Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
29 липня, 2013   ▪   Ігор Лосєв   ▪   Версія для друку

Битва за Севастополь. Яким має бути статус міста в оновленій Конституції?

Дуже мало шансів на те, що розробки очолюваної Леонідом Кравчуком Конституційної асамблеї стосовно змін до Основного Закону міститимуть щось справді позитивне. Ще менше шансів, що цей гіпотетичний позитив буде втілено в життя.
Матеріал друкованого видання
№ 30 (298)
від 25 липня, 2013
Битва за Севастополь. Яким має бути статус міста в оновленій Конституції?

І все-таки варто звернути увагу тих, хто працює над цими змінами, на деякі дуже важливі речі. І нехай потім ніхто з учасників Асамблеї чи представників влади не каже, мовляв, «ми не знали», «ми не врахували», «нас не попередили».

За всіх обставин оновлений чи повністю новий Основний Закон має максимально чітко й недвозначно виписати засади територіальної єдності України, всіляко обмежуючи можливості сепаратистського тлумачення його норм. Зокрема, в контексті відкритих чи прихованих територіальних претензій до держави особливої ваги набуває однозначне трактування в Конституції статусу Автономної Республіки Крим та міста-регіону Севастополь.

Статус міста-регіону Севастополя має бути виписаний так, щоб не залишати жодних можливостей для сепаратистських спекуляцій

У деяких країнах права, обов’язки й відповідальність автономних утворень ретельно прописані саме в конституціях. Найяскравішим прикладом може бути Іспанія, де в Основ­ному Законі докладно визначено обсяг прав і обов’язків Каталонії, Галісії, Країни Басків, Андалузії, Арагону та ін. Тож варто зрозуміліше викласти й у Конституції України особливості відносин між центральною владою та владою АРК, порядок функціонування і сферу повноважень Верховної Ради Криму, порядок формування й розпуску його уряду, зазначити відсутність права сецесії (відокремлення) автономії. З огляду на останні реалії, не завадило б спеціально уточнити, що місцеві референдуми можуть бути здійснені лише в межах відповідної компетенції, тобто село, селище, район, місто, область і АРК не можуть вирішувати питань, які перебувають у віданні Української держави, привласнювати функції Верховної Ради України.

Читайте також: Регіонали перетворять Севастополь на вугільний склад?

Особливий інтерес у цьому контексті становить місто-регіон Севастополь. Автор цих рядків є севастопольцем у четвертому поколінні, а тому непогано обізнаний із тамтешніми реаліями. Уже багато років місцеві (й не лише місцеві, й не лише українські) ентузіасти активно лобіюють закон про статус цієї територіальної одиниці. На жаль, практично всі проекти такого документа для України є неприйнятними, бо не враховують реалій країни та міста. Зок­рема, ініціатори закону обумовлюють потребу в ньому тим, що Севастополь, на відміну від Бердянська, Скадовська чи інших міст, не має свого мера, а керівні поточні функції в ньому здійснює голова державної адміністрації, якого призначає президент. Ці ентузіасти демонструють лукавство, удаючи, ніби Севастополь як місто не відрізняється від Скадовська чи Бердянська. Адже мова про ці­лий регіон, який охоплює доволі велику територію з Білокам’янськом (Інкерманом) та Балаклавою, кількома селищами й селами. Себто це така собі міні-область, морські кордони якої є водночас державними для України. На її території дислокуються війська Російської Федерації і розташована головна база вітчизняних Військово-Морських сил. База РФ у севастопольському регіоні не є компактною, її залоги розкидано по всьому місту, і ніякої межі між базою і «не-базою» не існує.

Щонайменше 15% населення в місті становлять громадяни Російської Федерації, а осіб із двома паспортами значно більше. Скільки, точно невідомо, але ймовірно, що загалом перших і других – близько половини дорослої людності. У Севастополі діють органи Федеральної служби безпеки РФ, Служби зов­нішньої розвідки, Головного розвідувального управління, Генштабу Збройних сил РФ і навіть військова прокуратура її Північно-Кавказького армійського округу, друкуються щонайменше два десятки газет антиукраїнського спрямування. Із чотирьох місцевих телеканалів лише один лояльний до нашої держави.

Отже, Севастополь не Житомир і не Полтава, це місто, де стоять іноземні війська, де населення постійно зазнає інформаційного, політичного, культурного і психологічного тиску з-за кордону. За таких умов там має функціонувати аж до закінчення терміну перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на українській території пряме президентське правління у формі державної адміністрації, але доцільність існування міської ради викликає неабиякі сумніви. Упродовж усіх років незалежності України саме Севастопольська міськрада виступала головним генератором сепаратистської активності в місті, страшенно далеко виходячи за межі своїх повноважень і перебираючи на себе функції суто політичного органу.

Читайте також: Хто “здав” Севастополь?

Отож, з огляду на особливі обставини Севастополя, такий орган, як міська рада, корисно було б скасувати. Після виводу російського флоту та наземних військ до цієї проблематики можна повернутися, ідентифікувавши систему тамтешнього міського самоврядування з реш­тою міст України.

А замість закону про статус Севастополя треба чітко прописати відповідні норми в Конституції. Всі проекти такого закону більше чи менше виводили місто за межі правового поля України, юридично обґрунтовуючи претензії на його становище як держави у державі. Чого варті лише вимоги щодо участі цієї адміністративно-територіальної одиниці у визначенні зовнішньої та військової політики Української держави, на роль майже рівноправного учасника переговорів щодо перебування іноземних військ на українській території тощо. До речі, всі особливості адміністрування в Севастополі пов’язані лише з фактом присутності там іноземних військ. Після закриття військової бази РФ зникне й потреба в особливому статусі. Тоді треба буде лише чітко розділити в межах прав Севастополя ті, що належать місту й регіону, аби не відбувалося бюрократичних ігор, спровокованих подвійним становищем.

А поки що статус міста-регіону Севастополя має бути виписаний у Конституції так, щоб не залишати жодних можливостей для сепаратистських спекуляцій як в Україні, так і за її межами й не заохочувати місцевих структур, якими маніпулюють із-за кордону, до деструктивних дій. Інша річ, що ідея окремого міста-регіону за роки незалежності України міцно вкорінилась у свідомості севастопольців, і через це навіть деякі діячі АРК звинувачують їх у локальному сепаратизмі. Однак усі заклики до відмови від нинішнього статусу й повернення до складу Криму (як це було за часів РРФСР і УРСР) не мають підтримки серед місцевих жителів. Тобто наразі Севастополь усе-таки має залишитися 27-м регіоном України, але з чітко прописаними функціями, правами й відповідальністю в правовому полі держави.

Теоретично оновлена чи нова Конституція дає унікальну можливість зміцнити єдність України, нормалізувати відносини між Києвом та регіонами, посилити доцентрові й послабити відцентрові тенденції. Утім, практично, на жаль, шансів на це вкрай мало. Але було б великою і непрощенною помилкою навіть не поставити цього питання.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Як живе обласний центр з новою українською назвою
    26 липня, Світлана Орел
  • Протягом тижня західні ЗМІ писали про чорний ринок зброї в Україні, смерть Павла Шеремета, хресну ходу Московського патріархату та військові навчання біля берегів Одеси
    26 липня, Віталій Рибак
  • Літо надихає на мандри. Тому книжки, про які я напишу, теж так чи інакше пов’язані з мандрами й подорожами.
    25 липня, Олександр Стукало
  • Тиждень.ua поспілкувався із комісаром Ради Європи з прав людини Нільсом Муйжнієксом про стан прав людини на Донбасі та в Криму і його подальший план дій щодо цих територій
    25 липня, Віталій Рибак
  • Тиждень поспілкувався з легендарною Дітте Марчер, директором Bodynamic International, засновницею реабілітаційної програми для військових, яка допомогла тисячам людей повернутися до нормального життя після війни. Нині вона допомагає українським солдатам.
    25 липня, Роман Малко
  • Якщо люди-музеї — це здебільшого старше покоління, то в цій підбірці етнографічно-туристичних історій здебільшого свіжа кров. Проекти, що надихають, що з’являються зав­­дяки активній молодій енергії. Може, з роками й вони перетворяться на пам’ятки, але поки що це живі страшенно цікаві організми, котрі навіть диктують свої умови в деяких нішах нашого бідного туристичного ринку.
    24 липня, Богдан Логвиненко
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено