Політика

  ▪   Любомир Шавалюк

Подайте на проїдання! Часу на торги з МВФ не залишилося

24 січня в Україну приїде чергова місія Міжнародного валютного фонду, яка має прийняти рішення, чи поновлювати співпрацю з нашим урядом. Схоже, перенісши візит із грудня на січень, кредитор чекав, коли Сергій Арбузов, із яким наприкінці минулого року велися попередні переговори про виділення кредиту, обійме посаду в новому Кабміні.
Матеріал друкованого видання
№ 3 (271)
від 17 січня, 2013

Ймовірно, саме перший віце-прем’єр-міністр відповідатиме за отримання наступного траншу. Арбузов уже заявив, що Україна розраховує на $15 млрд від МВФ. Але питання, чи готова влада виконати те, на що розраховує Фонд?

Головним каменем спотикання, який зупинив приплив грошей МВФ в Україну, був дефіцит Нафтогазу. За умовами попередньої програми, у 2011-му його мали звести до нуля, але він зріс до 1,6% ВВП. Торік дефіцит також був суттєвим. Тобто уряд виявився неспроможним нівелювати його, не вдаючись до небезпечного напередодні виборів для влади підвищення тарифів на газ для населення та теплокомуненерго. Тож можна очікувати, що МВФ знову порушить питання про підвищення тарифів. І, можливо, цього разу уряд таки буде готовий погодитися. Уже поширилася інформація про те, що Національна комісія регулювання ринку комунальних послуг пропонує збільшити їх на 30%, оскільки наразі плата за воду і тепло ледь покриває 60–70% собівартості.

за останній рік ситуація в Україні погіршилася навіть там, де свого часу влада досягала певного прогресу 

Однак для МВФ метою співпраці є насамперед стабілізація економіки. А тут усе набагато складніше, бо за останній рік ситуація погіршилася навіть там, де свого часу влада досягала певного прогресу. Незважаючи на фіскальну консолідацію 2011-го, 2012-го уряд не вписався в 2,5% загального дефіциту держбюджету, обумовленого з МВФ. А неадекватний бюджет-2013 може довести державні фінанси до гіршого стану, ніж були під час підписання попереднього меморандуму. Заборгованість із повернення ПДВ, ліквідація якої була умовою програми в 2010-му, наприкінці 2012-го знову почала зростати. НБУ замість того, щоб посилювати свою незалежність, став кишеньковим, а курс гривні замість того, щоб стати гнучким, штучно утримується. Окрім того, ситуація з банківською системою така, що невдовзі через високі відсоткові ставки може з’явитися велика кількість банків – претендентів на рекапіталізацію та масштабне рефінансування. А обіцяна Фонду приватизація націоналізованих банків так і не відбулася.

Тож переговори будуть складними, адже інструментів для стабілізації економіки України залишилося не так багато, а зусиль для досягнення ефекту слід докласти значно більше, ніж минулого разу. МВФ перебуває на роздоріжжі. З одного боку, за незмінного курсу гривні Україні в 2013-му потрібно знайти $15–20 млрд, без яких дестабілізація загрожуватиме не лише країні, але значною мірою й регіонові. З іншого – уряд вперто не виконує взятих зобов’язань, що призводить до «проїдання» отриманих траншів. МВФ ретельно зважуватиме ці обставини і, мабуть, зробить вибір на користь стабільності, але дасть гроші лише після фактичного підвищення цін на газ та помірної девальвації гривні.

Часу на торги в уряду не залишилося. Світові фондові ринки дедалі частіше просідають, що може закрити можливість для України позичати зовні. При цьому вже найближчими місяцями потрібно повертати значні суми зов­нішнього боргу. Але велике питання: чи вистачить у нинішнього уряду компетентності домовитися з МВФ та провести необхідні зміни своєї політики раніше, ніж кризові процеси вийдуть із-під контролю? У будь-якому разі торік уряд запозичив за кордоном рекордні $10 млрд, а потреби на 2013-1 у півтора-два рази вищі. Тож навіть допомога МВФ за відсутності структурних реформ дасть лише тимчасовий ефект.