Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
6 лютого, 2009   ▪   Борис Черкас   ▪   Версія для друку

Чайки на… Балтиці

Це не нісенітниця. Хоч як дивно, йдеться про цілком реальні події, що сталися в далекому 1635 році
Матеріал друкованого видання
№ 5 (66)
від 6 лютого, 2009
Чайки на… Балтиці
Репродукція:С. Чупруненко «Запорізькі козаки в човні»


 

Перша третина XVII сторіччя позначилася для Речі Посполитої, однієї з найбільших держав тогочасної Європи, цілою низкою війн зі Швецією за володіння південно-східним узбережжям Балтійського моря. Ця боротьба була наповнена перемогами тієї чи іншої сторони, проте абсолютної переваги ані Варшава, ані Стокгольм здобути не могли. В той час, як польська кіннота панувала на суходолі, шведський флот був королем на морі. Новий польський король Володислав IV, амбітний і здібний полководець, вирішив нарешті розрубати гордіїв вузол «шведської проблеми». На Півночі було зосереджено доволі значні сили. І, що головне, розпочалося створення регулярного польського флоту. Ціною надзвичайних зусиль (а точніше, жорсткого стягування податків) було зібрано кошти, на які збудували дванадцять кораблів: десять фрегатів і дві галери. Проте на тлі шведських морських сил, що обраховувалися сотнями бойових і допоміжних кораблів, це була краплина в тому ж таки морі. У цій непростій ситуації король і його урядовці «згадали», що Річ Посполита має могутній флот, проти існування якого вона весь час бореться – а саме, козацький.
 
Легка корабельна гарматка
 
Будівництво ескадри
 
Ідея використати чайки в балтійських водах існувала давно. Тим більше, що українське козацтво вже брало участь у сухопутних виправах польського війська до цього ще в 1526 році старшина запорожців пропонувала створити на Балтиці козацьку ескадру. Але більшість польських урядовців скептично ставилися до ефективності чайок у чужих водах. На початку 1635 року Володиславу IV вдалося таки переконати своє оточення в корисності козацького флоту.
 
Звісно, ніхто не збирався йти у тривалий морський похід навколо всієї Європи та ще й через контрольований турками Босфор: чайки вирішили будувати на місці. Тож навесні того ж року з України до Литви прибув козак-суднобудівник. Під його команду виділили місцевих майстрів. За кілька місяців вони збудували п'ятнадцять чайок з тридцяти замовлених. Ескадра була споруджена не повністю внаслідок неналежного надання урядом будівельних матеріалів. Аби виправити проблему, український корабел запропонував перебудувати під чайки п'ятнадцять місцевих рибальських ботів. Ці судна, як і чайки, мали неглибоку осадку й за обрисами корпусу та оснащенням нагадували драккари – кораблі вікінгів. Єдине, що уряд зробив як належить, це забезпечив чайки необхідним обладнанням (компасами, секстантами, ліхтарями, котлами) і зброєю (гарматами, гаківницями, списами і баграми).
 
Набір команди
 
Що ж до команд новозбудованих суден, то полковнику Костянтинові Вовку в травні 1635 року було наказано набрати дві тисячі вояків, п’ятсот чоловік кінноти й півтори тисячі – для морської служби. Але козацтво не дуже вірило урядовим обіцянкам щодо належної оплати служби й не було впевнене, що здобич, взята на шведських кораблях, буде такою ж багатою, яка зазвичай траплялася на турецьких галерах. Тож Вовк зміг завербувати для походу лише тисячу реєстровців, які мали досвід морської війни. Цей загін кількома групами в першій декаді липня прибув до Ковна (нині Каунас).
 
Сучасників вразило, що на противагу іншим військовим, українські козаки на марші не відзначилися грабунками й мародерством. Для тих часів і військових звичок річ нечувана, адже пересування навіть невеликої армії певною територією (байдуже, своєю чи ворожою), за нанесеними збитками зазвичай дорівню­­­вало стихійному лиху. Отже, 19 липня в Ковні козацтву було влаштовано почесну зустріч, місцеве населення на їхню честь влаштувало бучне свято. А вже наступного дня українці нарешті дісталися чайок. Отаман Вовк хотів одразу вийти в море. Але польське керівництво затримало похід на 14 днів. Річ у тім, що планована від зими війна на Балтиці так і не почалася. Шляхта не хотіла воювати і змусила короля піти на переговори зі шведами. Дипломатичні заходи не тільки не дали позитивного результату, але й погіршили ситуацію: під час переговорів шведи захопили польський флагман і відвели його до скандинавських берегів. Тож Володислав IV наказав Вовку йти у Вісленську затоку і виступити проти шведської ескадри.
 
Корабельна мортирка XVIII століття
 
Тактичні переваги
 
У перших числах вересня чайки нарешті вийшли в море. Осіння Балтика була неспокійною, сильний вітер і високі хвилі ускладнювали плавання. До того ж, аби шведи не дізналися про загрозу й не встигли заблокувати гирло Німану, з якого вирушила ескадра, козаки йшли вночі. Вдосвіта, коли темінь відступила, шведи побачили перед собою козацький флот. Шведські фрегати відкрили вогонь, але ядра не влучали. Козацька тактика, зумовлена особливостями конструкції та морехідних якостей чайок, що безвідмовно спрацьовувала у сутичках з турецькими галерами, виявилася цілком придатною й у бою з одним із найкращих флотів Європи. Річ у тім, що легкість, неглибока осадка та невисокі борти чайок давали можливість не тільки швидко маневрувати, ухиляючись від залпів. Невеликі, порівняно з європейськими військовими суднами, човни могли «підкрастися» до своєї жертви майже впритул, залишаючись непоміченими між хвилями. У цій ситуації бортова артилерія вже нічим не могла зарадити – ядра, які давно розтрощили б щогли та борти західноєвропейського корабля, далеко перелітали через низенькі козацькі човни.
 
Чайки проти фрегатів
 
Спроба шведів, трохи стурбованих появою незвичного супротивника, домовитися з отаманом Вовком не розпочинати військових дій закінчилася фіаско. Після деякого маневрування по морю, аби вибрати зручний вітер, козаки атакували шведські судна. Останні почали відступати у відкрите море, намагаючись триматися на дистанції гарматного пострілу. Але українцям таки вдалося не тільки ухилятися від обстрілу, але й відрізати один із фрегатів та, попри високі хвилі, підійти до нього впритул. Щоправда, ситуація ускладнювалася ще й тим, що борти шведських кораблів (як і всіх на Балтиці) були вищі за ті, що використовувалися на Чорному морі. Проте відчайдушною атакою козаки вдерлися на палубу і після абордажного бою захопили корабель. Коли переможці оглянули трюми, виявилося, що їм добряче поталанило: судно було завантажене військовою амуніцією та їжею для війська. За якусь годину шведський фрегат нагадував обгризену кістку: все, що було на ньому цінного, козаки перевантажили у чайки і, подарувавши життя переможеним (а могли й стрельнути з гармати нижче ватерлінії!), попливли до берега.
 
Після цієї перемоги український флот ще два тижні патрулював узбережжя від гирла Німану до Пілави, змушуючи шведів триматися на відстані. Місцевий люд із подивом дивився, як день у день козаки на своїх маленьких кораблях боролися з хвилями і вітрами. Українські капітани, використовуючи вітрила і весла, маневрували між хвилями. Якщо ж раптом хвиля і накривала човен, то він все одно не перекидався – рятував прив’язаний до бортів захисний пас із хмизу, що фактично використовувався як поплавець. Кілька разів шторм розкидав чайки в різні боки, але їх капітани знову збиралися докупи без утрат. Нарешті, в останній декаді вересня король наказав Вовку повертатися до України. Вояки отримали 15 тисяч золотих за службу й залишили за собою всі трофеї. Що ж до чайок, то вони були передані на зберігання до гостинного Ковна.
 
Балтійські пригоди козацтва продемонстрували його високі бойові якості. Крім того, українці вчергове підтвердили славу вправних мореплавців.

[1142]

 
ЗБЕРЕЖЕНО

Експонати майбутнього музею

Нещодавно в Запоріжжі презентували повністю відреставровану козацьку чайку, що затонула під час потужного льодоходу 1739 року. Здійснене десять років тому підняття її з дна Дніпра стало безпрецедентною операцією на пострадянських теренах: раніше піднімати давні кораблі вдавалося фахівцям з лічених країн. Чайка весь цей час перебувала у багатометровому шарі річкового мулу й піску поблизу Хортиці. Судно 17,5 м завдовжки і 3,5 м завширшки було розраховане на команду близько 50 чоловік, мало 12‑метрову щоглу й було озброєне чотирма гарматами, а також мушкетами відповідно до чисельності команди.
 
Увесь час після підняття судна на поверхню його консервували – вимочували в різних хімічних сполуках, що не дозволять деревині розкладатися. Чайка збереглася не повністю, тому її довелося склеювати з багатьох частинок, подекуди закриваючи прогалини новим деревом. Попри всі консерваційні заходи, демонструвати корабель можна лише у темному прохолодному приміщенні.
 
Окрім чайки, 1999 року під товщею піску поблизу Хортиці знайшли також бригантину, яка брала участь у російсько-турецькій війні 1736–1739 років у складі Дніпровської флотилії. Основну частину корабля підняли на поверхню 6 листопада 2004 року – щойно закінчено її консервацію.
 
Ще одним раритетом, так само знайденим на дні Дніпра, стало 15-метрове старовинне судно – ймовірно, запорізький річковий «дуб» або кончебас. Наразі підняли лише частину корабля. Його, як і інші подібні знахідки, відносять до періоду 1736-1739 років: тоді поблизу Хортиці діяла запорізька корабельня, в якій базувалося понад 400 кораблів.
 
Підводні археологи свідчать, що на дні Дніпра перебувають ще як мінімум три варті уваги об'єкти. Поряд із піднятими кораблями вони можуть стати експонатами майбутнього музею судноплавства, який планують збудувати на Хортиці.
 

Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Світові медіа аналізують результати проміжного звіту міжнародної слідчої групи щодо збиття літака MH17 17 липня 2014 року в небі над Україною і роздумують над притягненням до відповідальності кремлівського режиму.
    29 вересня, Ольга Ворожбит
  • Те, що колись видавалося немислимим, сьогодні не таке далеке від реальності
    29 вересня, The Economist
  • Низькі рейтинги нинішнього владного дуумвірату викликають у його учасників приплив політичних амбіцій в умовах певної невизначеності. Поки що приховані, але від того не менш сильні. Тиждень спробував спрогнозувати, у що можуть мімікрувати нинішні партії влади й на які суспільні сили вони спиратимуться.
    29 вересня, Богдан Буткевич
  • Попри прагнення деяких (переважно українських) політиків вилучити тему Волині з українсько-польських відносин, у Польщі кампанія обговорення «злочинів українських націоналістів» набула мистецького підживлення
    29 вересня, Юлія Олійник
  • Георгій Тука, який майже півроку працює в новому Міністерстві тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб, розповів Тижню про своє ставлення до конфлікту переселенців і держави довкола соціальних виплат та боротьби з контрабандою на Донбасі.
    29 вересня, Андрій Голуб
  • Однією з головних новин минулого тижня стала спроба так званого державного перевороту в угрупованні «ЛНР». Після того як лідер луганських сепаратистів Ігор Плотницький 21 вересня заявив, що проти нього готувався заколот, який провалився, багато хто спочатку сприйняв це як чергове інформаційне вкидання чи самопіар сепаратиста. Адже жодних конкретних імен Плотницкий не називав.
    29 вересня, Денис Казанський
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено