Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
18 липня, 2013   ▪   Олександр Михельсон   ▪   Версія для друку

"Ворог держави" №1. СБУ вигадує примарні загрози і не помічає реальних

15 липня в Україну не впустили громадянина Російської Федерації, фотографа Юрія Барабаша. Українські прикордонники вручили йому відповідний документ – «Акт про повернення». У графі про причини лаконічно зазначено: «Заборона в’їзду в Україну».
Матеріал друкованого видання
№ 29 (297)
від 18 липня, 2013
"Ворог держави" №1. СБУ вигадує примарні загрози і не помічає реальних

За словами Барабаша, йому повідомили, що рішення прийняла Служба безпеки 10 липня, заборона на п’ять років. На час здачі цього номера до друку росіянин запевняв, що досі нічого не знає про її причини. Між тим наступного дня після інциденту під центральним офісом СБУ відбувся пікет за участю громадських активістів та журналістів, які вимагали пояснень щодо ситуації з Барабашем. Річ у тому, що росіянин має українське коріння (онук відомого українського літературознавця Юрія Барабаша) й ідентифікує себе саме з Україною, в останні роки дуже часто приїздив сюди, був активним учасником громадських виступів, у тому числі політичних, зокрема на захист української мови. У листопаді 2012-го його затримали правоохоронці під час сутички з учасниками акції, присвяченої річниці Помаранчевої революції на столичному Майдані (див. Тиждень, № 48/2012). Світлини Барабаша з акцій протестів не раз публікували різноманітні ЗМІ. І саме він став одним з авторів фотовідеодобірки бійки в Києві 18 травня, коли охоронець «антифашистського» мітингу ПР Вадим Тітушко напав на журналістку Ольгу Сніцарчук. Ця добірка й завадила регіоналам та МВС «довести», що Тітушко і компанія брали участь у заворушеннях на боці опозиціонерів.

Як заявила пікетувальникам речниця СБУ Лада Сафонова, Барабаша не пускають «в інтересах держави». І зазначила, що «не існує практики у світі, аби спецслужби пояснювали такі рішення». Насправді це не зовсім так і для світу, і для України, що може свідчити про певну вибірковість наших спецслужб. Зокрема, у червні 2006 року СБУ заборонила в’їзд депутатам Держдуми Владіміру Жиріновскому та Константіну Затуліну. А в травні 2008-го такий самий захід вжили щодо тодішнього мера Москви Юрія Лужкова. І в усіх цих випадках СБУ та МЗС офіційно й відверто пояснювали, що російські громадяни оголошені персонами нон ґрата за недружні висловлювання на адресу Української держави та участь у політичних масових акціях відверто антиукраїнського спрямування. Натомість із приходом до влади Партії регіонів та зі зміною керівництва Служби безпеки України підходи до визначення списку нев’їздних, схоже, кардинально змінилися. Понад те, дії спецслужб зараз підозріло нагадують переддень Помаранчевої революції. Зокрема, восени 2004-го до нашої країни не впустили двох активістів сербської громадської організації «Отпор», і влада, як і тепер, також відмовлялася пояснювати причини. «Правові підстави таких рішень не зобов’язують вмотивовувати їх прийняття», – заявляв тоді заступник голови Адміністрації президента Василь Базів. У нинішній Україні, щоправда, як запевняє керівництво, жодної революції статися не повинно і не може, мовляв, на те немає причин. Але тенденції чомусь повторюються.

Читайте також: Вона (СБУ) працює?

У зв’язку з цим можна згадати події трирічної давності, коли в аеропорту «Бориспіль» затримали представника німецького Фонду Конрада Аденауера Ніко Ланґе, який до того критично висловлювався про діяльність команди президента Януковича, й заборонили йому в’їзд в Україну. Тоді ця заборона без пояснення причин викликала дипломатичний скандал, і зрештою правоохоронці були змушені повідомити, що їхні дії зумовлені нібито «загрозою» втручання Ланґе у «внутрішні справи держави». Водночас незадовго до згаданого інциденту нова влада познімала заборону на в’їзд відомим українофобам на кшталт Жиріновского чи Затуліна, хоча вони безпосередньо втручалися в українські справи вже давно, зокрема прямо заперечуючи українську державність.  

Понад те, нині вітчизняні спецслужби періодично демонструють дивну лояльність до російських колег. Досить згадати, як у жовтні 2012 року ФСБ викрала в Києві й вивезла до РФ російського опозиціонера Лєоніда Развозжаєва, який саме збирався просити в Україні політичного притулку.




Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Експертиза, яка дає змогу вийти за межі лише виробництва культурного проекту й піднятися до рівня стратегування і, що головне, втілення тих стратегій у життя, — це дуже рідкісна річ в українському культурному середовищі. У наших реаліях навіть міністр культури має бути бодай трохи митцем, але чомусь не обов’язково професійним менеджером і політиком, здатним аналізувати статистичні дані, розуміти політичні наслідки слів та дій, а також передбачати ефективність інвестицій.
    18 листопада, Тетяна Філевська
  • На балконі нашого офісу Вася смачно затягується цигаркою, яку підкурює від іншої цигарки, і продовжує свій монолог у мій бік, але вже й не дивиться на мене: — Так, а ще мені треба, щоб ти начитав для радіо українські класні прислів’я, ще картинка, ще... — я вже й не слухаю. Усі його слова далі звучать як «бла-бла-бла», а в моїй голові народжується діалог для опонування.
    18 листопада, Тарас Білка
  • Івона Костина, заступниця керівника громадської організації «Побратими», яка займається психосоціальною адаптацією ветеранів, була координатором команди Іnvictus Games в Україні. У вересні в рамках цих ігор в Канаді вона відвідала дві тематичні конференції й поділилася отриманим досвідом.
    17 листопада, Ганна Чабарай
  • Кажуть, якщо довго й наполегливо про щось мріяти, мрія обов’язково здійсниться. Можливо, українські політики в це не вірять, але після Революції гідності вони справляли враження безнадійних, але наполегливих мрійників, бо використовували чи не кожну можливість, щоб публічно заявити про необхідність «плану Маршалла» для України.
    17 листопада, Любомир Шавалюк
  • Велика чистка в Саудівській Аравії: Мугаммад ібн Салман посуває конкурентів на владу
    17 листопада, The Economist
  • Запекла боротьба точиться навколо Укрзалізниці з моменту перетворення її на ПАТ у жовтні 2015-го. За цей час там п’ять разів міняли керівників, вона виводилася з підпорядкування Мінінфраструктури й повернулася назад. Усе це відбувається на тлі корупційних скандалів, реформаторських невдач і зростання збитковості. Проблеми УЗ виходять далеко за межі владних кабінетів і корпоративної бухгалтерії, оскільки вона забезпечує 50% усіх пасажирських і понад 80% вантажних перевезень країни. І якщо найближчим часом там не почнуться ґрунтовні реформи, вона може стати серйозною перешкодою для розвитку країни.
    17 листопада, Максим Віхров
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS

Матеріали, позначені як "Новини компаній" розміщуються на правах реклами. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено.