Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
21 лютого, 2013   ▪   Олександр Михельсон   ▪   Версія для друку

Мустафа Джемілєв: Влада проводить курс на «зачистку» управлінського корпусу автономії від кримських татар

Радянський дисидент і багаторічний голова Меджлісу – про засилля «донецьких», переговори з Тимошенко і утиски української мови
Мустафа Джемілєв: Влада проводить курс на «зачистку» управлінського корпусу автономії від кримських татар

Тиждень.ua: Якими є нинішні відносини Меджлісу кримськотатарського народу з офіційним Києвом?

- Можна сказати, що зараз практично ніякими. Зараз влада реанімує діяльність Ради кримськотатарського народу при президентові України, створеної ще указом Леоніда Кучми. Але тоді це був представницький орган, а з приходом до влади Віктора Януковича його переформатували, і представників туди фактично призначають згори.

30 січня відбулось закрите засідання Ради за участю прем’єр-міністра Криму Анатолія Могильова. На цьому засіданні представники Меджлісу присутні не були. Був тільки голова Бахчисарайської адміністрації Ільмі Умеров, котрий, однак, участі в роботі не брав, а прийшов лише для того, аби озвучити позицію Меджлісу щодо цієї «ради представників». Головою Ради на цьому засіданні перезатверджений Лентун Безазієв (очолив Раду в червні 2010 року – Ред.). Свого часу він був вірним ленінцем у Леоніда Грача, потім – вірним тимошенківцем, а зараз – вірний регіонал.

Влада зараз проводить курс на «зачистку» структур управлінського корпусу автономії від кримських татар, або на заміну їх тими людьми з числа кримських татар, котрі з тих чи інших причин невдоволені Меджлісом, і заявляють про свою готовність вірно служити інтересам Партії регіонів. Власне, подібна політика виникла ще в другій половині 2010 року, але останнім часом вона набула грубіших і безцеремонніших форм. Прем’єр Могильов стверджує, що отримав на це добро від самого «хазяїна».

  Тиждень.ua Екс-міністр внутрішніх справ Могильов став головою уряду Криму в листопаді 2011 року. За 15 місяців роботи він, з точки зору кримських татар, проявив себе краще чи гірше за свого попередника, покійного Василя Джарти?

- Могильов свого часу в газеті «Крымская правда» висловлювався про те, депортація кримських татар та інших народів була цілком обґрунтованою й законною, бо вони, мовляв, «зрадники батьківщини». Відтоді його світогляд, гадаю, не змінився. І коли після смерті Джарти обговорювалась кандидатура нового прем’єр-міністра, в тому числі Могильова, я говорив про те, що надсилати в Крим людину з таким світоглядом – дуже нерозумне рішення.

Тиждень.ua: З вами вели консультації щодо кандидатури прем’єра?

- Мене запитували декілька видань.

Тиждень.ua Я думав, можливо, представники офіційного Києва…

- Ні, з Києва думкою кримських татар ніколи не цікавились.

Ми розуміємо, що живемо не в США, де чорношкірого можуть обрати президентом, і не очікуємо, що в Криму можуть зробити прем’єром представника корінного народу. Але, принаймні, хотілось би бачити на цій посаді людину не з такими печерними сталіністськими поглядами.

Що ж до Джарти, то він був своєрідною особистістю. Коли він став прем’єром, попервах поводив себе «по-донецьки»: будете робити отак, і ніяк інакше. Але швидко зрозумів, що такий стиль у Криму не піде. З іншого боку, це ж за його часів і переформатували Раду представників кримськотатарського народу, завезли до Криму величезну кількість людей з Донецької області для призначення на керівні посади.

Щоправда, пізніше він присягався (навіть перехрестився переді мною), що до цього «переформатування» відношення не має. І, попри багаторазові вказівки з Києва, він за весь час свого прем’єрства жодного разу не зібрав новий склад «ради представників». Він відкрито заявляв, що в кримськотатарському питанні матиме справу лише з обраним самим народом Меджлісом. Також завдяки його рішучим діям було нарешті вирішено питання про відведення землі під центральну мечеть у Симферополі, котре тяглося 7 років. Тож його є за що згадати добрим словом.

Тепер Могильов говорить, що питання, пов’язані з кримськотатарським народом, він буде обговорювати лише з новим складом цієї маріонеткової «ради представників». Така суто радянська практика. Аналогічним чином за часів, коли спікером Верховної ради Криму був Леонід Грач, створювали кишенькову «раду аксакалів», котру кримські татари називали «радою ах-шакалів», і котра проіснувала рівно стільки, скільки Грач був при владі.

Зараз відбувається так, що кожен підприємець з числа кримських татар стикається з «наїздами» контролюючих органів. Але якщо він висловлює лояльність цим кишеньковим структурам, його обіцяють позбавити проблем.

Тиждень.ua : Як кримські татари дивляться на те, що серйозне представництво в парламенті тепер має ВО «Свобода», котре не вирізняється толерантністю до національних меншин, і що дві інші опозиційні сили з ним тісно співпрацюють?

- Мені регіонали свого часу говорили – чому опозиція співпрацює зі «Свободою»? Я задавав зустрічне питання – а чому ви співпрацюєте з комуністами, котрі мріють відновити СРСР з комуністичним режимом, а незалежну Україну розглядають як тимчасове непорозуміння?

Щодо нас і «Свободи», то насправді у нас збігаються певні цілі. Хоча ті ж їхні висловлювання по Криму – це абсурд.

Тиждень.ua: Ви маєте на увазі заклики понизити статус автономії до звичайної області?

- Гадаю, якщо вони дійсно хочуть демократичної незалежної України, то деякі свої погляди вони повинні переглянути, в тому числі й щодо Криму. Автономія в Криму створювалась 1921 року з тієї причини, що корінним народом там є кримські татари. Логічно, після депортації 1944 року автономію скасували. Тому, з нашої точки зору, мову слід вести не про зниження статусу автономії чи її скасування, а про приведення її до статусу, котрий існував до злочинної сталінської депортації.

Але такі речі з боку «Свободи», як євроатлантична інтеграція чи ліквідація на території України іноземних військових баз, зокрема, бази російського Чорноморського флоту, ми вітаємо. 

В цілому, немає жодної всеукраїнської політичної сили, котра на 100 % відповідала б нашим поглядам. І це природно. Але з того конгломерату, який наявний, ми співпрацюємо з тими, з ким у нас більше точок дотику.

Тиждень.ua: Тобто сучасна опозиція, на вашу думку, здатна краще захищати національні інтереси кримських татар, ніж Партія регіонів?

- Звичайно. Ми ж у Меджлісі не просто так вибираємо, з ким працювати. Перед кожними виборами ми збираємо з’їзд і приймаємо рішення, кого підтримувати, більшістю голосів делегатів. Скажімо, перед президентськими виборами ми направили листи всім основним кандидатам, і приймали рішення згідно з отриманими відповідями – або їхньою відсутністю.

Розгорнуті відповіді ми отримали від Юлії Тимошенко та ще кількох кандидатів. В наших запитаннях ішлося не тільки про проблему кримськотатарського народу. Ми запитували про євроінтеграцію, євроатлантичний вектор, ставлення до тих же іноземних військових баз. Відповіді Тимошенко іноді, скажу чесно, були розпливчасті: наприклад, що питання про Чорноморський флот буде вирішуватись в дусі братніх відносин з нашими сусідами і згідно з Конституцією України.

Насправді це суперечливо, тому що за Конституцією цю базу треба ліквідувати, а з іншого боку, щоб ощасливити наших сусідів, їм треба взагалі віддати весь Крим. Але ми підтримали Тимошенко, тому що, наприклад, сторона Партії регіонів взагалі не схотіла відповідати. Тодішній голова виборчого штабу Микола Азаров в одній бесіді прямо сказав: якщо ми вам дамо такі відповіді, які вам сподобаються, то втратимо більше голосів, ніж отримаємо.

Тиждень.ua Які заходи готуються до травневої річниці трагедії кримськотатарського народу – сталінської депортації?

- Є законопроект про відновлення прав депортованих. Вперше його розглядали 16 травня минулого року. Під час того розгляду відверто нацистськими висловлюваннями з парламентської трибуни «відзначився» лідер комуністів Петро Симоненко, котрий наполягав, що депортація була правильним кроком. Ми підключили міжнародні організації, довкола цих висловлювань був великий шум. Десь за півтора-два місяці закон прийняли в першому читанні.

Зараз до нього подано 50 – 60 поправок, котрі ми розглянемо в комітеті ВР з прав людини десь у квітні. І на початку травня, я сподіваюсь, документ буде розглядати Верховна Рада. Ми маємо певний оптимізм, що до річниці депортації закон буде прийнято, оскільки в Посланні президента до парламенту сказано про необхідність прийняття такого закону. Хоча чимало поправок, на жаль, спрямовані на вихолощення його принципових положень. 

Цей закон не вирішить, звичайно, всіх проблем, але може стати важливим кроком на шляху відновлення прав кримськотатарського народу.

Також 18 травня цього року, як і в усі попередні роки, будуть мітинги в усіх місцях проживання кримських татар. Не тільки в Криму, а й у інших країнах, де є наша діаспора. Найвелелюдніший мітинг, як завжди, буде, звичайно ж, у Симферополі. На цьому мітингу кримські татари дадуть оцінку поточному становищу народу і приймуть рішення, спрямовані на захист наших прав.

Тиждень.ua Чи відчувають кримські татари позитивні наслідки дії «мовного закону» Колесніченка – Ківалова?

- Ми від початку заявили, що для нас мовне питання є одним з найважливіших, бо це питання збереження національної ідентичності. Коли 1921 року утворили Кримську Автономну Радянську Соціалістичну республіку, в її конституції заклали, що офіційними мовами автономії є кримськотатарська й російська. Кримськотатарська стояла на першому місці! Але після депортації автономія стала рядовою областю Росії, яку в 1954 році передали Україні.

В «грачовській» конституції АРК 1998 року з приводу мов сказано, що українська мова є державною, а російська визнається «мовою міжнаціонального спілкування» - такий радянський термін. Ми були категорично проти цієї конституції, проводили десятитисячний мітинг зі спаленням її тексту, але Верховна Рада України її затвердила.

Щодо закону Ківалова – Колесніченка, то ми після його появи заявили: ми хочемо, щоб кримськотатарська мова була однією з офіційних. Але не на базі цього закону. Тому що функціонування нашої мови не повинне залежати від нашої кількості.

За часів депортації, за нашими підрахунками, загинуло 46 % депортованих кримських татар. В результаті після повернення з заслання кримськотатарський народ складає 12 % населення півострова. Закон дає право на регіональну мову тій мовній групі, яка складає 10 % населення в даному регіоні. Але ж могло бути й так, що депортація знищила б більше кримських татар, або менше змогли б повернутися, і нас було б, скажімо, 9 %...

Тиждень.ua: «Мовний закон» не обмежує свою дію територіями областей чи автономії, його норми можна вводити в окремих районах чи населених пунктах. Є, скажімо, той же Бахчисарайський район з великою питомою вагою кримських татар.

- Лише 22 %. Найбільше – 30 % - в Карасубазарському районі, котрий російською мовою зветься Бєлогорскій. А найменше кримських татар на Південному березі Криму – близько 1,5 %, хоча до депортації там кримськотатарське населення складало 70 %.

Але ми ставимо питання так, що кримськотатарська мова повинна визнаватись офіційною на всій території автономії. Бо зараз, окрім вивіски на будівлі Верховної ради АРК, котра зроблена трьома мовами, кримськотатарська як офіційна ніде не функціонує.

Тиждень.ua Але все ж таки, поки що «мовний закон» дає теоретичну можливість покращити статус кримськотатарської мови – принаймні, поки кримськотатарський народ складає понад 10 % населення півострова.

- Хіба що теоретичну. Я на початку лютого дивився ефір спікера ВР Володимира Рибака на 5 каналі, де його питали про можливі зміни до цього закону. Його спитали, зокрема, чи можна очікувати підвищення порогу для офіційного статусу мови до 20 – 30 % населення регіону.

Так він відверто сказав, що закон спрямований в першу чергу на підвищення статусу російської мови, і в цьому сенсі такі зміни можливі. Але, мовляв, є побоювання, що це негативно сприймуть  представники інших національностей. Тобто він визнав, для чого цей закон приймали насправді.

Що тут говорити, коли в Криму діє близько шестисот загальноосвітніх шкіл, і серед них з українською мовою навчання – сім, з кримськотатарською – чотирнадцять. Всі решта – російські. Та й наші «національні» школи такими назвати важко, бо там хіба що в початкових класах поглиблено викладають кримськотатарську мову, а далі все йде російською. До речі, за офіційними даними, українці складають на території АРК 24 %, а в них іще менше шкіл, ніж у кримських татар. (За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року, українську мову назвали рідною 10,1 % населення Криму, кримськотатарську – 11,4 % - Ред.)

Виходить, що 14 кримськотатарських шкіл лише одному з десяти дітей шкільного віку дають хоч якусь можливість отримати освіту рідною мовою. А українцям, повторюся, ще складніше. І якихось зрушень на краще після прийняття «мовного закону» не видно.

Тиждень.ua: Наскільки серйозною вбачається загроза ісламського радикалізму в Криму?

- Проблема існує, але з нею не можна боротись адміністративними методами.

Тиждень.ua: А якими?

- Тут треба знати ситуацію. Ось, наприклад, зараз на території Криму близько 80 мечетей. За діючими нормами, та релігійна громада, котра має вищу концентрацію на тій чи іншій території, має право на відповідну мечеть. Ми пропонували все, що відноситься до релігії, передати Духовному управлінню мусульман Криму. Це дало б можливість позбавити мечеті впливу різних нетрадиційних для Криму, в тому числі радикальних, течій, котрі занесені з інших країн.

Але в цілому появі в Криму різного роду нетрадиційних радикальних ісламських течій сприяє дискримінаційна політика по відношенню до кримських татар, нерозв’язаність багатьох їхніх соціальних, правових, гуманітарних проблем.

До того ж, тут ведеться з боку влади не дуже гарна гра. Радикали часто ворожі до Духовного управління і Меджлісу, тому чекати боротьби влади з ними не доводиться. Навпаки, вони використовуються для боротьби з нами. До нас свого часу потрапила доповідна записка СБУ про заходи з послаблення Меджлісу. І там було прямо сказано, що для цього можна використовувати такі організації, як вахабітів або Хізб-ут-Тахрір.

Це небезпечна річ. Свого часу британці ефективно використовували вахабітів проти Османської імперії, але не передбачили, чим це скінчиться для них самих. Боюсь, наша влада теж короткозора. Сьогодні для них головна опозиційна сила на півострові – Меджліс, а що буде далі, вони не думають.


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено