Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
1 грудня, 2013   ▪   Дмитро Крапивенко   ▪   Версія для друку

Євромайдан переріс у день гніву

На вулиці Києва вийшло стільки людей, скільки не очікували й найоптимістичніші прибічники Євромайдану. Втім Євромайданом називати це вже недоречно – і помірковані, і радикальні протестувальники вимагають вже не асоціації з ЄС, а зміни влади
Євромайдан переріс у день гніву

Близько дванадцятої.  Станція «Льва Толстого» столичної підземки. Затор, якого тут не буває навіть у дні вирішальних футбольних матчів, усі три  ескалатори працюють на підйом. Шлях, який зазвичай долаєш за 2-3 хвилини, триває  з чверть години. Тісно, але ніхто не штовхається, люди приязні, співають гімн, скандують антиурядові гасла, втім без надмірної агресії. Студенти, люди похилого віку, молоді родини з дітьми. Вулиця Льва Толстого  на якийсь час стає пішохідною.

Пригадується рішення Окружного адміністративного суду: акції на Майдані Незалежності, Європейській площі, біля будинку уряду і Адміністрації президента заборонені до 7 січня. Куди хлине це людське море? Якщо на Михайлівську площу, то єдина вулиця, що веде туди, швидко заповниться мітингувальниками. Коли стоїш у колоні, напрямок її руху зрозуміти важко. Знову затор.

Люди, прапори, гасла. До євроінтеграційних додалися заклики покарати винних у розгоні Євромайдану  і вимоги відправити президента у відставку. «Мені та Європа не треба, я мабуть не доживу, - каже сивий чоловік, - вони наших дітей б’ють».  Протестувальники йдуть кількома колонами на Хрещатик, відносно спокійно минають не надто сильний кордон міліції біля Леніна. Розрізнена інформація надходить від КМДА: побили? Захопили? Мітингувальники? Тітушки? Шибки біля входу до київської мерії вибиті – невеличкий загін МВС усередині будівлі.  Охочих потрапити усередину небагато. Приходять народні депутати, затягуються переговори. На сходах стоїть невеличка група активістів на чолі з Тетяною Чорновіл – їх легко впізнати за помаранчевими будівельними касками. «Так, це  ми повернули киянам їхню комунальну власність», - з посмішкою каже Тетяна. Зрештою, так воно й сталося – КМДА перейшла  під контроль мітингувальників, там зараз один із штабів опозиції. Наступний – Будинок профспілок візьмуть трохи згодом.

Читайте також: Новий Євромайдан виріс з-за монастирських стін

Попри судові заборони, Майдан знову перетворюється з «новорічного» на осередок протесту. Опозиційні лідери на трибунах. Загальнонаціональний страйк, говорять про встановлення наметів. Люди прибувають, хтось зупиняється послухати лідерів, хтось вирішує, що акція обмежилася ходою, і рушає у метро. Хтось  йде у бік Банкової. Судові заборони, схоже, не діють. З боку театру імені Івана Франка вхід забарикадований автобусами, за ними – бійці внутрішніх військ у протигазах.

Але з двору Адміністрації президента чути два глухих вибухи. Світлошумові гранати – дізнаюся потім. Перформанс Дмитра Корчинського та його «братчиків», відомих своїми провокаціями, з бульдозером, що мав розпочати «штурм» Банкової, я не побачив. Публіка, що суне на Банкову, ніби різномасна, але здебільшого чоловіки, здебільшого молоді, часто без жодної символіки, а часом не з порожніми руками – десь бита, десь саперна лопатка. Гасла теж часом специфічні. На трактор, що служить охочим  чимось на кшталт ленінського «броньовичка», вилазять молодики з величезним плакатом PARTY HARD – це зриває овації. На «передовій» якісь дрібні сутички, але стерпно. Жодного мегафону, жодного нардепа. Часом спалахують розбірки: «Хто провокатор? Я – провокатор?!» Шарпання. Приходить Петро Порошенко, попереджає про провокації, але не переконав – натовп під Адміністрацією не поменшав. І не вгомонився.  У «Беркут», що чатує за огорожею, летить каміння, ще якісь предмети.  Правоохоронці відповідають світлошумовими гранатами. Газ. Перші жертви. Серед них – кореспондент «Українського тижня» Валерія Бурлакова, під ногами якої розірвалась граната.

У передніх лавах – молодики з доволі екзотичними прапорами – символіки жодної популярної політичної сили немає. З настанням сутінок настає пік протистояння. Щось на кшталт «артилерійської дуелі»: з натовпу у бік Адміністрації летять петарди, міліція відповідає гранатами, димова завіса над Банковою густішає. Хтось відчуває небезпеку і поспішає відступити. «Куди, молодь, вперед, на штурм , на барикади!», - горлає вусатий нетверезий дядько.  Дехто – здебільшого молодики у масках – сунуть уперед і закидають міліцію усім, що трапиться під руку. Силова відповідь не забарилася – бійці МВС («Беркут», внутрішні війська та інші підрозділи) жорстко відтіснили протестувальників з Банкової. Не жаліли і журналістів, що потрапили  під «гарячу руку». Мовою статистики – кількадесят жертв з обох боків. За версією опозиції, безлади спровокували проплачені владою тітушки.  За версією МВС, бойовики з «Братства» Корчинського.

На вулицю Лютеранську з сиреною влітає «швидка». Підходить хлопчина у динамівському шалику, голова закривавлена. «Беркут», - зітхає він. Четверо міліціонерів  на ношах несуть людину. Ніби у міліцейській формі.

  • Це ваш колега?
  • Так, б…, це жертва вашої мирної демонстрації!, - зло кидає один із бійців.

Ситуація потроху нормалізується. У КМДА – місце для обігріву і годування мітингарів. У Будинку профспілок – опозиційний штаб. На Банковій – «Беркут» і мітингувальники на поважній відстані. На порядку денному – загальнонаціональний страйк і завтрашнє пікетування Кабміну.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Недореформована пострадянська Україна забезпечила ідеальні умови для виникнення та відтворення тіньової економіки
    5 грудня, Олександр Крамар
  • Про переваги Hyundai Tucson 2016 року випуску
    5 грудня, Олександр Пархоменко
  • У розмові з Тижнем Девід Кровлі, професор Школи гуманітарних наук Королівського коледжу мистецтв у Лондоні, розповів про старі та нові медіа, постправду й андеграунд у країнах соцтабору.
    4 грудня, Ганна Трегуб
  • Відомий лозунг «Хліба і видовищ!» у «молодих державах» до кінця 2016-го повністю віджив себе. Тепер тут хочуть тільки хліба. Причому видовища, якими так славляться «народні республіки», вже викликають у вчорашніх глядачів лише блювотний рефлекс. Особливо цей рефлекс видно, коли «впарюють» успіхи «республіки».
    4 грудня, Станіслав Васін
  • Латвія з-поміж трьох країн Балтії має чи не найбільше зв’язків із Росією, через які остання може шукати канали впливу. Утім, ситуація поступово змінюється
    3 грудня, Ольга Ворожбит
  • Відкриттям екзопланет уже нікого не здивуєш. Наступний крок — спробувати їх зняти
    3 грудня, The Economist
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено