Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
2 серпня, 2013   ▪   Мілан Лєліч   ▪   Версія для друку

Справа Мельника: «Сім’я» поїдає своїх однопартійців

Кримінальна справа проти одіозного регіонала Петра Мельника демонструє: врятувати від найбільш агресивного з нинішніх владних кланів не допомагають навіть високі партійні покровителі.
Матеріал друкованого видання
№ 32 (300)
від 8 серпня, 2013
Справа Мельника: «Сім’я» поїдає своїх однопартійців

«…Ухилився від отримання підозри про скоєння кримінального правопорушення…Без поважної причини не з’явився на судове засідання», - зачитувала рішення про обрання регіоналу Петру Мельнику міри запобіжного заходу суддя Печерського райсуду. «Все, буде сидіти», - тихо перегукнулись між собою присутні журналісти. Гучні судові процеси останніх років мали саме таку логіку: якщо у своєму вердикті суддя починає повторювати аргументи сторони обвинувачення, то підсудний обов’язково відправляється за грати або отримує відмову у звільненні, якщо вже перебуває у в’язниці. Але молода суддя на ім’я Марія-Маргарита Пилаєва здивувала всіх. Клопотання обвинувачення не задовольнили - замість слідчого ізолятору наступні два місяці ректор ірпінської податкової академії Мельник проведе під домашнім арештом.

Його захисники переможно, але ледь помітно, стиснули кулаки, сам же підозрюваний зовні ніяк не відреагував. Усе доленосне для себе судове засідання Мельник провів у «напівовочевому» стані: майже не рухався і не відкривав очі, говорив важко, тихо й нерозбірливо, як дев’яностолітній старець. Чи то його проблеми із серцем справді настільки серйозні, чи Мельник просто грав на публіку. Більшість присутніх у суді  зійшлась на останньому.

За останні кілька днів кримінальна справа про звинувачення Петра Мельника в хабарництві обросла багатьма версіями, чутками, гіпотезами та коментарями. Однак абсолютно достовірних відповідей на головні питання, хто стоїть за цієї справою і з яком метою вирішили прибрати Мельника, досі немає. В тому, що Мельник асаме  «замовили», сумнівів немає. Попри те, що за ним роками тягнеться шлейф звинувачень у корупції (і значно масштабніших, аніж отримання хабара від абітурієнта), абсолютно очевидно, що «своїх» корупціонерів регіонали не здають. А Мельник був стовідсотково «свій» - до недавнього часу.

Читайте також: Хвороби українських політиків, чи як уникнути правосуддя на інвалідному візку

За найбільш поширеною та аргументованою версією за справою стоїть голова Міністерства зборів та доходів, чільний представник «младосімейної команди реформаторів» Олександр Клименко. Очолювана Мельником Податкова академія є відомчим навчальним закладом Мінздоху. Тож Клименко цілком міг вважати «своїм» цей досить привабливий з огляду на наявне активи та перспективи заробітку об’єкт. Клименко начебто запропонував ректору добровільно поступитися владою над вузом, який Мельника став частиною життя.

Втім, не академією єдиною. Мельник заснував в Ірпені та околицях власне князівство, порозставлявши своїх родичів та друзів на посади в органах місцевої влади та силових структурах і взявши під контроль місцевий бізнес. Подібних князівств районного чи міжрайонного масштабу чимало на півдні та сході України, Мельник же примудрився утвердити напівфеодальні порядки під самим Києвом. Безумовно, це не могло привернути увагу «сімейних реформаторів», апетити яких помітно зростають.

На відміну від більшості олігархів місцевого розливу, Мельник вирішив не домовлятися «по-хорошому» і боронити свої володіння, покладаючись на хороші зв’язки у партії влади, але прогадав. Жоден нардеп-регіонал не завітав до суду підтримати Мельника, хоча він як депутат парламенту трьох скликань, безумовно, встиг зав’язати персональні дружні стосунки з багатьма впливовими синьо-білими. А депутатської недоторканності у самого ректора після впевненої поразки на мажоритарному окрузі в Ірпіні вже не було.

Не міг розраховувати Мельник і на свого головного патрона у владі, прем’єра Миколи Азарова, котрий перебуває у відпустці до 5 серпня (за однією з версій, Мельник затягував судовий процес саме для того, щоб дочекатись повернення Азарова). Ректор давно підтримує хороші стосунки з Азаровим, що ґрунтуються зокрема на цікавості обох до податкової тематики. Азаров та Мельник навіть у співавторстві писали (хоча й вочевидь формально) науково-практичний коментар до Податкового кодексу.

Читайте також: Політолог: справа Мельника може свідчити про конфлікт "Сім’ї" і "газової групи"

Але і між ними свого часу пробігала чорна кішка. На виборах мера Ірпеня 2010 року Мельник підтримав кандидата Володимира Карплюка, а Азаров – Володимира Скаржинського. Карплюк тоді начебто набрав більшість голосів, але значно потужніший, ніж у ректора, прем’єрський адмінресурс забезпечив перемогу Скаржинському. Втім, немає підстав вважати, що Азаров та Мельник після цієї історії стали ворогами. Як розповіли Тиждень.ua обізнані з політичною ситуацією в Ірпені джерела, прем’єр та ректор невдовзі знову знайшли порозуміння, зокрема на ґрунті спільної дружби проти інших владних угруповань.

За версією лідера фракції «Батьківщина» Арсенія Яценюка, атака на Мельника і мала на меті похитнути позиції прем’єра та звільнити його крісло для іншої людини. Хоча однієї цієї історія для відставки Азарова явно недостатньо, вона цілком потрапляє у русло поточної внутрішньоурядової боротби. В останній час неабияку медіа-активність знову розвинув перший віце-прем’єр Сергій Арбузов, котрий вже майже рік  перебуває у неформальному статусі спадкоємця «трону» Азарова. А ймовірним ініціатором справи проти Мельника є його найближчий соратник  - Клименко, тому логіка в такому поясненні є. Позиції ж самого Азарова дуже слабкі, своїх людей на найвищих посадах він втратив, тримається лише за рахунок особистої лояльності до президента, тому захистити Мельника від «младореформаторів» навряд чи в силах.

Принагідно влада може отримати й чисто іміджеві бонуси від справи. Так, перед Заходом історія з Мельником буде подана як взірець відсутності в Україні вибіркового правосуддя, коли на лаву підсудних потрапляють не лише опозиціонери, а й цілком «свої» (якось прив’язати Мельника до опозиції не можна за жодного бажання). Безумовно, навіть посадка десяти мельників не змусить Брюссель та Вашингтон забути про справу Юлії Тимошенко, зате для внутрішнього вжитку регіонали будуть тиражувати повідомлення про торжество правосуддя в Україні (до речі, спікери ПР вже почали розвивати цю тему). Крім того, регіонали елементарно зможуть позбутися дуже проблемного соратника, з огляду та репутацію та постійні скандали, в які втрапляв Мельник.

Але це не означає, що йому обов’язково «світять» тюремні нари, що й проілюструвало останнє судове засідання: або наказу «мочить по повній» не надійшло, або ж Мельник зміг-таки виїхати на старих зв’язках. Тепер його захист, очевидно, максимально експлуатуватиме тему слабкого здоров’я ректора, хоча природа хвороби та раптовість, з якою вона спіткала Мельника, викликають великі сумніви.

Так, у перерві засідання Мельник шокував журналістів, раптово спустивши штани та продемонструвавши закріплену на стегні марлеву пов’язку. На питання, чому пов’язка у Мельника на нозі, а операцію йому начебто робили на серці, ані сам підсудний, ані його адвокати не змогли сказати нічого путнього.

Ректор також має якнайшвидше зрозуміти, що цю сутичку він програв. Перший крок вже зроблено – Мельник написав заяву про звільнення з посади в податковій академії. Так чи інакше, електронний браслет на нозі – це краще, аніж кайданки на руках, а жити під арештом в квартирі у самому центрі столиці, на Інститутській, куди комфортніше, ніж в застінках Лук’янівського СІЗО.

Вже на нинішньому етапі історія з Мельником дуже показова та симптоматична – відтепер належність до ПР, чималий партійний стаж та хороші зв’язки не дають гарантій навіть особистої недоторканності, тим більше, якщо «об’єкт атаки» не має депутатського значка (був би Мельник депутатом, ситуація розвивалась би інакше) Можливо, організатори цієї справи і мали на меті принагідно показати, хто в хаті тато. Але подібне залякування зрештою може мати зовсім протилежний ефект.


Матеріали за темою:

Реклама
Новини за темою
Останні публікації згорнути
  • Корупційні скандали не рідкість і для деяких країн-членів ЄС, особливо, для тих, хто приєднався до спільноти після тривалого перебування в орбіті СРСР.
    10 грудня, Ольга Ворожбит
  • Ліберали намагаються уникнути поразки, підтримуючи протекціонізм і посилення прикордонних режимів
    10 грудня, The Economist
  • Перший російський військовий, якого я побачила, був майже точною копією президента своєї держави. Невисокий, з типовою зовнішністю, усміхнений, але абсолютно холодний до всього, що не стосувалося безпосередньо його. Зовнішність прекрасно підійшла б для розвідника: типовий чоловік між 30 та 40 роками, швидше худорлявий, без виразних ознак ані в рисах обличчя, ані в мові.
    10 грудня, Вікторія Малишева
  • Чому влада зволікає з легалізацією видобутку бурштину
    10 грудня, Денис Казанський
  • Чи зможе Франсуа Фійон подолати Марін Ле Пен?
    9 грудня, The Economist
  • На яких засадах утворилася і функціонує «Воля народу»
    9 грудня, Денис Казанський
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено