Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
19 жовтня, 2012   ▪   Мілан Лєліч   ▪   Версія для друку

Чорні технології на виборах: вигадані ревізори, телефонний терор та погроми «за власним бажанням»

Тиждень.ua поспілкувався з кількома «чорними політтехнологами» і відібрав оригінальні методи ведення брудних кампаній на мажоритарних округах
Чорні технології на виборах: вигадані ревізори, телефонний терор та погроми «за власним бажанням»

Поява мажоритарної складової на цьогорічних виборах сприяла розквіту фантазії різноманітних містечкових політтехнологів, консультантів, медіаекспертів, іміджмейкерів та подібної їм публіки, для якої ці вибори перетворилися на справжні «золоті жнива». За відсутності адекватної позитивної програми у більшості кандидатів-мажоритарників буйним цвітом розквітла різноманітна «чорнуха», спрямована на дезорганізацію штабної роботи, знищення іміджу і, відповідно, рейтингу опонентів.

Тиждень.uaнаводить перелік найбільш оригінальних технологій, які застосовуються в одномандатних округах.

«Листи щастя»

Технологія має два різновиди: поширення інформації (як правило, шляхом роздачі листівок) серед звичайних виборців та інформаційна атака на штаб опонента. У першому випадку серед громадян розповсюджуються сфальшовані листівки про підтримку певного кандидата (або, нерідко, про «злодіяння» його опонента) з боку відомих політиків, громадських діячів, представників інших держав, місцевих «лідерів думки», лідерів  церковних конфесій тощо. Звісно, перелічені вище особи про свою «причетність» до кампанії у певному окрузі навіть не здогадуються.

У другому випадку в штаб кандидата надходять листи від високопосадовців, в яких пояснюється, що «центр» підтримує його опонента, а самого кандидата, наприклад, можуть викликати «на килим», якщо він не припинить активну агітаційну роботу. В окремих випадках до штабістів кандидата находять погрози «розібратися» з боку правоохоронних органів – але, як правило, вже після виборів. Надіслані листи, як правило, містять купу підписів та печаток та інших атрибутів «солідності». Подібний обман досить часто швидко розкривається, однак свою роль в дезорганізації нормальної штабної роботи таки відіграє.

«До нас їде ревізор»

Вдосконалення попередньої технології. До штабу кандидата надходять дзвінки – від тих же ніби високопосадовців, правоохоронних органів, авторитетних громадських діячів, засобів масової інформації, які доносять до штабістів «потрібну» інформацію.

Вищий пілотаж – особистий візит представника міжнародної організації спостерігачів, журналіста впливових ЗМІ, чиновника «з центру» тощо в штаб кандидата. «Операція» потребує доброго прорахунку психології самого кандидата та його штабістів і недостатнього рівня комунікації між центральним та місцевими штабами, щоб такого самозванця не вирахували одразу. Досвід свідчить, що з часів «Ревізора» Миколи Гоголя майже нічого не змінилося – місцеві штабісти переймаються страхом перед візитером «з центру», бояться перевірити його повноваження, натомість елементарно «ковтають» усі його вказівки і вважають за краще не розповідати про них (принаймі одразу) своєму «начальству».

Читайте також: Олександр Черненко: Клонування партій на парламентських виборах навряд чи застосовуватимуть

«Вантажте апельсини бочками»

Різновид інформаційного тероризму проти штабів опонентів. Арсенал засобів надзвичайно широкий: дзвінки у штаб та мовчання в слухавці, малозрозумілі написи та предмети, які штабісти знаходять біля дверей своїх домівок, опитування сусідів людьми загрозливої зовнішності: «А такий-то тут живе?», десятки незрозумілих смсок, які приходять на мобільні телефони штабних працівників тощо. Знову ж таки, методи Остапа Бендера діють напрочуд ефективно: заляканий незрозуміло чим штабіст вже не може повноцінно виконувати свою роботу.

«Розкажемо виборцям правду»

Технологію не можна назвати повністю «чорнушною» - адже вона спрямована проти тих кандидатів, які самі приховують окремі факти своєї біографії, наприклад, партійну належність чи родинні зв’язки з одіозними персонажами місцевого або загальноукраїнського рівня.

У «м’якій» версії опоненти кандидата просто розповідають виборцям правдиві відомості про нього, або ж фабрикують агітаційну продукцію, в якій кандидат начебто від свого імені зізнається у «ганебних зв’язках».

Більш жорсткий варіант – атака на зовнішню рекламу опонента, насамперед його бігборди та сіті-лайти, на яких домальовується невигідна для нього інформація, приміром «Кандидат від партії Р» (а партія Р має високий антирейтинг в окрузі). Тим самим кандидат заганяється у незручну ситуацію – заперечувати правдиві факти йому не з руки, натомість відбілюватися перед виборцями якось треба.

«Жертва режиму»

Використовується кандидатами, які намагаються грати на іміджі затятих революціонерів, з якими бореться влада – але мають проблему через те, що влада насправді не збирається з ними боротися. Найжорсткіші версії: побиття агітаторів, погром агітаційних наметів, підпал штабів, який здійснюється «своїми». «Легший» варіант – навмисне заляпування фарбою власних білбордів. При цьому має місце тонка гра на психології виборців, насамперед сільських – під заляпаними бордами може з’явитися напис (вже фарбою іншого кольору) на зразок «сам обмалював» - тоді в свідомості електорату виникає уявлення про те, як «режим бореться з кандидатом, ще й зводить на нього наклеп».

«Антитимурівці»

На території округу з’являється група осіб, які начебто від імені кандидата починають займатися якоюсь антисоціальною діяльністю: рубають дерева, завозять сміття в міський парк, огороджують парканом шматок землі в середмісті тощо. Цікавим перехожим пояснюється, що це робиться в інтересах кандидата Х: дерева потрібні для його лісопильні, на обгородженій території він будуватиме свій маєток чи відкриватиме магазин тощо. Для успішної реалізації технології потрібна або підтримка з боку правоохоронних органів, або добре побудована система розвідки: щоб «антитимурівців» не спіймали на гарячому.

«Отруйна гречка»

Досить ризикована технологія, яка базується на повсюдній роздачі кандидатами продуктових наборів. Від імені певного кандидата роздаються продукти з простроченим терміном давності. Як правило, під час самої роздачі ніхто з власників продпайків уваги на це не звертає, як наслідок, чимало виборців ризикують отруїтися. Особливо ефективна технологія у сільській місцевості, де звістка про те, що «кандидат такий-то хотів нас отруїти» миттєво розноситься від хати до хати.

«Криве дзеркало»

Технологія стара, як демократія, і полягає у маніпуляціях інформаційним полем. Наприклад, певний кандидат заявив, що невідомі особи зірвали йому зустріч з виборцями,  і він має намір звернутися з цього приводу до прокуратури – у наступному випуску агітаційної газети його опонента з’являється повідомлення, що «кандидат К хоче саджати в тюрму своїх опонентів».

Кандидат купив автобус для перевезення сільських школярів – виборцям втовкмачують, що він має намір після виборів монополізувати сільські перевезення і дерти з селян три шкури за квиток. Кандидат разом зі своїми штабістами та волонтерами розчистив якусь ділянку від звалищ сміття – виборцям кажуть, що на очищеній ділянці він має намір побудувати свою дачу. За умови використання немедійної реклами (насамперед чуток) та домінації опонентів в медіа-просторі кожна позитивна дія кандидата обертається проти нього самого ж.   


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Коли в Україні нарешті з’явився інтерес до консервативної ідеології, стало зрозуміло, як мало ми знаємо про особистість і спадщину засновника українського консерватизму
    1 жовтня, Тетяна Осташко
  • Чого прагнуть лідери, що заявляють про себе як про демократичну опозицію до нинішньої влади, і чи здатні вони досягти свого найближчим часом
    1 жовтня, Андрій Голуб
  • Координатор експертної групи розвитку культурних і творчих індустрій Єврокомісії розповів Тижню про культуру крізь призму процесу творення нової вітчизняної політики, яка регулює цю царину, економічну збитковість ставлення до неї за залишковим принципом та нові форми інституцій, що стимулюють її розвиток.
    1 жовтня, Ганна Трегуб
  • Здається, немає вже новини, яка здивувала б простого мешканця Луганська. Хоча часто про події в «республіці» дізнаєшся від тих, хто живе на «великій» землі. Іноді друзі з української сторони пишуть есемеску: «А чи правда, що…» Вони щось прочитали в інтернеті й хочуть підтвердження. І лише з таких ось «новин» дізнаєшся про кадрові зміни у верхівці місцевої «влади».
    1 жовтня, Вікторія Малишева
  • Як різні мусульманські громади сприйняли війну на Донбасі
    1 жовтня, Михайло Якубович
  • З початком жовтня в Україні мало стартувати тестування на керівні посади в Державне бюро розслідувань. Втім, цього не відбулося.
    1 жовтня, Станіслав Козлюк
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено