Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
18 липня, 2013   ▪   Ганна Залізняк   ▪   Версія для друку

На межі. Коли невдоволені кияни вийдуть на вулицю

Пасивність киян під час опозиційних акцій протесту навесні не виключає їхньої мобілізації в майбутньому
Матеріал друкованого видання
№ 28 (296)
від 11 липня, 2013
На межі. Коли невдоволені кияни вийдуть на вулицю

Чимало оглядачів, аналітиків та соціологів відзначають суттєве зростання напруження в суспільстві, про що свідчать як численні опитування, так і масові акції, організовані опозицією, а також локальні протести по всій Україні. Та чи здатні вони перерости в потужний супротив владі, здатний пришвидчити її зміну у конституційний спосіб, як це було, зокрема, в Єгипті? Нагадаємо, що одним із поштовхів, які, ймовірно, надихнули опозицію на акцію «Вставай, Україно!», стали результати соцдосліджень, проведених нарізно Центром Разумкова, Фондом «Демократичні ініціативи» спільно з Київським міжнародним інститутом соціології, які на початку березня зафіксували, що від 28% до 33% громадян готові взяти участь у таких виступах. Якщо перевести відсотки в абсолютні цифри, то їхня кількість могла б вимірюватися мільйонами.

Однак потенційна готовність ще не означає фактичної активної участі. Зокрема, моніторингові опитування громадської думки, які проводилися впродовж останніх 20 років, засвідчили, що в різний час можливість масових протестів, зумовлених суспільно-політичною ситуацією в країні, передбачали до 60–70% киян . Найвищі значення спостерігалися в 1992-му, 1993-му та 1998-му, що корелює із її загостренням, яке було спричинене насамперед економічними процесами. На той самий час припадають найбільші показники готовності мешканців столиці підтримати такі виступи в разі їх виникнення . Проте до Помаранчевої революції аналогічних за розмахом, потужних протестів у столиці не спостерігалося. Понад те, на початку акції «Україна без Кучми» лише четверо з десяти вважали їх можливими. Перед другим туром президентських виборів на початку листопада 2004-го зазначена цифра зросла до половини. Та водночас відсоток опитаних, готових підтримати тоді протестні акції, збільшився несуттєво і становив до третини в серпні й до чверті в листопаді. З огляду на ці дані скептики, які перед Помаранчевою революцією говорили про неможливість масових заворушень, могли б і зараз так само констатувати: «Ми вивчаємо настрої людей: вони не виходять на вулиці, бо всім задоволені». Власне, такі твердження дедалі частіше лунають з вуст багатьох спікерів прав­­лячої партії. Проте вони не враховують одного важливого нюансу: мотивації, яка могла б підняти громадян на протест.

За спостереженнями першого десятиріччя української незалежності, основні причини, що могли б зумовити протестні виступи, мали соціально-еконо­міч­не наповнення. Так, на відкрите запитання: «Якщо масові виступи відбудуться, то з якими вимогами?» – близько половини респондентів вказали на зниження рівня життя. Згадувалися також зростання цін на комірне, соціальний захист малозабезпечених, низькі пенсії тощо. Але вже в серпні 2004-го на перше місце вийшли два пов’язані між собою чинники: зміна влади та протест проти фальсифікації виборів. Вони турбували кожного п’ятого громадянина, тоді як соціально-економіч­­ні вимоги згадував лише один із десяти. Отже, саме політичні мотиви та вимоги, які окреслювалися простою формулою: «Не допустити до влади бандитів; за чесні та прозорі вибори!», виявилися тим каталізатором, що вивів людей на вулиці спочатку столиці, а потім, за їхнім прикладом, й інших міст України.

Нинішні настрої киян також багато в чому показові. За даними соціологічної лабораторії Академії муніципального управління (АМУ), у квітні 2012 року кожен другий із них припускав можливість акцій протесту й близько 30% готові були їх підтримати. Станом на кінець січня – початок лютого 2013-го їхня частка практично не змінилася, тоді як кількість тих, хто очікував на такі виступи, зменшилася до 38%. Останнє, напевно, зумовлено результатами виборів до Верховної Ради, до якої пройшли майже всі депутати, яких підтримали кияни (за винятком 223-го округу).  Водночас частка песимістичних оцінок перспектив розвитку сус­пільно-політич­ної ситуації в країні у 2013-му зросла порівняно з тогорічною з 55% до 62%. І головне – вже в 2012-му понад чверть тих, хто відповів про можливі мотиви протестів, вказали на необхідність зміни влади. А за даними опитування початку 2013 року, їхня кількість збільшилася до 35%. Почасти це формулювання артикулювалось у відомому: «Вла­­ду геть!».

Можна говорити про значну схожість у настроях киян на початку 2013-го з тими, що панували перед Помаранчевою революцією. Проте варто звернути увагу на ще один показник, а саме на відсоток респондентів, які не визначилися щодо участі в масових заворушеннях. В інфографіці 2 можна помітити, що з початком акції 2000-го «Україна без Кучми» 30% опитаних не заперечували однозначно, але й не підтверджували своєї готовності приєднатися до протестного руху. Фактично ці люди за певних умов не виключали такої можливості. У серпні 2004-го їхня чисельність сягала майже 40%. Між першим і другим турами президентських перегонів готовність підтримати масові акції нібито зменшується. Але варто нагадати, що саме вибори мешканці столиці вважають основним інструментом впливу на ситуацію в країні. Після першого туру тогочасній владі не вдалося проштовхнути свого кандидата в президенти. Фальсифікації не були масовими й потенційно фатальними для української більшості, як після брутально спотворених результатів другого. Останні, що свідчили про неминучість приходу до влади кліки, ментально чужої для переважної частини українців (своєрідна незворотність), найімовірніше, і призвели до того, що від третини до 40% потенційних учасників масових протестів стали активними. Натомість, як показало опитування 2013 року, такого потенціалу для зростання прихильників акції «Вставай, Україно!» опозиція наразі не має. Їхня частка – лише 15%.

Однак соціологія доводить, що ситуація може швидко змінитися. Адже цілком очевидно, що відоме «низи не хочуть жити по-старому» явно читається в сьогоднішніх настроях киян. І що важливо: їхня радикалізація не випливає з погіршення матеріального становища. Так, у 2013-му частка тих, хто вважає, що життя його і родини за останні два роки погіршилося, навіть зменшилася порівняно з 2012-м , а відповідь про готовність підтримати масові виступи не зазнала принципових змін. Натомість не­вдоволення сус­піль­но-полі­тич­­ною ситуацією в країні, а також такі характеристики свого наст­рою киянами, як обурення, відчуття несправедливості, зрос­ли. При цьому влада своїми діями сприяє активізації протестних настроїв. Зокрема, намагання взяти під цілковитий контроль виборчий процес (як-от розстановка у ЦВК лояльних до влади людей), законодавчо закріпити можливі фальсифікації та нехтування волею виборців (що спостерігалося на останніх парламентських перегонах) – прямий шлях до суспільного вибуху. Хоч як дивно, але в умовах тотальної несправедливості вибори все ще залишаються для багатьох українців тим рятувальним кругом, яке дає надію на перспективи змін у країні. Усвідомлення громадянами втрати цієї надії, унеможливлен­­ня перетворень унаслідок консервації та помітної деградації політичного режиму, що спостерігається впродовж остан­ніх років, не виключено, виявляться тим вирішальним чинником, останньою краплиною, яка буде здатна консолідувати й мобілізувати громадян на обстоювання своїх базових прав. Причому чинник мобілізації може з’яви­ти­ся ще задовго до президентських виборів 2015 року.


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
  • Скільки регіональних осередків має кожна парламентська партія? В яких регіонах найбільше партійних представництв, та яка партія має найбільшу мережу? Відповіді на ці питання шукала Громадянська мережа ОПОРА. Аналіз ґрунтується на інформації, яка була надана на запит до Міністерства юстиції України щодо всіх зареєстрованих в Україні структурних осередків шести парламентських політичних партій, які мають свої фракції у Верховній Раді («Блок Петра Порошенка», «Народний фронт», «Опозиційний блок», Об’єднання «Самопоміч», Радикальна партія Олега Ляшка, Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина»).
    30 травня,
  • Протягом тижня західні ЗМІ писали про політичну кар'єру Савченко, повернення викрадених активів, призначення Андерса Фог Расмуссена радником Порошенка та напади на журналістів в Україні
    30 травня, Віталій Рибак
  • У Франції є прошарок політиків, які демонструють якщо не прихильність до України, то бодай стійкість супроти московських впливів. Із ними можна й треба співпрацювати, принаймні ситуативно
    30 травня, Алла Лазарева
  • Пострадянська автократія намагається перетворити чорне золото на модерність
    29 травня, The Economist
  • За перипетіями Великодня і травневих свят залишилася майже непоміченою одна не менш знакова подія, яку оминули увагою вітчизняні ЗМІ. 6 травня Арсєній Павлов, відомий більшості під позивним Моторола, лідер батальйону «Спарта», що стратив 15 наших бійців в аеропорту, отримав ключі від квартири в самісінькому центрі Донецька у висотній новобудові.
    29 травня, Станіслав Васін
  • Деякі західні оглядачі останнім часом порушують питання про те, чи є Туреччині місце в НАТО і чи надійний вона партнер для Альянсу. Скептики в країні (особливо наближені до влади) також аналізують вигоди від союзництва, яке триває десятки років, та обстоюють більш незалежний підхід до зовнішніх відносин. Утім, останні події показують: сторони потрібні одна одній у контексті масштабних глобальних викликів, щоб успішно пройти період неспокою.
    29 травня, Пінар Севінчлідір
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено