Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
9 квітня, 2010   ▪   Наталія Гейчук   ▪   Версія для друку

Бійці невидимого фронту

Склад тіньового уряду вкотре засвідчив кадровий голод у команді Тимошенко
Матеріал друкованого видання
№ 14 (127)
від 9 квітня, 2010
Бійці невидимого фронту

Опозиційний уряд узяв на себе зо­бо­в’я­зан­ня не лише контролювати дії влади, а й пропонувати альтернативні програми та проекти державного розвитку. Засідати тіньовики збираються щотижня, моніторити дії влади – щогодини, стежити за виконанням наданих владою передвиборчих обіцянок – ретельно. Тиждень проаналізував теоретичну підготовку та професійний досвід тіньових урядовців і дійшов висновку: багатьом із них буде важко опонувати таким «мастодонтам», як, скажімо, Володимир Семиноженко й Дмитро Табачник.

Сірі гуманітарії

До складу опозиційного Кабміну ввійшли 20 депутатів: 12 бютівців і 8 нунсівців – представників дружніх БЮТ партій, які підписали угоду про створення об’єднаної опозиції. Новачків, які вперше сіли в депутатські крісла в 2007-му, серед тіньових урядовців лише п’я­те­ро. Більшість – досвідчені парламентарії, відпрацювали у Верховній Раді не одне скликання. Але на професійності тіньового Кабміну це не позначилося.

Депутатом-рекордсменом є лідер фракції БЮТ Іван Кириленко – обирався до парламенту 5 разів. Шестеро опозиційних урядовців у Раді вже вчетверте, троє – втретє, ще п’ятеро обиралися двічі. Однак досвід керівництва органами виконавчої влади мають тільки семеро опозиційних міністрів. Утім, це зрозуміло, адже найдосвідченіші фахівці були рекрутовані з фракцій БЮТ та НУ–НС до уряду Тимошенко ще в 2007 році – тож тепер довелося вибирати найкращих із тих, хто тоді залишився тримати оборону на законодавчому фронті (тіньовий уряд формується на основі опозиціонерів-де­пу­та­тів). Стимул у цієї двадцятки є – їхні «тіньові» міністерські крісла обіцяно замінити на справжні, щойно демократичні сили знову прийдуть до влади. Та, вочевидь, хіба одиниці з нинішнього тіньового уряду зможуть претендувати на реальні посади. Є певні сумніви навіть щодо здатності окремих опозиційних міністрів вести дис­кусію зі своїми опонентами на ­високому фаховому рівні (див. Не бійці). Склад тіньового уряду вкотре засвідчив – команді Тимошенко бракує справжніх професіоналів своєї справи.

Опозиційним прем’єром став лідер партії «Реформи і порядок» Сергій Соболєв – досвідчений парламентарій, один із головних спікерів фракції БЮТ. Можливо, тому вибір і зупинили саме на ньому – історику і юристу за освітою, який жодного дня не працював у виконавчій владі. Водночас чеснотою Соболєва є принциповість: чи не найнадійніший член бютівської команди, він не перебіжить на інший бік барикад, як це днями зробив Андрій Портнов, якого нова влада призначила заступником глави ­Адміністрації президента. А управлінських навичок пан Соболєв, не виключено, набуватиме оперативно, безпосередньо спостерігаючи за роботою уряду Азарова. Принаймні, керівник опозиційного Кабінету заявив про бажання відвідувати засідання в будинку на Грушевського – проте згода на це звідти поки що не надійшла.
Віце-прем’єрами обрані депутати від фракції НУ–НС, троє з них також є партійними лідерами: Володимир Стретович очолює Християнсько-де­мо­кра­тич­ний союз, Борис Тарасюк (він же тіньовий Міністр закордонних справ) – Народний рух, Юрій Кармазін – Партію захисників Вітчизни, Олесь Доній репрезентує «Народну самооборону». Очевидно, ця п’ятірка стане передовим парламентським загоном опозиції і в будівлі під куполом, і в ЗМІ.

Хоча чи не найвідчутніших ударів від нової влади очікують по освіті, українській мові, історії, культурній сфері, свободі слова тощо, гуманітарний блок уряду Соболєва виглядає відверто заслабким. Опозиційний віце-прем’єр із гуманітарних питань Олесь Доній та міністр освіти Володимир Полохало за освітою історики (обидва закінчили КНУ імені Т. Шевченка) та працюють у парламентському комітеті з питань науки й освіти (Полохало його очолює). Доній відомий як лідер студентського протестного руху початку 1990-х років та кількох громадських організацій, а також як організатор андеграундного фестивалю в Гуляйполі, що, однак, важко віднести до гуманітарних досягнень. Якихось конкретних дієвих рішень у гуманітарній сфері за роки свого депутатства Олесь Доній так і не запропонував. Володимир Полохало – викладач та політолог. Опонувати й протистояти таким «зубрам», як Володимир Семиноженко та Дмитро Табачник, Донію і Полохалу буде важко, (що переконливо довела дискусія останнього з Табачником на телевізійному ток-шоу «Я так думаю», де пан Полохало виглядав, наче кролик перед удавом). Особливо коли опозиція внаслідок переформатування комітетів, якого наполегливо домагається, втратить ще й профільний парламентський комітет. До речі, показово, що попри загальне обурення опозиціонерів особою Дмитра Табачника на чолі Міністерства освіти, новоявлений куратор гуманітарного блоку тіньового уряду Доній не підтримав своїх колег під час голосування за його відставку…

Тіньові міністр культури Ігор Гринів і міністр спорту, туризму, молоді та Євро-2012 Остап Семерак – зі Львова, у Львівському держуніверситеті вчилися перший на хіміка, другий на фізика. Пізніше Гринів перекваліфікувався на юриста, а Семерак став політологом. Тож теоретично до закріплених за ними сфер діяльності не підготовлені. Що ж до практичного досвіду, то пан Семерак може похвалитися принаймні вмінням організовувати молодь – був співзасновником Студентського братства Києво-Мо­гилянської академії та координатором програми «Школа молодого політика». А ось Ігор Гринів раніше надавав перевагу політичній діяльності – керував виборчими кампаніями, був засновником та ідеологом Партії реформи і порядок. З культурною площиною пов’язане хіба що його хобі – колекціонує старовинні ікони, мапи, стародруки, різьблення на камені й дереві давньоруської доби…

Зате критикувати уряд Януковича–Азарова за провали в сфері охорони здоров’я буде гуру в питаннях медицини Сергій Шевчук. Він і диплом лікаря має, і практикував за освітою (від санітара в психлікарні доріс до головного лікаря наркологічного диспансеру), і держсекретарем МОЗ за часів Кучми працював.

Економ-варіант

В опозиційному уряді лише один професійний економіст – Олександр Бондар, якому довірили Міністерство економіки та інфраструктури й Фонд державного майна. Останній він тривалий час очолював і навіть кандидатську захистив із приватизаційної проблематики. В його фаховості – жодних сумнівів. Натомість призначений опікуватися фінансами Андрій Сенченко в Ленінградському механічному інституті опановував специфіку виробництва літальних апаратів, але після швидкого просування по комсомольській лінії опинився на владній вершині в АР Крим – у 1994 році став віце-прем’єром із питань економіки та проведення економічних реформ кримського уряду. Можливо, тепер уже й на фінансах у масштабах країни добре знається. Принаймні вже відзначився критикою на адресу уряду Азарова за затримки у виплаті пенсій.

На своїх місцях також тіньовий міністр енергетики Олександр Гудима, який понад 20 років працював в енергетичній галузі та займався цією проблематикою в парламенті, й аграрний міністр Іван Кириленко – раніше очолював міністерство АПК і був віце-прем’єром із аграрних питань. А ось регіональну політику від опозиції куруватиме Володимир Бондаренко – історик і юрист. Із усіх регіональних проблем він знайомий хіба зі столичними, адже працював у Київській міськ­держадміністрації, був депутатом столичної міської ради, тричі кияни обирали його до Верховної Ради. Бондаренко – один із найзавзятіших критиків дій нинішнього мера Києва.

Опонувати одразу двом міністрам – із надзвичайних ситуацій (Несторові Шуфричу) та екології (Вікторові Бойку) опозиціонери призначили Юрія Гримчака, який закінчив Макіївський інженерно-будівельний інститут, а згодом ще довчився на магістра державного управління. До обрання в парламент був помічником депутата Юрія Луценка, після приходу до влади «помаранчевих» рік працював заступником голови Донецької облдержадміністрації з політико-правових питань. Чи не завелике навантаження на такого фахівця? Тіньовий міністр праці та соцполітики Андрій Павловський також має технічну освіту (Київський політех), диплом магістра держ­управління й досвід роботи помічником депутата. Але, на відміну від Гримчака, він зараз працює за профілем – у парламентському Комітеті з питань соцполітики та праці. Й уже встиг розкритикувати регіоналів за намагання протягнути через Верховну Раду новий Трудовий кодекс, у якому передбачається збільшити трудовий робочий тиждень на 8 годин.

Армія силовиків та юристів

Дипломованих юристів в опозиційному уряді вісім. Серед них – віце-прем’єри Володимир Стретович, рекордсмен із виступів у парламенті Юрій Кармазін та юрист-міжнародник Борис Тарасюк, який за сумісництвом ще й міністр закордонних справ. Опозиційне МВС очолив досвідчений юрист і генерал-лейтенант міліції Геннадій Москаль, відомий викривальник і збирач компромату, оборонним напрямком завідуватиме екс-командувач Сухопутних військ Збройних сил України Микола Петрук.

Міністерство юстиції відійшло представниці Української соціал-демократичної партії (УСДП, нагадаємо, – одна зі складових Блоку Тимошенко) Олені Шустік. Олена Юріївна диплом юриста отримала лише у 2005 році, а до того вивчилась на радіофізика. До обрання у 2006 році в парламент працювала журналістом, прес-секретарем міністра юстиції, а згодом помічником депутата Василя Онопенка – напевне, саме там практикувалась у юриспруденції перед карколомним стрибком безпосередньо в крісло опозиційного міністра юстиції.

Двічі міністра юстиції Романа Зварича в уряді Соболєва призначили «міністром без портфеля» – міністром Кабміну. В 2005 році з’ясувалося, що юридичної освіти він не має, та й документально підтвердити наявність вищої освіти він також не зміг, а в Манхеттенському коледжі Зварич вивчав філософію. Проте це, звісно, не обмежує його в праві критикувати дії уряду Азарова в будь-який сфері.

Оборона опозиціонерів, судячи з призначень, на деяких напрямках буде відверто слабкою, проте тіньовому кабінету обіцяно професійне підкріплення з колишніх урядовців, які увійдуть до складу стратегічної експертної ради об’єднаної опозиції. Залишилося розв’язати ключове завдання – знайти спосіб змусити владу прислухатися до рекомендацій, а не обмежуватись лише їх декларуванням.

 




Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Івона Костина, заступниця керівника громадської організації «Побратими», яка займається психосоціальною адаптацією ветеранів, була координатором команди Іnvictus Games в Україні. У вересні в рамках цих ігор в Канаді вона відвідала дві тематичні конференції й поділилася отриманим досвідом.
    17 листопада, Ганна Чабарай
  • Кажуть, якщо довго й наполегливо про щось мріяти, мрія обов’язково здійсниться. Можливо, українські політики в це не вірять, але після Революції гідності вони справляли враження безнадійних, але наполегливих мрійників, бо використовували чи не кожну можливість, щоб публічно заявити про необхідність «плану Маршалла» для України.
    17 листопада, Любомир Шавалюк
  • Велика чистка в Саудівській Аравії: Мугаммад ібн Салман посуває конкурентів на владу
    17 листопада, The Economist
  • Запекла боротьба точиться навколо Укрзалізниці з моменту перетворення її на ПАТ у жовтні 2015-го. За цей час там п’ять разів міняли керівників, вона виводилася з підпорядкування Мінінфраструктури й повернулася назад. Усе це відбувається на тлі корупційних скандалів, реформаторських невдач і зростання збитковості. Проблеми УЗ виходять далеко за межі владних кабінетів і корпоративної бухгалтерії, оскільки вона забезпечує 50% усіх пасажирських і понад 80% вантажних перевезень країни. І якщо найближчим часом там не почнуться ґрунтовні реформи, вона може стати серйозною перешкодою для розвитку країни.
    17 листопада, Максим Віхров
  • Тривала епопея з призначенням очільника Державного бюро розслідувань добігає свого кінця. Конкурсна комісія, яка понад рік проводила відбір кандидатів на посади голови Держбюро і його заступників, нарешті визначилася із прізвищами.
    17 листопада, Станіслав Козлюк
  • Чому реалізація невеликих регіональних проектів із європейськими країнами може бути ефективнішою, ніж стратегічне «тупцювання на місці»
    17 листопада, Юрій Лапаєв
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS

Матеріали, позначені як "Новини компаній" розміщуються на правах реклами. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено.