Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Світ у 2018 Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
2 жовтня, 2017   ▪   Версія для друку

83 Міжнародний Конгрес ПЕН у Львові, 17-24 вересня 2017 “Обстоювання правди у часи пропаганди”

Титульними для 83 Міжнародного Конгресу ПЕН у Львові стали такі проблеми: істини та слів, історії та пам’яті, прав жінок та рівності, кіберпровокацій, фейкових новин та загрози свободи слова у всьому світі. Про це говорили на публічних дискусіях про три суперсили: “Американський рахунок – загрози свободі слова в Америці Дональда Трампа”, “Китайський сором – як поет викрив дух партії”, “Путінські владні забави – занепад свободи висловлювання в Росії” та на інших заходах Конгресу.

Історичний Львів, культурна столиця України та місто літератури ЮНЕСКО, приймав понад 200 письменників, редакторів та гостей з 69 ПЕН-центрів зі всього світу на щорічному зібранні ПЕН. Розташований у центрі Європи, на лініях розлому між Сходом і Заходом, Львів змінював своє ім’я та підпорядкування вісім разів між 1914 та 1944 роками: від Австро-Угорської імперії до Росії, знову до Австрії, України, Польщі, Радянського Союзу, Німеччини, вчергове – Радянського Союзу і врешті до України.

 

Європейська історія пронизує все місто і впізнавана в архітектурі, культурі та мові. Попри те, що письменники вшановували літературу на заході – на сході України та в Криму досі тривають бойові дії. Офіційно Російський ПЕН-центр не з'явився до участі в Конгресі, проте у Львові ухвалили створення незалежного Санкт-Петербурзького ПЕН-центру. До мережі ПЕН також приєдналися Куба, Гамбія та Південна Індія.

 

У часи війни чи не першою жертвою стає правда, зазначено у звіті ПЕН “Свобода слова в Україні пост-Євромайдану: зовнішня агресія, внутрішні виклики”. Звіт і Конгрес сфокусовано на агресивній ролі пропаганди у конфлікті. В Україні, Росії та по всьому світі відбувається стрімке поширення хибних наративів.

 

У звіті ПЕН про Україну відзначено, що “попри значні покращення, демократія в Україні залишається в стані розвитку і, серед іншого, залишаються складні виклики для свободи слова: використання ЗМІ для політичних інтересів, затримки в реформуванні державних ЗМІ; залякування та атаки на журналістів, що залишаються нерозслідуваними. Тим не менш, публічна критика хоч і повільно, але зростає, разом із вимогами щодо більш прозорої та неупередженої журналістики”.

 

У Росії влада продовжує вживати надзвичайних юридичних та політичних заходів проти свободи слова, про що зазначено у спільному звіті ПЕН та “Асоціації Вільне Слово” “Російське жорстке придушення свободи слова”.

 

Україна не має ув’язнених письменників, але в Криму, анексованому Росією у 2014 році, було заарештовано режисера та опонента анексії Олега Сенцова, який тепер  відбуває 20-річне ув’язнення в російській тюрмі за звинуваченнями у тероризмі, які він не визнає. На Асамблеї ПЕН делегати, окрім нього, згадали Павла Шеремета серед традиційних “Порожніх Стільців”. Народжений у Білорусі, російський журналіст та захисник свободи слова писав для незалежних сайтів та вів радіопрограму про політичні події в Україні, Росії та Білорусі. Він трагічно загинув через вибух авто у Києві в липні 2016 року. Перед загибеллю Шеремет писав про корупцію в судах Білорусі та України, а також про російських пропагандистів. Його вбивство досі залишається нерозслідуваним.

 

Резолюції Конгресу також стосувалися письменників, ув’язнених в Туреччині, Китаї, В’єтнамі, Казахстані та Еритреї і вбитих в Мексиці, Росії, Венесуелі, Бангладеші та Індії. Висловлено занепокоєння щодо постійного зростання цензури в Угорщині, Польщі, Індії, Туреччині та Іспанії, а також щодо обмеження мовних прав курдських письменників в Туреччині, угорських в Україні та уйгурських в Китаї

 

Висловлюючи занепокоєння щодо зловживання “Червоним повідомленням Інтерполу” для придушення свободи слова чи переслідування політичних суперників за межами своїх кордонів, ПЕН закликав Раду Європи “утриматися від арештів … коли є серйозні ознаки зловживання у повідомленнях”.

 

ПЕН розширив 3 статтю Хартії, вперше після її прийняття понад 90 років тому. Асамблея проголосувала за ширше формулювання, а саме протидію ненависті не лише за расовими, класовими та національними ознаками, а й за гендерною, релігійною та іншими категоріями ідентичності. 3 стаття Хартії тепер виглядає наступним чином: “Члени ПЕНу повинні повсякчас використовувати свій вплив задля взаєморозуміння та взаємоповаги між народами; вони зобов’язуються зробити все можливе, щоб розвіяти усі види ненависті та обстоювати ідеал єдиного людства, що живе в мирі.”

 

ПЕН також проголосував за Жіночий Маніфест, в якому зазначено: “використання культури, релігії чи традиції як способу змусити жінок мовчати, а також насилля проти жінок як форми цензури, мають бути окремленими та засудженими”.

 

На церемонії відкриття автор “Східно-Західної вулиці” Філіп Сандс, чий дід народився у Львові, розповів про походження міжнародних прав людини та концептів “злочин проти людяності” та “геноцид”. Ці терміни були розроблені двома юристами, що навчалися у тому ж університеті, в якому відбувалася церемонія. Команди юристів використовували ці терміни під час Нюрнберзького процесу після Другої світової війни, зокрема для вироку Гансу Франку, юристу Гітлера, що керував територією довкола Львова і відправив більше 100 000 євреїв у концентраційні табори на смерть.

 

“Засади прав людини народились тут”, – заявив Сандс. “Кожна людина має права згідно міжнародного права”. Юристи Герш Лаутерпахт та Рафаель Лемкін навчалися в університеті у різний час і не могли зустрітися. Один втік до Австрії та Англії, інший – до Америки. Лаутерпахт захищав права людини через свій концепт “злочину проти людяності”, а Лемкін юридично обґрунтував термін “геноцид”. Обоє належали до групи юристів, що успішно провели судові процеси в Нюрнберзі.

“Жодна організація в світі не знає краще, аніж ПЕН, про необхідність захисту індивіда та захисту інших,” – підсумував Сандс.

 

На церемонії закриття Дейвід Патрікаракос говорив про сучасні виклики XXI століття в лекції “Факт, фікція і політика в добу пост-правди”. Він розповів історію Віталія, що став тролем російської держави працюючи в спеціальному пропагандистському офісі, або ж на “фабриці тролів”. “Коли Віталій пішов до “фабрики”, він вступив в російську армію; лише не одягнув форму. Він зі своїми колегами створив власну армію у віртуальній інформаційній війні і вона ефективна”, – відзначив Патрікаракос.  

 

Як безробітний журналіст, Віталій розкручував пропаганду, переписував звіти, фальсифікував новини для посилення позицій Росії, а потім розповсюджував в соціальних мережах для широкої аудиторії, поруч із фейковими новинами, фото та “мемами”, що стосувалися російського нападу на Крим. Патрікаракос, який пише для New York Times, Financial Times, Guardian та  Wall Street Journal, стверджує, що Росія витратила 250 мільйонів доларів, щоб посіяти ворожнечу під час битви за Крим.

 

В офісі, де працював Віталій та інші журналісти, перший поверх займався фальсифікацією новин та їх поширенням. На другому поверсі люди працювали в соціальних мережах, поширюючи меми та створюючи рекламні дописи; на третьому поверсі блоґери писали про те, наскільки краще життя в Росії і наскільки погане в Україні; на четвертому поверсі тролі коментували дописи на інших сайтах.

 

Згідно з джерелами Патрікаракоса, у тролів був цілий пакет з сім-картами для створення нових сторінок у соціальних мережах і, зазвичай, ці сторінки мали жіночі імена, адже жінкам більше довіряють. “Першою ціллю було отримати справжніх послідовників, розповісти історію і посіяти якнайбільше збентеження щодо реальності”, стверджує Патрікаракос.

 

Через три місяці Віталій сказав керівникові, що хоче звільнитися. Він розкрив правду про тролів та їхні офіси. Коли це з’ясувалось, він наразився на погрози на кшталт: “ти знаєш, що можеш отримати удар в обличчя”.

 

“Подорожуючи містами східної України, я бачив як контент просочувався крізь стіни”, розповідає Патрікаракос. “У східній Україні проявляється нервова система Путіна. Там вірять у фейкові новини – що українці хочуть вбити російськомовних. Соціальні мережі мають об’єднувати нас, але вони також руйнують єдність і розділяють; вони роблять нас дурнями. Молодь залежить від тих, на кого підписана у соцмережах. Ми всі підписуємося на те, що нам подобається і так підтверджуємо власні упередження. Факти менш вагомі, аніж розповіді. Згідно з Оксфордським словником, новим долученим словом у 2016 році стала “пост-правда” і це має семантичні підстави. Метою багатьох є не довіряти правді, а руйнувати її”, підсумував Патрікаракос.

 

Як ми можемо протидіяти? Девід Патрікаракос порадив:

 

  1. Відступи від свого звичного шляху, щоб побачити людей, які думають інакше.

  2. Переходь одразу до джерела інформації та новин.

  3. Читай тих, з ким не згоден.

  4. Читай книги (нова книга Патрікаракоса “Більше, ніж 140 знаків”).

  5. Не довіряй натовпу.

  6. Остерігайся сторінок із заголовками, що тобі подобаються.

  7. Вимкнися із соцмереж.

 

Матеріали для пост-релізу надані PEN International. Переклад Устим Мицак, секретар 83 Міжнародного Конгресу ПЕН у Львові

 

Інші підсумкові матеріали 83 Міжнародного Конгресу ПЕН у Львові від PEN International: резолюція по Україні, звернення делегатів.  

 

СПІВОРГАНІЗАТОРИ 83 МІЖНАРОДНОГО КОНГРЕСУ ПЕН У ЛЬВОВІ,

 

17-24 ВЕРЕСНЯ

 

PEN International

 

Український центр Міжнародного ПЕН-клубу

Офіс “Львів – Місто літератури ЮНЕСКО”

 

ГЕНЕРАЛЬНІ ПАРТНЕРИ

 

Львівська міська рада

NATIONAL ENDOWMENT FOR DEMOCRACY

 

ОФІЦІЙНІ ПАРТНЕРИ

 

Міжнародний фонд “Відродження”

Фонд імені Фрідріха Еберта

Фонд Фрідріха Науманна за Свободу

Українсько-єврейська зустріч

Посольство Канади в Україні

Кумпель Груп

ПАРТНЕРИ: Альянс франсез в Україні, PEN American Center, Холдинг емоцій “!Fest”, Польський Інститут у Києві, Міністерство інформаційної політики України, Київський офіс Інституту Кеннан, Royal Norwegian Embassy in Kyiv, Open Ukraine: благодійний фонд Арсенія Яценюка, Мінеральна вода “Моршинська”, Львівський національний університет імені Івана Франка

 

ЛОКАЛЬНІ ПАРТНЕРИ: Прем'єр Готель Дністер, Готель “Джем”, Львівська кондитерська фабрика “Світоч”, Центр імені Митрополита Андрея Шептицького, Міський палац культури ім. Гната Хоткевича, Західний науковий центр НАН України

 

ТЕХНІЧНИЙ ПАРТНЕР: FatSound

 

ПАРТНЕР З ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙ: Телекомунікаційна компанія “Київстар”

 

СПІВОРГАНІЗАТОРИ СПЕЦІАЛЬНИХ ПОДІЙ: Центр міської історії Центрально-Східної Європи, КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА БІЗНЕС-ШКОЛА, Національний культурно-мистецький та музейний комплекс “Мистецький арсенал”, Міністерство культури України, Міністерство закордонних справ України, Організація з безпеки і співробітництва в Європі, Amnesty International, Музейно-культурний комплекс пивної історії “Львіварня”, Львівська галерея мистецтв, Львівський будинок органної та камерної музики, Культурна асоціація “Новий Акрополь”, Книгарня “Є”, Комісія з журналістської етики, Культурно-мистецький центр “Супутник”, Львівський кіноцентр

 

ІНФОРМАЦІЙНІ ПАРТНЕРИ: “Львівський медіа форум”, Radio “SKOVORODA”, Культурно-видавничий проект “Читомо”, Український кризовий медіа–центр, Телеканал новин “24”, ZAXID.NET – перше аналітичне Інтернет-видання Львова, Міжнародний аеропорт “Львів”, імені Данила Галицького, ЛКП “Львівелектротранс”, Журнал ”Країна”, Газета по-українськи, Gazeta.uа, UA: суспільне мовлення, UA: Українське радіо, Український тиждень / Тиждень.ua, Магістраль, Експрес online, Веб-портал “Krytyka.com”, Український літературний центр, Видання про події у Львові “Oт-Oт”, Міський портал “Твоє місто”, Громадське радіо