Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
2 вересня, 2012   ▪   Сергій Грабовський   ▪   Версія для друку

Як уряд України з послом Євросоюзу воював

Виявляється, в МЗС України нічогісінько не знають про документи, які регулюють міжнародні відносини. Принаймні, про Віденську конвенцію про дипломатичні зносини 1961 року, ратифіковану ще 21 березня 1964 року президією Верховної Ради УРСР
Як уряд України з послом Євросоюзу воював

 Чи, можливо, не хочуть знати нічого. Як і про інші зафіксовані й не зафіксовані документами норми, загальноприйняті у відносинах між цивілізованими державами.

Такий висновок несамохіть випливає з реакції МЗС на інтерв’ю посла Євросоюзу стосовно кримінального переслідування екс-прем’єра Юлії Тимошенко й інших опозиційних лідерів. Мовляв, Віктор Янукович не робить ніяких реальних спроб знайти вихід із ситуації, що склалася з Тимошенко, і не прагне реально покращувати відносини з ЄС. На це директор департаменту інформаційної політики МЗС Олег Волошин заявив, що для України Жозе Мануель Пінту Тейшейра, «власне кажучи,… вже не є послом Європейського Союзу в Україні, тому його думка, радше, має хвилювати Республіку Острови Зеленого Мису» (бо у цю африканську країну Тешейра невдовзі їде послом ЄС).

Адже термін перебування Тешейри в Україні добігає кінця, а дипломати в такому статусі «не дають резонансних інтерв’ю і не дають гучних оцінок становищу в країні, в якій вони добувають буквально останні дні». І це не вперше маємо таку реакцію з боку речників уряду України: ще в червні, коли вже було відомо про майбутню ротацію послів ЄС, Тешейрі урядовці заявляли, що він «уже не посол».

Справді, станом на сьогодні він уже не посол. 31 серпня добіг кінця термін його повноважень в Україні. Але чи був він послом 30 серпня і тим більше 30 липня? Перш, ніж вести про це мову, зауважу: ведучи мову про африканську країну, куди невдовзі їде Тешейра, речник МЗС України використав її застарілу і вже чимало років не вживану назву. Насправді зветься вона Республіки Кабо-Верде (розташована – на заході Африки). Така словесна стилістика на вустах дипломата – це щось на кшталт того, щоби публічно назвати Туреччину Оттоманською імперією, а Єгипет – Об’єднаною арабською республікою. Невігластво чи хамство? Чи й те, й те разом?

Читайте також: Жозе Мануель Пінту Тейшейра про вектор української зовнішньої політики

Принаймні, у виступах речників влади України стосовно Тешейри, видається, справді маємо цю «горючу (і гарячу) суміш». І тут якраз час перейти до Віденської конвенції. Адже, згідно з її статтею 3, функції дипломатичного представництва (очолюваного у даному разі послом Тешейрою) полягають,зокрема, «у представництві акредитуючої держави в державі перебування». Те, що ЄС є не державою, а союзом держав, суть справи не змінює: адже СРСР номінально також був союзом «радянських соціалістичних держав».

Іншими словами, посол представляє не себе самого – а державу (чи союз держав), чиї інтереси він обстоює. І говорити щось від себе особисто він може хіба що про розведення квітів і смак українського борщу.

А коли припиняються функції посла? Статті 43 говорить, що «функції дипломатичного агента припиняються, зокрема (а «дипломатичний агент» - це не лише посол, а й будь-який член власне дипломатичного персоналу представництва)… по повідомленню акредитуючою державою державу перебування про те, що функції дипломатичного агента припинені». Було таке повідомлення? Було. Про те, що функції Тешейри припиняються з останньою хвилиною 31 серпня 2012 року. До цього моменту він – посол ЄС в Україні. Бо ж навіть у разі воєнного конфлікту чи розриву дипломатичних відносин дипломатичний агент залишається собою з усіма відповідними привілеями аж до перетину кордону (стаття 39).

А тепер – мабуть, найцікавіше у даному контексті. Йдеться про статтю 29 Конвенції. Там сказано: Особа дипломатичного агента недоторканна. Він не підлягає арешту чи затриманню у якій би то не було формі. Держава перебування зобов’язана ставитися до нього з належною повагою і вживати всі належні заходи для попередження будь-яких посягань на його особу, свободу чи гідність». Будь-яких посягань на гідність, чітко й однозначно…

От тільки не сказано у Віденській конвенції, що ж робити, коли держава перебування не лише не ставиться до іноземного посла з належною повагою, а й регулярно займається зазіханнями на його гідність.

У ХІХ столітті в цьому плані було якось простіше. Якби хтось на кшталт чинного уряду України дозволив собі так поводитися з послом однієї з чільних світових потуг, до берегів цієї держави негайно було б вислано кілька канонерок із десантом морської піхоти. З відповідними невтішними наслідками для тих, хто посмів поводитися настільки брутально. Але ж зараз – гуманне ХХІ століття, та й канонерки давно вже залишилися хіба що в історичних фільмах та музеях військово-морських сил, чи не так?

Утім, існує, звісна річ, і чимало невоєнних засобів впливу – те, що президент США Обама назвав «м’якою силою». Не можна сказати, що Євросоюз її не застосовує проти зарозумілих урядовців України. Але специфіка «донецького клану» якраз у тому й полягає, що він сприймає таку силу як слабкість, перебуваючи у полоні ментальних парадигм не нашого, а ХІХ століття…

Узагалі-то цікаво: а що ще заготовлено в репертуарі речників МЗС та інших урядовців України (аж до «персони №1»)? І що говоритимуть уповноважені на то особи, якщо новий посол Євросоюзу в Україні дипломат із Польщі Ян Томбінський продовжуватиме «лінію Тешейри» (яка, нагадаю, не могла бути лише його особистою лінією)? Уяви тут, чесно кажучи не вистачає.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Минулого тижня світові ЗМІ писали про передачу Україні права проводити фінал Ліги чемпіонів, мододих українських політиків та спростовували чутки про польських військових на Донбасі
    26 вересня, Ольга Ворожбит
  • Воно не прийме тебе, поки не полюбиш його першим, поки не звикнеш до його характеру, до його камерності й непоказного аристократизму. Замешкати тут — означає зголоситися на те, щоби про тебе тут усі все знали і ти так само все про всіх знав, прийняти неписане правило, що, зрештою, у людей не може бути аж надто багато секретів.
    26 вересня, Ярослава Тимощук
  • Французький політолог розповів Тижню про майбутнє переговорів щодо війни в Україні та перспективи геополітичних змін упродовж наступного року, а також поділився спогадами про власну поїздку на лінію фронту.
    26 вересня, Алла Лазарева
  • Чи й справді найдорожчий у світі шолом для реактивного винищувача такий крутий?
    25 вересня, The Economist
  • 8 вересня, у День звільнення Донбасу, в Макіївці сталася чергова подія, яка ще на енну кількість днів (років?) відсунула від нас перемогу в цій війні. Під перемогою я не маю на увазі українські танки на площі Лєніна в Донецьку з рознесеним вщент пам’ятником, як часто це уявляє собі наша патріотична більшість.
    25 вересня, Станіслав Васін
  • Політичні еліти цього регіону майже не змінюються протягом останніх 20 років і не сформували власного клану
    25 вересня, Богдан Буткевич
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено