Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
5 січня, 2013   ▪   Андрій Коваленко   ▪   Версія для друку

Дві податкові реальності: європейська показуха і каральна сутність

Запруднюючи Україну білбордами за кошти платників податків, головне фіскальне відомство намагається переконати останніх у власній «прогресивності» та «європейськості». Натомість – так і лишається в очах громадян «каральним мечем» режиму Януковича.
Матеріал друкованого видання
№ 1 (270)
від 10 січня, 2013
Дві податкові реальності: європейська показуха і каральна сутність

Очільникові новоствореного Міністерства доходів і зборів Олександрові Клименку геть не позаздриш. І не лишень тому, що відтепер йому доведеться очолювати цілу 70-тисячну армію не лише податківців, а й митників, яка своєю чисельністю дорівнює половині Збройних Сил України (а, як відомо, рівень бюрократії є прямо пропорційним кількості підлеглих). І далебі не тому, що дохідна частина бюджету-2013 «збільшена» його творцями на 37,2 млрд. грн. у порівнянні з минулим роком, а це – головний біль передовсім для верховного митаря країни: де, з кого і яким чином витискати зрослі податки, та ще й в умовах боргової економіки, що неухильно котиться до фінансової прірви?

Читайте також: Міністерство доходів і зборів: 70-тисячна армія митарів

Та, питання ще й у тому, наскільки громадяни довіряють збирачам податей, а отже – яким є рівень суспільної легітимності самої фіскальної  системи? Іншими словами: чи впевнені українці, що податки, нехай і невиправдано високі, проте чесно виплачені державі, повернуться їм у вигляді якісних державних послуг і соціальних благ, як, наприклад, у скандинавських країнах?

Схоже, пан Клименко таки вичленив цю «проблему проблем», щоправда потрактувавши її по-своєму оригінально. Виявляється, біда не в тому, що підприємці вистоюють в кількаденних чергах, щоби здати звіти, при цьому платячи численні штрафи і хабарі (через «невірно» вказаних прибутків й апріорі «занижених» податкових зобов’язань), і не в тому, що бізнес змушують сплачувати їх авансом (як от перед виборами податок на прибуток), або ж приймати «фантики» – у вигляді держоблігацій чи казначейських векселів (все ж таки краще, ніж нічого!). І не в тому, що невмотивовано порушуються численні кримінальні справи проти «не наближеного» бізнесу, а податковий «спецназ» у формі «маскі-шоу» виступає передовим загоном державно-олігархічного рейдерства й «сімейного» перерозподілу власності.

«Корінь зла», як виявляється, – у банальній непоінформованості громадян про доблесні й благі наміри податкової, у недолугому самопіарі відомства, що дістався у спадок від консервативних «папєрєдніків». Тож ДПС вирішила надолужити очевидний розрив між дійсністю та мрією за допомогою соціально-рекламного спруту, заполонивши пропагандистськими білбордами практично всі обласні центри й великі міста України. Вийшла така собі міні-виборча кампанія із рекламним бюджетом невеличкої політичної партії, якому так само могла б позаздрити далебі не дрібна бізнес-структура – у 2,9 млн. бюджетних гривень. Цікаво, що іміджеву рекламу митарів можна побачити навіть на телеканалі ТВі, до котрого нинішня влада, як відомо, небайдужа не лише з мотивів власного медіа-просування.

«Корінь зла», у банальній непоінформованості громадян про доблесні й благі наміри податкової, у недолугому самопіарі відомства, що дістався у спадок від консервативних «папєрєдніків»

І якщо інформування громадян про можливості електронної звітності ще мають відтінок хоча б якоїсь доцільності, то нагадування на кшталт «Сплати податки і спи спокійно» або волинський слоган «Колос до колосу буде хлібина – так від податків живе Україна. Задекларуйте доходи» – звучать чи не всуціль гротескно й антиутопічно. Особливо – на тлі платинового годинника за 0,34 млн грн, зафіксованого фоторепортерами на сановному зап’ясті головного митаря країни.

Власне, дві податкові реальності паралельно опуклюються і в передноворічних сугестіях фіскалів до дідів Морозів і Снігуроньок – щодо чесної сплати податків на прибуток зі щедрого святкового «врожаю». І все ніби нічого, якби ці заклики не лунали на тлі помпезного новорічного «корпоративу» центральної ДПС, що нібито обійшовся аж у 1,2 млн грн («збитки» завдані, за версією слідства, державі екс-міністром МВС Юрієм Луценко  – 970 тис). Схема проста: хтось зобов’язаний докладати «колоски», щоби інший затято й безкарно розпилював «хлібину».

Податкова Херсонщини 

Чи ж стає українцям «солодко» від білбордово-плакатної «джинси», що вславляє чини податківців? І чи зріс рівень довіри до фіскального відомства (а відтепер уже й міністерства)?

Соціологія показує іншу реальність: за даними групи «Рейтинг», податковій довіряють лише 10% громадян. Наразі симптоматичним є свідчення глави комісії з питань економічної політики Української спілки промисловців та підприємців Юлії Дороговоз: «Чи то через несміливість, чи через незнання або втрату віри в справедливість бізнесмени майже не користуються таким сервісом, як «Пульс податкової». Особливо УСПП непокоїть те, що велика частина опитаних підприємців погоджуються на всі вимоги податківців, аргументуючи це побоюванням ще більшого посилення податкового тиску».

Виглядає природно: навряд чи бізнесмени купляться на білборди й дитячі комікси про «європейську сервісну службу» і разом з пересічними громадянами ще більш натхненно платитимуть до держскарбниці. Адже існує відмінна від тієї, що плекається податковою, реальність: частина з цих податків, як мінімум, трансформується в а-ля виборчу рекламу самої податкової, а також у святкові фуршети для топ-митарів (не кажучи вже про такі «дрібниці», як годинники).

Попри все, теорія «двох паралельних світів» продовжує публічно впроваджуватися паном Клименком. Так, нещодавно він ощасливив платників податків анонсом нового Міністерства доходів і зборів, назвавши його «новорічним подарунком» для українців. Дехто вже встиг (вкупі зі своїми клієнтами) відчути на собі цей «презент» в буквальному сенсі. Як-от доволі успішний і модерно-технологічний конкурент «неприродної» заскорузлої держмонополії «Укрпошти» – компанія «Нова пошта». Днями проти неї податківцями порушено кримінальну справу – «у зв’язку з надходженням заяви від громадянина України» (як бачимо, новий КПК запрацював ефективно).

Вочевидь, подарункова креативність  новоспеченого міністра не знає меж. Наприклад, в одному з останніх інтерв’ю він пообіцяв громадянам, що скоро запозичуватиме британський досвід: зокрема, окрім використання моніторингу й аналізу численних баз даних, податкова виявлятиме злісних ухильників також через записи у мережі Facebook. Отже, відтепер не рекомендуємо повідомляти на особистій сторінці про подаровані вам годинники чи смартфони, або вивішувати світлини з новорічного відпочинку у Тайланді.  

І останнє, проте не менш важливе. З історії відомо, що поява парламентської процедури ще у середньовіччі (в тому числі – в Англії) багато в чому була спричинена необхідністю легітимізації збору податків у населення. Та ж таки Американська революція і поява США розпочалися із простого гасла: “Ні – податкам без представництва”. Довіру громадян навряд чи можна завоювати красивими білбордами; її ж відсутність (як і прийняття бюджету-2013 – без консультацій з громадськістю й належного розгляду в парламенті) ставить під загрозу легітимність всієї податкової системи. Громадяни повинні чітко знати, на що витрачається кожна копійка зі сплачених ними податків. Отже, наразі суспільству потрібна системна податкова реформа (як компонент економічної). Це видається чи не найважливішим викликом для опозиції в новому політичному сезоні. Та й у всіх наступних.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Минулого тижня світові ЗМІ писали про передачу Україні права проводити фінал Ліги чемпіонів, мододих українських політиків та спростовували чутки про польських військових на Донбасі
    26 вересня, Ольга Ворожбит
  • Воно не прийме тебе, поки не полюбиш його першим, поки не звикнеш до його характеру, до його камерності й непоказного аристократизму. Замешкати тут — означає зголоситися на те, щоби про тебе тут усі все знали і ти так само все про всіх знав, прийняти неписане правило, що, зрештою, у людей не може бути аж надто багато секретів.
    26 вересня, Ярослава Тимощук
  • Французький політолог розповів Тижню про майбутнє переговорів щодо війни в Україні та перспективи геополітичних змін упродовж наступного року, а також поділився спогадами про власну поїздку на лінію фронту.
    26 вересня, Алла Лазарева
  • Чи й справді найдорожчий у світі шолом для реактивного винищувача такий крутий?
    25 вересня, The Economist
  • 8 вересня, у День звільнення Донбасу, в Макіївці сталася чергова подія, яка ще на енну кількість днів (років?) відсунула від нас перемогу в цій війні. Під перемогою я не маю на увазі українські танки на площі Лєніна в Донецьку з рознесеним вщент пам’ятником, як часто це уявляє собі наша патріотична більшість.
    25 вересня, Станіслав Васін
  • Політичні еліти цього регіону майже не змінюються протягом останніх 20 років і не сформували власного клану
    25 вересня, Богдан Буткевич
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено