Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
21 січня, 2011   ▪   Ростислав Павленко   ▪   Версія для друку

Не все втрачено?

Справа Данилишина, з одного боку, створює прецедент, а з іншого – лягає в контекст пере­оцінки
Матеріал друкованого видання
№ 3 (168)
від 21 січня, 2011
Не все втрачено?
Попри очевидну запізнілість реакції Заходу на згортання демократії в Україні (див. стор. 6), рішення компетентних органів Чеської Республіки про надання політичного притулку Богданові Данилишину – демонстративний і неприємний сигнал для нинішньої влади. Українське МЗС вимагає від чеської сторони пояснення підстав для такого рішення, а деякі екзальтовані речники Партії регіонів узагалі договорилися до того, що в Чехії нібито будуть якісь «втрати».

Справа Данилишина, з одного боку, створює прецедент, а з іншого – лягає в контекст пере­оцінки, знову ж таки запізнілої, демократичними країнами подій, які відбуваються в Україні. І переоцінка ця все ж таки може мати вельми неприємні наслідки для вітчизняного істеблішменту – як загалом, так і персонально.

Фактично одна з країн ЄС офіційно визнала, що українське правосуддя необ’єктивне, – є причини сумніватися в його безсторонності й підстави побоюватися політичних переслідувань. Женевська конвенція про статус біженців 1951 року, сторонами якої є практично всі країни світу, визначає цей пункт украй чітко. Стати біженцем (а отже, просити про притулок) може людина, яка внаслідок своїх переконань (зокрема, політичних) має «цілком обґрунтовані побоювання» бути переслідуваною на Батьківщині або в країні, звідки виїхала. Відтак органи, які приймають рішення щодо надання притулку, не зобов’язані по суті розбиратися у звинуваченнях, висунутих прохачеві притулку. Натомість вони мають з’ясувати, чи насправді повернення до своєї країни становитиме небезпеку для особи. Причому небезпекою вважається не кримінальне переслідування як таке, а лише здійснюване необ’єктивно, упереджено. Якщо в країні, звідки прибув прохач, порушуються права людини, визнані в Пактах ООН 1966 року, повернення наражатиме його на небезпеку. Демократичні держави вважають неможливим для себе видавати особу в таких умовах, навіть якщо рідна країна оголошує її в міжнародний розшук. 

Останні події в Україні та сусідній Білорусі поновили страхи в європейських столицях, а надто в коридорах власне структур Євросоюзу. Європа явно переоцінила свої можливості, заграючи з Лукашенком, – владнавши свої справи з Кремлем, бацька показав Заходу великий палець і взявся за старе. Так само Європа прорахувалася, привітавши «стабільність» від Януковича і Ко. Падіння демократії – це практично напевно і зниження рівня життя (що, власне, й спостерігається в Україні): без внутрішнього політичного контролю влада набагато менше зважає на потреби громадян. А отже, недемократичні режими на кордонах ЄС нестимуть не «стабільність», а якраз навпаки – проблеми: неконтрольовану міграцію, геополітичні ризики, економічні негаразди. До того ж сьогоднішня Україна – це не Білорусь: і за кількістю населення, і за ступенем інтегрованості в європейський простір, а відповідно й за можливостями створювати проблеми. Але Європа усвідомила це явно запізно для себе, бо поновити вплив на територіях, де вже панує Росія, їй буде вкрай важко. 

Та хай там як, а українська влада отримала серйозне попередження: на території ЄС її дії визнано такими, що створюють «цілком обґрунтовані побоювання» в необ’єктивності правосуддя. А це ознака недемократичного режиму. З усіма наслідками, які витікають для перспектив співпраці з такою країною. І, що відчутніше для багатьох в українській владі, у ставленні до її представників. Єврокомісар Фюле прибув до Києва з чіткім посланням: у разі згортання демократії можна забути про зближення з ЄС. Це повідомлення було передано українським ЗМІ «джерелами в представництві Єврокомісії»: громадянам повідомили, кому вони мають завдячувати черговим відсуненням країни від повноцінної співпраці з ЄС (а отже, безстроковим відтермінуванням скасування принизливих обмежень, які застосовуються в ЄС для українців).

Утім, у можновладців може виникнути враження, що європейці не мають нічого серйознішого, ніж заяви та відкладення підписання угод, які й без того узгоджуються роками. Проте варто поцікавитись у білоруських колег: як воно, коли персонально відмовляють у в’їзді до провідних країн світу? А сучасний український істеблішмент набагато більше персонально залежний від благ, які надають європейські держави. Левова частка їхнього бізнесу зав’язана на торгівлі з ЄС; їхні діти навчаються в європейських університетах; вони змагаються між собою у придбанні предметів розкошів із Європи, відвідуванні модних виставок, показів тощо. Тому в Заходу все ще залишаються важелі впливу на українську керівну «еліту», якщо, звичайно, він справді хоче бути почутим у нашій країні. 


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
  • Пострадянська автократія намагається перетворити чорне золото на модерність
    29 травня, The Economist
  • За перипетіями Великодня і травневих свят залишилася майже непоміченою одна не менш знакова подія, яку оминули увагою вітчизняні ЗМІ. 6 травня Арсєній Павлов, відомий більшості під позивним Моторола, лідер батальйону «Спарта», що стратив 15 наших бійців в аеропорту, отримав ключі від квартири в самісінькому центрі Донецька у висотній новобудові.
    29 травня, Станіслав Васін
  • Деякі західні оглядачі останнім часом порушують питання про те, чи є Туреччині місце в НАТО і чи надійний вона партнер для Альянсу. Скептики в країні (особливо наближені до влади) також аналізують вигоди від союзництва, яке триває десятки років, та обстоюють більш незалежний підхід до зовнішніх відносин. Утім, останні події показують: сторони потрібні одна одній у контексті масштабних глобальних викликів, щоб успішно пройти період неспокою.
    29 травня, Пінар Севінчлідір
  • Тиждень поспілкувався з головою Проектного Офісу Реформ Міністерства оборони про перспективи реформування оборонної сфери в співпраці із західними партнерами.
    28 травня, Богдан Буткевич
  • Позаблокова Фінляндія адаптує свою оборонну стратегію відповідно до вимог часу
    28 травня, Анатолій Шара
  • 14 травня у кварталі Сонячний у Луганську в приміщенні супермаркету «Абсолют», що працював ще кілька днів тому, відкрився великий і сяючий новими кольорами «Спар» із величезною вивіскою «7:00 — 22:00». Якщо брати мірки довоєнні, то хіба це подія? Так, відкриття чергового супермаркету у великому місті — майже буденне явище.
    28 травня, Яна Вікторова
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено