Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
7 березня, 2009   ▪   Версія для друку

Десантник-диригент

Чим керівник провінційного оркестру приваблює у Чернігів музикантів світового рівня?
Матеріал друкованого видання
№ 9 (70)
від 7 березня, 2009
Десантник-диригент
ФОТО: Анатолій Бєлов

 

Серед людей поза межа­­ми артистичних кіл поширене уявлення про музикантів, нібито вони слабкі, тендітні істоти, які живляться духом святим, бояться протягів і страждають на неврастенію. Звісно, це забобон. Ференц Ліст гнув руками підкови. Йоганн Себастьян Бах виховував двадцятеро дітей. Дмітрій Шостаковіч був футбольним суддею всесоюзної категорії. Микола Сукач, головний диригент чернігівського сим­фонічного оркестру «Філармонія», схожий радше на прапорщика повітрянодесантних військ, аніж на диригента.
           
Ренесанс після занепаду
 
Пан Микола і не приховує, а нав­паки, підкреслює своє десантне ­минуле. Маестро по-дитячому пишається десятками стрибків із парашутом.
 
Не палить і не п’є. Щодня влітку й узимку купається в Десні, зріст має під два метри й може ударом кулака розтрощити ослін. При цьому створений ним колектив, за відгуками знавців – один із найкращих оркестрів України, а може, і Європи.
 
Без характеру й гарту навряд чи можна було мобілізувати буквально на руїні повноцінну команду музикантів і переконати всіх – начальство, колег, самих оркестрантів і, головне, публіку – в блискучому майбутньому.
 
1999 рік був не найкращим для культурних ініціатив: Чернігівська філармонія перебувала в сплячці. Камерний оркестр, подібний до тих, що за радянських часів був у кожному обласному центрі, розпадався, а колишні вірні відвідувачі концертів класичної музики переймалися здебільшого власним виживанням.
 
Сукач зібрав учорашніх випуск­ників місцевого музучилища – без досвіду, без якісних інструментів (а на дешевій скрипці важко досягти якісного звуку, хай навіть тебе називають Ойстрахом), без перспективи. І невдовзі оркестр «Філармонія» дав концерт у Чернігові, за півроку виступив у Києві на фестивалі «Літні музичні вечори», а за два роки поїхав на перші закордонні гастролі до Хорватії.
 
Далі були виступи в Білорусі, знову в Хорватії, – там колектив відкривав музичний фестиваль Histria, а потім акомпанував Санкт-Пе­тер­бурзькому балету, який привіз «Лебедине озеро» та «Жизель». У січні 2008 року відбулося напрочуд ус­піш­­не місячне турне курортними містами Іспанії та Португалії.
 
«Мені важливо було показати хлопцям і дівчатам, що їхні зусилля не марні, що вони працюють не лише на ентузіазмі, що перед ними є перспектива, – каже диригент. – Без такого виховного моменту жодна команда довго не протримається. Плюс, звісно, дати їм зрозуміти, що ми не пасемо задніх. На курортах публіка досить досвідчена – вона збирається з усієї Європи. Звісно, оркестранти слухають чужі записи, можуть порівнювати, але хай вони наживо відчують, які вони молодці».
 
Рояля гальмівна педаль

Хоча, врешті-решт, закордонні тур­­не – питання престижу, навіть не грошей. Чернігів, поки що не належить до світових культурних столиць, принаймні поки що. Для провінції має передусім значення реакція саме своєї публіки й те, наскільки міняється атмосфера в місті. А вона вже змінилася, – зала завжди переповнена, як колись, за глухих радянських часів, коли філармонія була чи не єдиним осередком чогось справжнього.
 
У березні відбудеться вже де­в’ятий фестиваль класичної музики «Сіверські музичні вечори» Ідив. програмуІ, до міста регулярно, дедалі частіше приїздять зірки зі світовими іменами, інколи навіть оминаючи столицю. Піаністи Микола Луганський, Олег Полянський та Микола Сук, віолончеліст Олександр Князєв, японські скрипалі Саяка Шоджі, яка грає на рідкісній скрипці Страдіварі «Йоахім», та Ерік Шуман з не менш коштовним інструментом Страдіварі «Юпітер»…
 
Щороку гастролює в Чернігові й Вадим Руденко. Всесвітньо відомий піаніст, лауреат чи не всіх міжнародних конкурсів, розклад виступів якого розписано на багато років наперед. «Я комфортно почуваюся з багатьма диригентами, але все ж є троє, яким ніколи не відмовлю. За жодних обставин. Один із цих диригентів – Микола Сукач», – зізнається пан Руденко. Умови та обставини, що їх мав на увазі маестро, це зовсім не гонорари. Хоча, зрозуміло, Чернігів не може тут конкурувати з Токіо чи Нью-Йорком. Найгірша обставина – рояль чернігівської філармонії. «Він не тримає стрій, пливе», – так пояснює піаніст причину, з якої мусив замінити Про­коф’єва на Сен-Санса під час чер­нігівських гастролей восени 2008 року. І додає: «Думаю, що навіть з тієї мізерії, що виділяється на культуру, чиновники повинні знайти кошти на інструмент. Тим більше, що колектив нарешті отримав статус академічного симфонічного оркестру».
 
Попри вибухову вдачу Миколи Сукача, вимагати щось у когось із позиції сили він не може. Змушений весь час просити: у міської влади, у спонсорів. Оркестрантами, попри авторитет, теж командувати складно: невелика платня, важка праця, чимала завантаженість. Трохи перегнути палицю – й люди можуть розбігтися. Тож доводиться шукати мотивацію.
 
Серед колег теж не всі радо сприйняли появу нової творчої одиниці. Знову-таки, для тих, хто не знає: у середовищі музикантів є свій негласний рейтинг престижності. Першими йдуть піаністи, потім – скрипалі, за ними – інші струнники, далі – духовики, ударники, осторонь, самі по собі – вокалісти, й на останньому місці – народники. Тобто виконавці на народних інструментах: баян, домра, бандура тощо. Микола Сукач закінчив Харківську консерваторію (тепер Університет мистецтв) за класом баяна. В ті часи, задовго до моди на Астора П’яццоллу, на баяніста в СРСР чекала вельми скромна ніша: грати в збірних концертах-«солянках» по клубах і санаторіях. Був один-єдиний випадок, коли в Москві «народник» Владімір Фєдосєєв став диригентом і очолив симфонічний оркестр. Та попри світовий успіх, його весь час супроводжує прізвисько «Караян-баян». Протидіяти усталеним стереотипам може тільки надзвичайно позитивно налаштована людина.
 
Відроджуючи Борткевича і себе
 
Натомість у себе вдома, в Чернігові, Микола Сукач – загальний улюбленець. Ходити поруч з ним рідним містом нестерпно. Його зупиняють на кожному кроці, як заведено в провінції, – люди не дуже рахуються зі щільним графіком маестро. Так само всі в місті знають його екзотичну історію.
 
Років тридцять тому він увечері вийшов подзвонити з автомата. Компанія блатних чіплялася до дівчини. Пан Микола зробив чемне зауваження, хулігани розсмокталися. Але на зворотному шляху в темному куточку він потрапив у засідку. Шпана бажала помститися й поводилася відповідно до своїх звичаїв, далеких від кодексу бусідо: перший удар ножем розрізав шкіру на чолі, кров залила обличчя. Далі він міг битися тільки всліпу. Отримав ще десять ножових поранень. Із них – один удар у серце. Диво, що взагалі вижив. Близько року залишався інвалідом, не міг підняти склянку з чаєм А потім… витягнув себе сам. Гартування, тренування, режим і самонавіювання. Зараз лікарі не можуть повірити, що той смертельний рядок у медичній картці – це не містифікація.
 
Не менш знакова історія по­в’язує маестро з поверненням на Батьківщину творів талановитого українського композитора-роман­тика Сергія Борткевича. Для цього об’єднали свої зусилля п’ятеро ентузіастів. Дослідники творчості Борткевича: доктор філософії, канадець індійського походження Багван Тадані, держслужбовець із Великої Британії Мелком Балан, юрист із Нідерландів Ваутер Калкан, видатний піаніст, колишній киянин, котрий зараз мешкає у США, Микола Сук і диригент Микола Сукач. «Це величезна історична несправедливість, що про Сергія Борткевича забули. І якщо можна якось пояснити, чому так сталося в Німеччині чи Австрії, де він жив і працював, то забуття в Україні неприпустиме, – каже пан Сукач, – Цей композитор зумів доповнити міць і силу оркестрової музики невимовно ніжним українським мелосом».
 
У 2002 році маестро Сукач провів у Чернігові фестиваль із нагоди 125-річчя з дня народження композитора, де зі своїм оркестром «Філармонія» представив усі знайдені ним симфонічні твори Борткевича. А за рік на святковому кон­церті до Дня незалежності України разом із симфонічним оркестром Національної опери виконав фінал Першої симфонії Сергія Борткевича «Моя Батьківщина». До речі, твори видатного українця Микола Сукач включає і в усі закордонні гастролі. Це для нього принципово.
 
 Разом їх багато
 
«Дрова» талантові не завада
 
Досвід Сукача зайвий раз доводить, що шалений темперамент може знайти собі використання не тільки в столицях чи мегаполісах. У стародавніх міфах є постійний персонаж – «культурний герой». Це, зазвичай, посланець богів, який навчає тубільців палити вогонь, обробляти глину чи метал, полювати абощо.
 
Донедавна вважали, що роль однієї людини в суспільних процесах мінімальна, навіть у підручниках була глава: «Роль особистості в історії». З історією більш-менш визначилися, але стосовно культурної ситуації зрозуміло, що одна-єдина людина може змінити обличчя міста, галузі, країни. Ба навіть більше: тільки одна-єдина енергійна, креативна й добре вмотивована людина може це зробити. Без лідера будь-який рух у культурі приречений.
 
Основні зусилля головного диригента все ж спрямовані на те, щоб оркестр грав як слід. Що він робить із молодими музикантами, як він змушує їх видавати потрібний звук на своїх «дровах» (так струнники називають скрипки, альти й віолончелі, виготовлені на фабричному конвеєрі, а не зроблені майстром вручну) – його власне ноу-хау. Ще важче працювати з духовиками, адже в багатьох із них основна служба – у військовому духовому оркестрі. І, тим не менше, все звучить, як треба.
 
Після перших гастролей по Америці (щоправда, не з оркестром, а окремо, як диригента-гастролера) Миколу Сукача питали, чи не було в нього спокуси підписати конт­ракт і залишитися за кордоном. «Не буду говорити про патріотизм чи ностальгію, це, так би мовити, особисте, але я дуже люблю своє місто, свій рідний Чернігів і хочу жити тільки тут, – каже музикант. – Звісно, симфонічні оркестри Каліфорнії, Лас-Вегаса чи Німеччини, з якими довелося працювати, – це казка. Це такий досконалий інструмент, про який може мріяти будь-який диригент. Але відчуття від того, що ти робиш власними руками, з нуля, у своєму місті, дає такий адреналін, що з ним не можна порівняти ані кайф від успіху в чужих країнах, ані задоволення від тих гонорарів».

[1206]

 
Програма IX міжнародного фестивалю «Сіверські музичні вечори»

 

 
 
17 березня. 19.00
 
Відкриття
 
П. Чайковський. Симфонія №5 мі мінор
П. Чайковський. Сцена листа Тетяни з опери «Євгеній Онегін»
П. Чайковський. Па де-де з балету «Лускунчик»
 
Академічний симфонічний оркестр «Філармонія»,
 
диригент, заслужений діяч мистецтв України Юрій Янко,
 
солістка Марина Чиженко (сопрано)
 
21 березня 17.00
 
Вечір пам'яті Мстислава Ростроповича
Дж. Россіні. Увертюра до опери «Вільгельм Тель»
Р. Шуман. Концерт для віолончелі з оркестром ля мінор
А. Дворжак. Концерт для віолончелі з оркестром сі мінор
 
Академічний симфонічний оркестр «Філармонія»,
 
диригент, заслужений діяч мистецтв України Микола Сукач,
 
соліст – заслужений артист Росії, лауреат міжнародних конкурсів Олександр Князєв (віолончель, Росія)
 
23 березня 19.00
 
Вечір симфонічної музики.
 
П. Чайковський. Концерт для скрипки з оркестром ре мажор
А. Дворжак. Симфонія №9 мі мінор «Із нового світу»
 
Академічний симфонічний оркестр «Філармонія»,
 
диригент Йонг Чіл Лі (Південна Корея),
 
соліст, лауреат міжнародних конкурсів Дмитро Ткаченко (скрипка)
 
25 березня. 19.00
 
Вечір симфонічної музики.
 
Ж. Бізе. Симфонія №1 до мажор
К.Сен-Санс. Концерт для фортепіано з оркестром соль мінор
Й. Брамс. Концерт для скрипки з оркестром ре мажор
 
Академічний симфонічний оркестр «Філармонія»,
 
Диригент Йонг Чіл Лі (Південна Корея),
 
солісти: лауреати міжнародних конкурсів Олег Полянський (фортепіано), Ерік Шуман (скрипка, Японія – Німеччина)
 
28 березня. 17.00
 
Вечір слов'янської камерної музики.
 
Народний артист України, лауреат Державної премії ім.Т.Г. Шевченка Анатолій Баженов (скрипка), заслужена артистка Дегестану Наїда Магометбекова (фортепіано), дипломант міжнародного конкурсу Катерина Лєбєдєва.
 
У програмі твори: П. Чайковського, А. Дворжака, С Прокоф'єва, С. Борткевича, Є. Станковича, В. Сільвестрова, І. Карабиця
 
29 березня. 17.00
 
Закриття фестивалю
 
К. Сен-Санс. Інтродукція та рондо-капрічіозо
С. Рахманінов. Концерт для фортепіано з оркестром №1
С. Рахманінов. Симфонічні танці
 
Академічний симфонічний оркестр «Філармонія»,
 
диригент – заслужений діяч мистецтв України Микола Сукач,
 
солісти: лауреат Міжнародних конкурсів Вадим Руденко (фортепіано, Росія), Віктор Абрамян (скрипка, Росія)



Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • В останній день роботи Форуму видавців у Львові Тиждень.ua поговорив з відомим британським юристом-міжнародником Філіпом Сендсом – автором нон-фікшну про Львів, у якому, на додачу до магістральної теми історичної пам’яті й забуття, піднімаються й болючі питання щодо українського минулого часів Другої світової війни.
    22 вересня, Олена Кухар
  • Як упорядкувати медійний простір, не зазіхаючи на свободу слова
    22 вересня, Денис Казанський
  • Протягом поточного півріччя, з липня до грудня 2017-го, Естонія головує в Раді Європейського Союзу. З міністром закордонних справ країни під час його візиту до Києва Тиждень обговорив позицію Естонії в питанні розташування миротворців у Східній Україні, очікування від наступного саміту Східного партнерства, а також відносини між Україною та Естонією й Україною та ЄС.
    22 вересня, Анна Корбут
  • Є проблемка. Смішна, якщо розглядати її в контексті міста, у якому вже три роки йде війна. Але якщо подивитися на це питання в масштабах невеликої родини, статок якої нижче середнього, проблема виявляється великою та серйозною.
    22 вересня, Вікторія Малишева
  • На запитання, чи змінилося щось у їхньому житті через оголошене перемир’я, мешканці маленького селища Піски, яке входить до складу горлівського Зайцевого, відповідають гіркою посмішкою. І перепитують: про яке саме з колись оголошених ідеться? Бо щодня вони відчувають різні відтінки цього дивного явища, якого насправді немає...
    21 вересня, Єлизавета Гончарова
  • Через несприйняття Трампом домовленостей Барака Обами з Тегераном світ може стати небезпечнішим
    21 вересня, The Economist
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено