Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Світ у 2018 Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
23 травня, 2008   ▪   Інна Завгородня   ▪   Версія для друку

Тест на "Пласт"

Патріотичне самовиховання на засадах християнської моралі й навчання через гру та працю – ось на чому роблять акцент у «Пласті»
Матеріал друкованого видання
№ 21 (30)
від 23 травня, 2008
Тест на "Пласт"
Графіка: Андрій Єрмоленко

 

 
 
  
 
 
 
 
У збільшеному форматі графіки дізнаєтесь про пластові відзнакт та символи.
 
Наближається дитяче літо – табір відпочинку – «Пласт». За підтвердженням такого асоціативного ряду Тиждень поїхав з пластунами на Свято весни до Волиці, що поблизу Фастова, скуштував юшки й відчув романтику, яку бувалі в бувальцях називають чаром «Пласту». До «Пласту» приймають з шести
років і вже «не випускають», бо «Пласт» – це назавжди». Новаки у 12 років переходять до юнацтва, з 18 до 35 стають старшими пластунами, а з 35 – пластунами-сеньйорами. Тринадцятирічний Олексій Свис провів у «Пласті» половину життя. Був у таборах Київської й Тернопільської станиць, має друзів по всій Україні, зокрема, в Полтаві й Херсоні. Олексій хвалиться, що їздив у табір до Калуша з дочкою Президента Софійкою й навіть потоваришував з її охоронцями: «Ті охоронці були як дві великі шафи. Ми прибирали з ними корпус і навіть бігали вночі, коли були неслухняні».
 
Патріотичне самовиховання на засадах християнської моралі й навчання через гру та працю – ось на чому роблять акцент у «Пласті». Дітей вчать історії України, молитов та різних умілостей, як-то: дати собі раду під час мандрівки або надати першу медичну допомогу. Окрім таборів, серед яких бувають не лише спортивні, а й археологічні, кінні чи мистецькі, пластування включає в себе щотижневі гурткові сходини, мандрівки, екскурсії, конкурси та змагання, такі як інтелектуальна «Орликіада» або новацький мистецький фестиваль «Дитячі мрії». Ще пластуни займаються благодійністю, а на Великдень їздили у сиротинці розмальовувати з дітьми писанки.
 
Випробувати себе
 
Студентка Могилянки, старшопластунка Наталя Власенко, розказує про вишкільний табір «Пласту», у який можна поїхати після шістнадцятиріччя: «Одна з умілостей, яку я здала три роки тому, називається «Три пера»: треба прожити одному три дні на природі, користуючись мінімальними засобами  для виживання. З собою можна було взяти один огірок, одну цибулину, дві цукерки, одну банку консервів, три сірники, а ще – ніж, маленький шматок клейонки й спальник. Також видають блокнот, у якому пораховані всі сторінки, щоб не можна було використати їх на розпал. У нотатнику треба робити записи, переважно філософські». Пластун повинен розпалити в горах вогнище, збудувати курінь із гілок і моху, бо мох утримує вологу, й повернутися із власноруч сплетеною мотузкою й луком, який має ще й гарно стріляти. Ще треба приготувати собі їжу, відповідно – зробити тарілку й ложку. «Я робила тарілку з березової кори, яку зліплювала смолою зі смереки, тому було трошки несмачно – смола розтоплювалася, коли я їла. Інструктори приходять і перевіряють, чи виконав ти завдання. При цьому вони намагаються тебе розговорити, бо першого дня не можна розмовляти. Якщо ти нічого не збудував і не зміг розвести вогнище, тобі не дозволяють залишатися далі. Другого дня треба ховатися, щоб тебе не знайшли, наприклад, за димом з вогнища. За той час я усвідомила, як насправді мало потрібно людині для харчування й узагалі для існування», – каже пластунка з п’ятирічним досвідом.
 
Альтернатива піонерії
 
Нещодавно волонтерська організація відсвяткувала свою 96-ту річницю: перший пластовий гурток було засновано у Львові 12 квітня 1912 року. «Пласт» міг би замінити занепалу після розпаду СРСР піонерію, але поки що цього не відбулося. На сьогодні в Україні діють 130 осередків «Пласту», в яких налічується 10 тис. скаутів, це дуже мало. Голова виконавчого органу «Пласту» Костянтин Яковчук-Бесараб пояснює, чому «Пласт» не став альтернативою піонерії: «По-перше, піонери були централізовано насаджуваною організацією, тому їх одразу стало так багато. «Пласт» навіть не хотів би діяти такими методами, бо це суперечило б його вільному демократичному поширенню. В нашій організації не стільки людей, скільки було колись у піонерії, але ми готові поручитися за кожного, хто є в «Пласті». Якщо виникають якісь запитання до пластуна з будь-якого приводу, ми завжди готові дати за нього руку на відріз». Водночас, за інформацією Світової організації скаутського руху, скаутами можуть бути не більше 3% молоді певної держави. Не тому, що більше не можна, а тому, що далеко не всім це цікаво.
 
Скиньмося на казан!
 
«Пласт» – неприбуткова організація, яку частково фінансує держава. Цьогоріч Міністерство сім'ї, молоді та спорту підтримало три пластові програми сумою 510 тис. грн. Окрім держави, «Пласту» допомагають благодійники, вони фінансують окремі акції. «Переважно ми самі звертаємося до спонсорів, а вони, залежно від того, чи збігаються їхні погляди з нашими, надають допомогу, не обов’язково фінансову, – розповідає прес-секретар «Пласту» Ліна Остапчук. – Це можуть бути намети для табору або продукти. Люди відгукуються, особливо на місцевому рівні, коли бачать: куди конкретно йдуть їхні гроші. Вони довіряють виховникам і знають, що в цьому таборі відпочиватимуть їхні діти чи сусідські. Ми запрошуємо наших спонсорів у табори, вони приїздять і бачать: тим маслом, яке вони подарували, справді мастять бутерброди». Для пластуна участь у таборі коштує від 50 до 150 грн, які йдуть переважно на харчування. Кожен гурток визначає членські внески, які сплачують протягом року, вони становлять близько п’яти гривень на місяць. Гроші йдуть на потреби гуртка – купити казан або поїхати кудись разом.
 
Перевірка на секс, наркотики й рок-н-рол
 
У радянському піонерському таборі нерідко можна було викурити першу цигарку й покуштувати алкоголь. У пластунів із цим суворо, вони складають Пластову Присягу, яка передбачає виконання Пластового Закону. В ньому написано, що пластун дбає про своє здоров’я, відтак – ніякого алкоголю, наркотиків або цигарок. Виховники власним прикладом демонструють виконання правил, тим більше, що є багато інших організацій, де вживати алкоголь і курити не забороняють. За порушення дисципліни можна заробити віджимання або й «алярм» для всього табору – нічне шикування і пробіжку. В усьому іншому пластуни – звичайні підлітки. За обідом переповідають анекдоти про козацькі презервативи, які начебто плели з коноплі, а під час ватрових
пісень голосисті розбишаки після кожного рядка приспіву «Червоної рути» підкрикують «у штанах» і  «без штанів».

[564]

 
ПРИКОЛИ

 «Халепа» по-пластунськи 

Традиційна страва для останнього  таборового  сніданку в «Пласті» називається «Халепа». В казан кидають трохи крупи, печиво, цукерки, згущене молоко та інші солодощі, які залишилися після таборування. Кажуть, щось смачніше годі й придумати.



Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • У 70-х роках минулого сторіччя почалася забудова сходу Луганська. Місто зводило спальні квартали та повну інфраструктуру до них: лазні, гастрономи, ринки, парки, будинки побуту, кінотеатри, бібліотеки, школи, дитячі садки. Отримати житло в тому районі, який розбудовувався відразу та цілком на порожньому місці, було дуже престижно. Школи № 42 і № 24 були близнюками й споруджувалися за кубинським проектом із нульовим першим поверхом: чи то від землетрусів, чи то від повені.
    14 грудня, Вікторія Малишева
  • Заступник міністра освіти і науки розмовляв із Тижнем про реформу української науки, проблеми та завдання на цьому шляху, подолання імітування наукового процесу у сфері захисту дисертацій і сучасний обскурантизм.
    14 грудня, Ганна Трегуб
  • Українська політика за традиціями й за жанром — це цирк і розважальне шоу.
    14 грудня, Роман Малко
  • Дізнайтеся, скільки може коштувати ваша квартира – на DOM.RIA запрацював новий сервіс «Калькулятор вартості нерухомості».
    13 грудня,
  • Як український бізнес завойовує ринок ЄС
    13 грудня, Максим Віхров
  • У момент російської анексії Криму на півострові проживало понад 4 тисячі українських дітей-сиріт. Виїхати вдалося одиницям, решті ж Росія автоматично нав’язала своє громадянство. Україна не отримує жодної інформації про цих дітей і не має механізмів для повернення їх з окупації.
    13 грудня, Ганна Чабарай
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS

Матеріали, позначені як "Новини компаній" розміщуються на правах реклами. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено.