Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
2 серпня, 2012   ▪   Мілан Лєліч   ▪   Версія для друку

«Свобода» обережно вийшла на стежку війни

На цих виборах ВО «Свобода», вочевидь, має намір посилити свої позиції у нерідних для себе регіонах центру та заявити про себе на "чужому" сході та півдні. Занадто агресивна риторика окремих членів партії може цьому зашкодити. Натомість до списків «Свободи», на відміну від інших партій, особливих претензій бути не може – хіба що до деяких мажоритарників
«Свобода» обережно вийшла на стежку війни

Передвиборчий з’їзд ВО «Свобода» став цілковитою протилежністю аналогічному заходу, який проводила Партія регіонів. Замість величезного Міжнародного виставкового центру – скромна будівля «Київпроекту», замість десятків елітних автівок – кілька припаркованих малолітражок, два скутери та навіть один велосипед, замість костюмів від найкращих західних дизайнерів – дешеві футболки, замість кількаразової перевірки документів, обшуку кишень та сумок – абсолютно вільний вхід, тож до зали, де проходив з’їзд, цілком можна було б потрапити взагалі без документів.

В самій залі кілька сотень делегатів уважно слухали презентацію Олегом Тягнибоком передвиборчої програми «Свободи», дехто навіть щось конспектував.

Тягнибок за останні вісім років додав як політик: чіткі меседжі, впевнені жести, непогане почуття гумору. Про Тягнибока зразка 2004 року, який закликав до боротьби з «жидвою та москалями» не нагадує майже нічого. Інша справа, що ззовні це все виглядає як результат доброї роботи політтехнологів – харизматичності Олегу Ярославовичу все ж таки бракує.

Але єдине, що лишилося незмінним – радикальність обіцянок, якщо не по формі, то по суті. Програма «Свободи», якщо її оцінювати за масштабами обіцяних перетворень в країні цілком може претендувати на перше місце. Тут і відставка уряду, і скасування Харківських угод та пенсійної реформи, і масштабна реприватизація, і повернення до пропорційної системи виборів, і створення середнього класу, до якого має належати не менше ніж 60% українців, і повна люстрація органів державної влади від колишніх агентів КГБ, і скасування депутатської недоторканності і багато чого іншого.

Роль своєї партії у  політичній системі України Тягнибок окреслив як «спецназ української опозиції». Загалом, з’їзд засвідчив, що «Свобода» дещо відійшла від традиційних ультраправих цінностей та інтегрального націоналізму в бік більшої соціальної спрямованості.

Як розповідали знайомі свободівці, у партії тривалий час йшла жорстка внутрішня дискусія з цього питання. Значна частина партактиву, насамперед в Західній Україні, виступала проти появи у програмі партії великих розділів, присвячених соціальній справедливості, скороченню розриву між бідними й багатими тощо, з формулюванням «не потрібен нам цей соціалізм».

Читайте також: Повний виборчий список «Свободи»

Але, як бачимо, зрештою перемогла інша партійна лінія. Певне зміщення акцентів з національних питань на користь соціальних багато в чому є вимушеним. Після суттєвого зсуву вправо (можливо, лише кон’юнктурного) інших опозиційних сил, насамперед «Батьківщини», у «Свободи», фактично, не залишилося іншого шляху, як просуватися із західної України в центр та, в далекій перспективі, на схід. А тамтешніх виборців обіцянками захищати українську мову та надати відповідний статус воякам УПА точно не завоюєш.

Хоча розгубити ядерний електорат «Свобода» теж не може: тому у програмі є пункти щодо повернення в паспорт графи «національність», заборони комуністичної ідеології та «пропаганди алкоголізму, наркоманії і сексуальних збочень».

Як збирається виконувати усі ці пункти "Свобода", яка в найкращому для себе випадку проведе в парламент 20-25 депутатів, делегати з’їзду навряд чи задумувались. Зате сам зміст програми викликав бурхливе обговорення в залі. Окремі делегати пропонували включити в неї пункти про розвиток української армії, заборону суборенди землі та інші найрізноманітніші питання.

Тягнибок спочатку намагався довести їм, що у відведений ЦВК максимальний обсяг програми у 7800 знаків помістити згадки про всі сфери суспільного життя абсолютно неможливо. Коли дискусія почала затягуватись, лідер «Свободи» просто почав відправляти своїх ініціативних соратників до редакційної комісії з’їзду, з якою ті й мали погодити всі правки.

Обговорення програми завершилось, її ухвалили одностайно, і з’їзд перейшов до найцікавішого – висунення кандидатів у нардепи. На відміну від інших партій, список «Свободи» не приніс жодних сенсацій. Наскільки можна судити, чи не всі місця у ньому (у потенційно прохідній частині - точно) зайняли винятково партійні функціонери різних рівнів. Загальна тенденція прослідковується досить чітко: що вище позиція функціонера у партійній ієрархії, то вище місце він зайняв у списку (за кількома винятками): від голови сумської облорганізації ВО"Свобода" Ігоря Мірошниченка (4 місце) до заступника голови київської міської організації Юрія Ноєвого (34 місце).

Без «зірки» у списку свободівці теж не обійшлися: друге місце зайняв відомий актор Богдан Бенюк. Але, на відміну, від «легіонерів» Андрія Шевченка, Марії Матіос чи Остапа Ступки у списках інших партій, Бенюк є партійцем зі стажем, обіймає посаду заступника голови партії, а, за словами джерел Тиждень.ua, ще й фінансово її підтримує – начебто одного разу Бенюк перевів на партійний рахунок цілий мільйон гривень.

З загальної картини дещо виділяється і професор Київського університету ім. Шевченка Олександр Шевченко, який замкнув першу п’ятірку. Вочевидь, його таке високе місце зумовлене високим авторитетом Шевченка у наукових колах та його авторством проекту Конституції від «Свободи». Як розповіли Тиждень.uaджерела у «Свободі», може мати місце ще один мотив: на момент обрання Шевченку буде вже 75 років, і саме він, як найстарший депутат читатиме депутатську присягу на першому засіданні нової Ради. Ймовірно, так і станеться, якщо в парламент за мажоритарним округом на Вінниччині не потрапить батько міністра економіки Петра Порошенка Олексій, якому на момент обрання буде вже 76 років.

Читайте також: «Свобода» затвердила 35 кандидатів-мажоритарників

Ситуація з мажоритарними кандидатами від «Свободи» виглядає цікавішою. Кілька порівняно сильних кандидатів вирішили балотуватися по мажоритарці у Західній Україні: Юрій Михальчишин "депутат Львівської міськради; на виборах міського голови Львова у 2010 році посів третє місце; Олексій Кайда (голова Тернопільської обласної ради), експресивна філологиня  Ірина Фаріон, Олександр Сич (голова Івано-Франківської обласної ради), Ірина Сех (голова фракції ВО "Свобода" у Львівській облраді). На їхньому тлі вирізняється фігура брата Олега Тягнибока Андрія, який також шукатиме щастя в мажоритарному окрузі на Львівщині. Щоправда, Олег Тягнибок всіляко заперечує лобіювання кандидатури свого брата: Андрій Ярославович в партії не перший день, є чинним депутатом облради, до того ж його округ, за оцінками експертів, є досить непростим в плані конкуренції. Дехто припускає, що у випадку не проходження «Свободи» у ВР за партійним списком, Андрій Тягнибок у разі перемоги по мажоритарці  може скласти мандат, забезпечивши тим самим потрапляння в парламент своєму старшому братові - на повторних виборах в окрузі Олег Тягнибок вочевидь здобуде перемогу.  Звісно, сам лідер «Свободи» такий сценарій публічно заперечує. 

Ситуація в Києві, де «Свобода», за нашими даними, має непоганий рейтинг у 11%, досить неоднозначна. Так, по 223 округу кандидатом від об’єднаної опозиції став невідомий киянам Юрій Левченко (депутат Вишгородської районної ради). Враховуючи, що кандидатом від УДАРу по цьому окрузі є така ж «темна конячка» Руслан Брицький, потрапляння в парламент їхнього конкурента, впізнаваного провладного кандидата Віктора Пилипишина (колишній голова Шевченківської райдержадміністрації у місті Києві) ) стає майже невідворотним.

Одне з облич партії, Андрій Іллєнко, вирішив ризикнути, і замість списку пішов по мажоритарному 215 округу у Києві, де йому доведеться боротися проти адмінресурсу та «гречки», якою закормлює виборців тутешній провладний кандидат, секретар Київради, співвласниця мережі будівельних супермаркетів "Епіцентр"  Галина Герега.

Виступи делегатів після з’їзду контрастували з дещо агресивною, але загалом виваженою, особливо як для цієї партії, тональністю заходу. І це може піти «Свободі» не на користь. Так, Іллєнко пообіцяв, що «ми 28 жовтня переможемо цих уродів, і перестріляємо їх усіх». Потім, зрозумівши, що перегнув палку, на брифінгу перед журналістами знічено пояснював, що мав на увазі «розстріл бюлетенями»: «кожна галочка навпроти «Свободи» - це постріл в режим».

Ще більш мілітаристською риторикою за звичкою відзначилась Ірина Фаріон: «Ми оголосили, фактично, війну. Бо ми є люди із зовсім іншим світобаченням». Після цих слів чомусь одразу уявився Вадим Колесніченко, який втюхує східноукраїнським виборцям, що «бандерівці оголосили вам війну».


Матеріали за темою:

1
Голосуватиму— 75.7%
 
2
Візьму участь в агітації— 4.18%
 
3
Працюватиму членом комісії(спостерігачем)— 5.22%
 
4
Балотуватимусь у депутати— 2.36%
 
5
Бойкотуватиму вибори— 8.24%
 
6
Ще не визначився— 4.3%
 
Реклама
Останні публікації згорнути
  • Це місце невідь-чому завжди уявлялось мені краєм світу. Надто важкодоступним, щоб отак, просто захотівши, скоро до нього дістатися. Я не помилилась. П’ять годин від Одеси вибоїстими дорогами, коли підкидає й від цього нудить. Раз за життя можна, – кажу своєму супутникові, іноземцю. Раз за життя треба, – кажу собі, українці.
    6 грудня, Анастасія Левкова
  • Як функціонує схема заволодіння допоміжними приміщеннями в столиці
    6 грудня, Тарас Кінько
  • Недореформована пострадянська Україна забезпечила ідеальні умови для виникнення та відтворення тіньової економіки
    5 грудня, Олександр Крамар
  • Про переваги Hyundai Tucson 2016 року випуску
    5 грудня, Олександр Пархоменко
  • У розмові з Тижнем Девід Кровлі, професор Школи гуманітарних наук Королівського коледжу мистецтв у Лондоні, розповів про старі та нові медіа, постправду й андеграунд у країнах соцтабору.
    4 грудня, Ганна Трегуб
  • Відомий лозунг «Хліба і видовищ!» у «молодих державах» до кінця 2016-го повністю віджив себе. Тепер тут хочуть тільки хліба. Причому видовища, якими так славляться «народні республіки», вже викликають у вчорашніх глядачів лише блювотний рефлекс. Особливо цей рефлекс видно, коли «впарюють» успіхи «республіки».
    4 грудня, Станіслав Васін
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено