Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
12 січня, 2013   ▪   Андрій Скумін   ▪   Версія для друку

Час народжених в Україні

Вибори 2012-го переконливо засвідчили природний процес ідейно-політичної зміни поколінь, наслідки якого особливо помітні на Південному Сході
Матеріал друкованого видання
№ 50 (267)
від 13 грудня, 2012
Час народжених в Україні

Цьогорічні парламентські перегони засвідчили перемогу української більшості й подальшу втрату підтримки серед населення режиму Януковича. Це змушує антиукраїнські сили як усередині, так і за межами країни розробляти сценарії, покликані унеможливити вихід України з орбіти впливу Кремля й подолання постколоніальної совкової інерції. Не виключено, що ставку робитимуть на дестабілізацію, в масштабах коли й не держави, то принаймні її південно-східної частини, щоб порушити територіальну цілісність за сценарієм, апробованим свого часу в Молдові чи Грузії. Прихильники різних сепаратистських проектів на Південному Сході традиційно апелюють до того, що ці землі насправді не є українськими, а були «подаровані» Україні російсь­ко-радянською імперією тощо.

Хоча насправді й історичне минуле, й сучасні суспільно-політичні тенденції на Півдні свідчать: ці регіони є українською національною територією, мешканці якої за відсутності штучного русифікаційного фактора тяжіють до української ідентичності і європейського цивілізаційного вибору. Значну частину місцевих українців було скалічено русифікацією та радянізацією, що тривали тут понад 200 й 70 років відповідно. Південь чи не найбільше постраждав від геноциду 1932–1933 років, люмпенізації у сталінський індустріалізаційно-колек­ти­ві­заційний період. Цей край зазнав наймасштабніших в Україні штучних міграцій населення із інших регіонів імперії. Наразі тут найвищою в країні є концентрація економічних активів у руках великих власників, часто олігархів, зорієнтованих на росій­сько-радянську модель і,  які мають цілковито монопольний контроль над фінансово залежним населенням. Однак українська більшість на Південному Сході (за винятком Донбасу й Криму) переважно залишилася фактом (поки що значною мірою прихованим), який поволі виявляє себе, навіть попри відсутність цілеспрямованої державної політики в останні два десятиліття.

В українських постколоніальних реаліях результати кожних наступних виборів – це важливий політично-ідеологічний перепис населення, який дає уявлення про його самоідентифікацію та цивілізаційні пріоритети. Висновок із результатів голосування 28 жовтня: дальше вичерпування електорального потенціалу совкових, проросійських партій і просування на їхню традиційну територію політичних сил, що займають українську та проєвропейську нішу. Наприклад, якщо у вересні 2007 року БЮТ, НУ–НС та «Свобода» дістали 45,6%, то 2012-го «Батьківщина», УДАР, «Свобода» — більше 50%. Якщо раніше зростання цього табору відбувалося завдяки меншим демографічним утратам населення (а отже, і зростання частки виборців) базових для нього центральних і західних регіонів, то в період між 2007 та 2012 роками означений приріст відбувся майже виключно за рахунок південно-східних земель.

Вибір на користь України та Європи

Лідерами процесу оновлення політичних симпатій на Півдні та Сході країни стали Дніпропетровщина й Херсонщина, де 2012-го сукупні активи опозиційних сил зросли на 8–11% і сягнули відповідно 38–40%. Друга група областей — Одеська, Миколаївська, Запорізька та Харківська області. Тут рівень їх підтримки зріс на 12–13%, до 31–34%. Врешті, навіть на Донбасі і в Криму відповідний приріст за цей час становив 5–6%.

Порівняння результатів виборів 2007-го та 2012-го показове саме тому, що як тоді, так і нині біля керма тримаються совкові ПР і КПУ, а проукраїнські політичні сили перебували в опозиції. Тож не можна списувати зростання рейтингу останніх на чинник підтримки опозиції та голосування проти влади у 2012 році. Принаймні це було так само актуально і 2007-го, коли уряд очолював Янукович. Крім того, хоч як дивно (з огляду на підтримку Компартією політики Януковича як тоді, так і нині), протестний електорат, який не сприймав проєвропейських політичних сил, голосував цього разу дуже активно за комуністів, чим і забезпечив їм збільшення результату майже у 2,5 раза.

Нарешті, 2007 року ПР мала таки менше можливостей для спотворення волевиявлення навіть на Півдні й Сході, де воно завжди було масштабним. Наскільки масштабним воно було там цього разу (як, власне, й у Центрі) засвідчив електоральний парадокс: у сільських районах, де в більшості випадків проукраїнські сили раніше діставали значно вищі показники, аніж у великих містах, нині, навпаки, вищий рівень підтримки порівняно з обласними центрами «заробили» ПР і КПУ. Це свідчить про єдине: в сільській місцевості на виборців було значно легше вплинути за рахунок адміністративного ресурсу, тоді як опозиційні сили не спромоглися налагодити там належної роботи з мобілізації свого потенційного електорату, а також захисту відданих за них голосів.

Сумнівною видається і обґрунтовувана декотрими експертами теза, ніби значна частина виборців опозиційних партій у 2012 році нерозбірливо ставилися до їхнього ідеологічного позиціонування. Найчастіше цей аргумент наводять щодо партії «УДАР Віталія Кличка», котру, мовляв, сприймали як третю силу. Проте насправді боксер-чемпіон чітко заявив свою позицію щодо статусу української мови як єдиної державної та «питання ідентичності», а тема євроінтеграції була для нього однією із ключових у виборчій кампанії поряд із антикорупційною. Якщо він і уникав однозначних відповідей щодо перспектив входження до НАТО, то на підтримку ідеї визнання вояків УПА воюючою стороною виступив у кількох ефірах досить однозначно.

вибори 2012 року переконливо свідчить: за п’ять років відбулася часткова зміна поколінь 

Причому в південно-східних регіонах стали масовими факти спекуляції на цій темі: коли розміщували плакати із Кличком і Тягнибоком одночасно та їх звинуваченнями в нацизмі. На цьому тлі аргументи, ніби виборці УДАРу на Півдні й Сході не знали про його проукраїнське та проєвропейське позиці­ону­ван­ня, не витримують критики. Тобто зростання симпатій до опозиційних партій, які, на відміну від ПР, чітко артикулюють проукраїнські державницькі позиції, – результат усвідомленого вибору громадян.

«Кріпаки» відходять

Насправді порівняльний аналіз результатів парламентських виборів 2007 і 2012 років переконливо свідчить: за п’ять років відбулася часткова зміна поколінь, і це основна причина змін на політичній карті України. Замістьстарого совкового покоління, яке у своїй більшості є носієм «кріпацьких» меншовартісних комплексів, приходить нове – генерація «народжених в Україні». Це підтверджують і результати аналізу екзит-полів. Згідно з ними, 40,1% виборців, які голосували за Компартію, – ті, кому за 60. Ще одна політична сила, яка артикулює російські національні цінності, – Партія регіонів – має в тій самій віковій категорії майже 30% виборців. Водночас в електоральних активах опозиції людей такого віку значно менше: від 24,7–27,2% у «Свободи» та «Батьківщини» до 12,7% в «УДАРу Віталія Кличка».

Зміна поколінь супроводжується значним інтелектуальним зростанням виборця. Так серед прихильників совкових проросійських КПУ та ПР – із незакінченою та закінченою вищою освітою 30,9–33,6% відповідно, тоді як серед електорату «Батьківщини», УДАРу й «Свободи»  ці категорії становили 39,6%, 46,9% та 54,2%. Таким чином, у 2012 році ми побачили важливі структурні зміни в українському суспільстві. Вакханалія табачників, азарових, колесніченків та інших російських націоналістів у владі виявилась безсилою проти природної зміни поколінь.

Час працює на Україну. І з кожною каденцію парламенту й президента виборець стає більш патріотичним, відповідальним та інтелектуальним. Покоління, яке є носієм російсько-совкових цінностей, природно відходить, а йому на зміну приходить нова генерація української більшості. Відтак прокремлівська політика втрачає перспективу, а її адепти як усередині країни, так і в зарубіжжі змушені поспішати.


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
  • Скільки регіональних осередків має кожна парламентська партія? В яких регіонах найбільше партійних представництв, та яка партія має найбільшу мережу? Відповіді на ці питання шукала Громадянська мережа ОПОРА. Аналіз ґрунтується на інформації, яка була надана на запит до Міністерства юстиції України щодо всіх зареєстрованих в Україні структурних осередків шести парламентських політичних партій, які мають свої фракції у Верховній Раді («Блок Петра Порошенка», «Народний фронт», «Опозиційний блок», Об’єднання «Самопоміч», Радикальна партія Олега Ляшка, Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина»).
    30 травня,
  • Протягом тижня західні ЗМІ писали про політичну кар'єру Савченко, повернення викрадених активів, призначення Андерса Фог Расмуссена радником Порошенка та напади на журналістів в Україні
    30 травня, Віталій Рибак
  • У Франції є прошарок політиків, які демонструють якщо не прихильність до України, то бодай стійкість супроти московських впливів. Із ними можна й треба співпрацювати, принаймні ситуативно
    30 травня, Алла Лазарева
  • Пострадянська автократія намагається перетворити чорне золото на модерність
    29 травня, The Economist
  • За перипетіями Великодня і травневих свят залишилася майже непоміченою одна не менш знакова подія, яку оминули увагою вітчизняні ЗМІ. 6 травня Арсєній Павлов, відомий більшості під позивним Моторола, лідер батальйону «Спарта», що стратив 15 наших бійців в аеропорту, отримав ключі від квартири в самісінькому центрі Донецька у висотній новобудові.
    29 травня, Станіслав Васін
  • Деякі західні оглядачі останнім часом порушують питання про те, чи є Туреччині місце в НАТО і чи надійний вона партнер для Альянсу. Скептики в країні (особливо наближені до влади) також аналізують вигоди від союзництва, яке триває десятки років, та обстоюють більш незалежний підхід до зовнішніх відносин. Утім, останні події показують: сторони потрібні одна одній у контексті масштабних глобальних викликів, щоб успішно пройти період неспокою.
    29 травня, Пінар Севінчлідір
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено