Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Світ у 2018 Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
23 травня, 2008   ▪   Інна Завгородня   ▪   Версія для друку

Перша книжка

Вже вагітним жінкам рекомендують читати дитячу літературу
Матеріал друкованого видання
№ 21 (30)
від 23 травня, 2008
Перша книжка
Колаж: Надя Кельм

 

 

 

  

 

 

 

 

 

Культурна ініціатива «Форум видавців – дітям», яка відбулася в середині травня у Львові, об’єднала понад 170 акцій, спрямованих на пропаганду та розвиток дитячого читання. Учасникам і гостям львівського Форуму повідомили радісну новину: Міністерство культури почало розробку довгоочікуваної концепції Державної програми підтримки читання в Україні. За подібною програмою, наприклад у Великій Британії, кожна мама, яка народжує дитину, отримує не тільки книжку по догляду за немовлям, як в більшості міст України, а й пакет із дитячою літературою.
 
Прогрес у дитячому книговиданні є. У 2006 році в Україні видано 786 назв дитячих книжок, а минулого року – вже 1261 назву загальним накладом 5 млн 500 тис. примірників. Навряд чи якась інша галузь розвивається так бурхливо. Поряд із українськими видавництвами, серед яких найбільші – «Ранок» і «Школа», відкривають свої представництва та філії російські гіганти – «Ексмо» («Країна мрій»), «Росмен» («Перо») та «Махаон». До того ж, українською тепер друкують і в російській провінції. Це при тому, що дитяча книга непроста як за поліграфією, так і в розповсюдженні, бо потребує значно більших інвестицій, аніж просто текстова. Це пов’язано з ілюструванням. Художники, яких і без того важко знайти, йдуть у більш прибуткові галузі – рекламу чи дизайн. Видавництва дорослої літератури зазвичай багато років працюють для того, щоб завоювати лояльного покупця, промотуючи свою торгівельну марку. У випадку із дитячою літературою цей спосіб не виправдовує витрат, бо діти виростають, і треба практично щороку завойовувати нового споживача.
 
Гаррі й Гріша замість Гриця
 
Аналіз читацьких формулярів у дитячих бібліотеках показав, що найбільше українських дітей цікавить Гаррі Поттер. Далі йдуть твори шкільної програми, а сучасні українські підліткові видання не користуються популярністю. Цей факт насторожує фахівців. «Згідно з психологічною теорією соціального навчання, люди різного віку, та передусім діти, моделюють свою поведінку, а відтак і своє літератури. А наші діти сьогодні майже позбавлені національних сюжетів, орієнтованих на сучасність», – розповідає Тижню доктор психологічних наук, академік Інституту психології НАН України Наталія Чепелєва. Навіть купуючи україномовну книжку для маленької дитини, батьки часто стикаються з ілюстраціями, виконаними в стилі іншої культури, найчастіше російської. Пояснення просте – економічна доцільність змушує потужні російські видавництва ілюструвати україномовні версії малюнками з готових російських. До того ж, знайти суто українську казку, наприклад, про Козу-Дерезу чи Солом’яного бичка, не так-то й легко. Проте й позитивні тенденції очевидні: якщо навіть росіяни почали видавати книжки українською, значить, на них постійно зростає попит.
 
Але й провідні світові дитячі письменники потрапляють на український ринок дуже вибірково. «Є дуже багато авторів, які відомі практично в усьому світі й зовсім не відомі в нас. Це парадокс, який я не можу пояснити, – розповідає Олександра Коваль, президент Форуму видавців. – Наприклад, німецьку письменницю Кірстен Бойє, лауреата багатьох літературних премій, одну з найкращих дитячих письменниць Німеччини, знають у всіх країнах Європи, крім України та Росії. Загалом, таке враження, що в Україні перекладають переважно ті книжки, що вже видані в Росії»
.
Сучасну дитячу українську літературу творять лише 25–30 авторів. Деякі з них «дитячі» лише умовно, бо пишуть і для дітей, і для дорослих. Видавництво «Грані Т» спеціально замовляє «дорослим» авторам дитячі книжки, чи не примусово залучивши до дитячого писання Любка Дереша, Світлану Поваляєву та Ларису Денисенко. За власним бажанням пишуть для дітей фантасти Марина та Сергій Дяченки, перевіряючи на 11-річній доньці Стасі якість текстів. Батько трьох дітей Андрій Курков є автором уже п’яти дитячих книжок. Утім, він почав писати казки ще до їхнього народження, коли служив охоронцем Одеської в’язниці – дитяча література іноді потрібна й дорослим. «Найбільшою проблемою сучасної дитячої книжки, – вважає Курков, – є те, що у нас досі немає дитячого національного бестселера. Немає якогось одного сучасного українського автора, котрого б читала переважна більшість, скажімо, тринадцятирічних – вік, так би мовити, максимального захоплення людини читанням».
 
Книжка проти дитячої самотності
 
Психологи попереджають, що сучасній культурі властива тенденція до спрощення. Телебачення подає нам переварену жуйку: поєднання відео та вербального ряду «ковтається» без осмислення, а інтерпретаційні процеси не розвиваються. Книжка ж вимагає більшого напруження уваги й розвиває уяву, яка є основою творчості. Страх самотності, що виникає в дитини й підлітка, поглиблюється безконтрольним переглядом телебачення і комп’ютерними іграми, та він може бути подоланий за допомогою читання. Психолог Наталія Чепелєва підтверджує – читання демонструє дитині, що у своїх переживаннях вона не самотня – те саме відбувається й з літературними героями.  Дітям треба починати читати вголос якомога раніше, зокрема казки, щонайшвидше привчати їх до самостійного читання. «Книга навчає знаходити способи поведінки в подібних ситуаціях, підказує вихід. Діти ж найчастіше моделюють агресивну поведінку, бо саме такими моделями наповнене телебачення», – зазначає психолог. На питання, коли варто починати читати, фахівець із психології читання стверджує – в утробі матері! Вже вагітним жінкам рекомендують читати дитячу літературу. В тому ж «віці» можна записатися до дитячої бібліотеки.
 
Пуста читальня
 
«Читання не належить до кола пріоритетів більшості наших громадян», – вважає Олександра Коваль. Що читають наші діти насправді? – за відповіддю Тиждень завітав до Національної бібліотеки України для дітей, що у Києві на Нивках. Життя тут вирує: в одній залі проходить репетиція танцювальної групи дівчаток-підлітків, у іншій – заняття гуртка дитячого театру, в приміщенні для відеоперегляду не було нікого, та зазвичай сюди приходять цілими класами. Ще в одній кімнаті можна брати диски й слухати їх у навушниках. Так, семикласник Олексій зайшов у бібліотеку послухати гурт Metallica й переглянути журнал Rock cor. У читальному залі було порожньо. Можливо, просто ще не той день.

[568]

 
КРИТЕРІЇ ЯКОСТІ
Таня Овчар
автор дитячих книг, спів організатор сімейного клубу «Дефі», педагог і мама

 Щастя – знайти в магазині гарну книгу для своїх дітей, яку приємно показувати і дарувати друзям. Таких книг щоразу більше. Також радує те, що видавці починають видавати українських авторів, а не купувати готовий іноземний продукт. У перекладених із російської книгах завжди кульгає текст: русизми, транслітерації (замість українського відповідника), помилки, описки. Крім мови й тексту, який має відповідати розвиткові дитини того віку, що зазначено в рекомендації до книги, до дитячих видань для дошкільнят є ще низка важливих вимог: 

використання нетоксичних фарб, чіткість зображення малюнків та букв;
безпечність, тобто щоб сторінки не різали пальчики й защіпки їх не кололи;
естетичне оформлення: дитині має бути цікаво самій гортати книгу;
оригінальність подачі матеріалу чи викладу сюжету;
наявність психолого-педагогічного редагування (щоб забезпечити нормальний природний процес пізнання світу й не пропагувати на свідомому чи підсвідомому рівнях насилля та негативні емоції);
можливість купити книгу в будь-якому населеному пункті України.



Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Перша фаза переговорів про вихід Великої Британії з ЄС виявилася важкою. Але друга ще й не почалася
    17 грудня, The Economist
  • Добротна будівля початку ХХ століття на розі Миру й Грецької з дерев’яною вивіскою «Izba-читальня». «Youth has no age», — читаємо напис на вхідних дверях і такий самий високо на стіні над баром усередині.
    17 грудня, Ганна Чабарай
  • У багатих країнах дерева відвойовують територію. Розширення лісів не завжди популярне, але воно триватиме
    16 грудня, The Economist
  • Модернізована лісопереробна промисловість Білорусі лишається зоною ризикованого інвестування
    16 грудня, Сяргєй Пульша
  • Що заважає розвиватися лоукост-перевезенням в Україні
    16 грудня, Максим Віхров
  • Москва активно використовує право вето в Радбезі ООН. Що це говорить про її позиції на міжнародній арені
    16 грудня, Олександр Костриба
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS

Матеріали, позначені як "Новини компаній" розміщуються на правах реклами. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено.