Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
logo

Приватна урбаністика

Останні публікації
У Дніпрі мене ще й зараз інколи запитують: «Вы, наверное, откуда-то приехали?», бо я розмовляю українською. Дуже дивуються потім, коли кажу, що народилася і все життя живу в цьому місті. І батьки мої теж народилися і все життя своє живуть у цьому місті. Я дуже дніпрянська дніпрянка.
13 червня, Вікторія Наріжна
До Летичева ми завжди вибиралися до дядька – татового брата, котрий мешкав тут, відколи я себе пам’ятав. Минали поворот на Меджибіж і за якихось десять хвилин ліворуч від дороги з-за посадки проблискували перші яскраві латки розлогого плеса – водосховища на Південному Бузі. Пам’ятаю, як колись малими ми їхали тут зі шкільною екскурсією і якийсь хлопчак, запримітивши величезний обшир плеса, вигукнув здивовано: «Ого – море! Дивіться, море!»
12 червня, Юрій Даценко
Бо любиш чужі міста, як любиш коханців. Розхитано, чуттєво, десь перебільшено, так, як, може, боїшся, так, як несила (не час?) любити рідне. Любиш чуже місто наосліп, відкидаючи бажання копати глибше, а охололе повітря проносить повз тебе: «У нас щойно відцвіли сакури».
29 травня, Віра Курико
Я жила в багатьох містах: Збаражі, Тернополі, Львові, італійських Сан Паоло та Річчоне на узбережжі моря, але особивий затишок знайшла у Черкасах. І це не ейфорія першого місяця, а спокійно прожиті півтора року, коли точно можу сказати, що Черкаси таки люблю.
23 травня, Ірина Ящук
Після справді цікавої міської прогулянки можна відчути внутрішнє оновлення, приплив сил і творчий підйом. На позначення такого терапевтичного ефекту існує термін — містотерапія. Його вживають у контексті прогулянок Парижем, Прагою, Львовом, Одесою чи іншим прекрасним містом. Часто звучить він і в контексті Києва.
15 травня, Олександр Пилипчук
Панове, яку Одесу ви хочете побачити? Подейкують, що давня вже пішла, а тогочасні одесити вже виїхали чи померли. Справжня Одеса вже «котухіс под хвост» й існує лише в книжках та анекдотах: її міф законсервували і жваво продають кавалками наївному туристові.
4 травня, Катерина Новікова
В село до татових батьків ми їздили приблизно раз на місяць. Я не надто полюбляв ці трохи віддалені місця, але тих сорок хвилин мандрівки нашим «Москвичем» справляли враження справжньої подорожі. Ми виїжджали з Хмельницького, і повз вікна автівки пробігали ліси та поля, проносилися села, луки, річки та ставки. Села пульсували власним життям: мукали корови, ґелґотали гуси, під парканами греблися кури... мить, і все це змінюється широченним – до обрію – золотавим полем.
11 квітня, Юрій Даценко
1234567 Наступні 7 →
 
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено