Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
3 грудня, 2010   ▪   Версія для друку

Обличчя протесту

Історії тих, хто звик розраховувати тільки на себе
Матеріал друкованого видання
№ 49 (162)
від 2 грудня, 2010
Обличчя протесту
Олександр Чекменьов

Микола Пилипчук,
м. Конотоп

Маю дві вищі освіти. На Майдан приїжджаю вчетверте. За власним бажанням і своїм коштом, ніхто мене не закликає і не фінансує. Чому приїхав? Виборювати своє. Від цих ненажерливих панів-чиновників. Бродський займався розробкою Кодексу. Він сам винний державі 2,5 млн. А з нас видушує останнє. Президентові соромно мати у себе таких чиновників.

 

Тетяна Волова,
селище Макарів

Я приватний підприємець. Маю два дипломи. Працювала ще в державній торгівлі, потім – на хазяїна. У своєму бізнесі працюю з 1995 року. Як-то кажуть, «човником». Починали ми з наметів, стояли у будь-яку погоду сім днів на тиждень. Переїхали у контейнери, зрозуміло, за свої гроші. Та й все, що робимо, тільки власним коштом. Державні чиновники і пальцем не поворухнули, щоб нам чимось допомогти. Вони тепер заявилися гроші вимагати. Та ще й людей на нас цькують. Я у батьківській хаті живу. То батько, надивившись телевізор, заявляє мені, що він знає, чому виникло протистояння уряду з підприємцями. Бо підприємці, мовляв, з пенсіонерами, лікарями та вчителями ділитися не хочуть. Але ж не ми розвалили підприємства. Не ми заморозили внески в Ощадбанку. Я починала бізнес сама. Розлучена. Виховую двох доньок і утримую тата. Ми не «не хочемо», а вже ділимося своїми «кровними» з учителями та лікарями. Ідеш до лікаря – дай, у школі – дай. Хочеш-не-хочеш, але ділишся. А якщо запрацює Кодекс, то роботи не буде. Після стількох років ведення бізнесу ми вже нікому не потрібні. Підприємець не має часу на ведення бухгалтерії – йому працювати треба. А хочеться справді сплатити податки й спати спокійно. Люди мають право на гідне життя.

 

Анна Подопригора,
м. Харків

Я мати трьох дітей. Підприємець із 1997 року. 21 рік працювала в Ощадбанку. На ринок Барабашова пішла тоді, коли через затримку зарплати нічим стало платити за квартиру. Чоловік працював на заводі, і з 1992 по 1997-й йому платили гречкою. З того і почали – продавали крупи. Чоловік закінчив радіоелектронний інститут. Інвалід 3-ї групи. Але теж мусив піти на базар. Діти закінчили виші. Однак на практику влаштувати їх було неможливо, бо скрізь вимагали гроші. Тому забрала їх до себе на ринок. Я зареєстрована як фізична особа. Син – на єдиному податку. Від сплати податків не ухиляємося. Платити доводиться дуже багато. У Київ приїжджаю вже втретє. Якщо Кодекс запрацює у нинішньому вигляді, не знаю, з чого платити далі податки та збори. Нині на ринку Барабашова люди масово продають контейнери та здають документи. З 1 січня доведеться і нам закриватися – тоді і я, і чоловік, і діти опинимося просто на вулиці. Тож змушені піти у тінь. Уже зараз у податковій нам кажуть, що на 1 квітня ми маємо або продати весь товар, або мати на нього накладні.

 

Павло Малинович,
м. Львів

Податковий кодекс недолугий. Уже зараз уряд визнає, що треба вносити чимало поправок – то що ж це за документ?! Мета Кодексу очевидна – знищити конкурентів великих торговельних мереж і клас вільних підприємців, самостійних людей. Людей, здатних приїхати і відстояти свої права. Податкова вже каже: хочете лишитися на єдиному податку, готуйте документи за два останні роки. А звідки їх узяти, якщо ніхто спеціально документів не збирав? А як розуміти надання податковій права прийти й перевірити без попередження? Це призведе до вибіркових конфіскацій товару, а в суді боротися буде марно.

 

Геннадій Дроздов,
м. Маріуполь

Я спортсмен. Яхтовий капітан. Займаюся частково канцтоварами, частково тим, що по­­в’язане з яхтами. Шиємо вітрила на замовлення. За родом своєї діяльності часто буваю за кордоном. Побачене вражає, ніде не гноблять так середній бізнес, як у нас. Навпаки, скрізь для нього створюють сприятливі умови. Податковий кодекс – це вбивство українського середнього класу. Якщо він запрацює, то в Україні для мене роботи не буде.

 

Людмила Сіншак,
м. Корсунь-Шевченківський

Ми не проти сплачувати податки й платити більше. Але ж у розумних розмірах. І пропор­ційно рівневі доходів. Чому великий бізнес виводить кошти в офшори, а діри в бюджеті латають за наш рахунок? Хай спочатку подолають корупцію, а не шукають, як відібрати у нас гроші. Вже зараз ми мусимо  робити ще й пенсійний внесок до соцфонду. Платити доводиться у різні вікна. Єдиний податок – у податкову, пенсійний внесок – у пенсійний фонд, ринковий збір – до міськради, оренду контейнера – на ринку. А говорять же тільки про єдиний податок. Лякає закладений у Податковому кодексі необмежений фіскальний тиск. Хто дав їм право без суду опитувати наших працівників? Якщо такий Кодекс запрацює, доведеться покинути бізнес, копати городи і якось виживати.

 

Олена Гачєва,
м. Каховка

Нам кажуть, що Податковий кодекс переможе корупцію. Ми не віримо – він зробить наше життя набагато складнішим. У нас забирають імунітет. Ми чесно платимо свої податки і ринковий збір. А на нас нацьковують учителів, медиків, бюджетників. Ми хочемо лишитися зі своїми робочими місцями, хочемо зберегти роботу для наших найманих працівників. Бізнесом займаюся близько 20 років. За освітою я технік-технолог, але дипломом скористатися не змогла. Починала ще з кооперативного руху. Брат торгував взуттям. Ми займалися трикотажем, в’язали светри. Мали прибуток, давали роботу землякам. Але потім держава дозволила імпорт дешевого текстилю, і ми захлинулися. Почали знову, видряпалися. Однак такої загрози, як нині, ще не було. Фактично нам створюють умови, за яких неможливо працювати. Нас викидають на вулицю. Що робити далі, я не знаю. Будемо боротися. Ми не вперше приїжджаємо до Києва. Скільки буде треба, стільки приїжджатимемо.

 

Анатолій Татаринов,
Київська область

Ветеран-афганець, інвалід 2-ї групи. Працюю в бізнесі 15 років, торгую побутовими дрібницями. Бізнесом зайнявся, коли не стало роботи. На пенсію доньок не виростиш. Нині дівчата навчаються, тож потрібні гроші. А в нас забирають бізнес. Наше селище обурене діями влади. Тому й приїхали сюди. Стоятимемо до перемоги.


Матеріали за темою:

Теги
Реклама
Останні публікації згорнути
  • Можливо, люди в мікрокраїнах Європи поводяться неідеально, але те ж саме можна сказати і про більших сусідів
    27 серпня, The Economist
  • Чим цікаві мислителі Кримського ханства сьогодні
    27 серпня, Михайло Якубович
  • Понад рік тому друзі написали: «Ми придумали, як допомогти! Від нас до вас жінка возить гуманітарку. Брати адресні пакети вона відмовляється, але ми включили тебе в загальний список отримувачів, головне прийти вчасно».
    27 серпня, Яна Вікторова
  • Від самісінького моменту свого створення обидві «республіки» стали Клондайком для численних аферистів, «кидал» та інших любителів легкої наживи, котрі вміють вчасно зорієнтуватись у новітніх віяннях
    27 серпня, Станіслав Васін
  • Незв'язний пакет пропозицій на заспокоєння тривоги з привожу тероризму
    27 серпня, The Economist
  • Чи справдяться колись сподівання нації на прихід нової еліти, яка допоможе їй вирватися із замкненого кола
    26 серпня, Роман Малко
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено