Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
15 березня, 2012   ▪   Андрій Скумін   ▪   Версія для друку

Старі нові обличчя йдуть в опозицію

Складається враження, що виборчий процес іще не почався, а опозиційні сили вже психологічно готують себе не до перемоги, а до умов співіснування з переможцями
Матеріал друкованого видання
№ 11 (228)
від 15 березня, 2012
Старі нові обличчя йдуть в опозицію

Олександр Волков, колишній помічник Леоніда Кучми, «директор Верховної Ради», якого часто пов’язували з організацією фальсифікацій під час президентських виборів 1999 року, сьогодні не лише курирує Сумську організацію «Батьківщини», а й розраховує іти кандидатом від цієї політсили або й від «єдиного списку» опозиції в одному з мажоритарних округів Сумщини. Волкова й таких, як він, відкинутих нинішньою владою представників режиму Кучми зрозуміти, звичайно ж, можна. Як самостійна політична фігура він виявився неспроможним. Про його «Демсоюз», виборчий блок «КУЧМА» вже давно ніхто не згадує. Але до чого тут інтереси опозиційно настроєних виборців?

Читайте також: Влада готує удар по об’єднаній опозиції

Коли Юлія Тимошенко з-за ґрат запропонувала формувати об’єднаний список опозиції на чолі з Ліною Костенко, то ця ідея викликала більше скепсису, аніж схвалення. А втім, вона свідчила про неабияке політичне чуття Юлії Тимошенко, котра як ніхто розуміє, що опозиції не можна йти на чергові парламентські вибори з тими самими обличчями, що й на попередні. Крім нових конструктивних ідей, електорат чекає від неї кардинально іншого формату свого представництва у парламенті. Це має бути не політичний колобок, який перекочується від партії до партії, а людина, що не спокуситься «подаруночком» від Клюєва чи Рибакова. По-друге, це має бути авторитетна особистість, яку знають і якій довіряють. І резерви професійних, авторитетних та ідейних кадрів є: серед представників малого й середнього бізнесу, активістів регіональних організацій, інтелігенції, блогерів...

Можна скільки завгодно таврувати «тушок», але вони наслідок, а не причина. До виборчих списків БЮТ та НУНС набирали і, як показує нинішня передвиборна кампанія, продовжують набирати абсолютно випадкових людей. Принаймні, випадкових із погляду виборця, який голосував за ці політичні сили. Скажімо, за яким критерієм потрапили у список БЮТ Ігор Рибаков, Віктор Лозинський, Богдан Губський чи Андрій Портнов? Або яким чином серед засновників «Громадянської позиції» Анатолія Гриценка опинився інший представник режиму Кучми – Сергій Гриневецький? Опозиція не зробила організаційних висновків, громадськість так і не почула чітких пояснень щодо кадрової політики, що призвела, як наслідок, до спотворення результатів волевиявлення. А невивчені й неусвідомлені помилки мають здатність повторюватися.

Складається враження, що виборчий процес іще не почався, а опозиційні сили вже психологічно готують себе не до перемоги, а до умов співіснування з переможцями. Це при тому, що соцопитування демонструють «просідання» довіри виборця до команди «професіоналів», а отже, опозиційні партії мають реальні шанси на виграш. Прикро визнати, але за два роки вони так і не спромоглися на якісні зміни в кадровій політиці.

Читайте також: Опозиція ризикує повторити помилки 5-річної давнини


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Як вплине смерть колишнього президента на життя Ірану?
    19 січня, The Economist
  • Як Адміністрація нового президента США працюватиме з американською розвідкою
    19 січня, Едвард Лукас
  • Як Україна відповідає на виклики, що постали у віртуальному просторі
    19 січня, Юрій Лапаєв
  • Оцінка першого півріччя Терези Мей при владі
    19 січня, The Economist
  • Велике потрясіння, яким стала для Донбасу війна, мало б виявитися точкою неповернення, моментом, коли старі еліти, причетні до розв’язання конфлікту, нарешті були б відсторонені від влади. Але, на жаль, відновлення через нарощування впливу проукраїнських партій не відбулося. Тобто деякі партії почуваються тут непогано, але чи є вони саме на Донбасі представниками українських інтересів — це ще те питання…
    19 січня, Єлизавета Гончарова
  • Суд у справі про вбивство людей 20 лютого 2014 року на вулиці Інститутській у Києві, певно, чи не найвідоміший з усіх, що пов’язані з подіями Майдану. Втім, не раз висувалися претензії щодо часу, впродовж якого тривають засідання. Найвідоміша теза, яку озвучували представники «стурбованої громадськості», звучала так: «Чому за три роки немає вироку? Чому так довго?».
    19 січня, Станіслав Козлюк
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено