Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
27 вересня, 2013   ▪   Олександр Крамар   ▪   Версія для друку

Між двома «монстрами». Чому Янукович робить ставку на Європу

Заяви представників влади свідчать, що вибір на користь асоціації з ЄС – це насамперед спосіб захисту від агресивної Росії
Матеріал друкованого видання
№ 39 (307)
від 26 вересня, 2013
Між двома «монстрами». Чому Янукович робить ставку на Європу

Минулий тиждень виявився багатим на інформаційні приводи, які сприяли дальшому проясненню позицій сторін щодо перспективи підписання Угоди про асоціацію на саміті у Вільнюсі. 19–22 вересня відбувся Ялтинський саміт YES, за участю європейських та українських високопосадовців, які зробили кілька показових заяв на євроінтеграційну тематику. 20 вересня російська Держдума очікувано різко відреагувала на резолюцію Європарламенту від 12 вересня щодо неприпустимості тиску РФ на країни, які бажають підписати Угоду про асоціацію (див. Тиждень, № 38/2013). 22 вересня відбулися парламентські вибори у ключовій країні ЄС Німеччині, від позиції якої значною мірою залежатиме укладення Угоди з боку Євросоюзу. 23 вересня комітет постійних представників ЄС (COREPER) визначив обсяг тимчасового застосування Угоди відразу ж після підписання документа без його ратифікації парламентами країн–членів Євросоюзу – це близько 90% Угоди в частині глибокої та всеосяжної зони вільної торгівлі й більш ніж 50% політичної частини. 24 вересня комітет у міжнародних справах Європарламенту розпочав аналіз стану готовності України до підписання Угоди. 25-го Микола Азаров узяв участь у засіданні Євразійської економічної комісії в Астані, де провів зустріч із російським прем’єром Дмітрієм Мєдвєдєвим.

Найдражливіше питання звільнення Юлії Тимошенко, схоже, відійшло у площину непублічних переговорів

На Ялтинському саміті YES Віктор Янукович відверто заявив, що почувається «між двома великими монстрами: ЄС і Росією», однак наразі «впевнено йде шляхом євроінтеграції», а що стосується відносин із Митним союзом, то їх модель цьому «не повинна заважати». Тиждень іще наприкінці минулого року прогнозував, що 2013-й стане моментом, коли ЄС та Росія таки змусять Київ визначитися з інтеграційним вектором (див. № 52/2012). Тож Янукович справді має підстави почуватися «між двома монстрами», які відмовляють йому в можливості далі «сидіти на двох стільцях». У цих умовах його вибір на користь асоціації з ЄС – це, схоже, насамперед вимушений крок у напрямку меншої глибини інтеграції. Адже асоціація і зона вільної торгівлі з Євросоюзом – це аж ніяк не втрата суверенітету. На відміну від повноцінного членства у таких організаціях із наддержавними органами, як ЄС чи майбутній Євразійський союз, Угода з ЄС, що може бути підписана у Вільнюсі через два місяці, видається такою, яку можна порівняно легко переграти й водночас максимально обмежити імплементацію пов’язаних із нею норм в Україні.

Найбільш дражливе питання  – звільнення Юлії Тимошенко, схоже, відійшло у площину непублічних переговорів. Останнє підтверджують джерела Тижня і в провладному таборі, і в дипломатичних колах. Вочевидь, це пов’язано із прагненням європейців змістити фокус уваги з нього перед самітом в умовах, коли позитивний результат – бодай у вигляді направлення екс-прем’єра на лікування до Німеччини – не гарантовано.

Читайте також: Асоціація в обмін на Тимошенко: відлік часу пішов

Так, іще напередодні Ялтинського саміту комісар ЄС з питань розширення та політики сусідства Штефан Фюле і глава представництва Євросоюзу в Україні Ян Томбінський публічно закликали журналістів і експертів не спекулювати довкола можливого впливу питання Тимошенко на шанси підписання Угоди про асоціацію. Посол України в ЄС Костянтин Єлісєєв фактично викрив один із аргументів влади, який вона використовує, щоб переконати європейців заплющити очі на ув’язнення Тимошенко. Мовляв, у питанні вибіркового правосуддя від початку йшлося про чотири персони-індикатори – Григорія Філіпчука, Валерія Іващенка, Юрія Луценка та Юлію Тимошенко. Тож звільнення трьох перших за бажання цілком могло б бути інтерпретоване як достатній «прогрес». У відповідь на спроби деяких європейських та українських політиків порушити під час Ялтинського саміту тему звільнення екс-прем’єра Янукович дав їм іще менше підстав сподіватися на позитивне вирішення «питання Тимошен­­ко», ніж у минулі роки: «Поки ми не сказали ні «да», ні «ні», – тоді як раніше обіцяв її звільнити. Натомість президент дав зрозуміти, що вважає вже зроблене в Україні на виконання умов «списку Фюле» цілком достатнім для підписання Угоди.

І якщо цей документ у листопаді залишиться непідписаним, то не «драматизуватиме ситуацію», бо це вже буде цілком відповідальність ЄС: «Життя продовжуватиметься, воно не зупиниться… будь-які рішення приймаються двома сторонами. Україна своє слово сказала, ми чекаємо відповіді від ЄС». Одночасно з цими заявами до ЗМІ потрапила інформація про те, що 18 вересня Україну з неофіційним візитом відвідав російський підприємець, один зі співвласників «Роснефти» Владімір Євтушенков, який провів зустрічі з Віктором Януковичем, Володимиром Рибаком, Рінатом Ахметовим «і низкою інших впливових осіб», озвучивши «вельми цікаву пропозицію», пов’язану з вирішенням як загальнонаціональних економічних питань, так і проблем великого бізнесу. Не виключено, її спеціально «злили» для тиску на ЄС.

А відкритий конфлікт між ЄС та Росією наростає. Так, 20 вересня, саме під час саміту YES Держдума РФ ухвалила заяву-відповідь на резолюцію Європарламенту від 12 вересня, яка засуджувала тиск Росії на країни Східного партнерства (зокрема, й Україну) та рекомендувала виконавчим органам Союзу надати їм допомогу. У заяві Держдуми резолюцію Європарламенту було названо такою, що «суперечить цілям подальшого розвитку добросусідства між Росією та ЄС», європарламентаріїв звинувачено в тому, що саме вони «за допомогою прямого політичного натиску й відвертого «викручування рук» примушують офіційний Київ поступитися частиною суверенітету», а крім того висловлено «закономірну триво­­гу», що асоційованій Україні «бу­­де набагато складніше… брати участь у подальшому євразійському інтеграційному процесі». 24 вересня Комітет з питань закордонних справ Європарламенту підтримав проект запиту до Європейської комісії про заходи у відповідь на тиск Росії  на країни Східного партнерства, що включає серед іншого пропозицію візових і торговельних санкцій проти РФ. Водночас Єврокомісія ухвалила рішення зняти обмеження на імпорт вина та іншої алкогольної продукції виробництва Молдови до країн ЄС у відповідь на заборону на їх ввезення Росією.

Щодо відносин із Москвою з вуст спікерів ПР наразі лунає фактично та сама риторика про «рівноправність», яка від 2011-го служила обґрунтуванням європаузи для самого Януковича. Так, нещодавно Олена Бондаренко під час одного із ефірів заявила, що тепер уже «ЄС зайняв рівноправну позицію, а Росія – поганої матері… ЄС ультиматумів не ставить. Росія чомусь проявляє іншу позицію». Щоправда, інформаційна війна Кремля проти асоціації України з ЄС розгортається переважно у ЗМІ самої-таки Росії, тож більше нагадує зомбування її власного населення (див. стор. 12). Аргументи стають дедалі менш реалістичними, що девальвує саму кампанію. Так, Сєрґєй Ґлазьєв на саміті в Ялті заявив про €35 млрд збитків, яких начебто зазнає Україна, і продовжував розмови про десятки мільярдів доларів, які вона отримала б у разі інтеграції до Митного союзу. Показовою реакцією в самій Росії на відповідну істерію став коментар екс-віце-прем’єр-мініс­­тра та колишнього голови Держкоммайна РФ Альфрєда Коха: «Влада так лякає хохлів економічною катастрофою при підписанні договору про асоціацію, аж якось стало зовсім зрозуміло, що жодної катастрофи не буде… Я па­­м’ятаю, прибалтів також на початку 90-х лякали тими самими словами. А вони пішли – й ані разу не пошкодували».

Щоб зняти питання можливого реекспорту до Росії європейських товарів транзитом через Україну, чого так бояться росіяни, Київ пропонує провести переговори у тристоронньому форматі з ЄС. Однак ця ідея навряд чи прийнятна для Кремля, адже означала б визнання де-факто виходу України з російської економічної орбіти та її участь у торговельних змаганнях як гравця європейської збірної. А Москва й раніше була відома своїм небажанням допускати до спірних моментів із країнами СНД європейських посередників, навіть коли це зачіпало інтереси Євросоюзу, як-от у газових конфліктах. Гостроти ситуації додає той факт, що Україна, вочевидь, є ще й складовою ширшого торгу про умови створення ЗВТ між ЄС та Росією. Київ стане додатковим аргументом тієї сторони завершальних переговорів із цього питання, на користь якої він визначиться, тим самим підвищуючи «капіталізацію» і посилюючи позицію ЄС чи Євразійського союзу відповідно.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено