріла на півмісяці), який підтримують два леви, і стрічкою без напису. Його виконано для друга Якуба Собеського, галицького магната Петра Даниловича, який на той час також навчався в Європі.
 
Найкращим екслібрисом сторіччя по праву можна вважати розкішну гербову композицію ко­ронного гетьмана Великого Князівства Литовського Яна Кароля Ходкевича. За його основу взято щит, у якому розміщено герби предків. Щит у бароковому картуші тримають грифони, що символізують могутність і  владу. Це все увінчано трьома коронованими шоломами.
 
Внизу під гравюрою напис: I. Ziarnko Leopol: Pol. F., що засвідчує авторство Яна Зярнка, який також підписувався під роботами Le Grain Polonus (з польської землі) або просто Leopoliensis (львів’янин).
 
Троє замовників Яна Зярнка не просто належали до однієї (найвищої) верстви суспільства, вони були пов’язані між собою у своєрідний, майже містичний спосіб. Імовірно, саме Петро Данилович познайомив Якуба Собеського зі своєю родичкою – дочкою Івана Даниловича Теофілою, яка стала його дружиною. За легендою, коли Теофіла народжувала сина, розгулялась страшенна буря, а у мить, коли маля прийшло на світ, у вежу Олеського замку (саме там відбувалися пологи) вдарила блискавка. Це витлумачили як знак народження великого полководця. І справді, Ян Собеський виграв чимало битв. У 1673 році Великий коронний гетьман Собеський вдруге за XVII ст. розбив турків під Хотином. Він поквитався за смерть Ходкевича у першій Хотинській кампанії і перемогою вторував собі шлях до престолу.
 
 
 
Незакінчений екслібрис  юного Собельського 
 
Українець, поляк чи литовець?
 
Ян Зярнко свідомо акцентував увагу на своєму польському і львівському походженні, проте це не завадило зарахувати екслібрис Ходкевичів до свого набутку й литовцям. Якщо ми претендуємо на першість екслібрисів Яна Зярнка з-поміж українських книжкових знаків, то теж маємо для цього вагомі підстави. Гравер хоч і працював за межами України, все ж був із нею пов’язаний: і мистецькою освітою, і родинними контактами, і, врешті, замовниками. Його екслібриси виконані не для чужих людей, а для земляків: галичан Собеського та Даниловича й волиняка Ходкевича. Втім, роботи львів’янина Зярнка є частиною спільної спадщини всіх народів давньої Речі Посполитої: поляків, литовців, білорусів та українців.
 
Попри наявність на теренах України великих бібліотек та замовників-книголюбів, варто визнати, що друкований книжковий знак не набув поширення в XVII ст. на наших землях – нескінченні війни не сприяли читанню. Розквіт українського екслібриса почався в наступному сторіччі.
 [1079][1080]
 
Замовники Яна Зярнка

 Якуб Собеський (1590–1646) – «голова держадміністрації» Руського воєводства, магнат, політичний та військовий діяч Речі Посполитої, колекціонер старожитностей, мемуарист. Батько короля Яна ІІІ Собеського. Бібліотека Якуба Собеського налічувала близько 7000 томів. Був старостою кількох українських міст – Теребовлі, Яворова, Стрия, Калуша, Бара і Красностава. В політиці виступав за захист шляхетських прав та дотримання релігійної толерантності. Після Хотинської війни 1621 року написав Commentariorum chotinensis belli libri tres («Коментарі про Хотинську війну в трьох книгах»), де захоплено оцінював постать козацького гетьмана Петра Сагайдачного. 

 

 

 

Ян Кароль Ходкевич (1560–1621) – Великий гетьман литовський. Один із найвизначніших полководців свого часу. В політичній діяльності відстоював автономію Великого Князівства Литовського в Речі Посполитій. Освіту здобув у Віленській академії, вивчаючи філософію. Військова кар’єра розпочалася з придушення повстання Северина Наливайка. Пізніше прославився у війнах зі шведами, брав участь у поході на Москву в 1611–1612 роках. Був вправним адміністратором успадкованих земель – збудував численні замки, фундував церкви та монастирі. Протектор майбутнього митрополита Петра Могили. Помер від ран у таборі під Хотином незадовго до перемоги над турками.
 
  
Петро Данилович герба Сас (народився 1598 року у Кременці, помер ­1645­‑го у Тернополі). Походив по матері Христині з роду Вишневецьких. Двоюрідний брат Івана Даниловича, чигиринського й корсунського старости та руського воєводи, власника Олеська. Даниловичі вийшли із середовища давнього галицького боярства, яких легендарна традиція виводила від угорського графа Гвідо, одруженого з донькою князя Романа Галицького. Освіту здобув в університетах Європи, зокрема, Лувенському та Болонському. Староста кременецький, кількаразовий посол (депутат) від Любліна до Сейму Речі Посполитої. Жодного портрета Петра Даниловича не збереглося.
 
СЛОВНИЧОК
Екслібрис (латинське ex libris – із книжок) – книжковий знак (наліпка або печатка). Правильно буде назвати екслібрис спеціально виконаним графічним твором малої форми. Власники приватних бібліотек, які мають особливий сентимент до книги, наклеюють знаки на внутрішній бік обкладинки кожної книги чи зібрання книжок з окремої галузі знань.