Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
29 серпня, 2013   ▪   Андрій Скумін   ▪   Версія для друку

Митний союз: Розширюватися, щоб не розпадатися

Утворення Митного союзу на чолі з Росією не виправдало райдужних прогнозів його ідеологів. Невдоволення й рух за вихід зі складу МС посилюються як у Казахстані, так і в Білорусі
Матеріал друкованого видання
№ 34 (302)
від 22 серпня, 2013
Митний союз: Розширюватися, щоб не розпадатися

Спробу повного блокування доступу українських товарів на ринок РФ можна вважати російським ноу-хау в інтеграційних процесах. Принаймні досі досвід формування митних союзів у межах Бенілюксу, Європи чи в країнах Америки демонстрував виключно добровільний характер зближення. За 40 років євроінтеграції, від 1973 до 2013 року, жодне розширення спільноти не було пов’язане із примусом. Навпа­­ки, органи ЄС мали створювати запобіжники супроти масового вступу нових членів із негативними наслідками для нього та його країн: саме з цією метою Європейська рада і сформулювала Копенгагенські критерії. Зауважмо, що від кінця 1960-х ці спільноти були вже не митним союзом, а значно глибшою формою інтеграції, коли країни делегують колективним інститутам значно більше власного суверенітету, аніж у митному союзі. Звичайно, економічна інтеграція – процес дуже склад­ний, коли держави-суб’єк­ти втрачають адміністративний інструментарій захисту інтересів власного виробника й діють закони конкуренції. Тому від конфліктів ніхто не застрахований, але їх завжди вирішували через компроміс, а не примус. Як приклад – один із найскандальніших періодів євроінтеграції (у межах європейських співтовариств) пов’язаний з обструкцією Франції в переході від митного союзу до спільного ринку, коли органи ЄС здобували право ухвалювати рішення більшістю, а не одностайно. Тоді Франція бойкотувала роботу інститутів Європейського Економічного Співтовариства (згідно з договором про Європейський cоюз, назву «ЄЕС» було змінено на «Європейське Співтовариство»), цей період увійшов в історію як політика «порожнього крісла». Але країни співтовариства не перекривали кордону для імпор­­ту із Франції, а, навпаки, шукали (і нарешті знайшли) з нею порозуміння.

Збереження МС потребує постійного розширення, яке певний час підтримувало б ілюзію його привабливості й перспективності

Натомість лише три роки функціонування Митного союзу Росії, Білорусі та Казахстану засвідчили, що його економічна доцільність сумнівна, а зловживання Москви власними домінуючими позиціями надто очевидні. Це, природно, викликало невдоволення партнерів, яке наростає і далі. Кре­мль займається пошуком обмеження вільного переміщен­­ня товарів територією МС залежно від власних інтересів. Єдиний митний тариф теж сформовано в інтересах Росії. Це, наприклад, уже негативно позначилося на ринку Казахстану, який активно примушують купувати продукцію російського машинобудування, насамперед автомобільну. Ця країна ще не налагодила виробництва власних авто, тоді як РФ має проблеми зі збутом ВАЗ. При формуванні єдиного митного тарифу в цьому питанні було враховано інтереси Росії і встановлено високі мита на імпортний товар. Як наслідок – після вступу до МС у Казахстані розмитнення якісних іномарок суттєво подорожчало. У випадку Toyota Camry витрати зросли від $2,05 тис. до $11,3 тис., VW Golf – від $1,82 тис. до $7,84 тис.

Читайте також: Митний союз лебедя, рака й щуки

При цьому зібрані в межах МС мита йдуть майже виключно до бюджету РФ (89%). Казахам Митний союз приніс також подорожчання низки споживчих, зокрема продовольчих, товарів. Наприклад, гречки – майже у 2,5 раза, м’яса різних видів – на 33–40%, на 25% підскочив у ціні бензин, на 30–40% – запчастини до популярних у країні авто із сусіднього Китаю тощо.

Водночас витіснення російським та білоруським імпортом продукції казахських виробників із внутрішнього ринку вже породило потужний громадський рух за вихід країни з Митного союзу. На початку 2013 року опозиційна партія «Азат» навіть ініціювала з цього питання загальнодержавний референдум. До речі, як свідчать джерела Тижня, ідея виходу з МС популярна навіть у російськомовних північних та східних регіонах країни. Навіть офіційна Астана дедалі чіткіше сигналізує про незадоволення власним становищем у Митному союзі. Зокрема, про це в березні 2013 року відверто заявив у Москві віце-прем’єр Казахстану Кайрат Келімбетов. Поволі зростає невдоволен­­ня Митним союзом і в Білорусі, яка, здавалося, мала б виграти від вступу туди, бо її економіка дуже залежна від російської (див. стор. 16). Так, у червні 2013 року в країні відбулася низка протестних акцій (включ­­но з одноденним страйком) підприємців, які розпочали збір підписів із вимогою виходу з МC.

Читайте також: Кремль блефує. Залежність економіки України від Митного союзу свідомо перебільшується

Москва намагається обмежувати рух товарів навіть усередині самої цієї організації, як це раніше робила щодо країн, із котрими діяла Угода про вільну торгівлю. Через контрольні служ­­би (як-от Росспоживнагляд) та за допомогою адміністративних процедур вона може заблокувати будь-яке проникнення товарів до себе з території «союзників», що суперечить самій ідеї Митного союзу. Днями з цього приводу знову висловився білоруський президент, який саркастично заявив, що «в Росії ідеолог і торговий представник номер один – це головний санітарний лікар […] Ґєннадій Аніщєнко. Він спеціаліст і з молдавських вин, і з грузинських вод і з нашого м’яса-молока». Зокрема, наприкінці липня цього року той-таки Аніщєнко висловив підозру, що частина китайського товару проникає на територію РФ через Казахстан із маркуванням «Зроблено в Казахстані», а білоруські молочарі завозять до Росії більше молока, ніж виробляють. Мовляв, це продукція, яку транспортують із-за кордону в Білорусь, маркують як випущену там і яка потім з’я­вляється на російському ринку. А далі головний санітар Кремля сказав дуже загадкову фразу: «І тут треба зрозуміти, які механізми ми виставимо». Дієвих важелів впливу на волюнтаризм російської сторони Білорусь і Казахстан, увійшовши до Митного союзу, фактично не дістали. Адже, згідно з договором про Комісію МС від 6 жовтня 2007 року, цей єдиний постійно діючий регулюючий орган Митного союзу приймає рішення двома третинами голосів, що розподілені таким чином: Росія – 57%, Білорусь і Казахстан – по 21,5%. Тобто прийняти рішення, в якому не зацікавлена Москва, Мінськ і Астана не здатні за визначенням.

Читайте також: «Дивна війна» за Митний союз. І за Медведчука?

Таким чином, протиріччя між трьома державами після створення МС не були зняті, Кремль зберіг широкі можливості для розмови з партнера­­ми з позиції сили, нехтування їхніми економічними інтересами та нав’язування своєї волі. Тож закономірно, що невдоволення членством у тій організації і далі поступово наростає. За таких обставин збереження Митного союзу потребує постійного розширення, яке певний час підтримувало б ілюзію його привабливості й перспективності. І в цьому випадку йдеться про ще один важливий мотив для втягування туди за будь-яку ціну України.


Матеріали за темою:

Реклама
Новини за темою
Останні публікації згорнути
  • Це місце невідь-чому завжди уявлялось мені краєм світу. Надто важкодоступним, щоб отак, просто захотівши, скоро до нього дістатися. Я не помилилась. П’ять годин від Одеси вибоїстими дорогами, коли підкидає й від цього нудить. Раз за життя можна, – кажу своєму супутникові, іноземцю. Раз за життя треба, – кажу собі, українці.
    6 грудня, Анастасія Левкова
  • Як функціонує схема заволодіння допоміжними приміщеннями в столиці
    6 грудня, Тарас Кінько
  • Недореформована пострадянська Україна забезпечила ідеальні умови для виникнення та відтворення тіньової економіки
    5 грудня, Олександр Крамар
  • Про переваги Hyundai Tucson 2016 року випуску
    5 грудня, Олександр Пархоменко
  • У розмові з Тижнем Девід Кровлі, професор Школи гуманітарних наук Королівського коледжу мистецтв у Лондоні, розповів про старі та нові медіа, постправду й андеграунд у країнах соцтабору.
    4 грудня, Ганна Трегуб
  • Відомий лозунг «Хліба і видовищ!» у «молодих державах» до кінця 2016-го повністю віджив себе. Тепер тут хочуть тільки хліба. Причому видовища, якими так славляться «народні республіки», вже викликають у вчорашніх глядачів лише блювотний рефлекс. Особливо цей рефлекс видно, коли «впарюють» успіхи «республіки».
    4 грудня, Станіслав Васін
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено