Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
16 липня, 2013   ▪   Катерина Снісаренко   ▪   Версія для друку

Світ про Україну: погіршення дієздатності держави, погіршення бізнес-клімату та переосмислення Волинської трагедії

Цього тижня світові ЗМІ і міжнародні організації коментували свавілля української влади, оцінювали дієздатність держави та розмір споживчого кошика. Польські політики активно коментували резолюцію щодо Волинської трагедії
Світ про Україну: погіршення дієздатності держави, погіршення бізнес-клімату та переосмислення Волинської трагедії

Експерти Amnesty International відзначають, що конфлікт між населенням і правоохоронцями, який відбувся біля стін Святошинського районного управління міліції, вкотре виявив необхідність створення дієвої системи запобігання злочинам серед державних службовців

«Остання бурхлива реакція на звинувачення у зловживаннях владою представниками міліції в Україні наголошує нагальну потребу в реакції уряду на суспільне занепокоєння тим, що сила стала методом діяльності не лише злочинців», – зазначили в офіційному повідомленні представники міжнародної агенції Amnesty International.

У минулому організація вже публікувала офіційні звернення з проханням до української влади застосувати дієвих заходів для запобігання безкарності серед службовців: «Amnesty International вже закликала Українську державу до створення ефективної системи розслідування правопорушень міліцією з 2011 року. Водночас організація продовжила фіксувати численні випадки катувань, вимагань і жорстокого поводження службовців. Ці злочини зазвичай залишаються без покарання, оскільки місцеві прокурори, чиїм обов’язком є розслідування подібних справ, постійно уникають пред’явлення звинувачень своїм колегам-міліціонерам».

Утім, є сподівання, що останні події змінять наявну ситуацію: «Повідомлення про зґвалтування, вчинене міліціонерами у Врадіївці, сколихнуло країну, змушуючи президента Януковича розглянути питання про взяття персональної відповідальності за здійснення нагляду над розслідуванням і звільненням високопоставлених представників міліції».

Читайте також: Вимоги Amnesty International до українського уряду

Згідно з «Індексом недієздатних держав», українські показники за останні п’ять років змінилися в негативний бік

Дослідницька організація Fund for Peace оприлюднила індекс, що визначає загальні тенденції розвитку дієздатності держав світу впродовж 2008–2013 років.

«Дискурс має бути організовано не просто навколо того, яку позицію в рейтингу займає певна країна, а радше навколо того, чи є її показники кращими або ж гіршими за попередній рік», – зазначає сайт організації.

Згідно з індексом порівняно з 2008 роком Україна 2013 року має гірші показники дієздатності. Загальний результат держави на 4,9 пунктів нижчий, аніж п’ять років тому (70,8–65,9).

Інші країни – учасниці програми Східного партнерства ЄС демонструють спадну тенденцію або ж лише незначний прогрес. До першої групи належать Молдова (-9,2), Білорусь (-7,7) та Азербайджан (-2,8), до другої – Грузія (0,4) та Вірменія (0,6).

Світовими лідерами з поліпшення дієздатності наразі є Лівія (14,5), Малі (13,7) та Ємен (11,6). Пасуть задніх Туркменістан (-9,5) і Ліван (-9,4).

Читайте також: Місце України у міжнародних рейтингах

На думку експерта Фонду Карнеґі Ольги Шумило-Тапіоли, наближення України до Європейського Союзу може відбутися через зміни способу мислення українського населення, але не завдяки зміні лідерів.

«Менш як десятиліття після Помаранчевої революції Україна прибула у сіру зону між ЄС і Росією. Вона може залишитися тут на певний час», – пише Шумило-Тапіола.

Вона пояснює: під сірою зоною треба розуміти не геополітичний вибір країни, а відсутність контролю за всіма гілками влади, порушення під час виборів, переслідування медіа та недержавних організацій, а також самозбагачення президента й членів його «сім’ї».

«Все ж Янукович не є основною причиною спаду української демократії, – вважає експерт. – Він – симптом стану українського суспільства. Він – це продукт свого часу та оточення, один із багатьох. Навіть нові політичні сили України мало що можуть запропонувати для того, щоб витягти державу із сірої зони. Тим часом, як очі всіх головних політичних гравців звернені до президентських виборів 2015 року, є лише невелика надія на відродження української демократії через зміну лідерів».

Такі міркування приводять експерта до запитання про те, чи є потрапляння в сіру зону незворотним. Її власна відповідь негативна. Проте Шумило-Тапіола наголошує, що зміни до України прийдуть не скоро, і їхнім джерелом буде не еліта. «Мало також надії на ще одну революцію – українці вдалися до неї одного разу і не були задоволені результатом. Вони доволі скептично ставляться до протестів у Росії, Єгипті та Туреччині», – пише експерт.

На її думку, правильним шляхом для України є еволюційний шлях, що передбачає «щоденну», а не періодичну виборчу демократію. Саме в цій сфері допомога ЄС є доцільною: «Тим часом, як західна демократична модель може зазнавати невдачі деінде у світі, її привабливість у державах програми Східного партнерства ЄС є правильною ставкою».

Відповідно до недавнього дослідження, проведеного центром Разумкова, більшість українців надає перевагу ЄС перед Митним союзом. Для демократизації України Союз, на думку Шумило-Тапіоли, повинен налагодити контакт з усім українським населенням, а не лише з учасниками неурядових організацій України. Крім того, для успіху цього процесу ЄС повинен використовувати «власну зброю», а не запозичувати її в Росії.

«Відповідно, зміна мислення українського населення через обмін досвідом із країнами, які пройшли крізь складні демократичні перетворення (Іспанія, Португалія та Фінляндія), буде ключовою стратегією. Її можна здійснити через відкриття кордонів для пересічних громадян і рішуче збільшення кількості програм обміну та стипендій для українських студентів», – підсумовує експерт.

Читайте також: Про перешкоди на шляху вирішення проблем Української держави

Британський історик Норман Дейвіс вважає, що осмислення Волинської трагедії потребує комплекснішого історичного підходу

На думку професора Дейвіса, суперечки щодо визнання чи невизнання подій на Волині геноцидом поляків непотрібні.

«Я вважаю, що цю ситуацію потрібно аналізувати з кількох поглядів одночасно: винищення на Волині та Галичині. Адже масові вбивства охопили не саму тільки Волинь і є частиною більшої проблеми. Неправда, що жертвами вбивств і винищень були тільки поляки. Треба також поєднати те, що робилося на Волині і Східній Галичині, з тим, що відбувалося після війни, тобто операцією «Вісла», – етнічними чистками, які проводив польський уряд проти невинних українців», – каже історик.

Він наголосив, що не можна дозволяти, щоб одна сторона називала себе єдиною жертвою і рухатися далі в напрямі запровадження терміну «геноцид».

«Очевидно, поляки були жертвами. Це більше, аніж нищення, – це етнічна чистка, метою якої було зайняття земель Західної України українцями. На початку Другої світової війни ці землі були багатонаціональними – були поляки, були українці, були євреї. Кожна з тих груп пережила страхіття. Не можна виокремлювати одну з них і говорити тільки про її кривди», – пояснив Дейвіс.

Британський професор також звернув увагу польських журналістів, що Українська повстанська армія не лише вбивала поляків.

«УПА мала блискучі сторінки своєї історії. Не визнавала ані Гітлера, ані Сталіна і намагалася воювати на кожному з обох фронтів. Війна розпалила насильство з обох сторін. Як не всі українці, так і не всі солдати УПА відповідальні за злочин. І не тільки поляки є жертвами», – вважає британський історик.

На думку Катаржини Пісарської – експерта із зовнішньої політики та громадянського суспільства, прийняття польським парламентом резолюції щодо Волинської трагедії жодним чином не повинно зашкодити взаєминам між Польщею та Україною

Виконавчий директор Європейської академії дипломатії та співробітниця Ради ЄС Катаржина Пісарська вважає, що визнання Волинської трагедії «етнічною чисткою» жодним чином не вплине на українсько-польські відносини.

Ухвала резолюції щодо Волинської трагедії парламентом Польщі, на думку Пісарської, могла б мати відчутний вплив, якби йшлося про суспільні настрої в західних реґіонах України. Проте навіть це, згідно з твердженням експерта, малоймовірне.

«Західна Україна розуміє, що Польща є найбільшим союзником України та прибічником її вступу до Європейського Союзу. Ухвала спровокує певну відповідь, однак потрібно пам’ятати, що ця частина країни є найбільш проєвропейською», – сказала вона.

Щодо того, як потрібно розуміти відсутність президента Януковича під час вшанування пам’яті жертв Волинської трагедії, Пісарська висловилася таким чином: «Це питання внутрішньої політики на чолі з президентом Януковичем. Він мало зацікавлений у тому, щоб з’являтися на Західній Україні. Ця тема передусім привертає увагу тих суспільних груп, які не голосують за Партію реґіонів. Янукович не здобув би суттєвої вигоди, натомість міг би отримати проблеми. На мій погляд, президент Коморовський із самого початку знав, що Янукович не буде присутнім під час урочистостей».

Загалом, на переконання Пісарської, історична дискусія про Волинську трагедію не стосується реалій українсько-польських чи українсько-європейських відносин: «Давайте будемо чесними, – закликала вона. – Таким, що справді може перешкоджати вступу України до ЄС, є відсутність реформ, дуже серйозний соціальний розкол між Східною та Західною Україною, корупція і безліч інших речей. Я думаю, потрібно зосередитися на тому, що Польща підтримує Україну на шляху до демократії, бо до демократії цій країні ще далеко. В історичних питаннях ми маємо бути відповідальнішим і політично зрілішим партнером. Упродовж 20 років ми мали шанс досягти більшого. Тому ми не маємо керуватися лише емоціями, а повинні звернутися до геополітичних інтересів Польщі, серед яких вступ України до ЄС».

«Потрібно вшанувати пам’ять жертв Волинської трагедії і водночас пам’ятати, що у нас є величезний геополітичний інтерес у Західній Україні, яка є рівним чином проєвропейською та пропольською», – підсумувала Пісарська.

Читайте також: Компромісна резолюція щодо Волинської трагедії

Дослідження, проведене Східним комітетом підприємців Німеччини, показало: майже 60% працівників німецьких підприємств помітило регрес німецько-українських взаємин

Для оцінювання економічних, а також політичних зв’язків ФРН з державами Східної Європи та Центральної Азії Східний комітет підприємців Німеччини провів опитування, що охопило 220 тисяч співробітників у 40 німецьких фірмах, які належать до комітету та провадять економічну діяльність на території цих країн. Учасники дослідження мали оцінити значення окремих держав або ж їхніх груп для підприємців ФРН, доцільність політики німецького уряду щодо них, а також загальну тенденцію розвитку двосторонніх відносин.

На запитання, чи поліпшилися німецько-українські стосунки останнім часом, лише 2% опитаних відповіли ствердно, 58% зазначили зрушення у негативний бік, а 40% заперечили наявність змін.

На думку 32% людей, які взяли участь в опитуванні, держави Східного партнерства ЄС є надзвичайно важливими для німецьких підприємств, на думку 48% – просто важливими, а ще 20% людей не надають їм великого значення. Щодо того, чи приділяє теперішній уряд ФРН достатньо уваги відповідним країнам, результати демонструють подібну тенденцію. Лише 26% вважають за доцільне посилити увагу до держав програми Східного партнерства, 71% схвалює курс уряду щодо цих країн, а ще 3% вважають, що німецькі політики завдають собі забагато клопоту.

Читайте також: Прогнози німецьких експертів для української економіки

Eastbook: Мінімальний споживчий кошик, передбачений урядом України, не лише не забезпечує населення необхідним харчуванням, а й нехтує його культурними потребами

«Усі країни Східного партнерства мають проблеми з цінами на продовольство та мінімальним доходом (заробітною платою, пенсіями), – зазначає дописувач Eastbook Ліза Франк (Ольга Консевич). – Соціальний мінімум є просто знущанням над народом. Ідеться не про переїдання м’яса. Ідея полягає в тому, що такий набір товарів не забезпечує необхідної кількості вітамінів, що може легко призвести до розладів здоров’я».

«Мінімальний споживчий кошик товарів зазвичай включає в себе продукти харчування та основні товари й послуги. Американці також включають до списку тютюнові вироби й алкогольні напої, а також витрати на послуги мобільного зв’язку, інтернет. У Великій Британії до основних товарів кошика додано електронну книгу для читання. В Україні все виглядає набагато скромніше», – пише Франк.

Для підтвердження цієї тези автор наводить факти: «Мінімальна вартість споживчого кошика для людей, здатних до праці, на сьогодні становить 1 218 гривень (близько 120 євро). Українські реалії показують, що жінка може купити собі сукню раз на п’ять років, а чоловік може носити одну й ту саму куртку впродовж чотирьох років. На середньостатистичну родину припадає три з половиною шматки мила та півпляшки шампуню (125 мл), дві упаковки прального порошку, 1,4 тюбика зубної пасти і три рулони туалетного паперу на місяць. Холодильник можна замінити раз на кожні 15 років, телевізор – раз на десять років».

В інших країнах Східного партнерства ситуація така сама. У Молдові прожитковий мінімум становить 1 500 леїв (близько 91 євро), у Грузії – до 149 ларі (близько 70 євро), у Вірменії – 31 тисячу драмів (близько 60 євро), в Азербайджані – 125 манатів (близько 120 євро). Вартість споживчого кошика у Білорусі становить 1 млн білоруських рублів (близько 87 євро). Для прикладу, він передбачає купівлю парасольки раз на 15 років. На розваги та відпочинок білоруси можуть витрачати лише 1% загальної вартості кошика.

«В Україні прожитковий мінімум нібито дає змогу для одного походу до театру чи музею, – пише Франк. – Та чи це щось означає? Про який театр може йтися, якщо у людей ледве вистачає грошей на їжу та комунальні послуги? Така ситуація небезпечна тим, що людина повинна розвиватися комплексно, а не постійно боротися за шматок хліба».

На думку видання The Guardian, українські та російські делегати в Комісії зі збереження морських біоресурсів Антарктики не бачать достатнього наукового підґрунтя для створення природних заповідників у реґіоні

Видання відзначає, що Росія та Україна можуть заблокувати план зі створення двох величезних морських заповідників поблизу берегів Антарктики, загальна територія яких була б більшою за загальну площу всіх морських заповідників світу.

Пропозицію про створення таких заповідних територій було внесено до Комісії зі збереження морських біоресурсів Антарктики (CCAMLR). Остаточне рішення щодо неї має бути затверджено у вівторок на зустрічі Комісії в німецькому Бремгавені.

Проект заповідників передбачає заборону експлуатації природних ресурсів включно з рибальством. Його прибічники вважають, що такі умови підвищать екологічну безпеку в реґіоні, що є цінним через чистоту довкілля.

The Guardian відзначає, що офіційно перспективи затвердження проекту позитивні, однак дебати, що розгорнулися в межах Комісії, виявили конфлікт між тими країнами, які виступають за збереження рибних ресурсів, і державами, що підтримують рибальство.

До країн, які заохочують прийняття пропозиції, належать США, Нова Зеландія, Австралія та ЄС. З іншого боку, Росія, Китай та Україна висловлюють «стурбованість» нестачею наукової основи для створення заповідників. На зустрічі Комісії наприкінці 2011 року українська делегація заявила про відсутність добре обґрунтованих аргументів на користь захисту відповідних територій. Російські делегати висловили подібні думки.

Альтернативною можливістю, запропонованою до розгляду Норвегією й підтриманою Росією та Японією, є надання морським територіям Антарктики тимчасового статусу заповідників, пише The Guardian.

Читайте також: Найбільш забруднені міста України


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Унікальне поєднання низки природних переваг Полтавщини не конвертується в належний рівень життя населення краю
    30 вересня, Олександр Крамар
  • «Суддівське» засідання Верховної Ради перетворилася на політичне шоу, від якого постраждали передусім ініціатори.
    30 вересня, Андрій Голуб
  • Чи відбудеться зміна поколінь на електоральному полі вчорашніх регіоналів
    30 вересня, Денис Казанський
  • Про особливості проекту головного кошторису країни на наступний рік
    30 вересня, Любомир Шавалюк
  • Революцію роблять романтики, а користаються нею негідники — це про нас. Хоча насправді буває по-різному. Навіть радикально протилежно, якщо романтики від самого початку добре знають, чого насправді хочуть. У нашому випадку з цим не склалося. У нас мрії та їх реалізація — речі чомусь не надто взаємопов’язані, відповідно завжди відбувається експромт, потім зрада чи перемога, ну й насамкінець розчарування.
    30 вересня, Роман Малко
  • Світові медіа аналізують результати проміжного звіту міжнародної слідчої групи щодо збиття літака MH17 17 липня 2014 року в небі над Україною і роздумують над притягненням до відповідальності кремлівського режиму.
    29 вересня, Ольга Ворожбит
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено