Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
22 жовтня, 2012   ▪   Сергій Грабовський   ▪   Версія для друку

Ніхто не хотів вигравати? Квола і аморфна виборча кампанія значно погіршила шанси опозиції

Звичайно, якщо взяти до уваги окремих політиків – чи то тих кандидатів-мажоритарників, для яких Рада – знаряддя успішного розв’язання своїх бізнесових проблем, чи то не надто численних порядних опозиційних політиків, які справді переймаються проблемами країни, то вони хочуть перемагати і докладають для того чималі зусилля
Ніхто не хотів вигравати? Квола і аморфна виборча кампанія значно погіршила шанси опозиції

Схожим чином діє і ВО «Свобода»: треба подолати – кров з носу! – п’ятивідсотковий бар’єр. Але, як ви добре розумієте, тут ідеться не про виграш виборів до Верховної Ради як таких, а про тактичні успіхи. Бо ж посутнім виграшем за чинних обставин може стати тільки здобуття депутатської більшості, і не у кілька голосів (чи треба пояснювати, чому?), а в кілька десятків голосів. От тоді Рада матиме шанс знову стати парламентом – бодай і не надто досконалим, - а влада команди Януковича перестане бути безконтрольною і тотальною.

Чи можливе це? Півроку тому можна було впевнено відповісти: «Так!». Якби вибори до Верховної Ради відбулися у березні, то за загальнонаціональним округом беззаперечна перемога була би за опозицією.  

У разі ж висунення в мажоритарних округах узгоджених кандидатів (по одному від тієї чи іншої опозиційної партії) опозиція загалом могла отримати від 200 до 250 (це вже залежали від енергійності і професійності проведення виборної кампанії) депутатських місць. І кожна, підкреслюю, кожна опозиційна сила одержала б сумарно (списочники плюс мажоритарники) не менше, ніж зараз, місць, навіть УДАР (за рахунок гарантованого проходження кількох десятків кандидатів у мажоритарних округах). Щоправда, влада могла би спробувати сфальсифікувати вибори чи взагалі зірвати їх, але то вже інша історія…

Читайте також: Об'єднання зусиль опозиції: Перший тест провалено?

А що маємо на момент, коли соціологи мали право опублікувати свої останні передвиборні дані?  Картина дещо змінилася: опозиційні партії за списками отримали б 119 мандатів у новій Верховній Раді, а партії, які є учасниками коаліції – 106. Що стосується мажоритарників, то за умов відсутності у більшості округів кандидатів, підтриманих одночасно «Батьківщиною», «Свободою» й УДАРом, «партія влади» матиме (враховуючи «незалежних») 150-170 «мажорів», опозиція – решту.

Іншими словами, станом на першу декаду жовтня максимумом, на що могли претендувати опозиціонери, була вже не чисельна перевага у Раді, а бодай 160-170 нардепів, щоб унеможливити намагання «регіоналів» отримати в результаті виборів конституційну більшість і робити з Основним Законом усе, що їм заманеться.

Що ж роблять лідери опозиції для досягнення цієї мети (шанси ще є, чимало люду не визначилось, за кого їм голосувати і чи взагалі йти на вибори, тож уперед, залиште по одному своєму кандидатові в кожному мажоритарному окрузі й активізуйте агітацію, їдьте до регіонів, у великі і малі міста – і так далі)? Нічого. Або ще гірше – роблять речі, несумісні зі здоровим глуздом і логікою політичного процесу.

Ну як можна було не узгодити кандидатів по всіх округах столиці? Причому виходячи не тільки з того, наскільки вищий у даний момент рейтинг того чи іншого персонажа (у цілій низці публікацій в різних виданнях була показана абсурдність розгляду рейтингу як ключового моменту – за даними різних служб, у одного і того самого кандидата  він може різнитися на 10-15%!), а передусім з надійності (перевіреної практикою), стійкості та бойовитості того чи іншого політичного бійця.

Але узгодження фактично не відбулося, що в ряді округів дало «зелене світло» провладним кандидатам. Ба більше: складається враження, що деякі округи у Києві і «Батьківщина», й УДАР просто «злили», здали провладним кандидатам. От, скажімо, 214-й округ. Лідером громадських симпатій тут є Олесь Довгий, котрий тривалий уже час «підгодовує» різними способами певні категорії виборців.

Юрій Ганущак, який ішов по цьому ж округу від «Батьківщини», був знятий з виборів з’їздом (і погодився із цим) – на користь кандидата від УДАРу Віктора Чумака. Але… Тиждень минув, а білборди з портретом Ганущака так і висять, дезорієнтуючи виборців; Чумак же на кілька днів узагалі згорнув агітацію, і тільки потім знову розпочав її. А тим часом для перемоги генерал-майору запасу Чумакові достатньо було би сфотографуватися у парадній формі з орденами та розвісити саме ці зображення, щоби візуально-психологічний контраст із Довгим належним чином подіяв на підсвідомість виборців. Але, схоже, «УДАРний генерал» та його команда слабо уявляють, яким має бути фініш виборчої кампанії…

Читайте також: Чорні технології на виборах: вигадані ревізори, телефонний терор та погроми «за власним бажанням»

І, до речі, агітаційні намети опозиціонерів реально не працюють – тим знудженим персонам, які там відбувають не надто щедро оплачений час, майже немає чого запропонувати виборцеві – агітаційної літератури мало.

Якщо така ситуація у столиці, то уявляю собі, що ж робиться у провінції…

Отож про провінцію або ж про регіони країни. Віталій Кличко та чільні члени його команди мусили б бурхливо фінішувати саме там. Справа у центрі й на заході України вже зроблена, туди можна відправити для закріплення результату Матіос та Наливайченка, а самому Кличкові (можна разом із братом) слід додати собі ще кілька відсотків (а то й подвоїти результат, якщо розворушити лінивих виборців – це реально).

За рахунок яких регіонів? Вірно, Донбасу та Криму, і взагалі – всіх східних і південних областей. Це – не тільки в інтересах партії Кличка, це – в інтересах всієї країни. Якщо таке турне впродовж останнього тижня виборчої кампанії не відбудеться, то з’являться підстави вважати вмотивованим припущення, що спонсори УДАРу змусили боксера №1 світу (але поки що лише політичного першорозрядника) пригальмувати на фініші, щоби, скажімо, потенційно його голоси «підібрала» Наталія Королевська (яка останнім часом стала дуже й дуже опозиційною) чи щоби не надто травмувати ніжну психіку лідерів Партії регіонів, загрожуючи її позиціям у «прихватизованих» нею регіонах. Бо для олігархату стабільність – понад усе, за будь-яку ціну (звісно, сплатять її пересічні люди); олігархам (принаймні, поки що) зміна влади невигідна.

Читайте також: УДАР спідтиха. Під брендом Віталія Кличка до парламенту може потрапити чимало потенційних тушок

А ще у сенсі успішного проведення агітації воістину унікальними видаються таланти Арсенія Яценюка. Це ж треба вміти: Яценюк під час президентської виборної кампанії за кілька місяців удвічі опустив свій рейтинг; очоливши список «Батьківщини», він зробив те саме… Вундеркінд, одначе! Тоді деякі аналітики звинувачували у цьому падінні московських політтехнологів – мовляв, Арсеній довірливий, з ними працює, а вони роблять дурниці і його топлять, і за великі гроші…  Добре, тепер цих політтехнологів начебто немає – і що? Повна безнадія.

Аморфна, ніяка виборча кампанія, без драйву, без об’їжджання найкращими партійними балакунами (сам Яценюк, між іншим, уміє говорити з будь-якою аудиторією, якщо хоче…) всієї країни. Без акцій на вулицях і площах. Без гучних демаршів у Раді. Враження таке, що ОО «Батьківщина» щосили намагається змусити виборця (принаймні, на значній частині території країни) забути про себе.

Щоправда, по Києву всюди стирчать уже другий місяць білборди з бігмордами кандидатів. Але ж хіба такою має бути агітація? Он Олесь Довгий особисто всі двори свого округу обійшов, ще й дружину нерідко з собою водив. З людьми спілкувався, чемно вітався, руку тиснув, про життя говорив… Що ж, він значно краще засвоїв уроки демократичних кандидатів 1990-го року, ніж нинішні опозиціонери…

Читайте також: 1990-й та 2012-й: коли було більше демократії на виборах?

Отож доводиться повторити ще раз: якщо – навіть за всіх зроблених допіру дурниць – опозиція не спробує вирвати ще кілька десятків місць і не рвоне вперед на фініші виборчої кампанії, доведеться зробити відповідні висновки. А якими вони будуть, подивимося (варіант А – лідери опозиції нікчеми й дурні; варіант Б – вони продалися владі; варіант В – вони насправді тільки прикидалися, бо ніколи не були демократами; варіант Г – всіх їх контролює ФСБ – і так далі…). Можна зрозуміти невміння (але ж люди учаться!), можна пробачити помилки під час запеклої боротьби (хоча й слід усе прораховувати завчасно), але неможливо ставитись із розумінням до зради і боягузтва. Що ж, доля лідерів опозиції наразі – в їхніх власних руках. І доля країни – також.


Матеріали за темою:

1
Перемоги опозиції— 38.7%
 
2
Перемоги влади— 9.14%
 
3
Другого Майдану— 30.91%
 
4
Жодних змін не станеться— 21.25%
 
Реклама
Останні публікації згорнути
  • Чи справдяться колись сподівання нації на прихід нової еліти, яка допоможе їй вирватися із замкненого кола
    26 серпня, Роман Малко
  • У переліку головних загроз для України найближчим часом розвідники називають перекидання систем ППО на Донбас та масштабні навчання ЗС РФ на кордонах
    26 серпня, Андрій Голуб
  • Як співіснує удаваний і справжній патріотизм на звільненому Донбасі
    26 серпня, Єлизавета Гончарова
  • Своєю поведінкою та політичними й діловими зв’язками Дональд Трамп відіграє роль «корисного ідіота» для Владіміра Путіна
    26 серпня, Едвард Лукас
  • Французький погляд на Україну змінюється під впливом внутрішнього українського фактора
    26 серпня, Алла Лазарева
  • 18 вересня в Росії відбудуться вибори депутатів Державної думи. Однак передвиборчого ажіотажу в країні не спостерігається. Скандали, інтриги, війна компроматів — усе це не про російські вибори.
    25 серпня, Денис Казанський
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено