Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
26 квітня, 2013   ▪   Олесь Олексієнко   ▪   Версія для друку

Опозиція втрачає ініціативу під наступом режиму Януковича

Опозиція і надалі губить ініціативу, здавалося б, відвойовану в Партії регіонів у попередні кілька місяців.
Матеріал друкованого видання
№ 17 (285)
від 26 квітня, 2013
Опозиція втрачає ініціативу під наступом режиму Януковича

Давно очікуване голосування за відставку уряду Азарова, яке могло б завершитися якщо не позитивним результатом, то бодай фіксацією в парламенті потужного протистояння йому силами 210–220 депутатів, лише підкреслило цю тенденцію. Як наслідок – конфлікти в опозиційному таборі загострилися, а влада перейшла в наступ.

За вотум недовіри Кабмінові проголосували лише 190 нардепів – значно менше, ніж на кілька днів раніше за скасування пенсійної реформи. Не взяли участі у голосуванні 14 представників опозиційних фракцій, 11 комуністів. Не голосувала й левова частка позафракційних, серед яких віднедавна «опозиційний» Петро Порошен­­ко, пов’язаний давньою історією особистих добрих стосунків із Ми­­­колою Яновичем. Київська організація «Батьківщини» 24 квітня звернулася до Арсенія Яценюка та фракції із вимогою виключити з лав останньої шість із сімох депутатів, які не взяли участь у голосуванні щодо відставки уряду. Йдеться насамперед про Миколу Мартиненка, якого підозрюють у намірах узяти під контроль ту ж таки київську організацію, а крім того, про заведених ним у парламент депутатів, які останнім часом підігрують провладній більшості. Водночас відбувається пряме апелю­­вання до авторитету ув’язненої екс-прем’єрки, з якої Яценюкові, мовляв, слід брати приклад.

Внутрішні протиріччя в опозиції допомагають режимові довести до кінця вже розпочатий процес її маргіналізації та розколу

Якщо досягнути мети з відставкою уряду не бачилося можливим, то логічно краще було б узагалі не виносити постанову про недовіру Кабміну на розгляд сесійної зали. Хоча, схоже, розрахунок робили на те, що, проголосувавши за відставку уря­­ду, але не досягнувши мети, можна вбити двох зайців: і звинувачень у підіграванні «Сім’ї» уникнути (замість Азарова неминуче призначили б Арбузова), і продемонструвати свою готовність до боротьби проти нинішнього уряду. Одначе в такому випадку потрібно було принаймні забезпечити одностайне голосування своїх партійців. Мало того, що опозиційна ініціатива зазнала фіаско – актуалізувалося питання внутрішніх, а отже, потенційних «тушок». Провал голосування відкрив владі шлях для переходу в наступ. І вона взялась атакувати. Віктор Янукович підписав «закони», які провладна частина депутатів проголосувала 4 квітня під час свого зібрання на Банковій, за межами сесійної зали з порушенням законодавства і з досі не підтвердженим кворумом. Конституційний Суд відмовив у відкритті провадження у справі за поданням 54 народних депутатів щодо перевиборів на проблемних округах, що дає змогу призначити їх на літній період, коли найпростіше сфальсифікувати результати в умовах низької явки.

Водночас внутрішні протиріччя в опозиції, що засвідчило провальне голосування стосовно відставки уряду, полегшують режимові уже розпочатий процес її маргіналізації та розколу. А ситуація і так склад­­на. 17 квітня подав у відставку з посади заступника голо­­ви фракції «Батьківщина» В’яче­слав Кириленко, пояснив­­ши це рішенням його соратників заборонити згадувати під час виступів партію «За Україну!», з якої він та ще троє нинішніх депутатів «Батьківщини» потрапили до списку об’єднаної опозиції. Загострюється конкуренція за перспективу висунення кандидатом у мери Києва. Про такі наміри вже публічно заявляють не лише Микола Катеринчук, який фактично розпочав виборчу кампанію, чи Петро Порошенко, «готовий перемогти, якщо його попросить опозиція», а й Микола Томенко, який зі свого боку цілком слушно заперечує можливість цього політичного пристосуванця претендувати на статус кандидата від опозиції. Загалом фракція в частині квоти Яценюка може от-от посипатися, до чого, схоже, сам Арсеній Петрович активно готує громадську думку: «Атакують їх особисто, членів їхніх родин. Що стосується депутатів, які є акціонерами чи учасниками якихось компаній, на них іде жорсткий тиск органів прокуратури, податкової адміністрації». Натомість потенційним перебіжчикам, за його словами, пропонують шалені гроші – «$5 млн і $100 тис. утримання щомісячно».

Віталій Кличко також дав привід для нової критики та спекуляцій не лише своєю відсутністю на голосуванні (у складі шостої частини своєї фракції), а й відсутністю будь-якого офіційного пояснення цього факту. У ЗМІ вже розпочалася провокаційна кампанія з цього приводу: спочатку Арбузов заявив, що лідер УДАРу політично «визрів», а інтернетом почали поширюватися чутки про можливе призначення Кличка віце-прем’єром в уряді. Прес-служба партії повідомила, що в медіа розсилають фальшиві коментарі від імені  представників політичної сили. Попри очевидну абсурдність відповідної інформаційної кампанії (адже доля Тігіпка мала б слугувати для Кличка однозначним свідченням згубності будь-якої співпраці з режимом для політичних перспектив), сам факт її старту свідчить, що підтверджується прогноз Тижня: розпочавши з маргіналізації Яценюка, влада переключиться на лідера УДАРу (див. № 15/2013).

Паралельно режим продовжує концентрацію медіа-ресур­сів, від якої врешті-решт залежить, що і в якій версії сприйматиме за дійсність більшість громадян країни. Уміле дозування, помножене на правильну інтерпретацію подій, може мати значно більше значення, аніж самі події. Петро Порошенко продав свою частку у спільних із Українським Медіа Холдингом проектах (зокрема, тижневик «Корреспондент»). Відтепер вони перейшли під повний контроль президента УМХ Бориса Ложкіна, який завжди відзначався лояльністю до нинішньої влади. Це черговий крок до монополізації УМХ ринку друкованих ЗМІ. Паралельно розгорівся скандал довкола зміни власника й керівництва ТВі, дотепер непідконтрольного режимові телеканалу, який різними способами намагалися витіснити з ринку (див. стор. 12). Тепер, схоже, «проблема ТВі» для влади буде вирішена в альтернативний спосіб. Хоча події довкола каналу й залишаються малозрозумілими через взаємні звинувачення сторін у намірі злити цей інформресурс одному з угруповань у владі, проте факт, що зміну керівництва та власників у держреєстрі провели на диво оперативно, може свідчити про зацікавленість тих, хто має потужний вплив на відповідальних за це чиновників. Зрештою, влада здобула інструмент шантажу будь-кого з власників телеканалу,які конфліктують, можливістю зміни запису в держреєстрі, скажімо, «за результатами судового рішення», які в Україні відомо де при належному «державному» інтересі визначають.


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено