Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
14 червня, 2013   ▪   Тиждень   ▪   Версія для друку

Кому заважає Яценюк

Війна «старої гвардії» «Батьківщини» проти Арсенія Яценюка незалежно від того, якими є її справжні мотиви, об’єктивно грає на руку режиму Януковича
Матеріал друкованого видання
№ 23 (291)
від 13 червня, 2013
Кому заважає Яценюк

З наближенням об’єднавчого з’їзду ВО «Батьківщина», на якому до нього мають влитися союзники по виборчому списку об’єднаної опозиції, передусім Арсеній Яценюк і Микола Мартиненко (які після цього нібито повинні обійняти впливові керівні посади), загострилося протистояння всередині партії. З’їзд анонсовано на 15 червня. Тим часом після «звернення Тимошенко», авторство якого багато хто піддає сумніву (див. Тиждень, № 22/2013) і яке лишилося без жодної реакції лідерів опозиції, з’явилося чергове відкрите звернення – цього разу до екс-прем’єрки вже самих невдоволених майбутнім «приходом Яценюка на партію». Такі відчайдушні кроки фрондерів можуть свідчити про те, що вони усвідомлюють свою слабкість у протистоянні групі Яценюка, а отже, намагаються будь-що залучити «фактор Тимошенко» для того, щоб зірвати «захоплення партії» Арсенієм Петровичем і його сірим кардиналом Миколою Мартиненком. За логікою, не можна виключати напередодні з’їзду ще одне «послання екс-прем’єрки», у якому прозвучить бажана для «старої гвардії» відповідь.

Погана компанія

Головне, що закидають Арсенієві Яценюку, – тушки, мовляв, їх у парламент завів саме він, і підоз­ру в співпраці з владою під час виборчої кампанії. Закиди щодо перебіжчиків небезпідставні. Це результат «взаємодії» з Миколою Мартиненком, сумнівів у політичній сутності якого не виникало задовго до проведення кампанії. І від здатності зробити висновки щодо останнього залежатиме подальша політична перспектива Яценюка. Але чому «стара гвардія» не реагувала на ці загрози до виборів, зокрема на з’їзді? Адже персональний склад квоти «Фронту змін» уже тоді викликав дуже багато запитань у журналістів і громадських активістів (Тиждень ще напередодні перегонів поіменно назвав потенційних перебіжчиків). Відповідь проста: бо коштами цих тушок, чинних і потенційних, – табалових, дзендзерських, павелків, немілостівих та інших – об’єднана опозиція фінансувала свою виборчу кампанію.

У нинішніх умовах війна проти Яценюка – це лише перший крок до цілковитої маргіналізації «Батьківщини», а отже, реалізації сценарію Банкової з унеможливлення його участі у виборах президента

Що ж до звинувачень у співпраці Арсенія Петровича з владою, то вони видаються відверто дивними на тлі того, що корпус перебіжчиків безпосередньо напередодні з’їзду формується виключно за рахунок квоти Яценюка, а отже, підтверджують цілеспрямовану атаку режиму з метою створити аргументацію для зриву його вступу до «Батьківщини» та провокування розколу в ній. Адже цілком очевидно, що пул потенційних тушок значно більший і розподілений, нехай і в різних пропорціях, по всіх опозиційних силах та групах всередині них. За інформацією джерел Тижня, часу «Ч» (виходу з опозиційних фракцій або голосування синхронно з регіоналами) очікують ще близько десятка депутатів, які зараз належать до опозиційних парламентських сил. Але ж показово, що до з’їзду «Батьківщини» без критичної потреби в голосах влада висмикує лише тих, за кого має відповідати саме Арсеній Яценюк.

Читайте також: «Батьківщина» звинуватила Яценюка у зраді (повний текст листа депутатів до Тимошенко)

Врешті, низка людей, із якими пов’язують бунт проти Яценюка, останнім часом мали неоднозначну історію зіткнення з репресивною машиною режиму: справа щодо позбавлення керівника київської «Батьківщини» Юрія Одарченка депутатських повноважень кілька місяців тому була закрита, попри всім відому здатність української прокуратури і судів сфабрикувати за бажання будь-що. Так само не до кінця зрозумілою лишається ціна припинення судового переслідування родича одного з лідерів «Батьківщини» Андрія Кожем’я­кіна. Усе це гіпотетично могло б бути підґрунтям для їх використання владою у власних цілях. Цікавим є також долучення до процесу фрондування проти Яценюка ще одного екс-бютівця, який має складну історію стосунків із ним та Мартиненком, депутата-мажоритарника Сергія Міщенка. Він активно включився у внутрішній конфлікт у «Батьківщині» під гаслами протидії її захопленню Яценюком, натякаючи на можливість створення альтернативної політичної сили під брендом Юлії Тимошенко.

На безриб’ї…

У Яценюка як претендента на лідерство в опозиції багато недоліків, про які вже не раз писав Тиждень. Наразі він не дотримується сталих цінностей, зокрема щодо мовного та історичних питань, не має ідеології трансформації країни і навіть готовності й наміру кардинально змінювати її (адже очевидно, що для цього недостаньо заміни Януковича на Яценюка). Однак хто в партії «Батьківщина» все це має? Арсеній Петрович справді робить забагато помилок як для опозиційного політичного діяча, що претендує на президентську посаду, і водночас, певно, таки не є незалежним у прийнятті рішень. Часто зневажливо ставиться до політичних соратників, ігнорує фракцію (останній приклад – блокування трибуни ВР, оголошене Яценюком, що було несподіванкою не лише для свободівців та ударівців, а й для самих депутатів від «Батьківщини»). Для «старої гвардії» «Батьківщини», яка, власне, і будувала партію, він становить загрозу усунення їх від керівництва низкою партійних організацій, що, судячи з листа до Тимошенко, вже відбувається.

Читайте також: Арсеній Яценюк. Виконувач обов’язків лідера

Але в нинішніх умовах конфронтація з Яценюком – це лише перший крок до цілковитої маргіналізації «Батьківщини», а отже, реалізації сценарію Банкової з унеможливлення його участі у виборах президента як кандидата від опозиції з рівнем підтримки, який давав би шанси вийти у другий тур. Наступною мішенню для маргіналізації, вочевидь, мав би бути Кличко. 

Досі невідомий перелік регіо­нальних організацій «Батьківщини», які висловилися проти вступу до партії та обіймання в ній керівних посад Яценюком і Мартиненком. Однак напевне відомо, що йдеться по їхню абсолютну меншість (циркулює інформація про 6–12 організацій). Тож найімовірнішим наслідком їхньої фронди може бути лише відкол частини з них від очоленої Яценюком «Батьківщини» з подальшою маргіналізацією або трансформацією в політичну силу спойлерського типу на основі експлуатації образу Тимошенко (якщо вона не відмежується від них публічно) з метою відтягування голосів протестного електорату. Незалежно від мотивів такого фрондування поява «Батьківщини за Юлю» призведе в загальнонаціональному масштабі до таких самих результатів, що й клонування кількох місцевих організацій тієї ж «Батьківщини» на місцевих виборах 2010 року, внаслідок чого в кількох регіонах вона з тріском програла вибори.

«Батьківщина» сьогодні не має лідера, рівного Яценюкові за впізнаваністю. Зрештою, часу на «розкрутку» нового також бракує. Натомість Юлія Тимошенко може з’явитися до 2015 року в політичному процесі, хіба що коли в Адміністрації президента вирішать, що це може остаточно дестабілізувати й розпорошити опозиційний спектр перед виборами. Інакше її ніхто не звільнить. Тому внутрішня боротьба на уламках нинішньої фракції та партії «Батьківщина» призведе до появи фактично неконтрольованого пулу депутатів, який стане джерелом поповнення провладної більшості, а також інших потенційних кандидатів у президенти від опозиції. 

За відсутності реального кандидата у президенти «Батьківщина» перетвориться на кілька (щонайменше три) ворогуючих середовища, які всю енергію спрямують не на боротьбу з режимом Януковича, а на взаємне протистояння. Не виключено, що саму партію очікуватимуть потужні рейдерські атаки як на регіо­нальному рівні, так і на всеукраїнському. Досвід таких спецоперацій ПР уже має – достатньо згадати політичне рейдерство на підконтрольні («прикормлені») регіональні організації «Батьківщини» колишнього спонсора партії Богдана Губського у 2010 році. Тим більше що Мін’юст – ключовий гравець політичного рейдерства – перебуває в руках Лавриновича, всі без винятку суди виконують замовлення влади. Тобто групи, керовані ляльководами з Банкової, дістануть зелене світло і для зміни керівництва партії на власних з’їздах, і для внесення змін до партійного статуту, «потрібних» біло-синім для подальшої маргіналізації «Батьківщини» . 

Читайте також: В «Батьківщині» починається громадянська війна

15 червня «Батьківщина» має скласти тест на спроможність або почати остаточно маргіналізуватися. Це є підставою для того, щоб замислитися над свої діями обом сторонам конфлікту, якщо вони, звісно, не грають на полі Банкової. Необхідно створити спільну платформу ціною взаємних поступок, припинити публічну критику одне одного, притягти до відповідальності винних у провалах кадрової та інформаційної політики, відвертому підігріванні владі (зокрема, виключити з фракції політичного пристосуванця Миколу Мартиненка), посилити фракційну та партійну дисципліну. Крім того, Яценюк повинен відмовитися від рейдерських захоплень місцевих організацій «Батьківщини» нехай і фінансово спроможними, але очевидними потенційними тушками, за дії яких йому потім важко буде відповідати. І, звичайно ж, потрібно усунути технологічно-кон’юнктурний підхід до політичної боротьби, сформулювати та просувати чітку програму перетворень, із якими нова «Батьківщина» має намір претендувати на владу в країні, а її новий керівник – на посаду президента.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • 18 вересня в Росії відбудуться вибори депутатів Державної думи. Однак передвиборчого ажіотажу в країні не спостерігається. Скандали, інтриги, війна компроматів — усе це не про російські вибори.
    25 серпня, Денис Казанський
  • Кадрові перестановки у Кремлі щось означають. Але що, не знає ніхто
    25 серпня, The Economist
  • Етос служіння як головна ознака профпридатності «верхів»
    25 серпня, Ігор Лосєв
  • Тиждень поспілкувався зі спікером Верховної Ради України Андрієм Парубієм про зміну поколінь у політиці, роботу над помилками минулого й актуальний порядок денний для політичних еліт і всього суспільства
    25 серпня, Станіслав Козлюк
  • Жоден суддя, обвинувачений у переслідуванні активістів Майдану, за два роки так і не був засуджений за винесення неправомірних рішень. Максимальне покарання, яке вони дістали, — звільнення
    25 серпня, Станіслав Козлюк
  • 25 років — час одного покоління. Я пам’ятаю себе частиною покоління, яке зустрічало Незалежність у 1991-му й свідомо робило свій вибір на користь вільної України. 25 років тому нам було важливо, щоб Україна просто була. Сьогодні я відчуваю себе частиною покоління, якому мало, щоб Україна просто була. Нам важливо реалізувати унікальний шанс створити нову країну — Україну Гідності.
    24 серпня, Павло Клімкін
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
вакансии Крым, слідкуй за новинами, sinoptik.com.ru
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено