Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
1 грудня, 2013   ▪   Дмитро Крапивенко   ▪   Версія для друку

Євромайдан переріс у день гніву

На вулиці Києва вийшло стільки людей, скільки не очікували й найоптимістичніші прибічники Євромайдану. Втім Євромайданом називати це вже недоречно – і помірковані, і радикальні протестувальники вимагають вже не асоціації з ЄС, а зміни влади
Євромайдан переріс у день гніву

Близько дванадцятої.  Станція «Льва Толстого» столичної підземки. Затор, якого тут не буває навіть у дні вирішальних футбольних матчів, усі три  ескалатори працюють на підйом. Шлях, який зазвичай долаєш за 2-3 хвилини, триває  з чверть години. Тісно, але ніхто не штовхається, люди приязні, співають гімн, скандують антиурядові гасла, втім без надмірної агресії. Студенти, люди похилого віку, молоді родини з дітьми. Вулиця Льва Толстого  на якийсь час стає пішохідною.

Пригадується рішення Окружного адміністративного суду: акції на Майдані Незалежності, Європейській площі, біля будинку уряду і Адміністрації президента заборонені до 7 січня. Куди хлине це людське море? Якщо на Михайлівську площу, то єдина вулиця, що веде туди, швидко заповниться мітингувальниками. Коли стоїш у колоні, напрямок її руху зрозуміти важко. Знову затор.

Люди, прапори, гасла. До євроінтеграційних додалися заклики покарати винних у розгоні Євромайдану  і вимоги відправити президента у відставку. «Мені та Європа не треба, я мабуть не доживу, - каже сивий чоловік, - вони наших дітей б’ють».  Протестувальники йдуть кількома колонами на Хрещатик, відносно спокійно минають не надто сильний кордон міліції біля Леніна. Розрізнена інформація надходить від КМДА: побили? Захопили? Мітингувальники? Тітушки? Шибки біля входу до київської мерії вибиті – невеличкий загін МВС усередині будівлі.  Охочих потрапити усередину небагато. Приходять народні депутати, затягуються переговори. На сходах стоїть невеличка група активістів на чолі з Тетяною Чорновіл – їх легко впізнати за помаранчевими будівельними касками. «Так, це  ми повернули киянам їхню комунальну власність», - з посмішкою каже Тетяна. Зрештою, так воно й сталося – КМДА перейшла  під контроль мітингувальників, там зараз один із штабів опозиції. Наступний – Будинок профспілок візьмуть трохи згодом.

Читайте також: Новий Євромайдан виріс з-за монастирських стін

Попри судові заборони, Майдан знову перетворюється з «новорічного» на осередок протесту. Опозиційні лідери на трибунах. Загальнонаціональний страйк, говорять про встановлення наметів. Люди прибувають, хтось зупиняється послухати лідерів, хтось вирішує, що акція обмежилася ходою, і рушає у метро. Хтось  йде у бік Банкової. Судові заборони, схоже, не діють. З боку театру імені Івана Франка вхід забарикадований автобусами, за ними – бійці внутрішніх військ у протигазах.

Але з двору Адміністрації президента чути два глухих вибухи. Світлошумові гранати – дізнаюся потім. Перформанс Дмитра Корчинського та його «братчиків», відомих своїми провокаціями, з бульдозером, що мав розпочати «штурм» Банкової, я не побачив. Публіка, що суне на Банкову, ніби різномасна, але здебільшого чоловіки, здебільшого молоді, часто без жодної символіки, а часом не з порожніми руками – десь бита, десь саперна лопатка. Гасла теж часом специфічні. На трактор, що служить охочим  чимось на кшталт ленінського «броньовичка», вилазять молодики з величезним плакатом PARTY HARD – це зриває овації. На «передовій» якісь дрібні сутички, але стерпно. Жодного мегафону, жодного нардепа. Часом спалахують розбірки: «Хто провокатор? Я – провокатор?!» Шарпання. Приходить Петро Порошенко, попереджає про провокації, але не переконав – натовп під Адміністрацією не поменшав. І не вгомонився.  У «Беркут», що чатує за огорожею, летить каміння, ще якісь предмети.  Правоохоронці відповідають світлошумовими гранатами. Газ. Перші жертви. Серед них – кореспондент «Українського тижня» Валерія Бурлакова, під ногами якої розірвалась граната.

У передніх лавах – молодики з доволі екзотичними прапорами – символіки жодної популярної політичної сили немає. З настанням сутінок настає пік протистояння. Щось на кшталт «артилерійської дуелі»: з натовпу у бік Адміністрації летять петарди, міліція відповідає гранатами, димова завіса над Банковою густішає. Хтось відчуває небезпеку і поспішає відступити. «Куди, молодь, вперед, на штурм , на барикади!», - горлає вусатий нетверезий дядько.  Дехто – здебільшого молодики у масках – сунуть уперед і закидають міліцію усім, що трапиться під руку. Силова відповідь не забарилася – бійці МВС («Беркут», внутрішні війська та інші підрозділи) жорстко відтіснили протестувальників з Банкової. Не жаліли і журналістів, що потрапили  під «гарячу руку». Мовою статистики – кількадесят жертв з обох боків. За версією опозиції, безлади спровокували проплачені владою тітушки.  За версією МВС, бойовики з «Братства» Корчинського.

На вулицю Лютеранську з сиреною влітає «швидка». Підходить хлопчина у динамівському шалику, голова закривавлена. «Беркут», - зітхає він. Четверо міліціонерів  на ношах несуть людину. Ніби у міліцейській формі.

  • Це ваш колега?
  • Так, б…, це жертва вашої мирної демонстрації!, - зло кидає один із бійців.

Ситуація потроху нормалізується. У КМДА – місце для обігріву і годування мітингарів. У Будинку профспілок – опозиційний штаб. На Банковій – «Беркут» і мітингувальники на поважній відстані. На порядку денному – загальнонаціональний страйк і завтрашнє пікетування Кабміну.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Світові медіа аналізують результати проміжного звіту міжнародної слідчої групи щодо збиття літака MH17 17 липня 2014 року в небі над Україною і роздумують над притягненням до відповідальності кремлівського режиму.
    29 вересня, Ольга Ворожбит
  • Те, що колись видавалося немислимим, сьогодні не таке далеке від реальності
    29 вересня, The Economist
  • Низькі рейтинги нинішнього владного дуумвірату викликають у його учасників приплив політичних амбіцій в умовах певної невизначеності. Поки що приховані, але від того не менш сильні. Тиждень спробував спрогнозувати, у що можуть мімікрувати нинішні партії влади й на які суспільні сили вони спиратимуться.
    29 вересня, Богдан Буткевич
  • Попри прагнення деяких (переважно українських) політиків вилучити тему Волині з українсько-польських відносин, у Польщі кампанія обговорення «злочинів українських націоналістів» набула мистецького підживлення
    29 вересня, Юлія Олійник
  • Георгій Тука, який майже півроку працює в новому Міністерстві тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб, розповів Тижню про своє ставлення до конфлікту переселенців і держави довкола соціальних виплат та боротьби з контрабандою на Донбасі.
    29 вересня, Андрій Голуб
  • Однією з головних новин минулого тижня стала спроба так званого державного перевороту в угрупованні «ЛНР». Після того як лідер луганських сепаратистів Ігор Плотницький 21 вересня заявив, що проти нього готувався заколот, який провалився, багато хто спочатку сприйняв це як чергове інформаційне вкидання чи самопіар сепаратиста. Адже жодних конкретних імен Плотницкий не називав.
    29 вересня, Денис Казанський
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено