Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
3 квітня, 2009   ▪   Сергій Гузь   ▪   Версія для друку

Купівельна неспроможність

Торгівля на оптових речових ринках паралізована. Внаслідок різкого зниження попиту гуртовики не можуть продати імпортний товар, який закупили ще восени – до девальвації гривні
Матеріал друкованого видання
№ 13 (74)
від 3 квітня, 2009
Купівельна неспроможність
ФОТО: Андрій Ломакін

 

ісля кількох місяців еко­­­­­номічної кризи могли спорожніти не тільки полиці продуктових крамниць, а й речові ринки. Особливо якщо врахувати падіння імпорту, обсяги якого, за даними НБУ, в лютому зменшилися до $3 млрд – на 54% рік до року. Саме з такими думками ми їхали до Хмельницького, на третій за обсягами оптовий речовий ринок країни (після Одеси і Харкова). Проте побачили дещо інше: імпортні товари і далі домінують на цьому ринку.
 
 
Без покупців
 
Пообідня пора четверга тільки-но розпочалася, а на оптовому речовому ринку Хмельницького практично нікого немає. Ситуація нетипова: торгівці, які у вихідні працюють на роздрібних ринках, зазвичай скуповуються на гуртівнях у будні. Лише деінде останні реалізатори прибирають свої товари у залізні контейнери. Вітер ганяє між рядами обгортки та порожні пластикові стаканчики. За ними можна зрозуміти, чим харчуються продавці: чіпси, ліптон, маккава.
 
Аж ось невеличке скупчення народу. Виявляється, власник кількох контейнерів зібрав дівчат-реаліза­торів і допікає їх за маленький виторг. Вони продають весільні сукні та інші супутні товари. Сидять сумні, ніби це їхня провина, що під час кризи дівчат заміж не беруть, а тому немає продажу. І справді, за даними Держкомстату, в січні – лютому 2009-го обсяги товарообороту були на 10% нижчими, ніж торік. І це при тому, що ціни за цей час зросли майже на чверть. Тож реальний товарооборот знизився суттєвіше, ніж свідчить статистика.
 
Старожили кажуть, що раніше життя на ринку кипіло і вдень, і вночі. У п’ятницю, коли оптова торгівля мала би пожвавішати, покупців теж було небагато. «Ось бачите поміж людей жіночку з торбами? – запитує місцевий підприємець Сергій Барзас. – Це – покупець, а решта – такі самі підприємці, як і я, вештаються по ринку, бо немає торгівлі».
 
Ще одним індикатором жвавої торгівлі є забиті автобусами стоянки. У Хмельницькому трапляються лише поодинокі «Ікаруси», трохи мікроавтобусів, а то здебільшого легковики. Віктор, підприємець із Білорусі, пояснює, що раніше приїздив на цей ринок ледве не щотижня, а тепер – лише раз на місяць, бо у зв’язку з кризою стало невигідно возити товари часто і багато. Завбачливі оптовики закупили товар, тільки-но починалася криза. У першій половині 2008-го, коли зміцнилася гривня, чимало підприємців перейшли на обрахунки витрат у національній валюті, дехто має і гривневі кредити. Тому, щойно почалися осінні валютні коливання, торгівці закупили продукцію ще за старими доларовими цінами. Найбільший зиск отримали ті, хто купував оптом в Одесі розмитнені товари, та ще й за гривні. А тепер… Після стрімкої девальвації гривні імпорт помітно зменшився.
 
 
Своя сорочка
 
Напевно, у найскрутнішій ситуації після падіння курсу гривні опинилися ті хмельницькі підприємці, які шиють одяг з імпортної сировини (вітчизняні тканини виробляються в недостатньому асортименті, сумнівної якості, але продаються за цінами на рівні світових). Наприклад, Галині Кравчук внаслідок збільшення витрат довелося звільнити дві третини з 34 працівників цеху. Тепер вона разом із синами намагаються розпродати складські запаси – простояли на ринку з п’ятої ранку до години дня, наторгували лише 600 грн і зачинилися.
 
У радянські часи жартували, що всі фірмові джинси шиють на Дерибасівській в Одесі. Жарти жартами, але в останні роки вітчизняний легпром і справді почав підніматися. Хоч і з імпортними ярликами, а таки з’являлись українські куртки, светри, сорочки, штани, взуття. На наших фабриках навіть шиють речі екстракласу. За офіційною статистикою, більшу частину продукції вітчизняного легпрому експортують не до колишніх республік СРСР, а до Франції, Італії, Німеччини, Швеції...
 
 
Дешево, неякісно
 
Чимало експертів вважають, що в умовах подорожчання якісного імпорту покупці мають переключитися на дешевші товари, які про понують на речових ринках – базарах. У Києві, до речі, такі очікування підігрівали новини про закриття або переїзд магазинів для середнього класу з центру на околиці.
 
Проте, як з’ясувалося в Хмельницькому, речові ринки не готові запропонувати якісні й дешеві товари для середнього класу. Ані «Колінзів», ані «Мадоків», ані «Левісів» на прилавках ми не побачили. За якістю вироби нагадували радянські джинси, схожі на фабричну робу.
 
Сорочки, верхній одяг, нижня білизна, взуття – усе дуже низької якості, хоча й коштує відповідно дешево, як за нинішнього курсу гривні. За словами торгівців, постільна білизна, наприклад, подорожчала лише на 10–15%. Більше ціни підняти не можуть, бо й за такої вартості торгівлі практично немає.
 
Підходимо до жіночки, яка торгує взуттям. Просимо розповісти, чи мають попит вітчизняні кросівки або черевики. Вона демонструє виріб, чомусь маркований під імпорт і схожий на щось середнє між черевиком, кедом та кирзачем. Таке взуття найдешевше, але купують його погано, бо вже за місяць може розвалитися.
Найкраще продається «угорське» взуття. Проте після ретельного вивчення виявилося, що вироблене воно в Китаї. «Раніше ми носили гарні речі з Чехії, Польщі, Угорщини, – пояснює Володимир Головня, торгівець штанами власного виробництва. – Тепер європейських виробів не знайти, все завалено дешевими китайськими». Китайці швидко усвідомили, що споживачів цікавить не так якість товару, як наявність лейби, і завалили ринок а-ля фірмовою продукцією. Українські виробники конкуренції не витримують. Як пояснив Володимир Головня, підприємці, які ввозять китайський товар фурами, платять єдиний податок – лише ­­60 грн на місяць.
 
 
Китай-місто
 
Протягом року Тиждень побував на трьох найбільших оптових речових ринках країни: в Одесі, Харкові та Хмельницькому. Практично скрізь ми стикались із засиллям дешевого імпорту з Китаю, Сирії, Індонезії тощо. Більшість побачених нами товарів навряд чи пройдуть контроль сан­епідстанції чи організації із захисту прав споживачів. Однак за провінційних зарплат (у середньому 1800–1900 грн на місяць) ці товари мали і матимуть мільйони своїх покупців. Тим більше в умовах економічної кризи, безробіття та зниження рівня доходів домогосподарств.

[1263][1264]

 
Без контрабанди
За даними Держкомстату

  Динаміка імпорту сировини та продукції, %

                                      (січень 2009-го до січня 2008-го)
 
Шкури та шкіра необроблені
-54
Вироби зі шкіри
+33
Взуття           
+21
Вовна           
-53
Бавовна
-38
Текстильні матеріали
-44
Одяг текстильний
+19
Трикотажні полотна
-3
Трикотажний одяг  
+8
Головні убори
+44
Парасольки 
+156
 
 
ІМПОРТНИЙ ПОТЕНЦІАЛ
За даними Держкомстату

 

Попри подорожчання долара, імпорт одягу збільшився, тис. $

 Виріб
Січень 2008-го
Січень 2009-го
Динаміка,%
Шалі, шарфи, хустки
130    
290    
+120
Бюстгальтери
700
235
- 70
Спортивні, лижні, купальні костюми
420
996
+130
Майки, сорочки , труси, нічні сорочки, піжами
100
200
 +100
Халати та аналогічні вироби для жінок
830
480
-40 
Ті самі вироби для чоловіків
200
90
-60
Пальта, півпальта, накидки, плащі, куртки для чоловіків
1170             
1810
+40
Ті самі вироби для жінок
1190             
2450
+110

 

 




Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Як автоматизується полювання на відмивачів грошей
    19 листопада, The Economist
  • Експертиза, яка дає змогу вийти за межі лише виробництва культурного проекту й піднятися до рівня стратегування і, що головне, втілення тих стратегій у життя, — це дуже рідкісна річ в українському культурному середовищі. У наших реаліях навіть міністр культури має бути бодай трохи митцем, але чомусь не обов’язково професійним менеджером і політиком, здатним аналізувати статистичні дані, розуміти політичні наслідки слів та дій, а також передбачати ефективність інвестицій.
    18 листопада, Тетяна Філевська
  • На балконі нашого офісу Вася смачно затягується цигаркою, яку підкурює від іншої цигарки, і продовжує свій монолог у мій бік, але вже й не дивиться на мене: — Так, а ще мені треба, щоб ти начитав для радіо українські класні прислів’я, ще картинка, ще... — я вже й не слухаю. Усі його слова далі звучать як «бла-бла-бла», а в моїй голові народжується діалог для опонування.
    18 листопада, Тарас Білка
  • Івона Костина, заступниця керівника громадської організації «Побратими», яка займається психосоціальною адаптацією ветеранів, була координатором команди Іnvictus Games в Україні. У вересні в рамках цих ігор в Канаді вона відвідала дві тематичні конференції й поділилася отриманим досвідом.
    17 листопада, Ганна Чабарай
  • Кажуть, якщо довго й наполегливо про щось мріяти, мрія обов’язково здійсниться. Можливо, українські політики в це не вірять, але після Революції гідності вони справляли враження безнадійних, але наполегливих мрійників, бо використовували чи не кожну можливість, щоб публічно заявити про необхідність «плану Маршалла» для України.
    17 листопада, Любомир Шавалюк
  • Велика чистка в Саудівській Аравії: Мугаммад ібн Салман посуває конкурентів на владу
    17 листопада, The Economist
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS

Матеріали, позначені як "Новини компаній" розміщуються на правах реклами. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено.