Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
3 березня, 2013   ▪   Сергій Грабовський   ▪   Версія для друку

Українcькі витрати на науку - на африканському рівні

У перший день весни українців ощасливили своїми публічними виступами двоє нотаріально завірених учених – проффесор Янукович і член-кореспондент НАНУ Азаров
Українcькі витрати на науку - на африканському рівні

Зранку доктор економічних наук, проФФесор Віктор Янукович розповідав в Українському домі журналістам, а за їхнього посередництва urbi et orbi про те, як керована ним держава успішно долає труднощі та рухається вперед.

А ввечері у телепрограмі шустрого Шустера доктор геолого-мінералогічних наук, член-кореспондент НАНУ, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки 2004 року Ніколай Азаров наполегливо рекомендував народові сподіватися на покращення і наводив силу-силенну цифр, які характеризували невпинний рух країни вперед. І того ж першого березня популярний московський інтернет-ресурс «Газета.Ру» опублікував зроблений аналітиками авторитетної компанії Thomson Reuters огляд тенденцій розвитку науки в Росії у сув’язі з російською економікою.

Отож з останньої події і почнемо.

Висновки експертів не надто втішні для Росії: фінансування науки у цій країні у відсотках ВВП є значно нижчим за 2%, визнаних мінімально необхідними у G7 та нормою, до якої прагнуть дійти ближчим часом країни-члени Євросоюзу. Уже 20 років цей показник коливається навколо 1,1% ВВП Росії, на щастя, рідко опускаючись нижче 1%. Натомість Китай, скажімо, поставив собі завдання підвищити витрати на науку з 1,75% ВВП у 2010 році до 2,2% ВВП в 2015 році. Число дослідників в Росії за останні 10 років повільно, але неухильно скорочується, падає й активність публікацій. Бразилія, Південна Корея та Індія демонструють впродовж цього ж десятиліття значне стабільне зростання числа наукових публікацій, у Китаї це число росте майже по експоненті.

Утім, Росія може похвалитися тим, що зберігає першість у фундаментальних галузях: в лідерах у неї фізика, космос і математика. А от науки про живу матерію, які висуваються зараз на перший план у всьому світі, та прикладні дисципліни розвинені куди слабкіше. Натомість наука у КНР має яскраво виражений прикладний характер: у лідерах там матеріалознавство, хімія, інженерні науки та інформаційні технології. Індія також сильна в прикладних дисциплінах, але там ширше представлені хімія та фармакологія. Бразилія стоїть осібно: всі десять наукових галузей, у яких вона досягла найбільших успіхів, так чи інакше пов’язані з науками про живе. Загалом же найбільш збалансований «портфель» наукових тематик у п’ятірці держав «другого ешелону», чиї економіки демонструють зростання, мають Індія і Корея.

Читайте також: Мати справу з двома Росіями

При цьому у російському суспільстві стабільно падає інтерес до науки як такої і до науково-технічних відкриттів та новинок – за 10 років майже вдвічі.

А от в Індії цей інтерес стабільно зростає, й одними з найбільш популярних спеціальностей у вишах стали фізика, математика та інформаційні технології.

 І тут саме час перейти від останньої новини до перших двох. Здавалося б, під патронатом двох нотаріально завірених учених (один – президент, другий – прем’єр) наука в Україні має якщо не квітнути, то бодай існувати на більш-менш прийнятному рівні. Ясна річ, до Китаю нам не дотягнутися, але хоча б на рівні Індії чи Росії українська наука з її численними потужними школами, традиціями, дослідницькими базами повинна успішно розвиватися. Але…

Але якщо 2010 року видатки на науку в Україні становили лише 0,43% ВВП, що було найменшим показником за десятиріччя і найнижчий рівнем витрат серед усіх європейських держав, то 2013 року це фінансування впало нижче за 0,3% ВВП. Це вже не Європа; це показник, характерний для Африки, і то не всієї, а лише для слаборозвинених держав цього континенту. При цьому фінансування університетської науки скорочене в абсолютних цифрах на 11% і на порозі закриття опинився цілий ряд дослідницьких структур; в Національній академії наук ситуація начебто дещо краща, але в багатьох академічних інститутах науковців уже «добровільно» перевели на неповні ставки – від 0,75% до 0,9%; написані і зверстані монографії та збірки статей роками лежать невидані, бо немає коштів на папір і друк. Про закупівлю нового обладнання годі й говорити, якщо воно не здійснюється за кошти міжнародних програм.

Читайте також: Академія, яку заснував Скоропадський

Середній вік докторів наук в академічній системі вже давно перетнув межу у 60 років, а кандидатів наук – у 50 років; це не дивно, бо молодий науковець не може нормально жити за жалюгідну платню, яка корелює із платнею двірника; звичайно, теоретично можна паралельно з тим викладати у виші, але де знайти сили й час на науку, маючи 900 «горлових» аудиторних годин на рік і необхідність заповнювати після лекцій безліч звітів і планів, яких вимагають «керівні інстанції» системи освіти, очолювані доктором історичних наук, професором Дмитром Табачником? Звичайно, у вишах та академічних інститутах є певна кількість аспірантів, часом навіть талановитих і самовідданих, але майже всі вони після захисту дисертацій або їдуть працювати за фахом за кордон (бо хочеться працювати в нормальних умовах), або йдуть у бізнес чи політику (бо треба годувати сім’ю). А без припливу молоді наука в Україні припинить існування (простіше кажучи, вимре) через 10-15 років з суто біологічних причин.

А тим часом, витративши (і «розпилявши») чималі мільярди на Євро-2012, влада України висуває нові пріоритети: провести у нас Євро-2020 та – разом із Польщею та Словаччиною – Олімпіаду-2022. І справді – навіщо українцям різні там фотоніки та мікротрони, нехай п’ють пиво та йдуть на стадіони!

…Отож формула «Україна – не Росія» означає насправді, що Україна під проводом команди проФФесорів є однією із загумінкових країн Африки…




Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Експертиза, яка дає змогу вийти за межі лише виробництва культурного проекту й піднятися до рівня стратегування і, що головне, втілення тих стратегій у життя, — це дуже рідкісна річ в українському культурному середовищі. У наших реаліях навіть міністр культури має бути бодай трохи митцем, але чомусь не обов’язково професійним менеджером і політиком, здатним аналізувати статистичні дані, розуміти політичні наслідки слів та дій, а також передбачати ефективність інвестицій.
    18 листопада, Тетяна Філевська
  • На балконі нашого офісу Вася смачно затягується цигаркою, яку підкурює від іншої цигарки, і продовжує свій монолог у мій бік, але вже й не дивиться на мене: — Так, а ще мені треба, щоб ти начитав для радіо українські класні прислів’я, ще картинка, ще... — я вже й не слухаю. Усі його слова далі звучать як «бла-бла-бла», а в моїй голові народжується діалог для опонування.
    18 листопада, Тарас Білка
  • Івона Костина, заступниця керівника громадської організації «Побратими», яка займається психосоціальною адаптацією ветеранів, була координатором команди Іnvictus Games в Україні. У вересні в рамках цих ігор в Канаді вона відвідала дві тематичні конференції й поділилася отриманим досвідом.
    17 листопада, Ганна Чабарай
  • Кажуть, якщо довго й наполегливо про щось мріяти, мрія обов’язково здійсниться. Можливо, українські політики в це не вірять, але після Революції гідності вони справляли враження безнадійних, але наполегливих мрійників, бо використовували чи не кожну можливість, щоб публічно заявити про необхідність «плану Маршалла» для України.
    17 листопада, Любомир Шавалюк
  • Велика чистка в Саудівській Аравії: Мугаммад ібн Салман посуває конкурентів на владу
    17 листопада, The Economist
  • Запекла боротьба точиться навколо Укрзалізниці з моменту перетворення її на ПАТ у жовтні 2015-го. За цей час там п’ять разів міняли керівників, вона виводилася з підпорядкування Мінінфраструктури й повернулася назад. Усе це відбувається на тлі корупційних скандалів, реформаторських невдач і зростання збитковості. Проблеми УЗ виходять далеко за межі владних кабінетів і корпоративної бухгалтерії, оскільки вона забезпечує 50% усіх пасажирських і понад 80% вантажних перевезень країни. І якщо найближчим часом там не почнуться ґрунтовні реформи, вона може стати серйозною перешкодою для розвитку країни.
    17 листопада, Максим Віхров
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS

Матеріали, позначені як "Новини компаній" розміщуються на правах реклами. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено.