Політика

  ▪   Дмитро Вовнянко

Страхотерапія

Мудрі японці казали: «Очікування загрози жахливіше за саму загрозу»
Матеріал друкованого видання
№ 1 (166)
від 30 грудня, 2010

Лише одиницям під силу здолати свій внутрішній страх перед небезпекою. Майже одночасно в Росії та Україні відбулися гучні процеси. У Москві колишній голова нафтодобувної компанії «ЮКОС» Міхаіл Ходорковскій та його діловий партнер Платон Лєбєдєв чекають на вирок у другій справі. У Києві ж прокотилися масові арешти представників колишньої влади.

Суд над Ходорковскім та кримінальні переслідування екс-урядовців і представників української опозиції, схоже, об’єднує одна спільна мета: посіяти зерна страху. Опозиція мусить постійно нервувати: кожен щомиті може стати наступним. Меседж, вочевидь, призначений не для пересічного прибічника опозиції, який стоїть на вулиці з плакатом про підтримку своєї політичної сили. Для таких влада нещодавно провела показове шоу під назвою «знесення наметового містечка на майдані Незалежності». Послання призначене для народних депутатів та чиновників колишнього уряду. Їм є що втрачати. Заміські садиби, дорогі машини та сите затишне життя легко замінити на нари й миску баланди. Сперечатися з владою – собі дорожче.

Те саме в Росії. Перший термін для Ходорковского наочно продемонстрував усім російським олігархам, що буде з тими, хто ризикне сперечатися з владою. Після Ходорковского жоден російський бізнесмен не наважився піти проти волі Кремля. Другий термін його ув’язнення, вочевидь, для тих, хто раптом припустив, що з приходом президента Мєдвєдєва послабшав владний вплив прем’єра Путіна.

Складається стійке враження, що мета «посадочних» кампаній – посіяти страх. Проте той, хто сіє страх, зазвичай боїться сам. Своїх партнерів. Своїх противників. Членів своєї команди. А найбільше – народу, здатного здолати страх у собі.