Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
24 листопада, 2013   ▪   Ольга Ворожбит ,   Станіслав Козлюк   ▪   Версія для друку

Євромайдан виходить з берегів

Нинішня акція протесту – наймасовіша з часів Помаранчевої революції, схоже стала початком серйозного протистояння між владою та проєвропейською громадськістю, при чому градус цього протистояння часом може змінюватись досить швидко і переходити у прямі зіткнення
Євромайдан виходить з берегів

Мирний початок

«Вони не очікували, що тут буде стільки людей, а ми прийшли», - чути то з одного, то з іншого кінця колони, «хвіст» якої був ще на бульварі Шевченка, а початок вже Європейській площі. Здається, що й справді не очікували. Коли на Майдані Незалежності у п’ятницю, 22 листопада,  Юрій Луценко закликав присутніх прийти на Народне віче «За європейську Україну» у неділю, бо якщо прийде 100 тисяч осіб, то Євросоюз зможе піти на поступки та підписати Угоду про асоціацію, то, здається, ще сам сумнівався, що вдасться закликати таку кількість людей вийти на вулицю у неділю. А це вдалося. Сьогоднішнє Народне віче «За європейську Україну» виявилося найбільш чисельною акцією протесту в Україні з часів Помаранчевої революції.

Про заклик приходити на Народне віче без партійних прапорів, здається, забули, адже останніх було безліч, з боку різних політичних партій – як з боку парламентських опозиційних «Свободи», Об’єднаної Опозиції, та УДАРу,так і з боку дрібніших політсил, проте, здається, ніхто з учасників мітингу на це не зважав.

Розпочався мітинг промовою доньки ув’язненої колишнього прем’єр-міністра Юлії Тимошенко – Євгенії.  Вона зачитала звернення від своєї матері,  яка  закликала не здаватися і змусити владу підписати Угоду про асоціацію у Вільнюсі, бо «інакше вони її ніколи не підпишуть». Наступним говорив Юрій Луценко, який в першу чергу вибачився перед тими, хто стояв ще на Помаранчевому майдані, що вочевидь мало прихильний відгук серед тих тисяч людей, як там були і попри зневіру у силі вуличного протесту, прийшли на сьогоднішню акцію. Саме Луценко вперше серед промовців закликав до відставки уряду Азарова.

Новими для такої сцени були журналісти та активісти Мустафа Наєм та Вікторія Сюмар, які стали  ініціаторами вечірнього Євромайдану у четвер, коли уряд оголосив про призупинення підготовки до підписання Угоди про асоціацію. Вони наголосили, що акція протесту має тривати аж до останнього дня саміту у Вільнюсі, 29 листопада.

Попри те, що на мітингу лунали гасла і про імпічмент президенту Януковичу, і про цінності, і про звільнення Тимошенко, лейтмотивом  стало гасло «Україна – це Європа», проте, здається, що для кожного учасника це гасло мало своє особисте значення і власну необхідність, саме тому на мітинг вийшло стільки людей. «Ми хочемо жити як в Європі», - лунало то з одного гурту людей, то з іншого. «Я бувала в Європі і я хочу, щоб мої діти жили так, як живуть європейці. Там чисто… Там інші люди, інші стосунки між людьми», - каже Світлана Черній з Києва. Саме це бажання змусило її сьогодні вийти на вулицю.

«Нас не випускали з Кіровограда мікроавтобусами, ми приїхали власною машиною», - кажуть Ірина та Ольга, які приїхали сьогодні до Києва. «Я хочу жити за європейськими цінностями, щоб ми жили так як в Європі. … Мій син зараз працює в Польщі, бо, здобувши вищу освіту в Україні, він не зміг тут знайти роботу. Поїхав підіймати економіку Польщі», - додає пані Ірина.

«Я тут за своє майбутнє. За майбутнє своїх дітей Я хочу, щоб вони жили в країні з високими стандартами», каже пані Наталія з Києва.

 Як під час ходи від пам’ятника Шевченку до Європейської площі, так і під час мітингу там, на диво спокійно поводилися міліціонери. Єдиним місцем масового скупчення представників правоохоронних органів був пам’ятник Леніну, який вони оточили щільним кордоном. Поки колона рухалася від парку Шевченка до Європейської площі, учасники із захопленням та водночас подивом обговорювали свою сьогоднішню активність. Більшість із них принесли зі собою прапори України та ЄС, дехто змагався в оригінальності у гаслах на плакатах, як, наприклад, «No Putin, No Cry», чи «Чорні брови, карі очі, я до Путіна не хочу».

Віче розпочали і закінчили українським гімном, який один із учасників акції вирішив підтримати акомпанементом на волинці. Єдине, про що забули, так це «Оду радості» - гімн Європейського союзу, про який у своїй промові нагадав Арсеній Яценюк, проте цієї фонограми поруч з українським гімном ніхто не ввімкнув.

Читайте також: Приреченість непідписанта

«Альтернативний «протест

  Політичні опоненти опозиції вирішили влаштувати свій, «альтернативний» Євромайдан  на Михайлівській і Софійські площах.

Так, на Софійському майдані любителі традиційних сімейних цінностей  влаштували свій флеш-моб із дуже промовистою назвою: «Прощавай, євро-гомо-інтеграція!».  Перед дзвіницею національної пам’ятки зібралося із шість-сім десятків людей у синіх і жовтих поліетилонових дощовиках. У руках – анти-ЛГБТ плакати.

«Прощавай, єврогомоінтеграція! Сьогодні у нас свято! Радісний день! Ми прощаємося з євроінтеграцією!», – із непідробним захватом у голосі кричав у мікрофон оратор.

«Якби ми підписали угоду про асоціацію, на нас, наші сім’ї, очікувала б тотальна гомосексуалізація!» – продовжував спіч ведучий, попутно лякаючи перехожих жахами про нетрадиційні погляди на міжстатеві стосунки у Європі.

Народ кволо помахує плакатиками, хтось міняє їх на білих голубів (певно, символи традиційних сімейних цінностей). Ведучий шикує всіх у коло і за командою під фанфари запускає птахів. Пернаті роблять коло над площею і летять у сіре небо. На протилежному боці, на Михайлівській площі, починається «альтернативний» мітинг за ЄС, Європу і євроінтеграцію. Із тисяч двадцять-тридцять «альтернативників», озброївшись національними прапорами, нудяться в очікуванні. В очах порожньо.

«Що там нам сказали? До третьої треба стояти, так?», – запитує хлопець у своїх товаришів.

Люд збитий у групки, спілкується між собою. То тут, то там, видно плакати «Ми підтримуємо політику уряду», «Ми за традиційні сімейні цінності». Підозри про організатора заходу розвіює сцена, виконана у стилі ну дуже схожому на корпоративні кольори однієї загальновідомої партії. З колонок лунають пісні Катерини Бучинської. Люд, аби розважитись, підтанцьовує, приспівуючи «Як у нас на Україні». По периметру площі стоять підозрілі чоловіки «спортивної» зовнішності. Вони про щось постійно питають перехожих, частину відмовляються пропускати в бік Майдану Незалежності.

«Стій! Ти куди?», – ніжно обіймаючи мене за плечі питає «спортсмен».

«Хочу кави попити, он кав’ярня, – вказую на кафе неподалік, – а що, не можна?»

«Ти учасник акції? Так? Тоді не можна. Чому? Бо люди гроші беруть, а потім тікають», – прямо пояснює він.

Такий «живий ланцюг» з охоронців оточує акцію майже зусібіч. То тут, то там виникають конфлікти.

«За що ми мітингуємо? За Європу в Україні. Адже Європу можна створити і не вступаючи до ЄС. Від якої ми організації? Та це ж просто, ми від Партії регіонів», – розповідає про організаторів акції дівчина з Одеси.

Жодних лозунгів, жодних вимог. У тотальному нерозумінні кількагодинного стояння настає третя. Чоловіки-«атлети» розступаються і людський потік рушає до автобусів.

«Слава Адєсє! Слава Адєсє!», – чути над натовпом.

«Зіга ой! Зага ой! Зіга-зага-зіга… ой, забула як там далі», – засмучується любителька альтернативної» євроінтеграції з Одеси.

За кількадесят хвилин мітинг розсмоктується.

Читайте також: Асоціація vs ізоляція

Фронт під Кабміном

Тим часом добігає завершення мітинг на Європейській площі. Чути, як у мікрофон опозиціонери пропонують зробити коло центром міста – вздовж вулиці Грушевського, повз будівлю Кабінету міністрів, Верховну Раду, до вулиці Інститутської повз Адміністрацію президента і знову на Майдан Незалежності. Народ радо рушає на прогулянку.

Біля Кабміну на протестувальників очікують бійці  «Беркуту». Міліціонери, вишикувавшись перед входом до будинку уряду стіною у кілька рядів, час від часу поглядають на колони людей, що йдуть повз. Перед силовиками – залізна огорожа і хлопці в цивільному, дуже схожі на гопників-«тітушків». Люди зустрічають їх потужним свистом.

«Ганьба! Ганьба! Ганьба! Зека геть! Азірова на ніри!» – прибічники «Свободи» підходять ближче, «поспілкуватися». За огорожу, на шоломи, летять димові шашки. Над вулицею лунають гучні вибухи. Градус напруження піднімається.

«Хлопці, давайте, ближче, до центру!» – лунає з натовпу і в момент у чорну стіну правоохоронців врізається молодь.

«Ганьба! Ганьба! ACAB (All cops are bastards – всі поліцейські покидьки, міжнародний сленг футбольних ультрас)» – лунає над натовпом.

Першими у протистоянні нерви здають у «Беркуту». Поштовхавшись, правоохоронці застосовують балончики зі сльозогінним газом. «Свободівці» відповідають тим самим. Площу перед Кабінетом міністрів затягує димом. Дихати важко, у роті нестерпний присмак ядучого перцю. За кількадесят метрів «постраждалі» промивають одне-одному очі. Попереду правоохоронці з мітингувальниками перетягують залізну огорожу.

«Стійте! Стоп! Зупиніться!» – здіймаючи руки в гору, перед готовими зірватися у нову атаку стає Юрій Луценко. Повз нього пролітає у повітрі вудка, на яку раніше був причеплений прапор. За Луценком стає Арсеній Яценюк.

"Вони тільки цього й чекають. Ми європейський народ, це мирна акція", – апелює до людей лідер «Батьківщини». Правоохоронці вдягають протигази. З натовпу витягують одного зі спецпризначенців.

«Зупиніться! Не бийте! Не бийте його! Ми ж до Європи рухаємось! Не чіпайте! Та допоможіть йому через огорожу до своїх перелізти!» – звертаються до хлопців чоловіки в літах. «Свободівці» слухняно розступаються, допомагають «беркутівцю» подолати бетонний паркан.

«Хоч би спасибі сказав, падлюка», – зло кидають йому у спину сиві чоловіки.

Втім, остаточно зупиняються «свободівці» при появі Андрія Іллєнка та Юрія Левченка. Енергію протесту локалізують, підіймаючи на флагшток прапори Європейського Союзу і червоно-чорний. Вулиця співає гімн України. Затишшя, однак, було коротким. Натовп підсувається ближче до «беркутівців», які помітно нервують.

«Назад! Назад! Я сказав назад!» – розмахуючи гумовим кийком перед собою кричить в обличчя міліціонер.

Молодики знову кидаються у центр міліцейського кордону. В хід ідуть рибацькі вудки, які, втім, не завдають міліціонерам значної шкоди. Правоохоронці відповідають гумовими кийками. Протестувальники зривають шлагбаум, із землі виривають залізні стовпи невідомого призначення, знову сльозогінний газ. Протестувальники засвистують міліціонерів. І знову натовп зупиняють очільники «Свободи». Вони переконують протестувальників просто залишитися перед Кабміном, мирно, без бійок. Ситуація нормалізується. На Європейській площі встановлюють намети, стилізовані під приймальні депутатів. Однак аналогічні спроби на Майдані викликають жорсткий спротив міліції. Активна фаза протесту має відновитись о восьмій ранку 25 листопада. Пріоритетна ціль опозиції – Кабмін.   


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено