Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
4 листопада, 2013   ▪   Олександр Крамар   ▪   Версія для друку

Небезпечні ігри

Відкладення підписання Угоди про асоціацію може стати ефективним інструментом тиску на Януковича, однак посилить вразливість України до російського тиску й імовірність повторення вірменського сценарію
Матеріал друкованого видання
№ 44 (312)
від 31 жовтня, 2013
Небезпечні ігри

Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський заявив, що без звільнення Тимошенко підписання Угоди з Україною доведеться відкласти до наступного року. «Це можливо», – наголосив він, посилаючись на Молдову та Грузію, які у Вільнюсі готуються парафувати, а наступного року підписати аналогічні документи. Отже, ЄС шукає асиметричну відповідь на спроби Януковича зіграти на геополітичному протистоянні Брюсселя та Москви й уникнути виконання раніше взятих зобов’язань.

Перед цим, як писав Тиждень (див. № 43/2013), Янукович фактично вийшов із попередніх домовленостей з місією Кокса – Квасневського та замість нібито «погодженого» рішення про звільнення Тимошенко, нехай і шляхом часткового помилування, воліє обмежитися її вивезенням на лікування на правах ув’язненої і з подальшим відбуттям покарання після (у разі?) повернення до України. Понад те, вирішення питання навіть у такому форматі було фактично відтерміноване після зриву засідання парламенту 24 жовтня через скандальні поправки до Податкового кодексу, які були сприйняті як загроза для участі у виборах уже наступного за рейтингом опозиційного кандидата у президенти після Тимошенко – Віталія Кличка. Вочевидь, влада пішла на це, сподіваючись на певні домовленості з Путіним у Мінську, а потім у Сочі.

Читайте також: Звільнення Тимошенко відкладається. До президентських виборів?

Наразі представники влади публічно і в унісон заперечують можливість помилування Юлії Володимирівни через «відсутність підстав». Тож фактично є два ймовірних сценарії розвитку подій: або, лишаючись засудженою, вона виїде за кордон на лікування, або і далі буде в Україні. Понад те, повторне голосування за законопроект про лікування за кордоном засуджених прогнозують не раніше ніж 5 листопада, тобто менш ніж за два тижні до засідання Ради ЄС (18 листопада). За інформацією джерел Тижня, процедура ухвалення закону і його підписання Януковичем може завершитися взагалі напередодні або й після саміту. Не виключено, що в такий спосіб президент розраховує підстрахуватися – ухвалений парламентом документ отримає його підпис лише після того, як європейці поставлять автограф під Угодою про асоціацію. В іншому випадку Юлія Володимирівна не покине територію України.

Водночас розвиток подій на російському напрямку свідчить про те, що наразі Янукович не зміг дістати від Путіна бажану пропозицію кредитно-цінових бонусів без зобов’язання вступу до Митного союзу, а тільки в обмін на відмову від Асоціації з ЄС. Ані в Мінську, ані в Сочі, де вони провели кількагодинну зустріч тет-а-тет 27 жовтня, схоже, жодних домовленостей досягнуто так і не було. А подальші дії Росії, як-от зупинення імпорту українських вагонів та обмеження імпорту м’ясної продукції, виставлення простроченого рахунку за імпортований у серпні газ напередодні ще соліднішого платежу вже за придбаний у жовтні, погроза перевести Україну на авансові платежі за паливо, активізація інформаційної війни тощо, засвідчили, що Кремль орієнтується лише на посилення тиску.
Імовірно, офіційна Москва впевнена: Угоду про асоціацію в листопаді підписано не буде, а ситуація в Україні стане такою критичною, що Київ буде змушений капітулювати. Фінансові проблеми в Україні справді наростають, причому йдеться про їх накопичення в дуже стислому часовому проміжку. Так, протягом 30 жовтня – 15 листопада уряд та НБУ мають виплатити $1,6 млрд зовнішніх боргів, РФ уже порушила питання про погашення боргу за газ, імпортований у серпні, на суму майже $0,9 млрд. Це не скасовує потреби профінансувати до початку грудня імпорт газу за жовтень – листопад. У зв’язку з початком опалювального сезону виплати становитимуть понад $1 млрд щомісяця.

Таким чином, за якихось шість тижнів, до грудня, тобто відразу після Вільнюського саміту, українській владі доведеться знайти для зовнішніх платежів щонайменше $4,5–5 млрд. Це за умови, що Газпром таки не висуне вимоги про авансові платежі за паливо. Тоді сума відповідних платежів зросла б ще на більш ніж $1 млрд. Чи буде знайдено можливості компенсації тих витрат за наявності проблем із доступом до міжнародних ринків кредитування? Питання риторичне. А проплата відповідної суми із золотовалютних резервів НБУ означатиме зменшення до позначки нижче ніж $16–17 млрд (на кінець вересня вони складали $21,6 млрд) навіть без значних інтервенцій на міжбанківському ринку, які, до речі, лише у вересні становили понад $0,5 млрд. При цьому не варто забувати, що рівень ліквідності резервів НБУ лишається невідомим. Левова частка його активів перебуває в цінних паперах, які ще потрібно реалізувати.

Зрозуміло, що в такій ситуації відновлення фінансування з боку МВФ та міжнародних інституцій буде єдиною можливістю уникнути капітуляції перед Москвою. Певно, тому навіть Микола Азаров, який тривалий час заявляв, що «ми проживемо і без кредитів МВФ», наразі каже про готовність до «розумного компромісу» з цією організацією. Показово, що його заява пролунала після того, як український прем’єр пояснив затримку із соціальними виплатами з бюджету «необхідністю платити по зовнішніх боргах». Утім, у самому Міжнародному валютному фонді оптимізму поки не демонструють. А без підписання Угоди про асоціацію відновлення кредитування, вочевидь, годі очікувати.

В означених умовах погроза не відмовитися, а лише відкласти на три-чотири місяці підписання Угоди про асоціацію (а отже, і розблокування співпраці з МВФ), напевно, є спробою знайти асиметричний інструмент тиску на Януковича у відповідь на його потуги грати на геополітичних амбіціях Брюсселя та Москви. Тоді Вікторові Федоровичу треба буде придумати, як протриматися до весни. Але Євросоюз також ризикує: Кремль може скористатися згаданим часовим лагом, щоб, посиливши тиск, таки змусити Януковича до вірменського сценарію уже взимку. Ні Україна, ні ЄС від цього не виграють.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Медична реформа для Донеччини справа не нова. Ще в 2012 році тут стартував пілотний проект, згідно з яким були розділені гілки медичної допомоги, сформовані центри первинної медицини, що стало пусковим механізмом для змін у сприйнятті лікування як процесу надання послуг.
    27 липня, Єлизавета Гончарова
  • Літо цього року видалося гарячим. Не через погоду, а через інтенсивні події довкола України на міжнародному рівні. Серед ключових цього тижня можна назвати такі: візит у країну спеціального представника Держдепартаменту США з питань України Курта Волкера та телефонні переговори між лідерами «нормандської четвірки». Обидві події пов’язані одним питанням, однак мають різні підходи до вирішення українсько-російської кризи
    27 липня, Юрій Лапаєв
  • У жовтні 2015 року в університетах Південної Африки розпочалися масові протести через підвищення плати за навчання. Утім, це була не єдина причина студентських акцій. Тиждень попросив розповісти про це детальніше дослідницю Центру суспільних змін Університету Йоганнесбурга (ПАР), кандидатку соціологічних наук Анастасію Рябчук.
    27 липня, Ольга Ворожбит
  • Про що свідчать нещодавні інциденти між військовими США та КНР
    26 липня, Юрій Лапаєв
  • Дебати російського опозиційного політика Алєксєя Навального та колишнього лідера бойовиків ДНР Ігоря Стрєлкова (Гіркіна) були досить очікуваною подією не тільки в Росії, але і в Україні. Адже з одного боку в них брала участь людина, яка хвалилася, що особисто почала війну на Сході України, що забрала 11 тисяч життів. А з іншого - ліберальний політик, на якого орієнтується найбільш прогресивна частина російського суспільства і який називає себе майбутнім президентом Росії
    26 липня, Денис Казанський
  • У Печерському районному суді м. Києва досі розглядається справа за обвинуваченням у державній зраді полковника Івана Без`язикова, який торік вийшов з полону. Оскільки полковник не належить до «майданівців», або «добровольців», його справа немає такого широкого резонансу, як в інших випадках, коли йдеться про долі громадських активістів. Водночас, відбувається безпрецедентна у судовій практиці подія: судять полковника Збройних Сил України, який, перебуваючи у полоні, буцімто співпрацював з сепаратистами.
    25 липня, Ярослав Тинченко
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено