Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
25 листопада, 2013   ▪   Олександр Михельсон   ▪   Версія для друку

Сутінки Януковича: чим провал Асоціації з ЄС загрожує країні й президенту

Віктор Янукович не підпише Угоду про асоціацію України з ЄС. І не лише у Вільнюсі на цьому тижні, а вже ніде й ніколи. Наслідки цього і для країни, і для самого Януковича будуть похмурими.
Сутінки Януковича: чим провал Асоціації з ЄС загрожує країні й президенту

Заява уряду від 21 листопада про «призупинку» процесу підготовки до підписання Угоди з міркувань «національної безпеки» стала сенсацією навіть для тих осіб (як в Україні, так і на Заході), хто на це підписання вже й не чекав. Нагадаємо, ще напередодні ЗМІ з посиланням на різні дипломатичні джерела повідомляли, що Янукович відмовляється підписувати Угоду – проте багатьма це читалося як продовження його блефу в торгівлі з ЄС Але заява Кабміну з’явилась – навіть попри те, що перекреслила попередні зусилля з перекладання відповідальності за зрив Угоди на ЄС та опозицію, котрі, мовляв, шантажують Україну питанням Тимошенко.

Після першого шоку, щоправда, на Заході поквапилися вдатися до спокійної риторики: «двері залишаються відкритими». Чимало експертів та політиків у Києві та за кордоном звернули увагу й на те, що свого слова публічно не сказав президент. Відтак оптимісти сподівались (і досі сподіваються), що йдеться про елемент усе того ж торгу з боку Януковича.

Однак не варто забувати, що, коли йдеться про принципові рішення, цей «сильний лідер» напрочуд полюбляє ховатися за чужі спини. Так було з Конституцією в редакції 2004 року, котру Янукович публічно прославляв до президентських виборів-2010, а після, не зморгнувши оком, ліквідував руками підконтрольних депутатів та Конституційного суду. Так було і з «мовним законом» Колесніченка – Ківалова, котрий Янукович обіцяв підписати лише після «експертних висновків», а потім ще й створював «робочу групу» для зміни вже підписаного закону (і де ці зміни?)

Так, зрештою, було з провалом законопроектів про лікування Юлії Тимошенко за кордоном, чого не могло відбутися без волі Банкової – а Янукович тим часом лицемірно, щоб не висловитись міцніше, розповідав європейцям про «волю парламенту».

При цьому Янукович дійсно торгувався щосили. Це видно навіть з відкритих джерел. Так, 25 жовтня на зустрічі глав держав СНД в Мінську він запропонував створити якийсь постійно діючий тристоронній консультативний орган Україна – Росія – Європейський Союз.

Цікавий нюанс: такий же заклик міститься і у заяві українського Кабміну від 21 листопада. От тільки ні зараз, ні місяць тому Кремль жодним чином не прореагував на ініціативу українського стратега. Не дивно: адже Москва вже який рік відкидає навіть його ж набагато компроміснішу пропозицію часткового вступу України до Митного союзу у форматі «3+1». Усе це показує, наскільки несерйозною вважають «багатовекторність» Януковича у Москві.

З кінця жовтня, як тепер остаточно зрозуміло, і почалася історія здачі. 27-го Янукович раптом зустрівся з Владіміром Путіним у Сочі. Про хід і наслідки переговорів не було повідомлено ані слова. Оптимісти припускали, що це означає провал путінських домагань. Але незабаром залунали відомі прохання українських підприємців до влади «постривати» з Асоціацією.

Навряд чи підприємці не прорахували можливі вигоди та втрати задовго до того. Отже, їхні виступи були санкціоновані згори. Очевидно – тим самим «сильним лідером», що полюбляє заховатися за інших.

За неповних два тижні Янукович знову зустрівся з Путіним, тепер уже взагалі в ситуації підвищеної секретності («славнозвісний» російський телеведучий Дмітрій Кісєльов попервах повідомив навіть, що зустріч не відбулася – літак Януковича нібито розвернувся на півдорозі). А буквально наступного дня «послідовна» і «незалежна від президента» фракція регіоналів у ВР різко передумала підтримувати будь-який законопроект про лікування Тимошенко – хоча раніше публічно озвучувала готовність до компромісу за документом позафракційного Міщенка.

«Після» не завжди означає «внаслідок», але в даному випадку ланцюжок подій виглядає промовисто.

Уже під час написання цього матеріалу прем’єр-міністр Микола Азаров відверто заявив у телеінтерв’ю, що Угоди не буде, бо ЄС і МВФ обіцяють замало грошей, тоді як Росія «за великим рахунком» нібито готова переглянути газовий контракт від січня 2009 року. Що таке «великий рахунок», глава уряду не пояснив, як і не уточнив, чи дав Кремль ще які-небудь обіцянки. Втім, прем’єр упевнений, що вимоги Росії (тобто, слід думати, й ніяк не обгрунтована економічно блокада українського імпорту) – речі цілком прийнятні. Азаров навіть назвав відмову від Асоціації з ЄС «компромісом» із Росією.

Насправді відступ Януковича під тиском Москви тягне цілий букет проблем. По-перше, «влада професіоналів» показала кричущий непрофесіоналізм. Нині широким масам виборців вона намагається довести, що Асоціація економічно невигідна; для вужчого ж прошарку розвивають вже згадану тезу про хитрий блеф Януковича, результатом котрого нібито стануть економічні та фінансові бонуси зі Сходу.

Але обидві ці пропагандистські тези доводять лише, що офіційний Київ геть не прорахував наслідків своєї ініціативи щодо Асоціації з ЄС, і вліз у торги, не забезпечивши тилів. Абсолютно незрозуміло, як у таких умовах можна залишитися у виграші. Не кажучи вже про питання, що і як може змусити того ж Путіна дотримуватись непублічних обіцянок Януковичу, якими б вони не були.

Читайте також: Приреченість непідписанта. Янукович відрізав собі шлях на Захід і втратив простір для маневру

Після відмови від Асоціації економічна політика Росії не стане дружньою до України, тому що вона такою не була й до початку переговорів про цю Асоціацію. Послідовне витіснення українських товарів з російського ринку та розбудова там виробництва тієї продукції, яку РФ закуповує зараз тут (від труб великого діаметру до вертольотних двигунів) є стратегією російського керівництва вже протягом щонайменше десяти років. Те ж стосується будівництва обхідних газопроводів паралельно з банкрутуванням НАК «Нафтогаз». Ця політика триватиме, тож позиції Києва лише слабшатимуть.

А втрати від російської економічної блокади – взагалі факт уже сьогоднішнього дня. З цими простими тезами опозиція могла б на наступних президентських виборах уперше серйозно вийти до традиційно «чужого» східного виборця. Утім, чи виявиться опозиція на це здатна – окрема довга розмова.

Між тим, дії президента Януковича, окрім внутрішньоекономічних та зовнішньополітичних наслідків, можуть неабияк відбитися й на внутрішній політиці. Оглядачі вже заговорили про те, що відмова від Асоціації потенційно може вилитися у масові фальсифікації на президентських виборах – 2015. Та насправді головною проблемою може стати не це.

Експертам відомо, що насправді фальсифікації в загальнонаціональному масштабі – не така проста справа. Один з творців Майдану-2004 Роман Безсмертний свого часу математично пояснив авторові цих рядків, що прямі фальсифікації влади у другому турі тодішніх президентських виборів оцінюються лише приблизно в 3 %.

Натомість значно більшою небезпекою може стати конфліктний сценарій виборів. М’який варіант конфліктного сценарію ми бачили буквально вчора, під час проведення «паралельних Майданів» по всій Україні: у одних регіонах організовані владою мітинги виступали нібито за євроінтеграцію, але «пізніше», у других – категорично проти, в третіх же головну роль відіграла міліція, що розганяла проєвропейські акції, водночас забезпечуючи «зелене світло» їх опонентам.

«Паралельні Майдани» створили як вигідну владі телевізійну картинку, так і цілком конкретні проблеми для мітингарів за євроінтеграцію: в низці південно-східних регіонів через них довелось достроково згорнути чи взагалі не вдалося провести проєвропейські акції. В усіх цих випадках ішлося не лише про громадянське протистояння, або і взагалі не про нього, але про свідоме «тягання каштанів з вогню чужими руками», організоване владою.

У практиці виборів це означає застосування адмінресурсу та масштабних провокацій скрізь, де можна підвищити результати владного кандидата, і водночас мінімізацію протестного голосування – по можливості, руками «тітушків». Міліція ж усього лише «захищатиме порядок». Звичка нинішніх лідерів опозиції підігравати конфліктним сценаріям може лише погіршити становище. В такому разі можливі найрізноманітніші результати: другий термін Януковича з неминучим подальшим «закручуванням гайок», оглошення надзвичайного стану зі скасуванням виборів, нарешті, широкий силовий конфлікт.

В останньому випадку персонально президентові може видатись непереливки. Й чи стане його рятувати Путін, котрому Янукович спричинив стільки хвилювань – питання.




Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Експертиза, яка дає змогу вийти за межі лише виробництва культурного проекту й піднятися до рівня стратегування і, що головне, втілення тих стратегій у життя, — це дуже рідкісна річ в українському культурному середовищі. У наших реаліях навіть міністр культури має бути бодай трохи митцем, але чомусь не обов’язково професійним менеджером і політиком, здатним аналізувати статистичні дані, розуміти політичні наслідки слів та дій, а також передбачати ефективність інвестицій.
    18 листопада, Тетяна Філевська
  • На балконі нашого офісу Вася смачно затягується цигаркою, яку підкурює від іншої цигарки, і продовжує свій монолог у мій бік, але вже й не дивиться на мене: — Так, а ще мені треба, щоб ти начитав для радіо українські класні прислів’я, ще картинка, ще... — я вже й не слухаю. Усі його слова далі звучать як «бла-бла-бла», а в моїй голові народжується діалог для опонування.
    18 листопада, Тарас Білка
  • Івона Костина, заступниця керівника громадської організації «Побратими», яка займається психосоціальною адаптацією ветеранів, була координатором команди Іnvictus Games в Україні. У вересні в рамках цих ігор в Канаді вона відвідала дві тематичні конференції й поділилася отриманим досвідом.
    17 листопада, Ганна Чабарай
  • Кажуть, якщо довго й наполегливо про щось мріяти, мрія обов’язково здійсниться. Можливо, українські політики в це не вірять, але після Революції гідності вони справляли враження безнадійних, але наполегливих мрійників, бо використовували чи не кожну можливість, щоб публічно заявити про необхідність «плану Маршалла» для України.
    17 листопада, Любомир Шавалюк
  • Велика чистка в Саудівській Аравії: Мугаммад ібн Салман посуває конкурентів на владу
    17 листопада, The Economist
  • Запекла боротьба точиться навколо Укрзалізниці з моменту перетворення її на ПАТ у жовтні 2015-го. За цей час там п’ять разів міняли керівників, вона виводилася з підпорядкування Мінінфраструктури й повернулася назад. Усе це відбувається на тлі корупційних скандалів, реформаторських невдач і зростання збитковості. Проблеми УЗ виходять далеко за межі владних кабінетів і корпоративної бухгалтерії, оскільки вона забезпечує 50% усіх пасажирських і понад 80% вантажних перевезень країни. І якщо найближчим часом там не почнуться ґрунтовні реформи, вона може стати серйозною перешкодою для розвитку країни.
    17 листопада, Максим Віхров
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS

Матеріали, позначені як "Новини компаній" розміщуються на правах реклами. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено.