Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
23 січня, 2014   ▪   Ганна Трегуб   ▪   Версія для друку

Не проспати свого майбутнього

Посол США Джеффрі Пайєтт: «Нинішня ситуація не є пропащою, але вона вимагає твердих рішень українського уряду щодо низки тем, які на цей момент занадто довго відкладали на потім»
Матеріал друкованого видання
№ 3 (323)
від 16 січня, 2014
Не проспати свого майбутнього

Передбачити, чим закінчиться Євромайдан, не під силу найпотужнішим аналітикам світу. Очевидно, що ця подія не лише змінить історію України, а й торкнеться як Європи, так і інших сусідів держави. Вона має нарешті визначити для себе, чи й далі лишиться безправним боржником Росії, чи таки піде незалежним шляхом і стане самоокупною. Нещодавно призначений глава дипмісії США в Україні Джеффрі Пайєтт переконаний: варто зробити все можливе, щоб українська Революція гідності залишилася мирним протестом. Він зазначає, що Україна в Європі та її енергетична незалежність є двома його найголовнішими пріоритетами на посту посла Сполучених Штатів в Україні. Нині на кону доля 46-мільйонного народу і суверенітет України, держави у серці Європи. Посол Пайєтт не забуває про те, що він є представником уряду США для всього українського народу, а не лише для його невеликого сегмента. Він активний у всіх сучасних соціальних медіа з Facebook, Twitter, YouTube включно й активно реагує на ті події, які відбуваються нині. Ця реакція, що важливо, є доступною всім: від українського президента до двірника. Про застосування санкції США проти нинішнього українського політичного режиму, можливі шляхи й технології виходу з політичної кризи та Євромайдан як величезний шанс, який українці та Європа не повинні змарнувати, далі в розмові Тижня з Послом США Джеффрі Пайєттом.

США повністю віддані підтримці суверенітету, незалежності й територіальної цілісності України

У. Т.: Чи розглядає Вашингтон санкції проти українських високопосадовців та представників політичного режиму як ефективний інструмент впливу на владу з огляду на нинішню ситуацію в Україні? Чи може Америка вдатися до серйозних антикорупційних розслідувань щодо українських чиновників та олігархів, зокрема щодо природи їхніх грошей, виведених за кордон?

– Почну з найважливішої, як на мене, речі: підтримки Сполученими Штатами Америки майбутнього України в Європі. З перших днів своєї появи у Києві я кажу, що моїм найвищим пріоритетом є підтримати підписання Україною Угоди про асоціацію з ЄС, поглиблення та зміцнення інституційних зв’яз­ків між Європою та вашою країною, угоду про вільну торгівлю з ЄС як витворення сучасної демократії в Україні. Це залишається серцевиною американської зовнішньої політики тут. І нічого в ній не змінилося. Ми були, як я вже публічно висловився, дуже розчаровані рішенням президента Януковича оголосити паузу в процесі руху до підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Проте намагатимемося відновити проєвропейський вектор. У цьому відношенні, як на мене, те, що вже понад 50 днів відбувається на Майдані, є відображенням бажань дуже сильного сегмента українського громадянського суспільства. Він також хоче рухатися до Європи. Це й наш пріоритет, предмет, на якому ми зосереджуємося. Ми готові працювати з президентом Януковичем та його урядом, щоб просуватись у цих питаннях далі. Вони мають вирішити, як саме надалі провадитимуть цей рух, оскільки український глава держави не раз заявляв, зокрема й американським візитерам, як-от сенатори МакКейн та Мерфі, що він, як і раніше, прагне згаданих речей.

Якщо говорити про санкції, то керівництво США, зокрема держсекретар Керрі, дуже чітко висловило глибоке занепокоєння стосовного того, що сталося на Майдані вранці 11 грудня. Ми публічно висловили стурбованість через побиття, які сталися, й надмірне застосування сили на Майдані 30 листопада. Нині відбуваються дискусії щодо запровадження санкцій; зокрема, це відбувається в Конгресі США. І у Вашингтоні, і я у Києві заявляли, що зараз на стіл викладено всі наші політичні інструменти. Проте, як на мене, важливо підкреслити, що існує також занепокоєння застосуванням жорстокості й з іншого боку. Зокрема, тривожними були події останньої п’ятниці, 10 січня, коли мали місце силові дії також із боку демонстрантів під приміщенням Святошинського суду та біля зупинених у той вечір автобусів міліції. Отже, наша позиція щодо України є дуже чіткою: ми виступаємо проти насильства. Санкції залишаються актуальною темою, її активно порушують в американському Конгресі, що наочно бачимо й цього тижня. Але наші стратегічні наміри залишилися незмінними: ми співпрацюватимемо з Україною й підтримаємо її майбутнє в Європі.

У. Т.: Україна щонайменше два роки перебуває в стані технічного дефолту та політичної кризи, яка після останніх подій, схоже, сягає апогею. Оголошення Україною реального дефолту кине державу в ситуацію, аналогічну глибокій кризі 1993 року. Які загрози в сенсі розвитку політичної кризи та економічної нестабільності в Україні ви виокремлюєте найперше, зокрема з погляду регіональної безпеки?

– Відповім у термінах макроекономічної ситуації. США зацікавлені в економічно здоровій, активній Україні. Ми глибоко переконані, що найкращим способом досягти цього є Угода про асоціацію і ЗВТ з ЄС. Усі аналітичні дослідження цієї теми, з якими я знайомився, доходять одного й того самого висновку: угода про вільну торгівлю вимагатиме певного пристосування економіки до нових умов, але в підсумку матимемо підвищення темпу зростання ВВП на кілька процентних пунктів – завдяки можливості України долучитися до найбільшого ринку світу – ринку ЄС. Це найкращий спосіб застрахувати стабільне майбутнє української економіки. Ми підтримуємо співпрацю Києва та МВФ. Міжнародний валютний фонд був гранично чітким у тих умовах, які він вважає необхідними, щоб поставити Україну на шлях економічного оздоровлення. Нинішня ситуація не є пропащою, але вона вимагає твердих рішень українського уряду щодо низки тем, які на цей момент занадто довго відкладали на потім.

На Майдані десятки й сотні тисяч осіб – і практично жодного насилля, жодного пошкодження майна.Це надзвичайно сильне підґрунтя для морального авторитету, яке має протестний рух Майдану

У. Т.: Україна, очевидно, не належить до зовнішньополітичних пріоритетів Адміністрації Барака Обами. Однак чи готові США з огляду на останні події взяти на себе більше відповідальності за ситуацію в регіоні, зокрема піти на загострення у відносинах із Росією через європейський вибір українського народу?

– Я трохи змінив би акцент вашого розуміння тутешніх американських інтересів. Посольство США в Україні є одним із найбільших американських дипломатичних представництв у Європі. Ми маємо в Україні одну з найбільших у Європі за бюджетом програм американської допомоги: вона залишається на рівні понад $100 млн навіть за умови дуже жорстких бюджетних скорочень в Америці. Заступник держсекретаря США у справах Європи та Євразії Вікторія Нуланд відвідала Україну тричі наприкінці минулого року. У цю середу відбудуться слухання щодо України в Комітеті з міжнародних відносин Сенату США у його повному складі. Отже, я не поспішав би говорити, що Америці все одно. Фундаментом американської політики в Україні є вища стратегічна мета поглибити українсько-європейські відносини. Для мене під величезним питанням це припущення: що США не цікавляться Україною та підсумком тутешніх подій. У резолюціях, прийнятих американським Сенатом минулого тижня, закладено потужну маніфестацію американської зацікавленості у справах України.

Помилкою було б узяти й кинути все: мовляв, надто вже важко. Не хочу створювати враження, що слід очікувати якогось драматичного сплеску американської присутності тут, але помилково також стверджувати, що Америка ніяк не залучена. Те, що відбувається в Україні, є важливим для майбутнього Європи, Євразії. Сенатор МакКейн сказав (і дуже вдало), що Європа зробить Україну кращою країною, а Україна Європу – сильнішою.

У. Т.: Чи існує бодай найменша можливість того, що американська дипломатія знала про секретні переговори, які велися між Росією та Україною паралельно до підготовки до саміту у Вільнюсі. Якщо знала, то чому не зробила якихось кроків, щоб дезавуювати фальшиві наміри Януковича?

Пам’ятаєте, на обкладинці вашого журналу з одним із останніх інтерв’ю мого попередника посла Джона Теффта була тема неспрацьовування м’якої сили Росії в Україні. Це я так, щоб нагадати, як усім до останнього видавалося, що Україна та президент Янукович прямують до Європи. У листопаді глава держави, одначе, прийняв рішення оголосити паузу в цьому процесі. Ми хочемо посприяти тому, щоб ця пауза була якнайкоротша. Переконані, що Україна має триматися європейського вектора, і вважаємо, що політика, яку проголосив свого часу Віктор Янукович, була правильною. Очевидно, Росія неабияк натиснула, аби знеохотити його та український уряд продовжувати політику руху до ЄС. Як на мене, тому занепокоєнню, яке спонукає Москву вдаватися до політики тиску й примусу, можна буде покласти край. Адже в довшій перспективі Україна, яка є економічно успішною в Європі, створить можливості й для Росії та її компаній. Проте нині рішення за президентом Януковичем і ми сподіваємося, що воно буде ухвалене саме ним, і що це станеться відносно швидко.

Резонно питати те, що ви запитуєте, проте в мене не склалося враження після розмов із президентом Януковичем та його радниками, що ще до 28 листопада існувало щось схоже на секретний план. Для мене це рішення призупинити євроінтеграційний проект скидається на наслідок величезного тиску. Ми вважаємо, що цей тиск можливо зняти, і що Брюссель та Вашингтон мають деякі відповіді стосовно нього, а сам процес руху до Європи можна повернути на український політичний порядок денний. Якщо цього не станеться до виборів у 2015 році, то це виявиться прикрою втратою можливостей. Тоді вже треба буде дивитися, що далі.

У. Т.: Якщо під час Помаранчевої революції 2004 року тема можливої втрати суверенітету не стояла так гостро, то нині, очевидно, що така загроза є. Чи можуть західні країни, зокрема США, виступити гарантом збереження самостійності України?

США повністю віддані підтримці суверенітету, незалежності й територіальної цілісності України. Як ви зауважили, є ризики того, що певні розраховані на коротку перспективу тактичні рішення, котрі зараз ухвалюються, можуть послабити цю незалежність у стратегічній перспективі, якщо не підходити до їх реалізації дуже й дуже акуратно. Промовистий приклад цього – енергетика. Нещодавно я почув заяви міністра енергетики Едуарда Ставицького та інших урядовців, що нині українська сторона може купити весь потрібний їй газ у Росії. Жодних реверсних поставок із Європи, бо Київ іде туди, де дешевше. Сподіваюся, що це короткострокове рішення, прийняте під впливом ціни, не змусить Україну звернути зі шляху політики енергетичної незалежності. Такий крок матиме стратегічні наслідки, які не є в її інтересі з огляду на довгострокову перспективу суверенітету, незалежності й територіальної цілісності. Сланцевий газ, нові технології, досягнення США енергетичної незалежності й набуття ними ролі газового експортера – всі ці міжнародні структурні сили працюють на український інтерес у довгостроковій перспективі. Йдеться про конкурентоспроможність української індустрії, розвиток нових виробництв та створення робочих місць.

Підсумуємо. Україна не втратить своєї незалежності. Проте український простір для маневру може звузитися, якщо влада прийме хибні рішення, включно з такими ключовими, як енергетика. Моїм першим пріоритетом є Україна в Європі, а другим від першого дня на посту посла США в Україні – її енергетична незалежність.

У. Т.: Інколи складається враження, що Україна і Захід не завжди чують одне одного. Як саме, на ваш погляд, Україна, а зокрема те громадянське суспільство, яке репрезентує її мирний протест, має спілкуватися із країнами західного світу, аби дістати підтримку не лише словами (що вже саме по собі багато варте), а й реальними діями? Зокрема, США вже кілька разів доволі різко осмикнули українську владу за вчинені нею жорстокі розгони мирних протестних демонстрацій та нерозкриття подробиць останніх домовленостей із Кремлем. Чому вона лишається глухою?

Скажу кілька слів стосовно українського громадянського суспільства. Серед речей, які найбільше надихають у зв’язку з Майданом і останніми п’ятьма-шістьма тижнями української історії, – це потужність і життєздатність, а також, підкреслюю, неагресивність, мирність українського громадянського суспільства. Особливо важливо відзначити, що на Майдані десятки й сотні тисяч осіб – і практично жодного насилля, жодного пошкодження майна. Це надзвичайно сильне повідомлення, підґрунтя для морального авторитету, що його має протестний рух Майдану. Один із викликів для політичного механізму України полягає в тому, що він має перенести цей авторитет і справжність вулиці до політичного процесу. Так, щоб політичний процес у Верховній Раді між провладною і опозиційними партіями відображав надії й очікування людей на Майдані.

Якщо заглянути наперед, то політична криза має бути врегульована в межах українських владних інституцій. Роль уряду в демократії – це трансляція і відображення волі та сподівань народу. Однією із причин того, чому нині сотні тисяч людей стоять і виходять на Майдан від самого початку грудня, є конкретно те, що влада, проголошуючи цю паузу, не дослухалася до народу. Люди прагнуть руху до Європи, демократії, верховенства права, а уряд натискає на кнопку «пауза». Тоді народ піднімається, і заявляє: «Агов, стійте! Це зовсім не те, що мало бути!»

Я та моє керівництво висловлюємося ясно: ми є з тими в Україні, незалежно від їхніх політичних вподобань, хто підтримує демократію, майбутнє в Європі та верховенство права. Це фундаментальний дороговказ, який я використовую, думаючи про нинішню політичну кризу в Україні. Осердям нашої стратегічної співпраці є українська демократія та демократичні цінності. І у випадку президента Януковича це лишається так само чинним, як і за його попередників.

У. Т.: Як ви оцінюєте останні факти брутального побиття журналістів, активістів Євромайдану та політиків від опозиції, а також судові процеси над ними, в яких присутній закон, але нічого від права як засобу відстояти справедливість? Про що свідчать усі ці дії з дедалі більшою жорстокістю супроти мирних протестувальників? Це випадки хуліганства, як хоче показати влада, чи спеціально організована таємна війна проти Євромайдану?

США дуже занепокоєні нападами на журналістів, громадських активістів. Говорячи особисто, я був нажаханий тим, що сталося з Тетяною Чорновол. Вона ж мати двох дітей, жінка. Ті, хто винен у її побитті, мають бути притягнуті українським правосуддям до відповідальності. Йдеться не лише про осіб, які били, а й про тих, хто санкціонував такі дії, послав їх це зробити. Це те, чим моє керівництво сильно переймається.

Знову ж таки, Україна – це історія успіху, це живе громадянське суспільство. Не вірю в те, що хтось із українських керівників хотів би, щоб це зникло. Для Америки принципи свободи висловлювання, свобода зібрань, свобода преси є речами фундаментальної важливості. Ми робимо все, щоб їх поважали – у контексті ОБСЄ і двостороннього міждержавного партнерства. Важливо, щоб ті порушення, які відбуваються в Україні нині, припинилися. Ті, хто за них відповідають, мають бути знайдені. Тим, хто запитує, чому США та європейські країни так переймаються цими питаннями, я скажу, що ми переймаємося, бо маємо високі очікування щодо України. Україна – це європейська держава, член ОБСЄ, країна, яка хоче бути частиною європейської родини. Тому наші очікування є взаємно відповідно високими. Звісно, є і будуть винятки, відхилення: так бувало і в США, і в Європі, та не може бути й мови про те, щоб вони безпричинно таке залишали без наслідків. Підкреслюю, що для США важливими нині речами є потреба розслідувань, притягнення до відповідальності й припинення насильства.

Біографічна нота:
Джеффрі Р. Пайєтт – кар’єрний дипломат США, Надзвичайний і Повноважний Посол США в Україні від 30 липня 2013 року. Отримав ступінь бакалавра політичних наук в Університеті Каліфорнії в Ірвайні. Навчався й здобув магістерський ступінь із міжнародних відносин у Єльському університеті. До вступу на дипломатичну службу працював у аналітичній організації «Міжамериканський діалог» у Вашингтоні, яка організовує спілкування провідних діячів і мислителів Північної та Південної Америки. У 1990–1992-му працював у Посольстві США в Гондурасі як дипломат економічного відділу та віце-консул. У 1992–1994-му – у Посольстві США в Індії як дипломат політичного відділу. Від 1994 року адміністративний помічник заступника державного секретаря з питань Латинської Америки. У 1995–1996-му – спеціальний помічник першого заступника держсекретаря. У 1996–1996-му – директор з питань Латинської Америки в апараті Ради національної безпеки. У 1997–1999-му – керівник консульства США в Лахорі, Пакистан. У 1999–2002-му – генеральний консул США у Гонконзі (питання торгівлі та експортного контролю). У 2002–2007 роках працював у Посольстві США в Делі, Індія. Від серпня 2007-го заступник голови дипломатичної місії США при Міжнародному агентстві з атомної енергії та міжнародних організаціях у Відні. Від травня 2010-го головний заступник помічника державного секретаря заступник керівника Бюро з питань Південної і Центральної Азії. 27 лютого 2013 року президент Обама оголосив про свій намір запропонувати кандидатуру Джеффрі Р. Пайєтта як наступного посла США в Україні.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Якщо люди-музеї — це здебільшого старше покоління, то в цій підбірці етнографічно-туристичних історій здебільшого свіжа кров. Проекти, що надихають, що з’являються зав­­дяки активній молодій енергії. Може, з роками й вони перетворяться на пам’ятки, але поки що це живі страшенно цікаві організми, котрі навіть диктують свої умови в деяких нішах нашого бідного туристичного ринку.
    24 липня, Богдан Логвиненко
  • Що передбачає й кого зачіпає якісна психореабілітація людей, які повертаються з війни
    24 липня, Ганна Трегуб
  • Найбільші бренди світу потерпають від дрібніших конкурентів
    24 липня, The Economist
  • Ось відчиняються двері залу, і входить одна людина, радісна та усміхнена. Сотні вітають її такими самими радісними вигуками. Овації і захват. Далі?
    24 липня, Станіслав Васін
  • Як одинаки-аматори створюють варті уваги колекції. Без меценатів і державної підтримки
    23 липня, Богдан Логвиненко
  • От що цього разу? Питаю я себе. Давай уже писати про першу «Червону руту». Давай! Про «Гадів», Чубая, Бурмаку... Про Миколайчука, врешті-решт, лисого, босого, у лєопардовій пов’язці... Про Чернівці 1989 року... Не цього разу. Може, наступного... Так само, у принципі, я думав, коли минулого разу сідав за комп. Тоді мене «відволікли» ВІА. Ансамблі. Вокально-інструментальні... Добре... А зараз шо?
    23 липня, Сергій Харинович
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено