Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
19 грудня, 2013   ▪   Валерія Бурлакова   ▪   Версія для друку

На пташиних правах

Спецпідрозділ «Беркут» фактично існує поза законом
Матеріал друкованого видання
№ 50 (318)
від 12 грудня, 2013
На пташиних правах

Їм співають пісні, пов’я­зують жовто-блакитні стріч­ки на щити й пригощають печивом. Їх сварять і нагадують, як мати одного з них проклинала свого сина після подій, що сталися під час виборів у Первомайську Миколаївської області. Їх закликають зняти шоломи й приєднатись до народу. Відповідають ці хлопці рідко: за це, як свідчить практика, може влетіти від керівництва. Вони – це «Беркут», підрозділ міліції спеціального призначення, до завдань якого офіційно входять охорона порядку під час надзвичайних ситуацій, затримання особливо небезпечних озброєних злочинців та звільнення заручників.

Без правової бази

«Сюди не йдуть заробляти гроші. Тут служать хлопці, які хочуть, щоб на вулицях було спокійно. Знають: буде нелегко. Буває, гинуть товариші… Але комусь потрібно робити цю роботу», – каже суворий чоловік у соціальній рекламі про спецпід­розділ. Міністерство внутрішніх справ презентувало цей ролик восени. Соціалка, яка мала покращити імідж «птахофабрики» в українському суспільстві, швидко розійшлась мережею. Але… в дещо переробленому варіанті.

у «Беркут» Вимоги: – служба в армії– зріст від 180 см– 20 підтягувань – крос 5 км – марш-кидок у повній екіпіровці – рукопашний бій із жорстким контактом: три спаринги по три хвилини

«До другої версії вдячні громадяни додали сцени особливого героїзму мужніх правоохоронців», – зазначив користувач, який першим виклав відео на YouTube. Народна версія, на відміну від офіційної, продемонструвала країні не постановочне, а документальне відео. На кадрах, що з’являються на екрані під оригінальну озвучку ролика із фразочками на кшталт «важко в навчанні – легко в бою», бійці підрозділу за волосся тягнуть дівчину до автозака, б’ють лежачих та народних депутатів, поливають газом мирних протестувальників.

Гумористичною народну версію реклами назвати важко. «Завершення» мітингів і справді давно перетворилося на головну місію «Беркута». Події 30 листопада – зайве тому підтвердження.
«Беркут» узагалі був би потрібен, бо в державі є купа функцій, що їх мають виконувати міцні хлопці у формі, – вважає правник Валентина Теличенко. – Але це явно не розгін мирних демонстрацій. Проблема в іншому: правова база цього підрозділу абсолютно не напрацьована. В Україні є кілька силових структур, для яких вона просто відсутня. Наприклад, так званий слідчий ізолятор СБУ. Формально в законі зазначено, що інстанція, в якій тримають до судового позбавлення волі, – це виключно ІТТ міліції або СІЗО в межах пенітенціарної системи. Інших бути не може, і крапка. Попри те, СБУ активно використовує свій ізолятор, і всі розмови про його незаконність нічим не закінчуються.

Читайте також: «Що ж ви, с…ки, робите?»

Аналогічна ситуація з «Беркутом». Немає положень, документів або правових підстав про цей спецпідрозділ, що були б зареєстровані в Міністерстві юстиції України. Натомість у Законі «Про міліцію» та Законі «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» чітко зазначено, що інших мілітаризованих силових структур, окрім тих, які вказані в цих документах, бути не може. Однак вони є і діють до того ж, як показують останні події, досить активно».

Робота така

Попри поширену думку про те, що в «Беркут» свідомо йдуть самі садисти (хоча і їх, як свідчить життя, таки чимало), охочі безкарно бити людей, деякі хлопці самі не в захваті від своїх буднів. «Я прогинатись не хочу, – ще торік розповідав Тижню про своє ставлення до теперішньої української влади, представників якої він культурно іменував «контрацептивами», один із бійців спецпідрозділу. – Але робота така… Доводиться народ «приструнять». На жаль, не завжди справедливо».

Домогтися «справедливості» представники спецпідрозділу можуть лише одним способом: звільнитись. Утратити роботу з непоганою платнею (без урахування премій та понаднормових), для прийняття на яку не потрібно вищої освіти чи якихось особливих знань – лише служба в армії. А ще зріст від 180 см та фізична сила.

Отже, «птахам» лишається тільки старанно виконувати всі накази керівництва. Говорити про те, чи бувають вони злочинними, зайве. Крім розгонів мирних демонстрацій, Тиждень писав (див. № 38/2012) про чималі побори: від 1 тис грн до $5 тис. за місяць, на які керівництво спецпідрозділу свідомо штовхає простих бійців. Ідеться про вимагання грошей у нелегалів чи відкупних у затриманих наркоторгівців (середня вартість свободи, що її підтверджують як наші джерела, так і поодинокі кримінальні справи, – близько $5 тис).

Читайте також: Янукович не відступає. Чи наступатиме опозиція?

«Ніхто ніколи не публікував офіційної кількості «Беркута», – пояснює правник Валентина Теличенко. – Востаннє таку цифру оприлюднювали приблизно 1998 року. Ми реально не знаємо, скільки в нас ані цього спецпідрозділу, ані внутрішніх військ. Ця інформація нібито має статус державної таємниці, хоча насправді не цифру як таку має бути засекречено – хіба що обличчя та прізвища працівників, адже часом вони виконують завдання, коли злочинці їх мають не впізнати. Але скільки «беркутів» припадає на одного громадянина і скільки ми витрачаємо з бюджету на їхнє утримання, нам потрібно знати. Наразі можна говорити лише те, що вони точно є в кожній області».

Власний розсуд

«Викрадення» та повалення наметів – аж ніяк не найбільший страх звичайної людини під час зустрічі з «Беркутом». Головний – це фізичне насильство, що передбачає не тільки кийки. За останні дні в Києві бійці спецпідрозділу не раз застосовували проти мітингувальників сльозогінний газ, зокрема біля Кабінету Міністрів та під час інциденту з машиною із «прослушкою» на Європейській площі.
«Amnesty International занепокоєна можливістю перевищення допустимої сили з боку «Беркута» під час мирних демонстрацій, які охопили країну після заяв щодо зупинки процесу підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, – зазначає в розмові з Тижнем директор організації в Україні Тетяна Мазур. – Ми особливо стурбовані використанням сльозогінного газу серед великого скупчення людей та в обмеженому просторі, де він становить серйозну загрозу для здоров’я. Такі заходи, як використання сльозогінного газу та водометів, не повинні застосовуватись проти мирних демонстрантів».

Окрім того, як передбачено принципами, уряди мають забезпечувати, щоб свавільне або зловмисне застосування сили правоохоронними органами було каране як кримінальний злочин згідно з національним законодавством.

Фіксувати зловживання міліції на акціях протесту в Україні намагаються як звичайні активісти, так і журналісти (під час протесту під Кабінетом Міністрів 24 листопада «Беркут» побив журналіста Тиждень.ua Святослава Козлюка) та незалежні спостерігачі. Але, як свідчить статистика, українські правоохоронці зазвичай не відповідають навіть за вбивства, зґвалтування й тортури; що вже казати про менші порушення закону. Загалом зі 114 474 скарг на дії міліції, що надійшли до органів прокуратури торік, розслідування відбувалися лише за 1750, із них лише 320 (чи 0,2%) закінчились відкриттям кримінальних справ, свідчить статистика Amnesty International.

Натомість карні провадження легко розпочинають проти тих, хто наважився протистояти «Беркуту»: наприклад, активіст мовного Майдану Дмитро Різниченко, фотографія якого з газовим балончиком у руках облетіла всі ЗМІ світу, дістав два роки умовно. Своїх потенційних засуджених уже має і Євромайдан. Це як випадкові люди, котрих «узяли», щоб залякати решту мітингувальників, так і незручні для влади персонажі, затримання яких продовжує чергу репресій проти активістів, серед таких Андрій Дзиндзя (ГО «Дорожній контроль»).

«Щоразу, зустрічаючи працівника «Беркута» на своєму життєвому шляху, я згадую одну прописну істину, – каже активіст організації «Сила Людей» Сергій Перникоза. – Їх не потрібно боятись. Звісно, коло їхніх захоплень та вподобань може не перетинатися з моїм, і коли про щось з тобою і говорять, то переважно про спортивне харчування, але при цьому вони залишаються людьми, яким платять із державного бюджету».

Як людина, що має чималий досвід спілкування із правоохоронцями (в ролі й незалежного спостерігача, й активіста), він переконаний: вплинути на «Беркут» можна лише двома способами. Перший – бути фізично сильнішими. «Це й складно, й дуже часто незаконно», – сміється хлопець. Другий – переконати керівника віддати правильний наказ. «Варто розуміти, що їхнє керівництво не дуже орієнтується в міжнародних документах стосовно прав та свобод людини. Тому при спілкуванні з ними тези мають бути короткі, чіткі й зрозумілі. Керівника знайти досить просто, він зазвичай у званні від майора (дуже рідко капітан), стоїть трохи осторонь і тримає рацію. При спілкуванні нічого не просимо, а тактовно вимагаємо, звертаючись на «ви», спокійним рівним голосом. Називаємо статті ККУ, які його підопічні зараз порушують. Потім зазначаємо, що саме він відповідатиме, і, якщо він ніяк не реагує, телефонуємо 102. Викликаємо слідчо-опера­тив­ну групу й заявляємо про скоєння злочину. Звісно, цей процес знімаємо на відеокамери, – пояснює активіст. – Потрібно знати, що за всі злочинні дії відповідальними є виконавці й ті, хто віддає такі накази. Треба весь час їм про це нагадувати. І в будь-якому разі па­м’ятайте: нам боятися нічого. Ми сильніші, бо за нами правда…»


Матеріали за темою:

Реклама
Новини за темою
Останні публікації згорнути
  • Як одинаки-аматори створюють варті уваги колекції. Без меценатів і державної підтримки
    23 липня, Богдан Логвиненко
  • От що цього разу? Питаю я себе. Давай уже писати про першу «Червону руту». Давай! Про «Гадів», Чубая, Бурмаку... Про Миколайчука, врешті-решт, лисого, босого, у лєопардовій пов’язці... Про Чернівці 1989 року... Не цього разу. Може, наступного... Так само, у принципі, я думав, коли минулого разу сідав за комп. Тоді мене «відволікли» ВІА. Ансамблі. Вокально-інструментальні... Добре... А зараз шо?
    23 липня, Сергій Харинович
  • Спека! Шалена спека! На сонці за +40 °С, і це дуже відчутно. Розмови про відпочинок і море лунають повсюди: «Їдете? Куди? Як?».
    23 липня, Яна Вікторова
  • Система державної підтримки в Росії демонструє дива неефективності. Україна ще має шанс уникнути таких помилок
    23 липня, Катерина Барабаш
  • За понад як 20 років незалежності українці, попри задекларовану в Конституції соборність, все більше замикались по регіональним квартирам. Галичани дивилися на захід, жителі Донбасу на схід, кияни – на Туреччину, Єгипет і Тайланд. Радикально скоротилися внутрішні перельоти, повмирали малі аеропорти. Трансукраїнські потяги долали українські простори за десятки годин, а стан доріг ніяк не сприяв і автомобільному сполученню.
    22 липня, Вадим Войтик
  • Недбальство сепаратистів може спричинити масове отруєння ґрунтових вод і річки Кодема.
    22 липня, Павло Василів
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено