Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
29 травня, 2012   ▪   Мілан Лєліч   ▪   Версія для друку

Опозиція відкриває програму, але не хоче говорити про списки

Об'єднана опозиція продовжує доводити, що має що запропонувати виборцю, окрім «боротьби за свободу Юлі». Настільки, що перестає згадувати її прізвище. А про реальну відкритість списків говорити вона не готова
Опозиція відкриває програму, але не хоче говорити про списки

Перша спроба об’єднаної опозиції вирватись за обмежений подіями в Лукянівському СІЗО та Качанівській колонії дискурс датувалася 12 травня, коли на Михайлівській площі було презентовано її передвиборчу програму. Але тоді прізвище Тимошенко все одно звучало надто часто, у виступі Олександра Турчинова – взагалі ледь не в кожному реченні. Крім того, саму програму одразу ж розкритикували за надмірну абстрактність та захмарність обіцянок в стилі «дамо вам все і зразу».

Після двотижневої перерви, пов’язаної, зокрема з туром Арсенія Яценюка регіонами України, опозиція зібралася знову і вирішила в міру можливостей виправити вказані недоліки.

Для цього було обрано формат круглого столу із запрошенням кількох десятків українських експертів переважно політико-економічного профілю. Саму опозицію, крім Яценюка й Турчинова, представляли лідери «За Україну!» та Народного Руху В’ячеслав Кириленко та Борис Тарасюк, а також нардеп-бютівець Андрій Сенченко, який останнім часом суттєво  зміцнив позиції у внутрішньобютівській ієрархії.

А ось Турчинов з повноправного партнера Яценюка, схоже, дедалі більш перетворюється на «другий номер» лідера «Фронту змін». Так, на круглому столі він майже не робив заяв від свого імені, обмежившись вступним словом та модерацією дискусії. Натомість Яценюк вчергове підтвердив свої прем’єрські амбіції.

Він одразу заявив, що обговорювана опозиційна програма в майбутньому стане  програмою дій майбутнього уряду (кого Яценюк бачить його очільником, здогадатись не важко), але поки що не варто чекати в ній появи конкретних інструментів виконання численних обіцянок (їх, за словами Яценюка, випише вже майбутній уряд).

А наобіцяла опозиція дуже багато – з повним текстом програми можна ознайомитись на її партійних сайтах. Спікери по черзі перерахували головні з них. Тут і зростання пенсій і прожиткового мінімуму, і проведення нової пенсійної реформи, і зниження тарифів, і дешеві кредити та іпотека, і захист національного культурного продукту, і обрання суддів народом, і подолання корупції, і створення нової конституційної асамблеї, і можливість відкликання депутатів виборцями, і успішна євроінтеграція і багато іншого.

Водночас виступи більшості спікерів дещо дивували своєю предметністю – звичної мітингової риторики було дуже мало. Прізвище Тимошенко взагалі було згадано лише пару разів – і лише в контексті поточних проблем у стосунках з Європою.

Численні експерти жваво відгукнулись на прохання опозиціонерів «не робити «одобрямс» і одразу вказали на ледь не найголовніший недолік програми – вона не підкреслює альтернативність опозиції нинішній владі. «Записати в програмі можна найправильніші речі, але це лише слова на папері», - таким був головний месидж запрошених. Також було відзначено надмірну сухість програми. «У програмі є багато правильних речей. Але вона не надихає виборців за вас голосувати, у ній відсутня надія», - відмітив політолог Вадим Карасьов.

Яценюк уважно все слухав і конспектував, як потім зізнався, списав загалом п’ять аркушів. Подеколи він включався в активні дискусії з експертами – як під час обговорення питання про форму правління в Україні. Яценюка дуже цікавило, потрібна Україні чисто президентська модель правління, чи чисто парламентська (проміжні варіанти він відкинув) – експерти гуртом доводили йому, що це питання не є першочерговим, до того ж компромісні варіанти політичних систем теж варто було б розглянути.

Здавалось, несподівано для Яценюка прозвучала ідея про оприлюднення опозицією звіту за той період, який вона перебувала при владі, тим більше, що її лідери в політиці не перший рік, а дехто і не перший десяток років. Вже після завершення круглого столу, під час спілкування з журналістами, він пообіцяв, що такий звіт неодмінно буде оприлюднено: «нам є що показати людям».

Також в найближчих планах опозиції – більше десяти тематичних круглих столів у різних регіонах України. Процес обговорення програми планується завершити до передвиборчого з’їзду, запланованого на 30 липня.   

Безумовно, намагання опозиції готувати свою програму у співпраці з суспільством варто вітати. Водночас, попередні експерименти аналогічного плану, наприклад бютівські «Ідеальна країна» та «Україна третього тисячоліття», фактично, зазнавали краху.

Однак більше скепсису викликає інший момент – чи готова опозиція погодити не лише програму своїх дій (і лише у випадку перемоги), а тих кандидатів, яких вона поведе в парламент. Як відмітив під час круглого столу політолог Володимир Фесенко, «суспільство повинно довірять не лише програмі дій, а й тим, хто цю програму буде покликаний виконувати». А щодо готовності опозиції поступатися в цьому питанні є певні сумніви.

Відповідаючи на питання журналістів щодо конкретних механізмів забезпечення відкритості списків, Турчинов розпливчасто пообіцяв їх оприлюднити ще до з’їзду та «почути думку експертного середовища, поради і рекомендації». Зрозуміло, що просте оприлюднення списку заздалегідь нічого не дасть, якщо опозиціонери не будуть готові вносити в нього корективи. І похід під опозиційними знаменами, приміром, одіозного Олександра Волкова, значитиме значно більше, аніж усі декларації про наміри, надруковані на глянцевому папері. 


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Минулого тижня світові ЗМІ писали про передачу Україні права проводити фінал Ліги чемпіонів, мододих українських політиків та спростовували чутки про польських військових на Донбасі
    26 вересня, Ольга Ворожбит
  • Воно не прийме тебе, поки не полюбиш його першим, поки не звикнеш до його характеру, до його камерності й непоказного аристократизму. Замешкати тут — означає зголоситися на те, щоби про тебе тут усі все знали і ти так само все про всіх знав, прийняти неписане правило, що, зрештою, у людей не може бути аж надто багато секретів.
    26 вересня, Ярослава Тимощук
  • Французький політолог розповів Тижню про майбутнє переговорів щодо війни в Україні та перспективи геополітичних змін упродовж наступного року, а також поділився спогадами про власну поїздку на лінію фронту.
    26 вересня, Алла Лазарева
  • Чи й справді найдорожчий у світі шолом для реактивного винищувача такий крутий?
    25 вересня, The Economist
  • 8 вересня, у День звільнення Донбасу, в Макіївці сталася чергова подія, яка ще на енну кількість днів (років?) відсунула від нас перемогу в цій війні. Під перемогою я не маю на увазі українські танки на площі Лєніна в Донецьку з рознесеним вщент пам’ятником, як часто це уявляє собі наша патріотична більшість.
    25 вересня, Станіслав Васін
  • Політичні еліти цього регіону майже не змінюються протягом останніх 20 років і не сформували власного клану
    25 вересня, Богдан Буткевич
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено